Рішення

від 21.03.2017 по справі 908/36/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/8/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2017 Справа № 908/36/17

За позовом: Приватного підприємства «Приморськ - Теплоенергія» (72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Єчіна, 4)

До відповідача: Відокремленого структурного підрозділу «Ногайський коледж Таврійського державного агротехнологічного університету» (72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Морська, 84)

про стягнення 357 165,08 грн.

Суддя Проскуряков К.В.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №1 від 01.02.2017 р.

ОСОБА_2, довіреність №2 від 20.03.2017 р.

Від відповідача: не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

10.01.2017 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Приморськ - Теплоенергія» до Відокремленого структурного підрозділу «Ногайський коледж Таврійського державного агротехнологічного університету» про стягнення 497 307,78 грн.

Ухвалою суду від 10.01.2017 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 908/36/17, справі присвоєно номер провадження - 5/8/17, розгляд якої призначено на 08.02.2017 р. Ухвалою від 08.02.2017 р. у зв'язку із неявкою в судове засідання представників сторін, ненадання ними витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 10.03.2017 р.

Ухвалою від 10.03.2017 р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів до 25.03.2017 р., судове засідання призначено на 21.03.2017 р. У судовому засіданні 21.03.2017 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представників позивача, розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 21.03.2017 р. представник позивача підтримав клопотання від 08.02.2017 р. про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості у розмірі 130 000,00 грн. та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 367 307,78 грн., у тому числі суму основного боргу - 227 509,70 грн., суму пені - 91 200,57 грн., суму 3% річних - 10 142,70 грн., суму інфляційних втрат - 38 454,81 грн.

Крім цього, позивачем надано суду заяву від 21.03.2017 р. про зменшення позовних вимог в частині 3% річних у розмірі 10 142,70 грн., у зв'язку з тяжким фінансовим становищем Відокремленого структурного підрозділу «Ногайський коледж Таврійського державного агротехнологічного університету» .

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вказані заяви відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України прийняті судом до розгляду.

Таким чином, предметом позову є стягнення з Відокремленого структурного підрозділу «Ногайський коледж Таврійського державного агротехнологічного університету» заборгованості за договорами № 24 від 30.03.2015 р., №34 від 10.03.2016 р. у розмірі 357 165,08 грн., а саме: основний борг в розмірі 227 509,70 грн., суму пені в розмірі 91 200,57 грн., суму інфляційних втрат в розмірі 38 454,81 грн.

Позивачем надано суду письмові пояснення від 14.03.2017 р. на відзив на позовну заяву та підтримано заявлені позовні вимоги з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог пояснивши, що між Приватним підприємством «Приморськ - Теплоенергія» та Відокремленим структурним підрозділом «Ногайський коледж Таврійського державного агротехнологічного університету» укладено договори про закупівлю послуг за державні кошти, а саме договір №24 від 30.03.2015 р. з додатковою угодою №1 від 17.03.2015 р. до цього договору, договір №34 від 10.03.2016 р. з додатковими угодами №1, №2 від 11.03.2016 р. до цього договору. За вказаними договорами Споживач зобов'язується оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами в строк, обумовлений договором, а отже згідно з п.4.1. не пізніше ніж до 25 числа кожного місяця. Позивачем своєчасно надавались акти приймання виконаних робіт, в яких зафіксовано кількість поставленої теплової енергії. Відповідач надав гарантійний лист №188 від 07.11.2016 р., відповідно до якого гарантував повністю сплатити заборгованість за опалювальний період 2015-2016 роки в сумі 361 733,58 грн. у місячний термін з моменту подачі тепла, а саме з 08.11.2016 р. Однак, відповідач не у повному обсязі сплатив суму заборгованості за отриману теплову енергію та станом на 21.03.2017 р. за період з 2015-2016 роки та листопад 2016 р. заборгованість складає 227 509,70 грн. У зв'язку із несвоєчасним виконання зобов'язань відповідачу нараховано суму пені в розмірі 91 200,57 грн., суму інфляційних втрат в розмірі 38 454,81 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, у якому відповідачем підтверджено обставини щодо укладення з позивачем договорів про закупівлю послуг за державні кошти №24 від 30.03.2015 р. та №34 від 10.03.2016 р. Відповідач зазначив, що також було укладено договір №8 від 21.12.2016 р. на теплопостачання. Договори № 24 від 30.03.2015 р. та №34 від 10.03.2016 р. були укладені між сторонами внаслідок проведення переговорної процедури закупівлі, що підтверджується звітами про результати проведення переговорної процедури закупівля № 1 від 07.04.2015 р. та №1 від 11.03.2016 р. Договір №8 від 21.12.2016 р. було укладено без проходження вказаної процедури на грудень 2016 р., оскільки у відповідача було достатньо вільних коштів для укладення вказаного договору. Відповідач отримував теплову енергію від позивача, однак у яких обсягах отримано теплову енергію не можливо вказати, оскільки її облік не ведеться. Рахунки позивача за теплову енергію відповідачем оплачувались в межах коштів, передбачених бюджетом, розмір якого встановлено внаслідок проведення переговорної процедури закупівлі. Відповідач стверджує, що кошти сплачені позивачу у повному обсязі, як передбачено договорами № 24 від 30.03.2015 р. - 274 400,00 грн. без ПДВ, № 34 від 10.03.2016 р. - 674 835,00 грн. без ПДВ, а також за договором №8 від 21.12.2016 р. на суму 75 000,00 грн. Отже, позивачу сплачено загальну суму 1 024 235,00 грн. без ПДВ.

