Ухвала

від 22.03.2017 по справі 826/7054/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2017 р. м. Київ К/800/41470/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Калашнікової О.В., Мороз Л.Л.,

секретарі судового засідання: Гуловій О.І.,

за участю представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Дашко В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2015 року,

в с т а н о в и в :

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держземагенства у м. Києві (далі - ГУ Держземагенства, відповідач 1) та Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація (далі - Департамент, відповідач 2) з позовними вимогами:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ Держземагентства до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлене висновком від 21 січня 2015 року № 19-26-0.3-619/2-15 (далі - висновок від 21 січня 2015 року);

визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлене висновком від 1 квітня 2015 року № 3796/0/01/27-15 (далі - висновок від 1 квітня 2015 року);

зобов'язати ГУ Держземагентства вчинити відповідні дії для погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (замовник: ОСОБА_3, розробник: товариство з обмеженою відповідальністю Ліга-Експерт , договір про надання послуг від 12 листопада 2013 року № 97);

зобов'язати Департамент (ідентифікаційний код 26345558) вчинити відповідні дії для погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (замовник: ОСОБА_3, розробник: товариство з обмеженою відповідальністю Ліга-Експерт , договір про надання послуг від 12 листопада 2013 року № 97).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки відповідача 1 за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 21 січня 2015 року є безпідставними і не містять вмотивованих пояснень того, в чому полягає невідповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері, документації із землеустрою та містобудівної документації (з посиланням на відповідні положення цих актів). Щодо мотивів, на яких ґрунтується відмова відповідача 2 у погодженні позивачу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то такі на думку позивача не ґрунтуються на законі, оскільки за частиною 6-1 Розділу V Прикінцеві положення Закону України Про регулювання містобудівної діяльності дія частин третьої і четвертої статті 24 цього Закону (на яку посилається відповідач 2 як на правову підставу для прийняття оскарженого рішення) до 1 січня 2015 року не поширюється на території де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій. Позивач стверджує, що оскільки проект землеустрою подано Департаменту в грудні 2014 року, то відсутність детального плану селища Биківня (де позивач має намір отримати земельну ділянку) не може бути підставою для погодження цього проекту.

Постановою від 14 липня 2015 року Окружний адміністративний суд м. Києва позовні вимоги задовольнив частково.

Визнав протиправним і скасував рішення Департаменту до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (замовник ОСОБА_3, розробник: товариство з обмеженою відповідальністю Ліга-Експерт , договір про надання послуг від 12 листопада 2013 року № 97).

Зобов'язав Департамент повторно розглянути та прийняти рішення по суті проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (замовник ОСОБА_3, розробник: товариство з обмеженою відповідальністю Ліга-Експерт , договір про надання послуг від 12 листопада 2013 року № 97) в межах законодавства України станом на дату його (проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) подання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 3 вересня 2015 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог і направити в цій частині справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі встановлено, що ОСОБА_3 з метою отримання земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (місцезнаходження: хутір Биківня Деснянського району м. Києва) подала на погодження (через проектну організацію - ТОВ Ліга Експерт ) до ГУ Держземагенства та Департаменту проект землеустрою щодо її відведення.

За наслідками розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачі відмовили ОСОБА_3 у його погодженні. Зокрема Департамент у своєму висновку від 1 квітня 2015 року як на підставу для прийняття такого рішення зазначив відсутність детального плану території селища Биківня, що відповідно до положень частини третьої статті 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності забороняє передачу земельних ділянок у власність чи користування для містобудівних потреб.

Стосовно зауважень ГУ Держземагентства до проекту землеустрою, який подала позивачка на погодження, то суди відзначили, що такі викладено у висновку відповідача 1 від 21 січня 2015 року і в цілому їх налічується десять позицій. Змісту цих зауважень (відповідно і їх обґрунтованості) суди попередніх інстанцій не з'ясовували, а лише констатували той факт, що відповідач 1 встановив невідповідність поданого проекту землеустрою вимогам законів і прийнятим на їх виконання нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації, що й стало підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою.

