Постанова

від 20.11.2017 по справі 910/1796/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2017 року Справа № 910/1796/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач), Нєсвєтової Н.М., Грека Б.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 у справі№ 910/1796/16 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ол-Лізинг" до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Прокат", простягнення 1376528,19 грн., за участю представників сторін: від позивача: Герасимов Д.О., від відповідача: Акусова О.М., від третьої особи: Потрохов А.О.,

ВСТАНОВИВ:

Позовну заяву обгрунтовано тим, що за результатами розгляду заяви наданих страхувальником -Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Лізинг" документів страховику- Приватному Акціонерному Товариству "Страхова компанія "Уніка" прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з пошкодженням 07.06.2014 транспортного засобу, марки Volkswagen Toeareg NF, номерний знак АІ591313СХ, посилаючись на п. 4.1.1 договору, яким передбачено, що страховими випадками не є пошкодження або знищення транспортного засобу, якщо вони сталися внаслідок керування транспортним засобом особою, яка не має документа, що дає право на керування транспортним засобом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/1796/16 (суддя Босий В. П.) відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Ол-Лізинг" до Приватного акціонерного товариства " Страхова компанія "Уніка", третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма - Прокат" про стягнення 1268698,42 грн. страхового відшкодування за договором добровільного комплексного страхування на транспорті № 245002/4098/0000501 від 22.05.2012, 40344,61 грн. пені, 33159,95 грн. 3% річних, а всього 1342202,98 грн.

Рішення мотивоване тим, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 07.06.2014 застрахованим транспортним засобом керувала особа, яка не вказана в договорі прокату, що зумовлює настання відповідальності за відшкодування збитків, завданих пригодою, саме клієнтом за договором прокату автомобіля від 23.05.2014 № 6198082620 на підставі п. 7 такого договору. Відповідачем не виконано всі умови договору від 22.05.2012 № 245002/4098/0000501, що є самостійною відмовою у виплаті страхового відшкодування. Вимоги про стягнення пені, 3% річних є похідними від вимоги про стягненння суми страхового відшкодування.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 910/1796/16 ( у складі колегії суддів: Станіка С. Р. - головуючого, Власова Ю. Л., Хрипуна О. О.) рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 залишено без змін.

Постанову мотивовано тим, що позивачем не виконано зобов'язання, передбачене п. 6.3.3 договору - передання застрахованого транспортного засобу на прокат, тому відповідачем правомірно реалізовано передбачене п. 11.6 договору -право на відмову страховика щодо виплати страхового відшкодування в заявленому позивачем до стягнення розмірі. На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 07.06.2014 застрахованим транспортним засобом керувала особа, яка не вказана в договорі прокату, що зумовлює настання відповідальності за вішкодування збитків, завданих дорожньо-транспортною, саме клієнтом за договором прокату автомобіля від 23.05.2014 № 6198082620 на підставі такого договору.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2016 у справі № 910/1796/16 (у складі колегії суддів: Корнілової Ж.О.-головуючого, Грека Б.М., Малетича М.М.) рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/1796/16 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 910/1796/16 Господарського суду міста Києва скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Вказану постанову мотивовано тим, що у матеріалах справи не міститься лізингова угода від 20.03.2014 № 20142003, на яку суди посилаються у рішенні та постанові; судами не встановлено, чи було передано автомобіль на прокат; у матеріалах справи не міститься договір прокату автомобіля №6198082620 від 23.05.2014, на який суди посилаються у рішенні та постанові; судами не встановлено, ким використовувався вказаний автомобіль на момент настання дорожньо-транспортної пригоди; судами не встановлено, чи було повідомлення від страхувальника страховику про нові обставини, які впливають на ступінь страхового ризику, передбачені п. 6.3.3 договору; у матеріалах не міститься постанова про притягнення до адміністративної відповідальності винної особи у вказаній дорожньо-транспортній пригоді.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 у справі № 910/1796/16/13 (суддя Борисенко І.І.) відмовлено у задоволенні позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Ол-Лізинг" повністю.

