Постанова

від 31.07.2017 по справі 826/7054/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31 липня 2017 року 16:37 № 826/7054/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1, (далі - позивач), з позовом до Головного управління Держземагенства у місті Києві та Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання протиправним та скасування рішень, зобовязання вчинити дії.

Позивач згідно позовних вимог просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держземагентства у місті Києві до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформлене висновком від 21.01.2015 №19-26-0.3-619/2-15.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформлене висновком від 01.04.2015 №3796/0/01/27-15.

3. Зобов'язати Головне управління Держземагентства у місті Києві (ідентифікаційний код 38516867) вчинити відповідні дії для погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (замовник: ОСОБА_1, розробник: товариство з обмеженою відповідальністю Ліга-Експерт , договір про надання послуг від 12.11.2013 №97).

4. Зобов'язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код 26345558) вчинити відповідні дії для погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (замовник: ОСОБА_1, розробник: товариство з обмеженою відповідальністю Ліга-Експерт , договір про надання послуг від 12.11.2013 №97).

5. Зобов'язати Відповідачів подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2015 р. в адміністративній справі № 826/7054/15 позов ОСОБА_1, (далі - позивач, ОСОБА_1) , до Головного управління Держземагентства у м. Києві, (далі - відповідач-1, ГУ Держземагентства), та Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), (далі - відповідач-2, Департамент) , про визнання протиправними та скасування рішень задоволено частково:

- визнано протиправним і скасовано рішення Департаменту до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (замовник ОСОБА_1, розробник - ТОВ Ліга-Експерт , договір про надання послуг від 12.11.2013 р. № 97);

- зобов'язано Департамент повторно розглянути та прийняти рішення по суті проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (замовник ОСОБА_1, розробник - ТОВ Ліга-Експерт , договір про надання послуг від 12.11.2013 р. № 97) в межах законодавства України станом на дату його (проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) подання. В задоволенні решти позовних вимог відмолено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2015 р. постанову суду першої інстанції від 14.07.2015 р. залишено без змін. Судом апеляційної інстанції допущено заміну відповідача-1 Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві, (далі - відповідач-1).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.03.2017 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2015 р. та ухвалу суду апеляційної інстанції від 03.09.2015 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для нового розгляду та вирішення визначено суддю Шрамко Ю.Т.

Відповідною ухвалою суду справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

Представник відповідача-1 позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача-2 у відповідне судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач-2 повідомлений належним чином.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.03.2017 р. вбачається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовані у зв'язку з тим, що вказаними судами правову оцінку спірним правовідносинам надано з урахуванням норм законодавства, яке не було чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Зокрема, у справі, що розглядається, встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з відмовою в погодженні позивачу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який вона подала окремо ГУ Держземагентства і Департаменту. Свої рішення за наслідками розгляду проекту землеустрою кожен з відповідачів оформив висновком, а саме від 21.01.2015 р. та від 01.04.2015 р., відповідно, які власне і є предметом оскарження.

Що стосується висновку ГУ Держземагентства від 21.01.2015 р., то, судячи зі змісту постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2015 р. і ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2015 р., даючи правову оцінку встановленим в цій частині спірних відносин обставинам суди керувалися положеннями ст. 186 Земельного кодексу України, (далі - ЗК України) , - в редакції Закону України від 02.06.2015 р. № 497-VIII (який набрав чинності з 27.06.2015 р.) і ст. 186-1 ЗК України - із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 11.02.2015 року (який набрав чинності з 12.03.2015 року).

Зокрема, суди у своїх рішеннях посилаються на положення частин 15-17 ст. 186 ЗК України, яких не існувало у вказаному Кодексу в редакції цієї статті станом на дату прийняття оскарженого висновку ГУ Держземагентства від 21.01.2015 р. Те ж стосується й положень ч. 8 ст. 186-1 ЗК України, якою зазначену статтю було доповнено вже після того, як відповідач 1 відмовив у погодженні проекту землеустрою.

У справі про оскарження висновку відповідача-1 від 21.01.2015 р. суд першої інстанції застосував до спірних відносин правові норми, яких станом на станом на дату їх виникнення ЗК ще не містив і в підсумку дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Тобто, у справі про оскарження відмови ГУ Держземагентства у погодженні проекту землеустрою суд перевірив таке рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність нормам закону, які набули чинності після того, як оформлено оскаржений висновок від 21.01.2015 р. Суд апеляційної інстанції, погодившись з мотивами суду першої інстанції, зазначеної обставини не врахував.

З приводу мотивів, на яких ґрунтується висновок Департаменту від 01.04.2015 р., то в цій частині, з огляду на правове регулювання спірних відносин, висновки судів попередніх інстанцій в обсязі встановлених в справі фактичних обставин є правильними.