21.03.2017 р. на адресу електронної пошти суду від Відокремленого структурного підрозділу «Ногайський коледж Таврійського державного агротехнологічного університету» надійшли пояснення в обґрунтування заперечень проти позову, в яких зазначено, що під час розгляду справи судом, позивачем подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог на 130 000,00 грн. Приводом для зменшення позовних вимог стало перерахування відповідачем на користь позивача суми 130 000,00 грн., в т.ч. 75 000,00 грн. 28.12.2016 р. та 55 000,00 грн. 29.12.2016р. Відповідачем підтверджуються обставини перерахування на користь позивача суми 130 000,00 грн. У позовній заяві позивачем зазначено, що ним, як виробником теплової енергії, своєчасно надавались акти приймання - передачі, в яких зафіксовано кількість поставленої теплової енергії, ціну і суму, а відповідачем, як споживачем, було надано гарантійний лист про оплату суми заборгованості 361 733,58 грн. у місячний термін з 08.11.2016 р. Однак, позивачем не зазначено у позовній заяві, який обсяг теплової енергії взагалі поставлено ним за договорами про закупівлю послуг за державні кошти: № 24 від 30.03.2015 р. та № 34 від 10.03.2016р., на яку суму, та в результаті чого сформувалась сума заборгованості за первісним станом - 357 509,70 грн. на час звернення до суду. За розрахунками відповідача, на користь позивача ним перераховано суми за договорами про закупівлю послуг за державні кошти: № 24 від 30.03.2015 р. та № 34 від 10.03.2016 р. у загальному розмірі 482 227,16 грн. На виконання договору про закупівлю послуг за державні кошти № 34 від 10.03.2016р. у розмірі коштів 674 835,00 грн. без ПДВ на опалення об'єктів відповідача з тепловим навантаженням 500,00 Гкал/рік, відповідачем на користь позивача перераховано 271 300,00 грн. Також, на виконання договору про закупівлю послуг за державні кошти № 24 від 30.03.2015 р. у розмірі коштів 274 400,00 грн. без ПДВ на опалення учбового корпусу відповідача з тепловим навантаженням 159,11 Гкал/рік та на опалення гуртожитку відповідача з тепловим навантаженням 198,17 Гкал/рік, відповідачем на користь позивача перераховано 210 927,16 грн. Крім того, на користь позивача перераховано 130 000,00 грн., на які зменшено позивачем суму стягнення. За таких обставин, остаточно вирахувати суму заборгованості за договорами про закупівлю послуг за державні кошти: № 24 від 30.03.2015 р. та № 34 від 10.03.2016 р. встановити неможливо. А через неможливість встановлення суми заборгованості, не є правильним розрахунок позивача сум 91 200,57 грн. пені, 10 142,70 грн. 3% річних та 38 454,81 грн. втрат від інфляції. Відповідно до розрахунків позивача сум 91 200,57 грн. пені, 10 142,70 грн. 3% річних та 38 454,81 грн. втрат від інфляції не усі вищезазначені відповідачем суми перерахувань за договорами про закупівлю послуг за державні кошти: № 24 від 30.03.2015р. та № 34 від 10.03.2016р. використані позивачем у розрахунках. Крім цього, у розрахунку пені позивачем зазначено суму пені 91 200,57 грн. із розрахунку за період з грудня 2015 р. по грудень 2016 р., що є недопустимим у зв'язку з обмеженням строку на стягнення пені у межах шести місяців. Позовна заява про стягнення 497 307,78 грн., в т.ч. пені 91 200,57 грн. надійшла до суду 10.01.2017 р. Отже, термін за який може бути стягнуто пеню становить період з липня 2016 р. по грудень 2016 р. Згідно до розрахунку позивача відносно пені, сума пені за період з липня 2016 р. по грудень 2016 р. може становити 29 486,44 грн. На підставі викладеного, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.03.2015 р. між Приватним підприємством «Приморськ - Теплоенергія» (далі - Виробник теплової енергії) та Відокремленим структурним підрозділом «Ногайський коледж Таврійського державного агротехнологічного університету» (далі - Споживач) укладено договір №24 на закупівлю послуг за державні кошти на 2015 р.