Рішення мотивоване тим, що відповідачем, з урахуванням умов договору страхування правомірно відмовлено у виплаті страхового відшкодування, що відповідає вимогам Закону України "Про страхування" та умовам договору від 22.05.2012 № 245002/4098/0000501 добровільного комплексного страхування на транспорті, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів у розуміння ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту виконання позивачем своїх обов'язків з письмового повідомлення відповідача про обставини передання застрахованого транспортного засобу в прокат у зв'язку з чим у відповідача відсутній перед позивачем обов'язок з виплати страхового відшкодування у розмірі 1288495,69 грн. за договором страхування. При цьому підстави для застосування для відповідача штрафної санкції за невиконання наведеного обов'язку у вигляді пені у розмірі 48318,59 грн. та застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді 3% річних в розмірі 39713,91 грн. відсутні. Суд дійшов до висновку про недоведеність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 у справі № 910/1796/13 (у складі колегії суддів: Суліма В.В.-головуючого, Гончарова С.А., Майданевича А.Г.) рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 у справі № 910/1796/16 скасовано, і прийнято нове рішення, яким позовні вимоги частково задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01032, Київ, вул. Саксаганського, б. 70-А, код ЄДРПОУ 20033533), або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ол-Лізинг" (07400, Київська область, місто Бровари, вул. Димитрова, б. 71 А, код ЄДРПОУ 36301046), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду 1288495,69 грн. (один мільйон двісті вісімдесят вісім тисяч чотириста дев'яносто п'ять гривен 69 копійок) страхового відшкодування, 23837,17 грн. (двадцять три тисячі вісімсот тридцять сім гривен 17 копійок) пені, 39581,67 грн. (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят одна гривня 67 копійок) 3 % річних та 19524,14 грн. (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять чотири гривні 00 копійок) витрат з оплати судового збору; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01032, Київ, вул. Саксаганського, б. 70-А, код ЄДРПОУ 20033533), або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення судуна користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ол-Лізинг" (07400, Київська область, місто Бровари, вул. Димитрова, б. 71 А, код ЄДРПОУ 36301046), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду 22306,44 грн. (двадцять дві тисячі триста шість гривен 44 копійок) витрат з оплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 у справі № 910/1796/16, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 у справі № 910/1796/16 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 у справі № 910/1796/16 залишити в силі.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін та третьої особи, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між ПАТ "СК "Уніка" (страховик) та ТОВ "ОЛ-Лізинг" (страхувальник) 22.05.2012 укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 245002/4098/0000501 (надалі - "договір"), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем марки Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_2, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що страховим випадком по страхуванню КАСКО є факт понесення збитків страхувальником внаслідок пошкодження, знищення або втрати застрахованого ТЗ та/або додаткового обладнання внаслідок подій, визначених у п. 3.1 договору.

На дорозі М-29 Харків-Красноград-Перещепине - /М-18/ 59 км. 200 м. 07.06.2014 о 06:50 сталася ДТП за участі застрахованого автомобіля Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ТОВ "ОЛ-Лізинг" під керуванням ОСОБА_12

Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 9397666.

Відповідно до звіту дослідження спеціаліста-автотоварознавця № 144822 від 24.07.2014, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_13 за наслідками пошкодження автомобіля Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_2, матеріальний збиток, завданий власникові такого автомобіля, становить 560540,00 грн. та дорівнює ринковій вартості застрахованого автомобіля.

Позивач вказує, що у зв'язку з настанням страхового випадку - пошкодження автомобіля в ДТП, він звернувся до відповідача разом з необхідними документами для здійснення випалити страхового відшкодування.

Листом №2003 від 19.03.2015 відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з тим, що під час скоєння ДТП транспортним засобом керувала особа, яка не мала документа, що дає право на керування таким ТЗ.

Спір у справі виник у зв'язку з неправомірною, на думку позивача, відмовою у виплаті страхового відшкодування у розмірі 1288 495,69 грн. внаслідок настання страхового випадку за Договором.

Договір є договором страхування, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічне положення містить і стаття 979 Цивільного кодексу України, за змістом якої за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк (стаття 20 Закону України "Про страхування").

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про страхування", ст. 989 Цивільного кодексу України, страхувальник зобов'язаний вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення. Такий обов'язок страхувальник має виконувати з врахуванням принципу розумності.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що пунктом 3.2 договору передбачено, що страховим випадком по страхуванню КАСКО є факт понесення збитків страхувальником внаслідок пошкодження, знищення або втрати застрахованого ТЗ та/або додаткового обладнання внаслідок подій, визначених у п. 3.1 договору.

