Постанова

від 30.10.2017 по справі 922/3680/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2017 року Справа № 922/3680/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Корнілової Ж.О., Нєсвєтової Н.М., розглянувши матеріали касаційної скаргидержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" напостанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.17 у справігосподарського суду Харківської області №922/3680/16 за позовомдержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Приват електро плюс" простягнення 703 551,47грн., за участі представників сторін:

від позивача - Франюк А.В.,

від відповідача - не з'явились,

У С Т А Н О В И В:

31.10.2016 державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" звернулися до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Приват електро плюс" 356 289,92грн. попередньої оплати, 13 895,31грн. втрат від зміни індексу інфляції, 31 978,24грн. 14% річних за користування грошовими коштами, 220 180,16грн. пені та 81 207,84грн. штрафу. В обгрунтування позовних вимог зазначали, що товариством було порушено умови договору №80-4/4576-15 від 31.12.2015 щодо своєчасного виконання підрядних робіт у повному обсязі та повернення частини невикористаної попередньої оплати.

26.12.2016 рішенням господарського суду Харківської області (суддя Калантай М.В.) позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ТОВ "Приват електро плюс" на користь ДП "НАЕК "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" 356 289,92грн. попередньої оплати, 12 815,02грн. інфляційних нарахувань, 31 978,24грн. 14% річних за користування грошовими коштами, 220 180,16грн. пені, 65 544,21грн. штрафу та судові витрати.

20.03.2017 постановою Харківського апеляційного господарського суду (судді Бородіна Л.І., Лакіза В.В., Шутенко І.А.) рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2016 скасовано в частині стягнення 182 726,32грн. пені, 12 815,02грн. інфляційних втрат та 223,24грн. 14% річних, ухвалено у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Викладено абзац 2 резолютивної частини рішення у іншій редакції, стягнуто з ТОВ "Приват електро плюс" на користь ДП "НАЕК "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" ДП "НАЕК "Укренерго" 356 289,92грн. попередньої оплати, 31 754,58грн. 14% річних, 37 453,84грн. пені, 65 544,21грн. штрафу та 7 365,64грн. витрат по сплаті судового збору.

У касаційній скарзі державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" посилаючись на допущені апеляційним господарським судом порушення норм матеріального та процесуального права, просили скасувати постанову від 20.03.2017 та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Із матеріалів справи видно, що 31.12.2015 між ТОВ "Приват електро плюс" (підрядник) та ДП "НАЕК "Укренерго" (замовник) було укладено договір №80-4/4576-15, за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати на власний ризик відповідно до умов цього договору роботи з реконструкції ВРП-330 кВ ПС 330 кВ "Суми" (інв.№10001) шляхом заміни трансформаторів напруги 330кВ 1ФИ ПЛ-330 кВ "Залютино" та 2ФИ ПЛ-330 кВ "Конотоп" на елегазові (надалі - об'єкт), згідно з Технічними вимогами (додаток № 1 до договору) та Робочим проектом "Реконструкція ВРП-330 кВ ПС 330 кВ "Суми" (інв.№10001) шляхом заміни трансформаторів напруги 330кВ 1ФИ ПЛ-330 кВ "Залютино" та 2ФИ ПЛ-330 кВ "Конотоп" на елегазові" (надалі-робочий проект), а саме: придбати устаткування згідно із робочим проектом, технічними вимогами (додаток № 1 до договору) та локальними кошторисами №№ 2-1-3, 2-1-4, 2-2-2; виконати будівельно-монтажні роботи (монтажні, будівельні, пусконалагоджувальні роботи) згідно із робочим проектом, технічними вимогами (додаток № 1 до договору), та локальними кошторисами №№ 2-1-1, 2-1-2, 2-2-1, 2-3-1, 4-1-1 (п.1.1. договору).

Відповідно до п.3.1. договору ціна договору є твердою та визначається договірною ціною (додаток №2), яка складена на підставі локального кошторису (додатки №№3,4,5,6,7,8,9,10), що є невід'ємними частинами цього договору і становить 966760грн., крім того ПДВ 20% - 193352,00грн., разом з ПДВ - 1160112грн. - вартість робіт.

Згідно п.4.1. договору попередня оплата здійснюється замовником впродовж 30 (тридцяти) календарних днів з моменту укладання договору, в розмірі 50% вартості договору, що становить 483 380грн., крім того ПДВ -20% -96 676грн., разом з ПДВ 20% -580 056грн.

У пункті 5.1. договору сторони узгодили, що роботи повинні бути виконані протягом 124 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати. Роботи виконуються з урахуванням технології робіт, передбачених технічними вимогами, робочим проектом та графіком виконання робіт, розробленим підрядником та погодженим із замовником впродовж 30-ти календарних днів з моменту отримання попередньої оплати.

Пунктом 7.1. договору закріплено обов'язок замовника своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані та прийняті роботи. Приймати виконані роботи згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в), довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3),актів приймання-передавання устаткування після монтажу, та розділом 6 договору, в якому конкретизовано порядок виконання робіт. Підрядник зобов'язаний забезпечити виконання робіт у строк, встановлений цим договором (п.7.3.1 договору).

Розділом 9 договору сторони врегулювали відповідальність за невиконання договірних обов'язків. У разі порушення встановленого умовами договору строку виконання зобов'язань, підрядник сплачує замовнику згідно з частиною 2 статті 231 ГК України пеню у розмірі 0,1% вартості простроченого зобов'язання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів підрядник повинен додатково сплатити штраф у розмірі 7% від вказаної вартості (п.9.2 договору). У разі невиконання зобов'язань підрядник повертає замовнику грошові кошти, перераховані за договором (попередня оплата), протягом 3-х робочих днів з дати вимоги замовника з урахуванням індексу інфляції та 14% річних за увесь час користування грошовими коштами замовника (п.9.5 договору).

20.01.2016 ДП "НЕК "Укренерго" перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ "Приват електро плюс" грошові кошти у сумі 580056грн., що підтверджується платіжним дорученням №6640.

24.05.2016 сторони уклали додаткову угоду та виклали п.5.1. договору в наступній редакції: "Строк виконання робіт: Роботи повинні бути виконанні протягом 184 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати. Роботи виконуються з урахуванням технології робіт, передбачених технічними вимогами, робочим проектом та графіком виконання робіт, розробленого підрядником та погодженого із замовником впродовж 30-ти календарних днів з моменту отримання попередньої оплати."

Судами встановлено, що відповідач виконав роботи на загальну суму 223 766,08грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт від 05.08.2016 №1, та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат.

09.09.2016 позивач надіслав на адресу відповідача вимоги №377/42 та №378/42 про повернення попередньої оплати з врахуванням штрафних санкцій, інфляційних та процентів за користування чужими грошовими коштами, а у зв'язку з невиконанням вказаних вимог заявив відповідний позов до суду.

Ухвалюючи рішення у справі, господарські суди виходили із того, що спірні правовідносини за своєю правовою природою підпадають під правове регулювання договору статті 837 ЦК України, відповідно до частини першої якої за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст.846 ЦК України).

Господарські суди встановили, що 20.01.2016 позивач здійснив попередню оплату по договору, тому виходячи зі змісту пункту 5.1. договору (у редакції додаткової угоди від 24.05.2016), строк виконання робіт закінчується 22.07.2016.

Відповідно до акту приймання виконаних робіт від 05.08.2016 №1 та довідки про вартість будівельних робіт та витрат від 05.08.2016, відповідач виконав роботи згідно договору на загальну суму 223 766,08грн.

Положеннями статті 11 ЦК України, які кореспондують приписам ст.174 ГК України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містить і ст.526 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом (ст.ст. 610, 611 ЦК України).

Урахувавши положення викладених норм матеріального права та фактичні обставини справи, які свідчать про часткове виконання відповідачем договірних зобов'язань, на суму 223 766,08грн., господарські суди визнали позовні вимоги ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" в частині стягнення 356 289,92грн. передоплати обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині стягнення 14% річних та приймаючи в цій частині нове рішення, апеляційний господарський суд виходив із того, що нарахування відсотків на суму авансу за весь час користування грошовими коштами передбачено сторонами у п.9.5 договору, однак позивачем усупереч ч.1 ст.253 ЦК України невірно було обраховано початок перебігу строку користування відповідачем чужими коштами. Тому обгрунтовано дійшов висновку про підставність позовних вимог у частині 31 754,58грн. 14% річних, присудивши до стягнення відповідну суму коштів.

Положеннями статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, інфляційні нарахування та проценти річних за прострочення грошового зобов'язання не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині стягнення інфляційних втрат, апеляційний господарський суд виходив з умов договору, якими встановлено 3-денний термін з дати вимоги позивача, виникнення обов'язку у відповідача повернути попередню оплату. Установивши, що вимоги №377/42 та №378/42 від 09.09.2016 отримані відповідачем 12.09.2016, з огляду на що відлік прострочення починається з 15.09.2016, суд другої інстанції визнав безпідставним розрахунок позивача інфляційних втрат з 20.01.2016 по 09.09.2016, тому правомірно постановив про відмову в задоволенні цих вимог.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.2 ст.231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Узявши до уваги положення викладених приписів закону та умови укладеного між сторонами договору, здійснивши власний розрахунок пені та штрафу за порушення відповідачем строків виконання зобов'язання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність позовних вимог у частині стягнення 182 726,32грн. пені та 65 544,21грн. штрафу, з чим погоджується касаційна інстанція.

За таких обставин, перевіривши дотримання кожною зі сторін своїх зобов'язань, установивши фактичні обставини справи з надання оцінки зібраним у справі доказам і доводам сторін, застосувавши матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованих висновків щодо правомірності позовних вимог у відповідній частині, і підстав для скасування чи зміни постанови суду апеляційної інстанції, за наведених у касаційній скарзі мотивів, колегія судова не вбачає.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 у справі №922/3680/16 господарського суду Харківської області - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя Ж.О. Корнілова

Суддя Н.М. Нєсвєтова