Рішення

від 22.03.2017 по справі 225/7016/16-ц

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/225/414/2017

Справа № 225/7016/16-ц

Головуючий у справі:ОСОБА_1

Дзержинський міський суд Донецької області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

22 березня 2017 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Мигалевича В.В.,

за участю

секретаря Голубової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Дзержинську Донецької області до ОСОБА_2 про стягнення капіталізованих платежів,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Дзержинську Донецької області (далі - відділення фонду) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення капіталізованих платежів у сумі 22 654 грн. 97 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.06.2010 р. № 2464-УІ (далі - Закон №2464-УІ), фізична особа - підприємець ОСОБА_2 з 25.01.2012 р. по 16.04.2015 р. був зареєстрований як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і віднесений до 33-го класу ризику та мав страховий тариф у розмірі 37,66% від сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувань і компенсаційних виплат, у тому числу і в натуральній формі, з яких 3,6354% перераховувалися Пенсійним Фондом України до Фонду,

Як фізична особа - підприємець ОСОБА_2 мав трудові договори з найманими працівниками, зокрема з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованим в Дзержинському міському центрі зайнятості 30.10.2012 р. № 05111200313.

Під час виконання своїх обов'язків, передбачених трудовим договором, ОСОБА_3 ушкодив здоров'я, про що складений відповідний акт Н-1 від 14.03.2014р.

Згідно висновку обласного центру МСЕК від 18.06.2014 року ОСОБА_3 було встановлено 20 % втрати ним професійної працездатності по трудовому каліцтву.

Згідно висновку обласного центру МСЕК від 23.06.2 015 року ОСОБА_3О, було встановлено 30 % втрати ним професійної працездатності по трудовому каліцтву до 01.08.2018 р.

Відділенням фонду у м. Дзержинську були призначені та виплачуються потерпілому ОСОБА_3 страхові виплати по відшкодуванню шкоди у зв'язку з виробничою травмою.

Відповідно до Закону України Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців 16 квітня 2015 року внесено запис № 22580060002004073 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_2 за його рішенням.

З 07 липня 2014 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за заявницьким принципом від 13 травня 2014 року №1258-УІІ (далі - Закон №1258-УІІ), яким було скасовані положення статті 50-1 Цивільного кодексу України.

З дня набрання чинності Закону №1258-VIІ запроваджується заявницький принцип державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців, який не передбачає обов'язок фізичної особи підприємця письмово повідомляти кредиторів про прийняте рішення щодо припинення її підприємницької діяльності, встановлювати порядок і строк заявлений кредиторами своїх вимог, а також обов'язок щодо розгляду вимог кредиторів. ]

Запропонований заявницький принцип базується на тому, що фізична особа, яка припиняє свою підприємницьку діяльність, на відміну від випадку ліквідації юридичної особи, нікуди не зникає. Фізична особа - підприємець не є новим суб'єктом прав відмінним від просто фізичної особи. Це лише статус, який суб'єкт - фізична особа може набути або втратити, тому фізична особа і після припинення підприємницької діяльності має продовжувати відповідати за своїми зобов'язаннями, які виникли під час провадження підприємницької діяльності, на підставі частини 1 статті 52 ЦК України, обсяг такої відповідальності жодним чином не повинен змінюватися.

Згідно п. 5, ч. 1 ст. 11 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 23 вересня 1999 року №110- XIV (далі - Закон № 1105-ХІУ), джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765, було затверджено Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю (із відповідними змінами) (далі - Порядок №765).

Згідно пункту 1 Порядку № 765, відповідно цього Порядку здійснюється капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку №765, капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність, сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат передбачених законодавством.

За змістом пункту 3 Порядку № 765, капіталізація платежів розраховується за період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Відповідно до положень статей 1 та 4 Закону № 2464-УІ, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок. Платниками єдиного внеску є також і фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Положеннями статті 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно - правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність, юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною другою статті 1205 ЦК України передбачено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або/цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Положеннями частини 3 статті 46 Закону №125 8-VII передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи- підприємця.

