Постанова

від 05.07.2017 по справі 910/1796/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2017 р. Справа№ 910/1796/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гончарова С.А.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін

від позивача: Герасимов Д.О. - представник за дов. б/н від 21.12.2016 року;

від відповідача: Квятківський О.В. - представник за дов. №990 від 19.12.2016 року, Лисенко В.А. - представник за дов. №880 від 17.10.2016 року;

від третьої особи: Потрохов А.О. - представник за дов. б/н від 21.12.2016 року, розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Лізинг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 року

у справі № 910/1796/16 (суддя: Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Лізинг"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Прокат"

про стягнення 1 376 528,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Лізинг" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (далі - відповідач ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Прокат" (далі - третя особа) про стягнення з відповідача вартості страхового відшкодування у розмірі 1 268 698,42 грн, а також пені у розмірі 40 344,61 грн та 3% річних у розмірі 33 159,95 грн за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином було виконано взяті на себе за договором добровільного комплексного страхування на транспорті №245002/4098/0000501 від 22.05.2012 року з виплати суми страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Лізинг" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 року у справі № 910/1796/16 рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2016 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ол-Лізинг" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 року у справі № 910/1796/16 Господарського суду міста Києва задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 року у справі № 910/1796/16 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 року у справі № 910/1796/16 Господарського суду міста Києва скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В постанові від 08.11.2016 року Вищий господарський суд України зазначив, що при винесені рішення у справі суди попередніх інстанцій дійшли до передчасного висновку, зокрема з огляду на те, судами не встановлено, ким використовувався вказаний автомобіль на момент настання дорожньо-транспортної пригоди?; судами не встановлено, чи було повідомлення від страхувальника страховику про нові обставини, які впливають на ступінь страхового ризику, передбачені п. 6.3.3 договору?.

Також, Вищий господарський суд України вказав на необхідність дослідження відповідних документів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 року у справі №910/1796/16/13 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженої відповідальністю "СІТІ" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2013 року у справі № 911/3356/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові Броварському міжрайонному прокурору Київської області.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Також, апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що оскільки, на момент скоєння ДТП (07.06.2014 року), застрахованим транспортним засобом Volkswagen Touareg керувала особа, яка не була вказана у договорі прокату, що зумовлює настання відповідальності за відшкодування збитків, завданих такою ДТП, саме клієнтом за договором прокату автомобіля № НОМЕР_1 від 23.05.2014 року на підставі п. 7 такого договору.

Крім того, скаржник, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення вказав, що можливість передачі транспортного засобу (далі - ТЗ) третім особам була прямо передбачена в момент укладання спірного договору та не потребувала окремого погодження з страховиком.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2017 року у справі № 910/1796/16, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

13.06.2017 року в судовому засіданні було оголошено перерву на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 року розгляд справи було відкладено. Крім того, даною ухвалою розгляд справи було продовжено на 15 днів відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Протоколом автоматичної зміни колегії суддів від 04.07.2017 року, у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А., у відпустці, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/1796/17 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Майданевича А.Г., Гончарова С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Лізинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 у справі № 910/1796/16 до свого провадження у вищевказаній колегії суддів.

У судовому засіданні 05.07.2017 року апелянт та представник третьої особи підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 року по справі №910/1796/16 залишити без змін а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Лізинг" - без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Лізинг" - задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

22.05.2012 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Лізинг" (страхувальник) було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті №245002/4098/0000501 (далі - договір), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем марки Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_2, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

Відповідно розділу додаткові дані про ТЗ п. 1 договору в підпункті характер використання ТЗ зазначено лізинг .

Тобто, даний договір передбачає передачу ТЗ в лізинг.

Відповідно до п. 3.2. договору страховим випадком по страхуванню КАСКО є факт понесення збитків страхувальником внаслідок пошкодження, знищення або втрати застрахованого ТЗ та/або додаткового обладнання внаслідок подій, визначених у п. 3.1 договору.

Договором (п. 10.2.5) передбачено термін виплати страхового відшкодування - 20 робочих днів з дня надання всіх необхідних документів. Враховуючи, що останній документ було надано Страховику 18.02.2015 року, останній день для виплати страхового відшкодування 23.03.2015 року.

