Постанова

від 22.03.2017 по справі 922/3366/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року Справа № 922/3366/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Рогач Л.І., Алєєва І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Кондиціонер" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 у справі Господарського суду№ 922/3366/16 Харківської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "СК "Кондиціонер" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області провизнання угоди укладеною

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Міщенко Д.О., дов. від 01.11.2016; відповідача: Палієнко В.О., дов. від 09.03.2017 № 33;

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СК "Кондиціонер" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, у якій просило визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди від 04.08.2006 № 2814-Н між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (далі - Регіональне відділення ФДМУ) та Товариством, у редакції, направленої 09.09.2016 Товариством Регіональному відділенню ФДМУ, викладеної у позовній заяві (а.с. 9-14).

Позовні вимоги Товариство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Закону України "Про оренду державного та комунального майна", обґрунтовувало тим, що після закінчення строку дії укладеного з Регіональним відділенням ФДМУ договору оренди від 04.08.2006 № 2814-Н він продовжує користуватися орендованим майном, систематично сплачує орендну плату, проте, за відсутності заперечень на поновлення строку дії договору, Регіональне відділення ФДМУ зволікає з укладенням з Товариством відповідної додаткової угоди, а тому його права підлягають захисту в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.11.2016 (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено. Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди від 04.08.2006 № 2814-Н між Регіональним відділенням ФДМУ з одного боку та Товариством з другого, в редакції позивача.

Рішення мотивовано тим, що Регіональним відділенням ФДМУ не надано жодних належних і допустимих доказів повідомлення Товариства у місячний термін після закінчення строку дії договору оренди від 04.08.2006 № 2814-Н про відсутність наміру на його продовження. Тому, враховуючи належне виконання орендарем умов договору оренди від 04.08.2006 № 2814-Н, останній в силу приписів положень ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є продовженим на той самий строк, та на тих самих умовах. При цьому, надані Регіональним відділенням ФДМУ на підтвердження направлення на адресу Товариства повідомлення про припинення договору оренди від 04.08.2006 № 2814-Н поштові квитанції, а також поштові повідомлення про вручення поштових відправлень, за відсутності опису вкладення місцевим судом визнано належними доказами, так як з поданих документів не вбачається, що саме було відправлено Товариству.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 (колегія суддів: Гетьман Р.А., Россолов В.В., Тихий П.В.) рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2016 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Постанову прийнято з мотивів того, що договір оренди від 04.08.2006 № 2814-Н припинив свою дію 04.08.2016 і його автоматична пролонгація не відбулася, оскільки судом апеляційної інстанції достеменно встановлено волевиявлення орендодавця відносно припинення договору в зв'язку з закінченням строку його дії і небажання продовжувати орендні відносини, що підтверджується його листами, неодноразово направленими на адресу Товариства як під час дії договору, так і у місячний термін після його закінчення. Окрім того, обставина припинення договору оренди від 04.08.2006 №2814-Н - 04.08.2016 та не поновлення вказаного договору на новий строк, також, підтверджена судовим рішенням у справі Господарського суду Харківської області № 922/3269/16, яке набрало законної сили.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2016. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує посиланням на обставини справи, окремі положення укладеного між сторонами договору оренди від 04.08.2006 № 2814-Н, приписи ст. ст. 245, 654, 793 ЦК України, ст. 188 ГК України, ст. ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", зазначаючи про надання судом апеляційної інстанції невірної оцінки наявним у справі доказам.

Регіональне відділення ФДМУ не скористалось правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

У судовому засіданні 22.03.2017 представником Товариства було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду його касаційної скарги на іншу дату, у зв'язку з проведенням між сторонами спору переговорів щодо укладення мирової угоди.