Враховуючи позицію, викладену в ухвалі суду касаційної інстанції від 22.03.2017 р., на новому розгляді справи судом першої інстанції, у тому числі додатково, з'ясовано наступі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Заявлені позивачем вимоги стосуються:

- визнання протиправним та скасування рішення ГУ Держземагентства до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформленого висновком від 21.01.2015 р. № 19-26-0.3-619/2-15;

- визнання протиправним та скасування рішення Департаменту до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформленого висновком від 01.04.2015 р. № 3796/0/01/27-15;

- зобов'язання ГУ Держземагентства вчинити відповідні дії для погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (замовник: ОСОБА_1, розробник: товариство з обмеженою відповідальністю Ліга-Експерт , договір про надання послуг від 12.11.2013 № 97);

- зобов'язання Департаменту вчинити відповідні дії для погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (замовник: ОСОБА_1, розробник: товариство з обмеженою відповідальністю Ліга-Експерт , договір про надання послуг від 12.11.2013 № 97);

- зобов'язання відповідачів подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1, як громадянка України, реалізуючи процедуру, передбачену ст. 186, 186-1 ЗК України, (у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), з метою отримання земельної ділянки у власність, через ТОВ Ліга-Експерт звернулася до ГУ Держземагентства та Департаменту для отримання передбаченого законом висновку щодо погодження проектної документації на земельну ділянку.

За наслідком розгляду звернень позивача (в особі проектної організації), відповідачами було надано негативні висновки.

Так, Департамент свій висновок від 01.04.2015 р. обґрунтував відсутністю детального плану території селища Биківня, що, в силу положень п. 3 ст. 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , забороняє передачу земельних ділянок у власність чи користування для містобудівних потреб.

ГУ Держземагентства надало негативний висновок від 21.01.2015 року, який мотивований викладеними в кількості 10-ти пунктів зауваженнями до документації із землеустрою.

Частиною 1 ст. 186-1 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту (ч. 4 ст. 186-1 ЗК України).

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті ЗК України, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч. 5 ст. 186-1 ЗК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 186-1 ЗК України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Як вже зазначено вище, до ГУ Держземагентства розробник (ТОВ Ліга-Експерт ) надав на погодження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, замовником якого є ОСОБА_1 згідно договору від 12.11.2013 р. № 97.

ГУ Держземагентства розглянуло зазначений проект та надало висновок до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 21.01.2015 р. № 19-26-0.3-619/2-15. У висновку було зазначено про зауваження до документації із землеустрою, а саме:

- оформлення документів здійснити відповідно до вимог Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації - ДСТУ 4163-2003;

- проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки привести у відповідність до ст. 25 Закону України Про землеустрій , а саме, відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчити підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою;

- завдання на виконання робіт привести у відповідальність до типової форми згідно постанови КМ України від 04.03.2004 р. № 266 Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ;

- відповідно до рішення Київської міської ради від 22.05.2013 р. № 337/93944 Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об'єктів у місті Києві , уточнити адресу земельної ділянки;

- в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки вказати код КВЦПЗ згідно з наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 р. № 548 Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 р. за № 1011/18306 (із змінами і доповненнями);

- процедуру відведення земельної ділянки привести у відповідність до ст. 118 ЗК України;

- акт приймання-передачі межових знаків на зберігання привести у відповідність до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 р. за № 376 (із змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 р. за № 391/17686;

- відповідно до ст. 50 Закону України Про землеустрій , до проекту землеустрою долучити: доопрацьовані матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування; перелік обмежень у використанні земельних ділянок; акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель;

- обґрунтувати відповідність цільового призначення запланованої до відведення земельної ділянки чинній містобудівній документації з посиланням на відповідні документи;

- пояснювальну записку проекту землеустрою привести у відповідність до ст. 111 ЗК України.

Зважаючи на викладене, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 22, 25 Закону України Про землеустрій , (у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) , землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації.

Види документації із землеустрою: а) загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель; б) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; в) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць; г) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; д) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; е) проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань; є) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; ж) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; з) робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами, покращання сільськогосподарських земель, підвищення родючості ґрунтів (далі - робочі проекти землеустрою); и) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); і) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок; ї) спеціальні тематичні карти і атласи стану земель та їх використання; й) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту.

Законами України та іншими нормативно-правовими актами можуть встановлюватися інші види документації із землеустрою.

Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

Документація із землеустрою формується і зберігається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується: у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою; в електронній формі - електронним цифровим підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису.

У відповідності до ст. 50 Закону України Про землеустрій , (у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) , проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому ЗК України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об'єктів); розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 123 ЗК України, умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.

