Ухвала

від 12.04.2017 по справі 826/13792/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13792/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Комунального підприємства Київблагоустрій на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської міської державної адміністрації, Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства Київблагоустрій , третя особа: Публічне акціонерне товариство Київводоканал про визнання дій протиправними, визнання нечинним припису,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до КМДА, Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), КП Київблагоустрій , третя особа: ПАТ Київводоканал про: визнання неправомірними дії Департаменту міського благоустрою щодо знесення приватного майна на приватній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1; визнання недійсним припису №1612369 від 31.08.2016 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано припис від 31.08.2016 року №1612369, винесений провідним інспектором КП "Київблагоустрій". В іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, КП "Київблагоустрій" подали апеляційну скаргу про скасування постанови суду першої інстанції в частині задоволення позову як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та просять прийняти рішення про відмову у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2016 року провідним інспектором КП "Київблагоустрій", за порушення підпункту 20.1.1 Правил благоустрою міста Києва за адресою: АДРЕСА_1, винесено припис №1612369, відповідно до якого власнику споруди ОСОБА_2 запропоновано усунути порушення шляхом надання проектно-дозвільної документації на розміщення споруди; в разі відсутності проектно-дозвільної документації вимагається демонтувати споруду власними силами протягом трьох днів та відновити благоустрій. Також у приписі вказано, що у разі невиконання припису будуть вжиті заходи згідно чинного законодавства.

Оскаржуваний припис прийнято у зв'язку із тим, що, на думку КП "Київблагоустрій", елемент благоустрою - кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований по АДРЕСА_1, є самовільно встановленою тимчасовою спорудою без дозвільної на те документації, а тому підлягає демонтажу.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, зазначив, що нежитлова будівля по АДРЕСА_1, яка належить позивачці на праві власності, не є тимчасовою спорудою, що виключає можливість застосування до неї примусових заходів, передбачених Правилами благоустрою, у тому числі винесення припису та здійснення демонтажу.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Стаття 1 Закону України Про благоустрій населених пунктів визначає благоустрій населених пунктів як комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України Про благоустрій населених пунктів правила благоустрою території населеного пункту (далі - правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - типові правила)для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року № 1051/1051 були прийняті Правила благоустрою міста Києва (далі - Правила), які визначають правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою міста і спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

У відповідності із Розділом І Правил благоустрою м. Києва, та ч. 1 ст. 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , зокрема встановлено, що тимчасова Споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Тобто, ознаками тимчасової споруди є те, що вона складається із полегшених конструкцій, без заглибленого фундаменту та відповідно у разі переміщення не відбувається її знецінення.

Разом з тим, наявні у справі докази підтверджують, що 08.04.2008 року між ОСОБА_3 (Дарувальник) та позивачкою (обдаровувана) укладено Договір дарування, згідно якого дарувальник передає безоплатно у власність обдаровуваної належний йому об'єкт нерухомого майна - нежилу будівлю, розташовану у АДРЕСА_1, загальною площею 118,60 кв.м.

На підставі Договору дарування від 08.04.2008 року, вказаний об'єкт нерухомого майна 18.10.2008 року зареєстрований Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна на праві власності за ОСОБА_2 (реєстровий номер №8574-П, запис у реєстровій книзі №159п-11).

В подальшому, на спірну будівлю виготовлено технічний паспорт, в якому зафіксовано основні фізичні характеристики та схематичний план будівлі. Будівля (кафе-павільйон) по АДРЕСА_1 прийнята в експлуатацію згідно Акта про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва №234 від 19 жовтня 2004 року, про що міститься відмітка на технічному паспорті.

Крім того, згідно державних актів на право власності на земельні ділянки від 01.08.2005 року серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4, а також даними витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, позивача є власником земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 площею по 40 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Отже, нежитлова будівля по АДРЕСА_1 прийнята в експлуатацію та зареєстрована на праві приватної власності за позивачкою як нерухоме майно.

З огляду на вказане, колегія суддів звертає увагу, що частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно зі статтею 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав є обов'язковою; інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Виходячи із викладеного, слідує, що проведення державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 118,60 кв.м. підтверджує статус такої будівлі як нерухомого майна, тобто, вказана будівля, розташована на земельній ділянці, належній позивачці, а її переміщення неможливе без знецінення та зміни призначення, що не дозволяє віднести спірну будівлю до категорії тимчасових.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1, яка належить позивачці на праві приватної власності, не є тимчасовою спорудою, що виключає можливість застосування до неї примусових заходів, передбачених Правилами благоустрою, у тому числі винесення припису та здійснення демонтажу. А отже, припис від 31.08.2016 року №1612369 є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Київблагоустрій - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 12.04.2017 року.

Головуючий І.В. Саприкіна

Судді О.В. Карпушова

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кучма А.Ю.