За результатами розгляду клопотання колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки: по-перше, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, представником Товариства на підтвердження заявленого клопотання не було надано жодних доказів вчинення сторонами активних дій щодо укладення мирової угоди і присутньому у судовому засіданні 22.03.2017 представнику Регіонального відділення ФДМУ не було відомо про укладення такої мирової угоди між сторонами, по-друге, викладені представником Товариства обставини не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи відповідно до статті 77 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Регіональним відділенням ФДМУ та Товариством 04.08.2006 було укладено договір оренди № 2814-Н (далі - Договір), предметом якого є індивідуально визначне майно - нежитлові приміщення, які розташовані в 3-поверховій будівлі (к. № № 5, 6, 8, 9, 10, 18 - кабінети площею 93,70 кв. м), (к. № 12 - кафе площею 49,30 кв. м) та допоміжні площі - 1 400,60 кв. м на першому поверсі, (к. № № 45, 47, 48, 53, 59, 61, 65 - 1 408,50 кв. м, та допоміжні площі - 179,70 кв. м на 2 поверсі, (к. № № 67, 68, 70, 73, 75 та допоміжні площі - 238,60 кв. м), загальною площею 4 049,10 кв. м, за адресою: м. Харків, вул. Немишлянська, 56-А, що знаходяться на балансі Товариства, вартість якого не увійшла до статутного фонду ВАТ "Кондиціонер" при приватизації. Майно передається в оренду з метою організації та проведення спортивних занять професіоналів та любителів спорту серед дітей, дошкільного і шкільного віку, студентів, інвалідів з різними видами порушень та іншими верствами населення та розміщення кафе. Факт передачі орендованого майна підтверджується актом приймання-передачі від 04.08.2006;

- вартість майна була визначена згідно з незалежною оцінкою станом на 31.03.2006 та становить 1 190 500,00 грн.;

- в силу положень п. 10.1. Договору він був укладений строком на 10 років з 04.08.2006 до 04.08.2016. Строк дії договору може подовжуватись на підставі листів без укладання додаткової угоди, в інших випадках зміни до договору вносяться шляхом укладання додаткових угод (п. 10.8. Договору);

- з огляду на закінчення строку дії Договору, Товариство 09.09.2016 звернулося до Регіонального відділення ФДМУ із заявою-пропозицією продовжити термін дії Договору на той самий термін, що визначений при укладанні договору із зміною розміру орендної плати, запропонованої відповідачем у розрахунку до проекту додаткової угоди, шляхом укладання додаткової угоди до договору в новій редакції з урахуванням типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 № 1774 із наступними змінами, внесеними згідно з наказами Фонду державного майна від 09.08.2007 № 1329 (20980-07) та від 05.03.2013 № 276 (20459-13);

- Товариство вважає Договір поновленим в порядку статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а неукладення між сторонами додаткової угоди до Договору, в редакції, запропонованій Товариством, розцінює як порушення своїх охоронюваних законом прав та інтересів, у зв'язку із чим звернулось до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

В силу положень статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правовий аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що після закінчення строку дії договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення можуть бути висловлені ним як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку за відсутності попередніх заперечень під час його дії. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Як вже частково зазначалось вище, задовольняючи позов Товариства, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що за відсутності у місячний термін після закінчення строку дії Договору заперечень Регіонального відділення ФДМУ щодо його поновлення, Договір в силу приписів положень ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є продовженим на той самий термін, та на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Між тим, з такими висновками місцевого господарського суду правомірно та обґрунтовано не погодився суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

В силу положень частини першої статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Так, відхиляючи доводи Регіонального відділення ФДМУ щодо неодноразового направлення ним на адресу Товариства повідомлень про припинення Договору та заперечень щодо його поновлення, місцевий господарський суд виходив з того, що надані ним на підтвердження такого направлення поштові квитанції, а також поштові повідомлення про вручення поштових відправлень, за відсутності опису вкладення, є неналежними доказами направлення таких повідомлень.

Разом із тим, судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Абзацом другим п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили (абз. 1 п. 4 вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України).