Згідно з приписами ст. 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Як встановлено судом, зауваження, викладені ГУ Держземагентства в оскаржуваному висновку до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Зокрема, відповідно до п. 7.12 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації - ДСТУ 4163-2003, оформлюючи документи на двох і більше сторінках, друга та подальші сторінки мають бути пронумеровані. Номери сторінок ставлять посередині верхнього берега аркуша арабськими цифрами без слова сторінка та розділових знаків. Проте, сторінки проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки позивачу не пронумеровано.

У наданому на погодження ГУ Держземагентства проекті землеустрою, а саме у складовій частині проекту землеустрою кадастровий план земельної ділянки в частині код цільового призначення не повністю вказано цільове призначення земельної ділянки, а саме не вказано секцію В розділу коду КВПЦЗ.

Відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 р. № 548 Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель , код та цільове призначення земель застосовується для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВПЦЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.

Крім того, розробник у додатку до акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання у графі номер знака вказав номер меж знака, що не відповідає вимогам, а саме рік 2013 у перших шести цифрах, що визначають рік встановлення межових знаків. При цьому, акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання датований 12.12.2014 р.

Згідно з п. 1.3 розділу І, п. 3., п. 3.2 розділу ІІІ Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 р. № 376, межовий знак - спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Кожний межовий знак має номер, що складається з чотирнадцяти символів, які розділяються між собою пунктиром за такою структурою ХХХХ.ХХ-ХХХ-ХХХХХ:

перші шість - арабські цифри, що визначають рік та місяць встановлення межових знаків;

другі три - арабські цифри, які відображають номер кадастрового кварталу;

останні п'ять - арабські цифри, що визначають порядковий номер межового знака відповідно до документації із землеустрою.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що ГУ Держземагентства обґрунтовано відмовив позивачу у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав його невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. А тому заявлена позивачем вимога про визнання протиправним та скасування рішення ГУ Держземагентства до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформленого висновком від 21.01.2015 р. № 19-26-0.3-619/2-15, є такою, що не підлягає задоволенню.

Стосовно заявленої вимоги до Департаменту, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції під час розгляду та вирішення справи по суті, у результаті чого було прийнято постанову від 14.07.2015 р., Департамент мотивував своє рішення положенням ч. 3 ст. 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , згідно якої, у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Обґрунтованим є посилання позивача на зміст п. 6-1 Прикінцевих положень вказаного вище закону України Про регулювання містобудівної діяльності , яким встановлено, що дія ч.ч. 3 та 4 ст. 24 цього Закону до 01.01.2015 року не поширюється на території, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій.

Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно (ч. 2 ст. 255 Цивільного кодексу України).

Оскільки, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки було подано до відповідача через засоби поштового зв'язку 26.12.2014 р., а отримано Департаментом 30.12.2014 р., то такі документи повинні бути розглянуті у відповідності до законодавства, яке діяло на час подання такого клопотання (звернення), якщо інше не встановлено законом (зокрема положеннями щодо зворотної його дії у часі). Жодних підстав поширення дії ч. 3 ст. 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності на проект землеустрою, який було подано 26.12.2014 р. засобами поштового зв'язку, відповідачем суду не доведено. Відтак, суд дійшов висновку, що позов в частині оскарження висновку від 01.04.2015 р. підлягає задоволенню.

Викладений висновок суду першої інстанції вважав обґрунтованим і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 22.03.2017 р. Зокрема, як зазначено у вказаній ухвалі суду касаційної інстанції, з приводу мотивів, на яких ґрунтується висновок Департаменту від 01.04.2015 р., то в цій частині, з огляду на правове регулювання спірних відносин, висновки судів попередніх інстанцій в обсязі встановлених в справі фактичних обставин є правильними .

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем вимога про визнання протиправним та скасування рішення Департаменту до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформленого висновком від 01.04.2015 р. № 3796/0/01/27-15, є такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно заявлених вимог про зобов'язання відповідачів вчинити дії, спрямовані на погодження проекту землеустрою, суд зазначає, що такі вимоги не можуть бути задоволенні, оскільки суд не має права втручатися у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень. Зокрема, як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування рішень є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Суд також звертає увагу, що, в силу того, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про зобов'язання вчинити дії, відсутні підстави для зобов'язання відповідачів щодо подання звіту про виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (замовник ОСОБА_1, розробник - ТОВ Ліга-Експерт , договір про надання послуг від 12.11.2013 р. № 97), оформлене листом від 01.04.2015 р. № 3796/0/01/27-15.

3. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

4. Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) частину сплаченого нею судового збору у розмірі 18,27 грн. (вісімнадцять гривень двадцять сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 26345558).

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ю.Т. Шрамко