Також, між вказаними сторонами було укладено договір №34 на закупівлю послуг за державні кошти від 10.03.2016 р. на 2016 р.

Відповідно до пунктів 1.1. вказаних договорів, Виробник зобов'язується надавати Споживачеві послуги, зазначені в п.1.2., а Споживач - прийняти і оплатити такі послуги.

У пунктах. 1.2. цих договорів вказано найменування послуги: послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами), за Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010) код 35.30.1.

Згідно з пунктом 1.4. договору № 24 від 30.03.2015 р. в редакції Додаткової угоди №1 від 17.03.2015 р., Виробник відпускає Споживачу теплову енергію на ВСП Ногайський коледж ТДАТУ (учбовий корпус) з максимумом теплового навантаження: 0,447000 Гкал/год., з них: на опалення організації 70,109 Гкал/рік.

Відповідно до пункту 1.5. договору № 24 від 30.03.2015 р. в редакції Додаткової угоди №1 від 17.03.2015 р., Виробник відпускає Споживачу теплову енергію на ВСП Ногайський коледж ТДАТУ (гуртожиток) з максимум теплового навантаження: 0,296000 Гкал/год, з них: на опалення організації 133,2 Гкал/рік.

Згідно з пунктом 1.4. договору №34 від 10.03.2016 р., Виробник відпускає Споживачу теплову енергію на ВСП Ногайський коледж ТДАТУ з максимумом теплового навантаження: 0,447000 Гкал/год., з них: на опалення організації 500 Гкал/рік.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 11.03.2016 р. пункт 1.4. договору №34 від 10.03.2016 р. доповнено п.1.4.1. наступного змісту: зменшити загальний обсяг теплової енергії на 298,9879 Гкал. Загальний обсяг на опалення організації буде складати - 201,012099 Гкал та пункт 3.3. доповнено п.3.3.1 наступного змісту: зменшити загальну суму договору на 403535 грн. Загальна сума договору буде складати: 271300,00 грн.

Відповідно до пункту 1.5 договору №34 від 10.03.2016 р., планова кількість теплової енергії, відпущеної Виробником Споживачу для опалення ВСП Ногайський коледж ТДАТУ встановлюється: січень - 60 Гкал, лютий - 160 Гкал, березень - 130 Гкал, листопад - 80 Гкал, грудень - 70 Гкал.

Відповідно до пунктів 3.1. для нарахування плати за опалення ВСП Ногайський коледж ТДАТУ , встановлено тариф за одиницю фактично спожитої теплової енергії: за договором № 24 від 30.03.2015 р. в редакції Додаткової угоди №1 від 17.03.2015 р. - 1 349,67 грн./Гкал. (учбовий корпус), за договором №34 від 10.03.2016 р. в редакції Додаткової угоди №2 від 11.03.2016 р. - 1 617,33 грн./Гкал. (учбовий корпус).