Позивач, не погодившись з мотивами відмови відповідачів у погодженні проекту землеустрою, звернулася з цим позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування висновку ГУ Держземагенства від 21 січня 2015 року суд першої інстанції (з висновками якого апеляційний суд погодився) посилаючись на положення частин п'ятнадцятої-сімнадцятої статті 186, частин четвертої-восьмої статті 186-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК) зазначив про те, що такий етап контролю з боку держави за результатом роботи сертифікованого інженера-землевпорядника має на меті забезпечити відповідність документації із землеустрою вимогам галузевого законодавства. На думку судів, оскільки у висновку від 21 січня 2015 року відповідач 1 зазначив про невідповідність поданого проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації, які не спростовано та не заперечно позивачем у позовній заяві, то підстав для скасування оскарженого рішення, а відповідно і для задоволення позовних вимог в цій частині, немає. Стосовно решти позовних вимог, то в цій частині суди попередніх інстанцій погодилися з доводами позивача, якими він обґрунтовує неправомірність висновку Департаменту від 1 квітня 2015 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може в повній мірі погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, позаяк вважає їх передчасними і необґрунтованими з огляду на таке.

У справі, що розглядається, встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з відмовою в погодженні позивачці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який вона подала окремо ГУ Держземагенства і Департаменту. Свої рішення за наслідками розгляду проекту землеустрою кожен з відповідачів оформив висновком - від 21 січня 2015 року та від 1 квітня 2015 року відповідно, які власне і є предметом оскарження.

Що стосується висновку ГУ Держземагенства від 21 січня 2015 року, то судячи зі змісту постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2015 року і ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2015 року, даючи правову оцінку встановленим в цій частині спірних відносин обставинам суди керувалися положеннями статті 186 ЗК - в редакції Закону України від 2 червня 2015 року № 497-VIII (який набрав чинності з 27 червня 2015 року) і статті 186-1 ЗК - із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 11 лютого 2015 року (який набрав чинності з 12 березня 2015 року).

Зокрема, суди у своїх рішеннях посилаються на положення частин п'ятнадцятої-сімнадцятої статті 186 ЗК України яких не існувало в ЗК в редакції цієї статті станом на дату прийняття оскарженого висновку ГУ Держземагенства від 21 січня 2015 року. Теж стосується й положень частини восьмої статті 186-1 ЗК України, якою зазначену статтю було доповнено вже після того, як відповідач 1 відмовив у погодженні проекту землеустрою.

За змістом частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) одним із критеріїв, на відповідність якому адміністративний суд повинен перевірити, зокрема, рішення суб'єкта владних повноважень у справах щодо оскарження такого рішення, є те, чи його прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина друга статті 159 КАС України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина третя статті 159 КАС України).

У справі про оскарження висновку відповідача 1 від 21 січня 2015 року суд першої інстанції застосував до спірних відносин правові норми, яких станом на станом на дату їх виникнення ЗК ще не містив і в підсумку дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Тобто, у справі про оскарження відмови ГУ Держземагенства у погодженні проекту землеустрою суд перевірив таке рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність нормам закону, які набули чинності після того, як оформлено оскаржений висновок від 21 січня 2015 року. Суд апеляційної інстанції, погодившись з мотивами суду першої інстанції, зазначеної обставини не врахував.

З приводу мотивів, на яких ґрунтується висновок Департаменту від 1 квітня 2015 року, то в цій частині, з огляду на правове регулювання спірних відносин, висновки судів попередніх інстанцій в обсязі встановлених в справі фактичних обставин є правильними.

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Підсумовуючи наведе, колегія суддів вважає, що з огляду на те, якими положеннями закону керувалися суди попередніх інстанцій, їхні рішення про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування як неправомірного висновку відповідача 1 від 21 січня 2015 року не є законними.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що при перевірці рішень/дій/бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах щодо їх оскарження завданням адміністративного суду є перевірити ці рішення/дії/бездіяльність на відповідність усім критеріям, які перелічено у частині третій статті 2 КАС України. Без повного і всебічного з'ясування суті всіх обставин, на яких ґрунтується оскаржене рішення, у цьому випадку - про відмову в погодженні проекту землеустрою, така перевірка буде поверховою, що суперечить завданням адміністративного судочинства. Самої лише констатації того факту, що відповідач 1 висловив зауваження до проекту землеустрою (з обґрунтованістю яких позивач власне й не погоджується) не дає достатніх підстав для висновку про безпідставність доводів позивача, яким в цій справі суди по суті не надали жодного значення.

Згідно з частиною першою статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Частиною другою цієї статті передбачено, що не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки допущені судами попередніх інстанцій порушення унеможливили вирішення спору у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а також встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними і підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 159, 167, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2015 року у цій справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді О.В. Калашнікова

Л.Л. Мороз