Таким чином, незважаючи на те, що ОСОБА_2 з 16 квітня 2015 року припинив підприємницьку діяльність і на даний час не має статусу підприємця, він повинен відповідати перед позивачем - відділенням Фонду у м. Дзержинську за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю.

Згідно до розрахунку потреби в капіталізації коштів фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, станом на 10.11.2016 р. відділення Фонду у м. Дзержинську здійснює страхові виплати потерпілому на виробництві ОСОБА_3. Загальна потреба в капіталізації складає 22 654,97грн.

Відділенням Фонду у м, Дзержинську 11.11.2016р. було направлено ОСОБА_2 кредиторську вимогу на суму 22 654,97 грн., яку він отримав 18.11.2016р.

До теперішнього часу, відповіді на дану кредиторську вимогу відділенням Фонду у м. Дзержинську від ОСОБА_2 не отримано.

Представник позивача за довіреністю № 01-01/87 від 11.01.2017 ОСОБА_4 в судове засідання не прибув, надав до суду заяву з проханням справу слухати за його відсутністю, заявлені вимоги підтримав повністю, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в судове засідання не прибув з невідомої суду причини, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином. Справа розглядається на підставі ст. 224 ЦПК України - заочно.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України ) установив наступне.

ОСОБА_2, з 25 січня 2012 року по 16 квітня 2015 року був зареєстрований Дзержинським міським управлінням юстиції Донецької області як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа (ідент. номер СПД НОМЕР_1) (а.с. 6, 8, 9).

16 квітня 2015 року відносно ОСОБА_2 державним реєстратором внесено до Єдиного державного реєстру запис про припинення ним підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (а. с. 9).

ОСОБА_2 був з 20 березня 2012 року зареєстрований у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Дзержинську Донецької області, про що свідчить його повідомлення виконавчої дирекції фонду про проведення реєстрації та встановлення страхового тарифу 37,66% від сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників (а.с. 7).

24 жовтня 2012 року між суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою (далі - ФОП) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено трудовий договір на невизначений строк, і зазначений договір було зареєстровано у Дзержинському міському центрі занятості населення 30 жовтня 2012 року за № 05111200313 (а.с.10).

24 лютого 2014 року з найманим працівником ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3 стався нещасний випадок на виробництві, про що свідчить складений акт форми Н-1 за № 1 від 14 березня 2014 року та затверджений ФОП ОСОБА_2. Згідно даного акту 24 лютого 2014 об 19 годині 00 хвилин під час виконання ОСОБА_3 трудових обов'язків - роботі по перевезенню пасажирів, йому було спричинено тяжкі травми голови (а.с. 11-12).

Згідно висновку обласного центру МСЕК від 18.06.2014 року ОСОБА_3 було встановлено 20 % втрати ним професійної працездатності по трудовому каліцтву до 01.07.2015 р. Згідно висновку обласного центру МСЕК від 23.06.2 015 року ОСОБА_3, було встановлено 30 % втрати ним професійної працездатності по трудовому каліцтву до 23.06.2016 р. Згідно висновку обласного центру МСЕК від 13.07.2 016 року ОСОБА_3, було встановлено 30 % втрати ним професійної працездатності по трудовому каліцтву до 01.07.2018 р. Відділенням фонду у м. Дзержинську були призначені та виплачуються потерпілому ОСОБА_3 страхові виплати по відшкодуванню шкоди у зв'язку з виробничою травмою, про що свідчить: заява потерпілого до відділення фонду від 23 червня 2014 року про призначення виплат, копією постанови від 23 червня 2014 року № 0515/7914/7914/15 Про взяття на облік потерпілого на виробництві та реєстрацію страхового випадку , копією постанови від 03 липня 2014 року № 0515/7914/7914/16 Про призначення потерпілому одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності , копією постанови від 03 липня 2014 року № 0515/7914/7914/17 Про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати (а. с. 4, 13 - 16, 29 - 31).