У пунктах 3.2. договорів встановлено, що для нарахування плати за опалення ВСП Ногайський коледж ТДАТУ , встановлено тариф за одиницю фактично спожитої теплової енергії: за договором № 24 від 30.03.2015 р. в редакції Додаткової угоди № 1 від 17.03.2015 р. - 1 349,67 грн./Гкал. (гуртожиток), за договором №34 від 10.03.2016 р. в редакції Додаткової угоди №2 від 11.03.2016 р. - 1 617,33 грн./Гкал. (гуртожиток).

Згідно з п.3.4. договорів, ціна за договором № 24 від 30.03.2015 р. становить 274 400,00 грн. без ПДВ, за договором №34 від 10.03.2016 р. становить 674 835,00 грн.

У пунктах 4.1 вказаних договорів встановлено, що Розрахунок виконується щомісяця. Платежі вносяться на протязі п'яти днів після отримання рахунку та акту виконаних робіт, але не пізніше ніж до 25 числа кожного місяця.

У відповідно до пунктів 4.4. зазначених договорів, отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі 5 днів з дати отримання.

Споживач має право здійснювати перевірку кількісних і якісних показників надання теплової енергії (температура повітря у приміщеннях тощо) у порядку, встановленому КМУ. (п.6.2.10 договорів)

Згідно з пунктами 7.3. в вказаних договорів, Споживча несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором за порушення зобов'язань, встановлених договором або законодавством.

Відповідно до пунктів 8.1. договорів, облік теплової енергії на потреби опалення проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим засобом.

У пунктах 12. 1 договорів визначено, що договір № 24 від 30.03.2015 р. набирає чинності з 30.03.2015 р. та діє до 31.12.2015р, договір № 34 від 10.03.2016 р. набирає чинності з 29.02.2016 р. та діє до 31.12.2016 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

На виконання умов вказаних договорів за період з листопада 2015 р. по листопад 2016 р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято теплову енергію на суму 663 847,13 грн., що підтверджується Актами виконаних робіт №321 від 01.12.2015 р. на суму 69 862,97 грн., №328 від 31.12.2015 р. на суму 125 188,64 грн., №339 від 01.02.2016 р. на суму 128 298,28 грн., №346 від 01.03.2016 р. на суму 113 812,27 грн., №353 від 01.04.2016 р. на суму 120 609,15 грн., №52 від 01.12.2016 р. на суму 106 075,82 грн., які підписані з боку відповідач без заперечень.

Відповідачем було частково сплачено за отриману теплову енергію суму у розмірі 436 337,43 грн., що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи. (а.с. 38-48, 71-72)

Доводи відповідача про те, що позивачем у позовній заяві не вказано обсяг теплової енергії, поставленої за вказаними договорами, на яку суму було поставлено теплову енергію, в результаті чого сформувалась сума заборгованості за первісним станом у розмірі 357 509,70 грн. на час звернення до суду, судом до уваги не приймаються, оскільки у вище перелічених Актах виконання робіт вказано кількість Гкал, відповідно до яких позивачем здійснювалось нарахування за поставлену теплову енергію з урахуванням ціни за одиницю фактично спожитої теплової енергії у Гкал та змін внесених Додатковими угодами до вказаних договорів щодо тарифу.

Посилання відповідача, що остаточно вирахувати суму заборгованості за договорами про закупівлю послуг за державні кошти №24 від 30.03.2015 р. та №34 від 10.03.2016 р. є неможливим, судом також не приймається до уваги, з огляду на наступне.