На дорозі М-29 Харків-Красноград-Перещепине - /М-18/ 59 км. 200 м. 07.06.2014 о 06:50 сталася ДТП за участі застрахованого автомобіля Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ТОВ "ОЛ-Лізинг" під керуванням ОСОБА_14

Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №9397666.

У зв'язку з настанням страхового випадку позивач, виконуючи вимоги п. 7.1 договору, повідомив страховика про настання спірної ДТП, а також надав страховику необхідні документи відповідно до переліку.

Відповідно до ст. 991 Цивільного кодексу України підстави відмови страховика від здійснення страхової виплати, крім того, у статті зазначено, що договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Судом апеляційної інстанції встановлено: пунктом 11.1 договору передбачено, що підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є:

- навмисні дії страхувальника, його посадових осіб, працівників або осіб, які мають повноваження діяти від його імені, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюються а дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація таких дій встановлюється відповідно до чинного законодавства України (п. 11.1.1);

- вчинення страхувальником, його посадовою особою, працівником або особою, яка має повноваження діяти від його імені, умисного злочину, що призвів до страхового випадку (п. 11.1.2);

- подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору або ро факт настання страхового випадку (п. 11.1.3);

- отримання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, винної у їх заподіянні (п. 11.1.4);

- несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховиком перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків (п. 11.1.5);

- невиконання страхувальником умов договору (п. 11.1.6);

- інші випадки, передбачені законом (п. 11.1.7).

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що умовами договору передбачено право відповідача як страховика відмовити у виплаті страхового відшкодування, у разі невиконання страхувальником умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 13, ч.ч. 1,2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що п. 11.1.6 договору узгоджується з наведеними приписами ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 193 Господарського кодексу України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що пунктом 6.3.3 договору передбачено, що страхувальник зобов'язаний під час дії договору протягом 5 робочих днів письмово повідомити страховика про нові обставини, які впливають на ступінь страхового ризику (продаж ТЗ, заміна кузова або двигуна, установка додаткового обладнання, видача довіреності на керування ТЗ іншій особі, укладення іншого договору страхування ТЗ, передача ТЗ в оренду (суборенду), прокат, заставу, лізинг (сублізинг), користування або дарування, втрата ключів або реєстраційних документів), або зміну даних, зазначених в договорі.

Судами встановлено, що транспортний засіб марки Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_2 позивачем передано в оперативний лізинг Товариству з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Прокат" за лізинговою угодою №20142003 від 20.03.2014. Обставини перебування застрахованого транспортного засобу в лізингу містяться в договорі (розділ "додаткові дані про ТЗ").

В свою чергу, станом на момент скоєння ДТП (07.06.2014) автомобіль Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_2, третьою особою передано в прокат громадянину ОСОБА_15 за договором прокату автомобіля № 6198082620 від 23.05.2014.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що за змістом п. 6.3.3 договору позивач зобов'язаний у 5-денния строк письмово повідомити відповідача як страховика за договором про нові обставини, які впливають на ступінь страхового ризику - передання застрахованого ТЗ в прокат.

При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено, що передача автомобіля у прокат (тобто передача речі у користування за плату на певний строк) впливає на ступінь страхового ризику, оскільки певна особа використовує транспортний засіб у своїх цілях, використовує його властивості як засобу пересування що звичайно пов'язано з певними ризиками щодо настання дорожньо-транспортних пригод, крадіжки автомобіля, його пошкодження як внаслідок природних умов (град, дощ, тощо), так і внаслідок дій осіб (подряпини, пошкодження, тощо), тобто ті ризики, які зумовлюються використанням речі.

В той же час, на момент вирішення спору судом першої інстанції, під час апеляційного провадження у справі матеріали справи не містили належних та допустимих доказів в розумінні приписів ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження факту виконання позивачем своїх обов'язків з письмового повідомлення відповідача про обставини передання застрахованого транспортного засобу в прокат.

За таких обставин суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновками місцевого господарського суду, що позивачем не виконано зобов'язання, передбачене положеннями п. 6.3.3 договору, тому відповідачем правомірно було реалізовано передбачене п. 11.1.6 договору право на відмову щодо виплати страхового відшкодування в заявленому позивачем до стягнення розмірі.

