Постанова

від 16.03.2017 по справі 824/447/16-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/447/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Дембіцький Павло Дмитрович

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

16 березня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Загороднюка А.Г. Драчук Т. О.

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

Представника позивача: Ніщук І.В.

Представника відповідача: Аврам Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центральне конструкторське бюро "РИТМ" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області до Публічного акціонерного товариства "Центральне конструкторське бюро "Ритм", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Чернівецькій області про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду та просив стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центральне конструкторське бюро "Ритм" (відповідач) частину несплаченого чистого прибутку за 2014 рік у розмірі 360032,00 грн.

Відповідно до постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття оскарженого рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржену постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи скарги підтримав у повному обсязі з підстав і мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи та підтвердилось в судовому засіданні, звертаючись до суду та на аргументацію позовних вимог, позивач вказав на те, що ПАТ"Центральне конструкторське бюро "Ритм" є юридичною особою, яке зареєстроване за адресою вул. Головна, буд. 44, м. Чернівці, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 14261388 та з 02.12.1993 року взяте на податковий облік в ДПІ у м. Чернівцях.

Статутний капітал ПАТ "ЦКБ "Ритм" поділений на 70566 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн кожна. Загальна кількість акціонерів станом на 31.12.2014 року складає 502 особи, з них: фізичні особи - 500 осіб, частка яких в статутному фонді становить 74,94 %, юридичні особи - 2 особи, частка яких в статутному фонді становить 25,06% (в т.ч. фонду Держмайна України належить 17643 акцій, або 25,0021% та ТОВ КТБ "Фотон Кварц" належить 42 акції номінальною вартістю 10,50 грн.)

На підставі направлень від 21.12.2015 року №№412, 413,414, 415,416, від 20.01.2016 року № 443 (а.с. 86-91), та наказу про проведення документальної планової перевірки № 427 від 10.12.2015 року (а.с.95), представниками позивача проведена документальна планова перевірка Публічного акціонерного товариства "Центральне конструкторське бюро "Ритм" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року відповідно до затвердженого плану перевірки. За результатами проведеної перевірки складено Акт від 09.02.2016 року №5/24-13-22-03/14261388 (а.с. 58-85), у висновку якого встановлено, що частина чистого прибутку, яка має бути сплачена до Державного бюджету за 2014 рік має складати 900072,00 грн. Розбіжність в сплаті частини чистого прибутку (доходу), що зараховується в Держбюджет між фактично сплаченою сумою ПАТ "ЦКБ "Ритм" та сумою визначеною постановою, становить 360032,00 грн.

Станом на 22.06.2016 року сума розбіжності в сплаті частини чистого прибутку (доходу), що зараховується в Держбюджет, визначеної на підставі акта перевірки №5/24-13-22-03/14261388 від 09.02.2016 року, відповідачем ПАТ "ЦКБ "Ритм" не сплачено, що й стало підставою для звернення позивача до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено суду правомірність заявлених вимог, на день розгляду справи заборгованість відповідачем не погашена, а тому підлягає стягненню у судовому порядку.

Судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з даним рішенням суду першої інстанції та надаючи правову оцінку публічно - правовому спору в межах апеляційної скарги, зазначає таке.

Податковий кодекс України (далі - 11К України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Стаття 8 ПК України визначає види податків та зборів. В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Статтею 9 ПК України встановлено, що до загальнодержавних податків належать: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість: акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито.

Відповідно до п. 9.3. вказаної статті зарахування загальнодержавних податків га зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до бюджетного кодексу України.

Згідно п. 9.4. цієї ж статті установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

Перелік місцевих податків та зборів перелічений у статті 10 ПК України.

До місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок. До місцевих зборів належать: збір за місця для паркування транспортних засобів: туристичний збір.

Згідно п. 10.5. цієї статті зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Стаття 19-1 ПК України визначає функції контролюючих органів.

Статтею 20 ПК України передбачені права контролюючих органів.

Відповідно до п. 41.1. ст. 41 Г1К України контролюючими органами є органи доходів і зборів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну мигну політику , забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Відповідно до п. 41.3. ст. 41 ПК України повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом. Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов'язків контролюючих органів визначається законодавством України.

Згідно п. 41.4. ст. 41 ПК України інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів.

З урахуванням вказаних норм Податковою кодексу України, частин чистого прибутку (доходу) державних підприємств не є податковим платежем.

Визначення даного платежу як обов'язкового платежу до бюджет у встановленому Бюджетному кодексі України.

Обов'язок сплачувати даний платіж державними підприємствами визначений Законом України Про управління об'єктами державної власності .

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України Про управління об'єктами державної власності , господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов'язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком. затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів.

Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави сплачують до Державного бюджету України дивіденди у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, нараховані пропорційно розміру державної частки у їх статутних капіталах.

Господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше ЗО відсотків, пропорційно розміру державної частки у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій.

Таке рішення до 1 травня 2015 року Відповідач прийняв та вирішив більшістю голосів засновників не нараховувати дивіденди на частку держави за 2014 рік. а тому зобов'язаний був спрямувати до бюджету лише 30 відсотків чистого прибутку з частки держави на виплату дивідендів, що він і виконав до 01.07.2015 року.

Крім того, частка держави становить 25,0021%, що не заперечувалось позивачем, таким чином стягнення 50% доходу суперечить вимогам ст.5 ЗУ Про управління об'єктами державної власності ", зокрема і в частині щодо пропорційності нарахування розміру державної частки (акцій).

Постановою Кабінету Міністрів України №241 затверджено базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2014 році (далі - базовий норматив) господарських товариств, у статутному капіталі яких корпоративні права держави, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, утому числі дочірніх підприємств, у розмірі 50 відсотків (абзац 1 п.1 постанови КМУ №241).

Отже, КМУ встановив інший, відмінний від встановленого статтею 11 Закону України Про управління об'єктами державної власності , базовий норматив відрахування частки прибутку, чим перевищив свої повноваження, оскільки вищевказаним законом Кабінету Міністрів надано право лише встановлювати порядок спрямування частини прибутку на виплату дивідендів, а не його розмір.

Тому, визначені Законом статті 11 Закону України Про управління об'єктами державної власності та сплачені нами до бюджету у встановлені строки 30 відсотків чистого прибутку є єдиним обов'язковим платежем, передбаченим законодавчо.

Відповідно до статті 29 Бюджетного кодексу України та статей 5 і 11-1 Закону України Про управління об'єктами державної власності " Кабінет Міністрів України Постановою від 23 лютого 2011 року № 138 затвердив Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями.

Пунктом 20,1,34 статті 20 ПК України передбачено право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Як вже зазначалось, сплата частини чистого прибутку (доходу) державних підприємств не є податковим платежем, які передбачають право податкового органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків.

Крім того, пунктом 22 частини 1 статті 6 Закону України №185-V саме до повноважень уповноважених органів управління відповідно до покладених на них завдань віднесено забезпечення відповідно до встановленого Кабінетом Міністрів України порядку відрахування до Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними підприємствами, господарськими структурами.

Дана правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2016 року у справі К/800/51337/15.

Таким чином, податковий орган позбавлений права звертатись до суду із позовом про стягнення частини несплаченого чистого прибутку.

Згідно зі ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова скасовується та ухвалюється нова , якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до частини першої ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центральне конструкторське бюро "РИТМ" задовольнити повністю.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області до Публічного акціонерного товариства "Центральне конструкторське бюро "Ритм", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Чернівецькій області про стягнення податкового боргу скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асингувань на користь ПАТ "Центральне конструкторське бюро "Ритм" 5940,53 грн сплаченого судового збору.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Загороднюк А.Г. Драчук Т. О.