Державний нагляд у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування, згідно статті 17 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, здійснює спеціально уповноважений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку) визначає Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі-Закон № 1105-XIV), статтею 4 якого визначено, що Фонд соціального страхування України є органом який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються тільки за цільовим призначенням.

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, згідно положень статті 8 Закону № 1105-XIV та статті 18 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, підзвітна правлінню Фонду, проводить свою діяльності від імені Фонду у межах та в порядку, що визначається його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує, забезпечує виконання рішень правління Фонду та здійснює контроль за дотриманням страхувальниками та страховиками законів України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших нормативно-правових актів, виданих відповідно до них.

Згідно статті 11 Закону № 1105-XIV джерелами формування коштів Фонду серед інших є страхові внески страхувальників та застрахованих осіб; капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765 було затверджено Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю (із відповідними змінами).

Згідно пункту 1 цього Порядку відповідно до цього Порядку здійснюється капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку, капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат передбачених законодавством.

За змістом пункту 3 Порядку, капіталізація платежів розраховується за період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Відповідно до положень статей 1 та 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок. Платниками єдиного внеску є також і фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

З 07 липня 2014 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців за заявницьким принципом від 13 травня 2014 року № 1258-VII( далі- Закон України № 1258-VII), яким була скасована стаття 50-1 ЦК України .

З дня набрання чинності цим Законом запроваджується заявницький принцип державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб- підприємців, який не передбачає обов'язок фізичної особи- підприємця письмово повідомляти кредиторів про прийняте рішення щодо припинення її підприємницької діяльності, встановлювати порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог, а також обов'язок щодо розгляду вимог кредиторів.

Положеннями статті 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною другою статті 1205 ЦК України передбачено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу , мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно- правовим актом У разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов'язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого.

Предметом спору між сторонами по справі є невиконання відповідачем ОСОБА_2 його обов'язку після зняття з реєстрації нести відповідальність перед фондом за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю.

Частиною 3 статті 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень частини 3 статті 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Матеріалами справи встановлено, що саме з причини законодавчо встановленого порядку заявницького принципу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб- підприємців, за положеннями Закону України № 1258-VII, позивач по справі- відділення фонду не мало можливості до припинення ОСОБА_2 підприємницької діяльності 16 квітня 2015 року звернутися до суду з цим позовом.

Положеннями частини 8 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15 травня 2003 року передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи- підприємця.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі № 6-125цс13, зазначено про те, що відповідно до ст.ст. 51 , 52 , 598-609 ЦК України , 47-49 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи- підприємця є те, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи, з підстав, передбачених пунктам 1і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу , є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно- правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, незважаючи на те, що ОСОБА_2 з 16 квітня 2015 року припинив підприємницьку діяльність і на даний час не має статусу підприємця, він повинен відповідати перед позивачем - відділенням фонду за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обгрунтованність та законність позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 капіталізованих платежів у сумі 22654 грн. 97 коп.

Відповідно до вимог 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачем у підтвердження сплати судового збору надано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1378,00 грн. (а. с. 1). В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача сплачений ним судовий збір у розмірі 1378,60 грн. Отже суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1378,60 грн. підлягає частковому задоволенню, а саме, у сумі 1378,00 грн.

Керуючись статтями 11, 60, 88 212-215, 224, 360-7 Цивільно- процесуального кодексу України, статтями 50-52, 1205 Цивільного кодексу України , Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності , Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб- підприємців за заявницьким принципом від 13 травня 2014 року № 1258-VII, Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15 травня 2003 року № 755-IV, Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності- банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю ( із відповідними змінами), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765 , суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Дзержинську Донецької області задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Дзержинську Донецької області (р/р 37178400900029 ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 25968375), капіталізовані платежі у сумі 22654 (двадцять дві тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 97 коп.

Стягнути з з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Дзержинську Донецької області (р/р 37178400901029 ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 25968375) сплачений судовий збір у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Дзержинським міським судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду вступає в законну силу після спливу строку на його апеляційне оскарження.

На рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: