Постанова

від 28.02.2017 по справі 826/13792/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

28 лютого 2017 року 13:10 справа №826/13792/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до 1. Київської міської державної адміністрації 2. Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації 3. Комунального підприємства "Київблагоустрій" третя особаПублічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" провизнання дій протиправними, визнання нечинним припису

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської державної адміністрації (далі по тексту - відповідач 1) та Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - відповідач 2, Департамент міського благоустрою), в якому, з урахуванням уточнень, просить: 1) визнати неправомірними дії Департаменту міського благоустрою щодо знесення приватного майна на приватній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1; 2) визнати недійсним припис №1612369 від 31 серпня 2016 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/13792/16; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Київблагоустрій"; закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2016 року залучено до участі у справі Комунальне підприємство "Київблагоустрій" (далі по тексту - відповідач 3, КП "Київблагоустрій"), виключивши його зі складу третіх осіб.

В судовому засіданні 02 лютого 2017 року позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, представники відповідача 3 та третьої особи проти задоволення позову заперечили; представники відповідачів 1, 2 до суду не прибули, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

31 серпня 2016 року провідним інспектором Комунального підприємства "Київблагоустрій", за порушення підпункту 20.1.1 Правил благоустрою міста Києва за адресою: АДРЕСА_1, винесено припис №1612369, відповідно до якого власнику споруди ОСОБА_1 запропоновано усунути порушення шляхом надання проектно-дозвільної документації на розміщення споруди; в разі відсутності проектно-дозвільної документації вимагається демонтувати споруду власними силами протягом трьох днів та відновити благоустрій. Також у приписі вказано, що у разі невиконання припису будуть вжиті заходи згідно чинного законодавства.

Позивач зазначає, що вказаний вище припис прийнято, а дії демонтажу вчинені, всупереч вимог чинного законодавства, що порушує право власності позивача на нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1, а саме: кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Відповідачі 1, 2 проти позову заперечили, зазначивши, що не приймали жодних рішень та не вчиняли жодних дій по відношенню до позивача, а тому підстав для задоволення позову немає.

Відповідач 3 проти позову заперечив, зазначивши про відповідність оскаржуваного припису вимогам законодавства та про самовільне розміщення позивачем тимчасової споруди без дозвільної документації.

Третя особа подала до суду письмове заперечення, у яких підтримала позицію відповідачів та просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходить з наступних мотивів.

Як вбачається з обставин справи, оскаржуваний припис №1612369 від 31 серпня 2016 року прийнято у зв'язку із тим, що, на думку відповідача 3, елемент благоустрою - кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований по АДРЕСА_1, є самовільно встановленою тимчасовою спорудою без дозвільної на те документації, а тому підлягає демонтажу.

Стаття 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначає благоустрій населених пунктів як комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до частин першої та другої статті 34 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Правила включають: 1) порядок здійснення благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою; 2) вимоги до впорядкування територій підприємств, установ, організацій; 3) вимоги до утримання зелених насаджень на об'єктах благоустрою - територіях загального користування; 4) вимоги до утримання будівель і споруд інженерного захисту території; 5) вимоги до санітарного очищення території; 6) розміри меж прилеглої до підприємств, установ та організацій території у числовому значенні; 7) порядок розміщення малих архітектурних форм; 8) порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів; 9) інші вимоги, передбачені цим та іншими законами.

Відповідно до положень пункту 13.1 розділу ХІІІ Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №1051/1051 (далі по тексту - Правила благоустрою), розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності проводиться відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198, наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року №244 "Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності", інших нормативно-правових актів, а також рішень Київської міської ради та розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Порядок демонтажу (переміщення) самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі визначений пунктом 13.3 розділу ХІІІ Правил благоустрою.

Зокрема, підпунктом 13.3.1 пункту 13.3 Правил передбачено, що у разі виявлення самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив'язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, самовільно розміщених (встановлених) засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (автомагазини, автокафе, автокав'ярні, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки) тощо) (далі - засоби пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі), об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі (на розміщення яких відсутні оформлені в установленому порядку документи) уповноважені особи Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київблагоустрій" (далі - КП "Київблагоустрій) вносять припис його власнику (користувачу або особі, яка здійснила розміщення (встановлення)) з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, демонтажу (переміщення) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до абзаців другого і третього цього підпункту.

Малі архітектурні форми, тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності мають бути демонтовані протягом трьох днів з моменту отримання припису, крім тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, відсутніх в матеріалах єдиної цифрової топографічної основи території міста Києва, демонтаж яких має бути здійснений протягом одного дня з моменту отримання припису.

Протягом зазначеного у приписі строку власник (користувач або особа, яка здійснила розміщення (встановлення)) зобов'язаний за власний рахунок здійснити демонтаж самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, демонтаж (переміщення) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та провести відновлення порушеного благоустрою на місці їх розміщення (встановлення).

З наведених норм Правил благоустрою вбачається застосування заходів демонтажу лише у відношенні до самовільно встановлених тимчасових споруд.

Вирішуючи питання належності споруди, розташованої по АДРЕСА_1, до тимчасових та правових підстав для її розміщення, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до положень статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Разом з тим, наявні у справі докази підтверджують, що 08 квітня 2008 року між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдаровувана) укладено договір дарування, відповідно до умов якого Дарувальник передає безоплатно у власність обдаровуваної належний йому об'єкт нерухомого майна - нежилу будівлю, розташовану у АДРЕСА_1, загальною площею 118,60 кв.м.

На підставі зазначеного договору дарування об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 118,60 кв.м., 18 жовтня 2008 року зареєстрований Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна на праві власності за ОСОБА_1 (реєстровий номер №8574-П, запис у реєстровій книзі №159п-11).

На спірну будівлю виготовлено технічний паспорт, в якому зафіксовано основні фізичні характеристики та схематичний план будівлі. Будівля (кафе-павільйон) по АДРЕСА_1 прийнята в експлуатацію згідно акта про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва №234 від 19 жовтня 2004 року, про що міститься відмітка на технічному паспорті.

З матеріалів справи також вбачається, що згідно державних актів на право власності на земельні ділянки від 01 серпня 2005 року серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2, а також даними витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 площею по 40 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, нежитлова будівля по АДРЕСА_1 прийнята в експлуатацію та зареєстрована на праві приватної власності за позивачем як нерухоме майно.

За загальним правилом, встановленим у статті 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У випадках, передбачених законодавством, обов'язковим є проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, саме з проведенням якої пов'язується момент виникнення права власності на нерухоме майно.

Так, частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є обов'язковою; інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Виходячи із викладеного, слідує, що проведення державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 118,60 кв.м. підтверджує статус такої будівлі як нерухомого майна, тобто, вказана будівля, розташована на земельній ділянці, належній позивачу, а її переміщення неможливе без знецінення та зміни призначення, що не дозволяє віднести спірну будівлю до категорії тимчасових.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачами не надано будь-яких доказів, які б підтверджували, що нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 118,60 кв.м. не є нерухомим майном та має ознаки тимчасової споруди.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1, яка належить позивачу на праві приватної власності, не є тимчасовою спорудою, що виключає можливість застосування до неї примусових заходів, передбачених Правилами благоустрою, у тому числі винесення припису та здійснення демонтажу.

Таким чином, припис від 31 серпня 2016 року №1612369, винесений провідним інспектором КП "Київблагоустрій", є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

У той же час суд не погоджується із позовними вимогами про визнання протиправними дій відповідачів 1, 2 щодо знесення приватного майна на приватній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, оскільки жодних доказів вчинення вказаними відповідачами будь-яких дій та прийняття рішень стосовно знесення (демонтажу) належного позивачу майна матеріали справи не містять, судом же таких обставин не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, КП "Київблагоустрій" не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного припису, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати припис від 31 серпня 2016 року №1612369, винесений провідним інспектором Комунального підприємства "Київблагоустрій".

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко