Рішення

від 21.03.2017 по справі 910/1796/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2017Справа №910/1796/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Лізинг"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Прокат"

про стягнення 1 376 528,19 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін:

від позивача Герасимов Д.О. (представник за довіреністю)

від відповідача Лисенко В.А., Квятківський О.В. (представники за довіреністю)

Від третьої особи Потрохов А.О. (представник за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Лізинг" (надалі - ТОВ "ОЛ-Лізинг") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (надалі - ПАТ "СК "Уніка") про стягнення 1 342 202,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином було виконано взяті на себе за договором добровільного комплексного страхування на транспорті №245002/4098/0000501 від 22.05.2012 з виплати суми страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача вартості страхового відшкодування у розмірі 1 268 698,42 грн., а також пені у розмірі 40 344,61 грн. та 3% річних у розмірі 33 159,95 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Лізинг" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 910/1796/16 рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2016 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ол-Лізинг" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 910/1796/16 Господарського суду міста Києва задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/1796/16 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 910/1796/16 Господарського суду міста Києва скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В постанові від 08.11.2016 Вищий господарський суд України зазначив, що при винесені рішення у справі суди попередніх інстанцій дійшли до передчасного висновку, з огляду на те, що у матеріалах справи не міститься лізингова угода від 20.03.2014 № 20142003, на яку суди посилаються у рішенні та постанові; судами не встановлено, чи було передано автомобіль на прокат?; у матеріалах справи не міститься договір прокату автомобіля №6198082620 від 23.05.2014, на який суди посилаються у рішенні та постанові; судами не встановлено, ким використовувався вказаний автомобіль на момент настання дорожньо-транспортної пригоди?; судами не встановлено, чи було повідомлення від страхувальника страховику про нові обставини, які впливають на ступінь страхового ризику, передбачені п. 6.3.3 договору?; у матеріалах не міститься постанова про притягнення до адміністративної відповідальності винної особи у вказаній дорожньо-транспортній пригоді.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/1796/16 передано для розгляду судді Головатюку Л.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 справу прийнято до провадження судді Головатюка Л.Д.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя суддею Головатюком Л.Д. було призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/1796/16.

За результатами проведення 01.02.2017 повторного автоматичного розподілу справи №910/1796/16 справа передана на розгляд судді Борисенко І.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2017 прийнято справу №910/1796/16 до провадження та призначено розгляд справи на 28.02.2017.

В судовому засіданні 28.02.2017 оголошувалась перерва до 21.03.2017.

В судове засідання 21.03.2017 року представники сторін з'явились. Представник позивача позовні вимоги підтримав та дав пояснення по суті спору. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та дав пояснення по суті спору. Представник третьої особи дав пояснення по суті спору.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.05.2012 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (надалі - відповідач, страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Лізинг" (надалі - позивач, страхувальник) було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті №245002/4098/0000501 (надалі - договір страхування), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем марки Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що страховим випадком по страхуванню КАСКО є факт понесення збитків страхувальником внаслідок пошкодження, знищення або втрати застрахованого ТЗ та/або додаткового обладнання внаслідок подій, визначених у п. 3.1 договору.

07.06.2014 на дорозі М-29 Харків-Красноград-Перещепине - /М-18/ 59 км. 200 м. сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участі застрахованого автомобіля Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Лізинг" під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля MAN TGM , реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_6

Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №9397666 (копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до звіту дослідження спеціаліста-автотоварознавця №144822 від 24.07.2014, складеного Суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_7 за наслідками пошкодження автомобіля Volkswagen Touareg , реєстраційний номер НОМЕР_2, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля, становить 560 540,00 грн. та дорівнює ринковій вартості застрахованого автомобіля.

11.12.2015 позивач звернувся до відповідача з заявою від 07.12.2015 (вх. № 14933 від 11.12.2015) про виплату страхового відшкодування власнику автомобіля Volkswagen Touareg , реєстраційний номер НОМЕР_2, у зв'язку з настанням страхового випадку - пошкодження автомобіля в ДТП, разом з необхідними документами для здійснення випалити страхового відшкодування.

Втім, відповідач листом № 2003 від 19.03.2015 відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з тим, що під час скоєння ДТП транспортним засобом Volkswagen Touareg , реєстраційний номер НОМЕР_2 керувала особа, яка не мала законних підстав керувати забезпеченим транспортним засобом, що є обов'язком умовою для виплати страхового відшкодування.

Так, за твердженням позивача, відповідач неправомірною відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування у розмірі 1 288 495,69 грн. внаслідок настання страхового випадку за договором добровільного комплексного страхування на транспорті №245002/4098/0000501 від 22.05.2012.

20.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Лізинг" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Прокат" (лізингоодержувач) було укладено лізингову угоду № 20142003, за умовами якої транспортний засіб марки Volkswagen Touareg , реєстраційний номер НОМЕР_2, позивачем (лізингодавцем) був переданий в оперативний лізинг Товариству з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Прокат". Обставини перебування застрахованого транспортного засобу в лізингу містяться в договорі (розділ "додаткові дані про ТЗ").

При цьому, станом на момент скоєння ДТП (07.06.2014) транспортний засіб Volkswagen Touareg , реєстраційний номер НОМЕР_2, Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Прокат" було передано в прокат громадянину ОСОБА_8 за договором прокату автомобіля № НОМЕР_4 від 23.05.2014.

За змістом п. 7 договору прокату автомобіля № НОМЕР_4 від 23.05.2014 клієнт несе повну відповідальність за збитки заподіяні пошкодженням або втратою транспортного засобу, у разі якщо такі збитки заподіяні в результаті грубого порушення умов договору: порушення Інструкції з експлуатації транспортного засобу; буксирування іншого транспортного засобу; участь у перегонах або змаганнях, керування транспортним засобом особою, яка перебувала під впливом алкоголю або наркотичних речовин (в т. ч. ухилення від такого огляду) або не вказана у договорі прокату або не має права керування транспортним засобом; виїзд на смугу зустрічного руху коли таки виїзд заборонено ПДР; недотримання вимог дорожніх знаків, що забороняють рух; перевищення швидкості більше ніж на 20 км/год.; проїзд на заборонений сигнал світлофору або жест регулювальника; порушення правил проїзду залізничних переїздів; залишення водієм місця ДТП; навмисні дії спрямовані на пошкодження транспортного засобу; викрадення транспортного засобу з ключами або будь-якими документами на транспортний засіб (реєстраційне посвідчення, договір прокату, шляховий лист тощо).

За змістом ст. 791 Цивільного кодексу України, наймач не має права на укладення договору піднайму. Наймач не має переважного права на купівлю речі у разі її продажу наймодавцем. Капітальний і поточний ремонт речі здійснює наймодавець за свій рахунок, якщо він не доведе, що пошкодження речі сталося з вини наймача.

Отже, наймач за договором прокату не має права на укладення договору піднайму. Тобто річ, взята напрокат, має використовуватися виключно самим наймачем для задоволення його особистих побутових потреб. Передавати її в тимчасове оплатне користування третім особам не дозволяється. Разом з тим, дана стаття не забороняє передачу предмета прокату у тимчасове безоплатне користування (позичку) іншим особам, наприклад членам сім'ї наймача або його друзям. В такому випадку відповідальним перед наймодавцем за стан речі залишається наймач.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що на момент скоєння ДТП транспортним засобом Volkswagen Touareg , реєстраційний номер НОМЕР_2 керувала особа, яка не мала законних підстав керувати забезпеченим транспортним засобом, що є обов'язком умовою для виплати страхового відшкодування. Крім того, відповідач вказував на те, що позивачем не були виконані всі умови договору добровільного комплексного страхування на транспорті №245002/4098/0000501 від 22.05.2012, що є самостійною підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Норми ст. 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Згідно ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічне положення містить і стаття 979 Цивільного кодексу України, за змістом якої за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк (стаття 20 Закону України "Про страхування").

Згідно зі ст. 21 Закону України "Про страхування" та ст. 989 Цивільного кодексу України, страхувальник зобов'язаний вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення. Такий обов'язок страхувальник має виконувати з врахуванням принципу розумності.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 991 Цивільного кодексу України передбачено підстави відмови страховика від здійснення страхової виплати, крім того, у статті зазначено, що договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

В статті 26 Закону України "Про страхування" визначено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Пунктом 11.1. договору страхування передбачено, що підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є: навмисні дії страхувальника, його посадових осіб, працівників або осіб, які мають повноваження діяти від його імені, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюються а дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація таких дій встановлюється відповідно до чинного законодавства України (п. 11.1.1); вчинення страхувальником, його посадовою особою, працівником або особою, яка має повноваження діяти від його імені, умисного злочину, що призвів до страхового випадку (п. 11.1.2); подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору або про факт настання страхового випадку (п. 11.1.3); отримання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, винної у їх заподіянні (п. 11.1.4); несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховиком перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків (п. 11.1.5); невиконання страхувальником умов договору (п. 11.1.6); інші випадки, передбачені законом (п. 11.1.7).

Таким чином, умовами договору страхування було передбачено право відповідача, як страховика відмовити у виплаті страхового відшкодування у разі невиконання страхувальником умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 та ч.ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Водночас, згідно з ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

За таких обставин, п. 11.1.6 договору страхування узгоджується з вищенаведеними приписами ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 193 Господарського кодексу України.

Пунктом 6.3.3 договору страхування передбачено, що страхувальник зобов'язаний під час дії договору протягом 5 робочих днів письмово повідомити страховика про нові обставини, які впливають на ступінь страхового ризику (продаж ТЗ, заміна кузова або двигуна, установка додаткового обладнання, видача довіреності на керування ТЗ іншій особі, укладення іншого договору страхування ТЗ, передача ТЗ в оренду (суборенду), прокат, заставу, лізинг (сублізинг), користування або дарування, втрата ключів або реєстраційних документів), або зміну даних, зазначених в договорі.

У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Як вже було встановлено судом та що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, транспортний засіб Volkswagen Touareg , реєстраційний номер НОМЕР_2 позивачем був переданий в оперативний лізинг Товариству з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Прокат" за лізинговою угодою № 20142003 від 20.03.2014.

В той же час, станом на момент скоєння ДТП (07.06.2014) транспортний засіб Volkswagen Touareg , реєстраційний номер НОМЕР_1, Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Прокат" був переданий в прокат громадянину ОСОБА_8 за договором прокату автомобіля № НОМЕР_4 від 23.05.2014.

Отже, суд дійшов висновку, що за змістом п. 6.3.3 договору страхування позивач був зобов'язаний у 5-денния строк письмово повідомити відповідача, як страховика за договором страхування про нові обставини, які впливають на ступінь страхового ризику - передання застрахованого транспортного засобу - Volkswagen Touareg , реєстраційний номер НОМЕР_2 в прокат.

Разом з цим, суд зазначає, що передача автомобіля у прокат (тобто, передача речі у користування за плату на певний строк) впливає на ступінь страхового ризику, оскільки певна особа використовує транспортний засіб у своїх цілях, використовує його властивості як засобу пересування що звичайно пов'язано з певними ризиками щодо настання дорожньо-транспортних пригод, крадіжки автомобіля, його пошкодження як внаслідок природних умов (град, дощ, тощо), так і внаслідок дій осіб (подряпини, пошкодження, тощо), тобто ті ризики, які зумовлюються використанням речі.

Крім того, як вбачається із вказаного договору прокату, клієнтом за таким договором є громадянин ОСОБА_8, а додатковим водієм - ОСОБА_9 (п. 4 договору прокату), а згідно довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 9397666, застрахований транспортний засіб Volkswagen Touareg , реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходився під керуванням ОСОБА_5

Тобто, на момент скоєння ДТП (07.06.2014), застрахованим транспортним засобом Volkswagen Touareg , реєстраційний номер НОМЕР_2 керувала особа, яка не була вказана у договорі прокату, що зумовлює настання відповідальності за відшкодування збитків, завданих такою ДТП, саме клієнтом за договором прокату автомобіля № НОМЕР_4 від 23.05.2014 р. на підставі п. 7 такого договору.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідачем, з урахуванням умов договору страхування, правомірно відмовлено у виплаті страхового відшкодування, що відповідає вимогам Закону України "Про страхування" та умовам договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 245002/4098/0000501 від 22.05.2012, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні приписів ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження факту виконання позивачем своїх обов'язків з письмового повідомлення відповідача про обставини передання застрахованого транспортного засобу в прокат, у зв'язку з чим у відповідача відсутній перед позивачем обов'язок по виплаті страхового відшкодування в розмірі 1 288 495,69 грн. за договором страхування.

При цьому, підстави для застосування до відповідача штрафної санкції за невиконання наведеного обов'язку у вигляді пені в розмірі 48 318,59 грн. та застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді 3% річних в розмірі 39 713,91 грн. також відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 26, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.03.2017

Суддя І.І.Борисенко