Крім цього судом апеляційної інстанції враховано, що за змістом п. 7 договору прокату автомобіля №6198082620 від 23.05.2014 р. клієнт несе повну відповідальність за збитки заподіяні пошкодженням або втратою транспортного засобу, у разі якщо такі збитки заподіяні в результаті грубого порушення умов договору: порушення Інструкції з експлуатації транспортного засобу; буксирування іншого транспортного засобу; участь у перегонах або змаганнях, керування транспортним засобом особою, яка перебувала під впливом алкоголю або наркотичних речовин (в т. ч. ухилення від такого огляду) або не вказана у договорі прокату або не має права керування транспортним засобом; виїзд на смугу зустрічного руху коли таки виїзд заборонено ПДР; недотримання вимог дорожніх знаків, що забороняють рух; перевищення швидкості більше ніж на 20 км/год.; проїзд на заборонений сигнал світлофору або жест регулювальника; порушення правил проїзду залізничних переїздів; залишення водієм місця ДТП; навмисні дії спрямовані на пошкодження транспортного засобу; викрадення транспортного засобу з ключами або будь-якими документами на транспортний засіб (реєстраційне посвідчення, договір прокату, шляховий лист тощо).

Статтею 791 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач не має права на укладення договору піднайму. Наймач не має переважного права на купівлю речі у разі її продажу наймодавцем. Капітальний і поточний ремонт речі здійснює наймодавець за свій рахунок, якщо він не доведе, що пошкодження речі сталося з вини наймача.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновком місцевого господарського суду, що наймач за договором прокату не має права на укладення договору піднайму. Тобто річ, взята напрокат, має використовуватися виключно самим наймачем для задоволення його особистих побутових потреб. Передавати її в тимчасове оплатне користування третім особам не дозволяється. Разом з тим, дана стаття не забороняє передачу предмета прокату у тимчасове безоплатне користування (позичку) іншим особам, наприклад членам сім'ї наймача або його друзям. В такому випадку відповідальним перед наймодавцем за стан речі залишається наймач.

Як вбачається з вказаного договору прокату клієнтом за таким договором є громадянин ОСОБА_15, а додатковим водієм - ОСОБА_16 (п. 4 такого договору), а відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду №9397666, застрахований транспортний засіб знаходився під керуванням ОСОБА_12

Тобто на момент скоєння ДТП 07.06.2014, застрахованим транспортним засобом керувала особа, яка не була вказана у договорі прокату, що зумовлює настання відповідальності за відшкодування збитків, завданих такою ДТП, саме клієнтом за договором прокату автомобіля № 6198082620 від 23.05.2014 на підставі п. 7 такого договору.

За таких обставин суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновком місцевого господарського суду, що відповідачем з урахуванням умов договору, правомірно відмовлено у виплаті страхового відшкодування, що відповідає вимогам Закону України "Про страхування" та умовам договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 245002/4098/0000501 від 22.05.2012, тому відсутні правові підстави для стягнення з нього на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 1288495,69 грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції встановив, що у відповідача відсутній перед позивачем обов'язок з виплати страхового відшкодування в розмірі 1288495,69 грн. за договором, тому суд дійшов до висновку, що відсутні підстави для застосування до відповідача штрафної санкції за невиконання наведеного обов'язку у вигляді пені в розмірі 48318,59 грн. та застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді 3% річних в розмірі 39 713,91 грн.

Таким чином позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ол-Лізинг" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма - Прокат" про стягнення 1268698,42 грн. страхового відшкодування за договором добровільного комплексного страхування на транспорті № 245002/4098/0000501 від 22.05.2012, 40344,61 грн. пені, 33159,95 грн. 3% річних, а загалом 1342202,98 грн. є незаконними та необґрунтованими, тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції;

4) скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;

5) змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції;

6) залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 у справі № 910/1796/16 Господарського суду міста Києва прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином постанова Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 у справі № 910/1796/16 Господарського суду міста Києва підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 у справі № 910/1796/16 Господарського суду міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 у справі № 910/1796/16 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж. О. Судді:Нєсвєтова Н.М. Грек Б.М.