За результатами перегляду справи в апеляційному порядку, правової оцінки наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, судом апеляційної інстанції було достеменно встановлено наявність волевиявлення орендодавця відносно припинення Договору в зв'язку з закінченням строку його дії і небажання продовжувати орендні відносини. Договір припинив свою дію 04.08.2016 і його автоматичне поновлення не відбулося, виходячи з встановлення наступних обставини на підставі матеріалів справи:

- листом від 22.04.2016 № 43-2142 Регіональне відділення ФДМУ повідомило Товариство про те, що пріоритетним способом управління державним майном є спосіб його приватизації, інші за черговістю способи управління визначаються виключно комісією, рішення якої оформлюється відповідним наказом. У зв'язку з цим, Регіональним відділенням ФДМУ повідомлено про відсутність правових підстав продовжувати Договір, оскільки приватизація державного майна, як першочерговий спосіб управління передує оренді державного майна. Також в даному листі було зауважено на тому, що Регіональним відділенням ФДМУ раніше підготовлено додаткову угоду № 1 до Договору стосовно внесення змін щодо перерахунку орендної плати за новими ставками, яка була направлена на адресу Товариства листом від 22.02.2016 № 31-846, однак орендар відмовився від підпису цієї додаткової угоди, що підтверджується листами від 02.03.2016 № 02/03 та від 15.03.2016 № 15/03;

- листом від 13.06.2016 № 43-3067 Регіональне відділення ФДМУ повідомило Товариство про розірвання Договору вдруге. В якості доказів направлення даного листа на адресу позивача, відповідачем надано поштову квитанцію від 14.06.2016. Отримання даного листа Товариством підтверджується матеріалами справи, зокрема листом-відповіддю Товариства на нього від 01.07.2016 № 01/07;

- 11.08.2016 Регіональне відділення ФДМУ направило на адресу Товариства лист № 43-4410, у якому повідомило адресата про розірвання Договору та відсутність наміру продовжувати Договір - втретє. До вказаного листа були додані акти приймання-передачі орендованого майна. Направлення вказаного листа підтверджується поштовою квитанцією від 18.08.2016 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Вказаний лист було отримано позивачем 29.08.2016;

- 29.08.2016 Регіональне відділення ФДМУ направило Товариству лист № 43-4667, у якому вчетверте повідомило орендаря про розірвання Договору та відсутність наміру продовжувати Договір. До вказаного листа також були додані акти приймання-передачі орендованого майна. Направлення вказаного листа підтверджується поштовою квитанцією від 30.08.2016 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Лист отримано Товариством 05.09.2016.

Окрім того, судом апеляційної інстанції з'ясовано, що факт припинення Договору та не поновлення його на новий строк, також, підтверджується судовим рішенням у справі Господарського суду Харківської області № 922/3269/16, яке набрало законної сили. Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 09.11.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2017, задоволено позов Регіонального відділення ФДМУ, виселено Товариство з орендованого за Договором приміщення та зобов'язано повернути орендоване нерухоме майно орендодавцю. Підставою для задоволення позовних вимог Регіонального відділення ФДМУ у вказаній справі слугувало саме встановлення обставин припинення Договору у зв'язку із закінченням строку його дії.

В силу положень частини третьої статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства у даній справі.

Доводи касаційної скарги Товариства наведених висновків не спростовують та не впливають на них.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне окремо відзначити, що більшість доводів Товариства, викладених у його касаційній скарзі, у тому числі щодо обставин листування між сторонами про поновлення Договору, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду, встановлених ст. 111 7 ГПК України, а саме: касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Окрім того, окремі доводи скаржника, зокрема щодо необхідності оформлення заступнику голови Регіонального відділення ФДМУ довіреності на підписання листів Регіонального відділення ФДМУ, не містять належного правового обґрунтування, зводяться до довільного тлумачення правових норм, тому не можуть бути прийняті до уваги суду.

Посилання Товариства у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження в процесі перегляду справи у касаційному порядку, у зв'язку із чим, відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України як необґрунтовані.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Кондиціонер" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 у справі № 922/3366/16 Господарського суду Харківської області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Л.І. Рогач

Суддя І.В. Алєєва