Як пояснив представник позивача, сума за договором № 24 від 30.03.2015 р. складає 274 400,00грн., з яких оплачено відповідачем 210 927,16 грн. Теплової енергії за січень - березень 2015 р. спожито в сумі 126 937,01грн. На 01.11.2015 р. заборгованість відповідача перед позивачем складала 31 818,38грн і була погашена 18.11.2015 р. в повному обсязі, тому позивачем не заявлялися вимоги щодо заборгованості за лиспопад 2015 р. Однак, за період листопад - грудень 2015 р. відповідачем було спожито теплової енергії на суму195 051,61 грн. без ПДВ, в т.ч. за листопад 2015 р -69 862,97 грн., за грудень 2015 р.- 125 188,64 грн. За весь 2015 рік спожито теплової енергії на суму 321 988,62 грн., в т.ч. за січень-березень 2015 р. на суму 126 937,01 грн. (57 085,92 грн. + 48 769,97 грн. +21 081,12 грн = 126 937,01 грн.), листопад - грудень 2015 р. на суму 195 051,61грн (69 862,97грн+125 188,64 грн.) .

Відповідно до пунктів 4.3. договорів, за наявності заборгованості за даними Договорами Теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену у минулі роки.

Облік заборгованості за спожиту теплову енергію позивачем ведеться згідно з п.4.3. зазначених договорів, а отже, оскільки за іншими договорами на закупівлю послуг за державні кошти № 14 від 20.01.2013р., №15 від 09.12.2013р., №16 від 17.12.2013р., №18 від 05.03.2014р., існувала заборгованість позивачем було зараховано часткові проплати в рахунок погашення заборгованості за інші періоди.

Таким чином, як пояснив позивач, із сплаченої у 2015 р. суми 210 927,16 грн - 48 952,72 грн. було сплачено на погашення попереднього боргу, 126 937,01 грн. - погашення заборгованості за спожиту теплову енергію у січні - березні 2015 р., 350 373,43грн. - часткова оплата за листопад 2015 р., яка входить до оспорювального періоду. Заборгованість за спожиту теплову енергію на 01.01.2016 р. складає 160 014,18 грн. (48 952,72 грн. (борг на початок року)+321 988,62 грн. (спожито теплової енергії за 2015 рік) - 210 927,16 грн. (оплачено теплової енергії)).

Крім того, за договором № 34 від 10.03.2016 р. з у рахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 від 11.03.2016 р. сума договору складає 271 300,00 грн., яка повністю оплачена відповідачем. Теплової енергії за січень - листопад 2016р. спожито в сумі 468 795,52грн., оплачено 271 300,00 в т.ч. за минулі роки - 160 014,18 грн., за січень - листопад 2016 р. 111 285,82 грн. Борг станом на 27.12.2016 р. складав 357 509,70 грн. (160 014,18 (борг за минулий період, на 01.01.2016 р.) + 468 795,52 (спожито теплової енергії з січня по листопад 2016р) - 271 300,00 (оплата з 01 січня по 27 грудня 2016 р.) = 357 509,70 грн).

Відповідачем було надано позивачу гарантійний лист № 188 від 07.11.2016 р. та акт звіряння взаємних розрахунків, згідно яких сума заборгованості відповідача перед станом на 01.11.2016 р складає 361 733,58 грн., що свідчить про визнання відповідачем наявної заборгованості.

За листопад 2016 р. спожито теплової енергії на суму 106 075,82 грн., що підтверджено підписаним обома сторонами актом виконаних робіт № 52 від 01.12.2016 р. В листопаді 2016 р. Відповідачем було сплачено суму 28 000,70 грн. (виписка банку від 24.11.2016р.), та 14 грудня 2016р. суму - 82 299,00 грн. (виписка банку від 14.12.2016р.). Отже, сума основного боргу за оспорювальний період за спожиту теплову енергію з листопада 2015 р. по листопад 2016р включно, складає 357 509,70 грн. (361733,58 (борг на 01.11.2016р) + 106075,82грн (спожито теплової енергії у листопаді 2016 р.) - 28 000,70 грн. - 82299,00 = 357509,70грн без ПДВ сума основного боргу).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було оплачено частину боргу в сумі 75 000,00 грн. - 28.12.2016 р. та 55 000,00 грн. - 29.12.2016 р., що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, заборгованість Відокремленого структурного підрозділу «Ногайський коледж Таврійського державного агротехнологічного університету» перед Приватним підприємством «Приморськ - Теплоенергія» за договорами договору № 24 від 30.03.2015 р., №34 від 10.03.2016 р. у період з листопада 2015 р. по листопад 2016 р. за отриману теплову енергію, з урахуванням часткових оплат на суму 75 000,00 грн. та 55 000,00 грн., складає суму у розмірі 227 509,70 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 91 200,57 грн. за загальний період з 26.12.2015 р. по 27.12.2016 р.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання .

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У абзаці 2 ч. 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем порушено шестимісячний строк для нарахування пені, оскільки у розрахунку вказано період з грудня 2015 р. по грудень 2016 р., та з урахуванням позовної давності в один рік щодо стягнення пені у розмірі 91 200,57 грн., термін за який може бути стягнуто пеню становить з липня 2016 р. по грудень 2016 р. та за розрахунком відповідача складає 29 486,44 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перевіривши розрахунок позивача, наданий до позовної заяви, суд зазначає, що ним було здійснено нарахування пені по кожному акту виконаних робіт окремо за шість місяців з урахуванням часткових оплат відповідачем.

Разом з тим, враховуючи, що позовна заява до суду надійшла 10.01.2017 р., позивачем за листопад 2015 р. нараховано пеню починаючи з 26.12.2015 р. по 26.06.2016 р., отже суд вважає в цій частині за можливе застосувати положення п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, відповідно до розрахунку суду, за листопад 2015 р. пеня повинна нараховуватись за період з 26.01.2016 р. по 26.06.2016 р., тому суд відмовляє в стягненні пені у розмірі 337,41 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Підстав для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені суд не вбачає, оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що заявлена позивачем заборгованість за вказаними договорами є безпідставною у зв'язку з її відсутністю, скрутного матеріального становища підприємства, письмового детального контррозрахунку суми пені, на який відповідач посилається у своїх поясненнях від 21.03.2017 р.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з листопада 2015 р. по грудень 2016 р. у розмірі 38 454,81 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання" від 17.12.2013 р.№ 14, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 4.1. вказаної постанови пленуму, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З пункту 5.1. зазначеної постанови пленуму вбачається, що кредитор вправі вимагати, в т.ч. в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, як разом зі сплатою суми боргу, так і окремо від неї.

Згідно із розрахунками позивача відповідачу нараховано інфляційних втрат за період з листопада 2015 р. по грудень 2016 р. у розмірі 38 454,81 грн. Судом перевірено вказані розрахунки позивача за допомогою КП «Законодавство» , та встановлено, що розрахунки є вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Зазначений перелік підстав повернення судового збору є вичерпним.

Частиною 1 ст. 4 Закону передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 600,00 грн.) та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( 1 600,00 грн.)

Суд зазначає, що позивачем було зменшено заявлені позовні вимоги до загальної суми 357 165,08 грн., отже позивачем за розгляд цієї позовної заяви судом повинно бути сплачено судовий збір у розмірі 1,5 % від вказаної суми, а саме: 5 357,48 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви додано платіжне доручення № 276 від 27.12.2016 про сплату судового збору у розмірі 7 459,62 грн., отже поверненню позивачу підлягає сплачена ним сума судового збору у розмірі 2 102,14 грн. за відповідним клопотанням, яке позивач може подати до суду в порядку визначеному Законом України Про судовий збір .

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача у розмірі 5 352,42 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відокремленого структурного підрозділу «Ногайський коледж Таврійського державного агротехнологічного університету» (72100, Запорізька область, м.Приморськ, вул. Морська, 84, р/р 35222225010770 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 35238560) на користь Приватного підприємства «Приморськ - Теплоенергія» (72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Єчіна, 4, р/р 260013206 ЗОД Райффайзен банк Аваль , МФО 313827, код ЄДРПОУ 31638098) заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 227 509 (двісті двадцять сім тисяч п'ятсот дев'ять) грн. 70 коп., інфляційні втрати у розмірі 38 454 (тридцять вісім тисяч чотириста п'ятдесят чотири) грн. 81 коп., пеню у розмірі 90 863 (дев'яносто тисяч вісімсот шістдесят три) грн.16 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 352 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дві) грн. 42 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Суддя К.В.Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 24.03.2017 р.