Ухвала

від 07.03.2017 по справі 820/3125/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" березня 2017 р. м. Київ К/800/51597/13

К/800/51207/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Вербицької О.В., Маринчак Н.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційними скаргами Державної установи Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії , Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року

у справі № 820/3125/13-а

за позовом Державної установи Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Державна установа Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2013 року у справі № 820/3125/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0002332201 від 23.11.2012 року в частині визначення грошових зобов'язань за основним платежем в сумі 238 961, 00 грн. та в частині визначення штрафних санкцій в сумі 36 764, 00 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0002352201 від 23.11.2012 року в частині визначення штрафних санкцій в сумі 18 335, 68 грн. У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач та відповідач звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами.

Позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі в частині задоволення позову, а також змінити в частині, скасувавши також податкове повідомлення-рішення № 0002332201 від 23.11.2012 року в частині нарахування податкових зобов'язань - авансові внески, нараховані на суму дивідендів за II квартал 2012 року на суму 26 774, 00 грн. та штрафу 25 % в розмірі 6 694, 00 грн.

Відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, відповідачем складено акт від 07.11.2012 року № 2466/22-106/00209740, яким встановлено порушення: - п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 159.1.2 п. 159.1 ст. 159 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за II півріччя на загальну суму 364 226, 00 грн., - пп.пп. 153.3.1, 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено авансовий внесок при виплаті дивідендів в періоді, що перевірявся, на загальну суму 118 681, 00 грн., у тому числі за півріччя 2011 року - 49 945, 00 грн., за три квартали 2011 року - 91 907, 00 грн., за півріччя 2012 року - 26 774, 00 грн.; - п. 150.1 ст.150 Податкового кодексу України з врахуванням п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 5 084 550, 00 грн., у тому числі за II-IV квартали 2011 року на 49 16 151, 00 грн., за півріччя 2012 року на 168 399, 00 грн.; - п. 4.6.7 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року за № 1490/20228, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 9 114, 00 грн., у тому числі за травень 2011 року - 9 114, 00 грн.; - пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого перерахування до бюджету утриманих сум податку з доходів фізичних осіб підприємством здійснювалися не у повному обсязі та з порушенням строків за січень 2012 року, за лютий 2012 року, за квітень 2012 року, за травень 2012 року; - п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 41/10320), що призвело до перевищення встановленого ліміту каси в перевіряємому періоді на загальну суму 11 748, 26 грн.; - п. 2.11 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 41/10320), а саме: відсутність первинного документу, який би підтверджував сплату підзвітною особою ДУ НІОХІМ готівкових коштів на суму 496, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.11.2012 року: - № 0002322201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 916 151, 00 грн. за II-IV кв. 2011 року, 168 399, 00 грн. - за півріччя 2012 року; - № 0002332201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 580 658, 00 грн., з яких за основним платежем - 482 907, 00 грн. та за штрафними санкціями 97 751, 00 грн.; - № 0002342201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 9 115, 00 грн., з яких за основним платежем - 9 114,00грн., за штрафними санкціями 1, 00 грн. - № 0002352201, яким застосовано суму штрафних санкцій у сумі 23 992, 52 грн.

Встановлено, що відповідно до листа від 23.01.2013 року № 834/10/22.1-13 податковим органом виправлено друкарську помилку щодо помилкового внесення до податкового повідомлення-рішення від 23.11.2012 року № 0002322201 суми 4 916 151, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що податковий орган не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 23.11.2012 року № 0002332201 в частині визначення грошових зобов'язань за основним платежем в сумі 238 961, 00 грн. та в частині визначення штрафних санкцій в сумі 36 764, 00 грн., № 0002352201 - в частині визначення штрафних санкцій в сумі 18 335, 68 грн.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову, з огляду на таке.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою виконання робіт за договором з АТ Алюминий Казахстана (ТОВ Казсода - після укладення договору про заміну сторони договору) на розробку робочого проекту будівництва заводу кальцинованої соди потужністю 400 тис. тон на рік в Республіці Казахстан, 15.09.2008 року позивачем укладено договір з ТОВ Стальконструкція на виконання роботи з теми Проектно-вишукувальні роботи з будівництва заводу кальцинованої соди та енергетичних споруд, розташованого на території Республіки Казахстан в м. Павлодар .

Виконання вказаного договору підтверджується завданням на проектування, робочим проектом, актами здачі-приймання виконаних робіт, кресленнями по здійсненню проектно-вишукувальних робіт з будівництва заводу кальцинованої соди та енергетичних споруд, банківськими виписками.

04.04.2011 року між позивачем та ТОВ Інфо Тех Монтаж укладено договір на виконання проектних робіт, виконання якого підтверджується завданням на проектування, актом здачі-приймання виконаних робіт, переліком креслень, кресленнями по проектуванню заводу кальцинованої соди м. Павлоград Республіка Казахстан, Промислова котельня. Установка подрібнення. Металоконструкції , банківськими виписками.

19.08.2011 року між позивачем та ПНВКП Сатурн укладено договір на виконання проектних робіт, виконання якого підтверджується завданням на проектування, актом здачі-приймання виконаних робіт, переліком креслень, переданих ПНВКП Сатурн , кресленнями по проектуванню заводу кальцинованої соди м. Павлоград Республіка Казахстан, Промислова котельня. Склад вугілля. Конструкції залізобетонні. Металоконструкції , банківськими виписками.

Отримані послуги використано позивачем для виконання умов договору з ТОВ Казсода , що підтверджується актом передачі-прийому науково-технічної продукції.

Посилання на те що, робоча документація (робочі креслення) не містить прізвищ виконавців правомірно не прийнято судами до уваги, оскільки креслення не є первинними бухгалтерськими документами.

За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо підтвердження реальності (товарності) господарських даних господарських операцій позивача та протиправності податкового повідомлення-рішення від 23.11.2012 року № 0002332201 в частині визначення грошових зобов'язань за основним платежем в сумі 238 961, 00 грн. та в частині визначення штрафних санкцій в сумі 36 764, 00 грн.

В силу пп. 186.2.2 п. 186.2 ст. 186 Податкового кодексу України позивачем не віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Разом з тим, колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо податкового повідомлення рішення від 23.11.2012 року № 002332201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по авансовим внескам, нарахованим на суму дивідендів за півріччя 2012 року, в розмірі 26 774, 00 грн. та штрафу в розмірі 6 694, 00 грн., виходячи з такого.

Відповідно до пп. 153.3.1 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.

Згідно із пп. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 цього Кодексу крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу).

Таким чином, сплата авансового внеску є обов'язком, а не правом позивача і зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Однак судами попередніх інстанцій не встановлено обставин щодо фактичної виплати дивідендів, від чого залежить обов'язок платника податку щодо сплати авансових внесків у відповідному періоді.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, судові рішення у відповідній частині підлягають скасуванню з направленнями справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення обставин, що мають значення для правильного її вирішення.

Щодо застосування до позивача суми штрафних санкцій у розмірі 23 993, 52 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до п. 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (далі - Положення № 637), підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Для проведення цих виплат працівникам віддалених відокремлених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів готівка може зберігатися в їх касах понад установлений ліміт каси протягом п'яти робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Готівка, що одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).

Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату грошей (далі - видаткова відомість).

Керівником позивача встановлено строк видачі заробітної плати терміном 05.05.11-05.05.11 року (відомість на виплату грошей №НІ 0000024 за січень 2011 року). Після закінчення встановленого строку виплат касиром було депоновано 9 654, 20 грн. (неодержану суму виплат).

Податковий орган вважає, що в порушення п. 2.10 Положення № 637 депонована сума була здана до банку не наступного робочого дня, а 10.05.2011 року, в результаті чого перевищено ліміт каси в сумі 8 919, 84 грн. (ліміт каси у 2011 році встановлено у сумі 734, 30 грн.)

Судами попередніх інстанцій встановлено, що готівка (на виплату заробітної плати) в розмірі 9 654, 20 грн. була одержана з банку та зберігалася в касі ДУ НІОХІМ протягом трьох робочих днів: 05.05.2011 року, 06.05.2011 року, 10.05.2011 року (07.05.2011 року, 08.05.2011 року - вихідні дні, 09.05.2011 року - святковий день). Депонована заробітна плата в розмірі - 9 654, 20 грн. здана до банку 10.05.2011 року.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість доводів податкового органу щодо перевищення ліміту каси, пов'язаного з несвоєчасним поверненням до банку депонованих сум.

Щодо обліку суми 496, 00 грн., яка була отримана як витрати на відрядження та, у зв'язку із втратою підзвітною особою проїзного документа, віднесена на рахунок № 426.1 відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку Використання фонду розвитку виробництва , який було сформовано за рахунок прибутку, судами встановлено, що відповідно до п. 5.2 Статуту ДУ НІОХІМ прибуток, одержаний після відповідних розрахунків, залишається у розпорядженні установи, яка визначає напрями його використання відповідно до Статуту установи.

Таким чином, враховуючи, що позивач мав право перекваліфікувати вказану суму, колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності порушення у відповідній частині.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

В іншій частині сторони із судовими рішеннями погодилися та їх не оскаржували.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Таким чином, касаційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної установи Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року у справі № 820/3125/13-а в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 23.11.2012 року № 002332201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 26 774, 00 грн. за основним платежем та 6 694, 00 грн. за штрафними санкціями скасувати.

Справу у відповідній частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року у справі № 820/3125/13-а залишити в силі.

Ухвала в частині направлення справи на новий розгляд набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

В частині залишення судових рішень без змін ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді О.В.Вербицька

Н.Є.Маринчак