Пунктом 10.1.8 договору, при повному конструктивному або фізичному зруйнуванні застрахованого ТЗ, передбачено два можливі варіанти розрахунку страхового відшкодування.

20.03.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Лізинг" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Прокат" (лізингоодержувач) було укладено лізингову угоду № 20142003, за умовами якої транспортний засіб марки "Volkswagen Touareg", реєстраційний номер НОМЕР_3, позивачем (лізингодавцем) був переданий в оперативний лізинг Товариству з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Прокат".

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 07.06.2014 року на дорозі М-29 Харків-Красноград-Перещепине - /М-18/ 59 км. 200 м. сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участі застрахованого автомобіля Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_3, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Лізинг" під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля "MAN TGM", реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_7

При цьому, станом на момент скоєння ДТП (07.06.2014 року) транспортний засіб "Volkswagen Touareg", реєстраційний номер НОМЕР_3, Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Прокат" було передано в прокат громадянину ОСОБА_8 за договором прокату автомобіля № НОМЕР_1 від 23.05.2014 року (далі - договір прокату автомобіля).

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що оскільки, на момент скоєння ДТП (07.06.2014), застрахованим транспортним засобом Volkswagen Touareg керувала особа, яка не була вказана у договорі прокату, що зумовлює настання відповідальності за відшкодування збитків, завданих такою ДТП, саме клієнтом за договором прокату автомобіля № НОМЕР_1 від 23.05.2014р. на підставі п. 7 такого договору, так вищезазначений пункт договору прокату жодним чином не стосується умов страхування.

Доказів відшкодування збитків, в тому числі на підставі зазначеного пункту - сторонами не надано.

Враховуючи норми ст. 27 Закону України Про страхування та аналогічну норму ст. 993 Цивільного кодексу України, цей пункт, навпаки, повинен трактуватись як захист майнових інтересів страховика, в разі виплати страхового відшкодування. До страховика в такому випадку переходять права страхувальника щодо особи, відповідальної за заподіяні збитки (право суброгації).

Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №9397666 (копія наявна в матеріалах справи).

Відповідно до звіту дослідження спеціаліста-автотоварознавця №144822 від 24.07.2014 року, складеного Суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_9 за наслідками пошкодження автомобіля "Volkswagen Touareg", реєстраційний номер НОМЕР_3, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля, становить 560 540,00 грн та дорівнює ринковій вартості застрахованого автомобіля.

11.12.2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою від 07.12.2015 року (вх. № 14933 від 11.12.2015) про виплату страхового відшкодування власнику автомобіля "Volkswagen Touareg", реєстраційний номер НОМЕР_3, у зв'язку з настанням страхового випадку - пошкодження автомобіля в ДТП, разом з необхідними документами для здійснення виплати страхового відшкодування.

Проте, відповідач листом № 2003 від 19.03.2015 року відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з тим, що під час скоєння ДТП транспортним засобом "Volkswagen Touareg", реєстраційний номер НОМЕР_3 керувала особа, яка не мала законних підстав керувати забезпеченим транспортним засобом, що є обов'язком умовою для виплати страхового відшкодування.

Згідно ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічне положення містить і стаття 979 Цивільного кодексу України, за змістом якої за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк (стаття 20 Закону України "Про страхування").

Згідно зі ст. 21 Закону України "Про страхування" та ст. 989 Цивільного кодексу України, страхувальник зобов'язаний вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення. Такий обов'язок страхувальник має виконувати з врахуванням принципу розумності.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 991 Цивільного кодексу України передбачено підстави відмови страховика від здійснення страхової виплати, крім того, у статті зазначено, що договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

В статті 26 Закону України "Про страхування" визначено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

За змістом п. 7 договору прокату автомобіля № НОМЕР_1 від 23.05.2014 клієнт несе повну відповідальність за збитки заподіяні пошкодженням або втратою транспортного засобу, у разі якщо такі збитки заподіяні в результаті грубого порушення умов договору: порушення Інструкції з експлуатації транспортного засобу; буксирування іншого транспортного засобу; участь у перегонах або змаганнях, керування транспортним засобом особою, яка перебувала під впливом алкоголю або наркотичних речовин (в т. ч. ухилення від такого огляду) або не вказана у договорі прокату або не має права керування транспортним засобом; виїзд на смугу зустрічного руху коли таки виїзд заборонено ПДР; недотримання вимог дорожніх знаків, що забороняють рух; перевищення швидкості більше ніж на 20 км/год.; проїзд на заборонений сигнал світлофору або жест регулювальника; порушення правил проїзду залізничних переїздів; залишення водієм місця ДТП; навмисні дії спрямовані на пошкодження транспортного засобу; викрадення транспортного засобу з ключами або будь-якими документами на транспортний засіб (реєстраційне посвідчення, договір прокату, шляховий лист тощо).

Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Тобто, на момент укладання договору добровільного комплексного страхування на транспорті №245002/4098/0000501 сторони передбачили, що ТЗ буде використовуватись в лізингу, що підтверджується розділом додаткові дані до ТЗ договору , характер використання ТЗ зазначено лізинг .

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, договір лізингу за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом та законом.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з твердженням скаржника, що враховуючи те, що відносини лізингу передбачають передачу застрахованого ТЗ страхувальником третім особам (лізингоотримувачам), ступінь страхового ризику при такій передачі не міг змінюватися, оскільки можливість такої передачі третім особам була прямо передбачена в момент укладання договору та не потребувала окремого погодження з страховиком, оскільки вже фактично була погоджена в момент укладання договору страхування шляхом його підписання.

Пори цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що відповідно до п. 13.1 договору , ТЗ може керувати будь яка особа на законних підставах , а кількість осіб, які можуть бути допущені до керування ТЗ умовами договору не обмежується. Крім того, місце та час зберігання ТЗ умовами договору не обмежується (п. 13.2 договору).

Тобто, при передачі страхувальником застрахованого ТЗ іншим особам ступінь страхового ризику не може змінитися, оскільки кількість таких осіб та місцезнаходження ТЗ - не обмежується.

Таким чином, позивач, зі свого боку, жодним чином, не змінював характер використання застрахованого транспортного засобу, як і передбачено договором, застрахований транспортний засіб весь час дії договору знаходився у лізингу, тобто жодних змін порядку використання ТЗ, що зазначений у п. 6.3.3 договору з боку страхувальника не відбувалося.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку, що у відповідача відсутній перед позивачем обов'язок по виплаті страхового відшкодування, оскільки останній неправомірно неповідомив відповідача про обставини передання застрахованого транспортного засобу в прокат.

Статтею 530 Цивільного кодексу визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, для визначенні вартості матеріального збитку, завданого власнику ТЗ, було замовлено проведення відповідного дослідження. Згідно звіту №144822 дослідження спеціаліста-автотоварознавця від 24.07.2014 року, вартість відновлювального ремонту перевищує дійсну вартість застрахованого ТЗ, тобто має місце повне конструктивне або фізичне зруйнування застрахованого ТЗ (вартість відновлювального ремонту складає 822873,48 грн, що відповідно до офіційного курсу НБУ на 24.07.2014 року становить екв. 70434,21 дол. США, що перевищує страхову суму по договору 64030,53 грн).

Для визначення вартості залишків, тобто реальної ринкової вартості ТЗ, післі пошкодження в ТДП, було проведено електронні торги із застосування платформи з ринкової оцінки та продажу пошкоджених транспортних засобів AUTOonline (http://www,.autoonline.ua). 25.12.2015 року в результаті електронних торгів найвищою пропозицією щодо придбання пошкодженого застрахованого ТЗ була пропозиція в розмірі 214000,00 грн.

Так, враховуючи, що пошкоджений автомобіль було реалізовано, Київський апеляційний господарський суд вважає вірним розрахунок страхового відшкодування позивача у відповідності до п. 10.8.2 договору страхування, за наступною формулою:

Страхове відшкодування = (страхова сума (дол. США)) x (курс НБУ грн/дол. США) x (90%) -(франшиза) - (вартість залишків). 64030,53 x 26218214 x 90% - 8393,83 грн - 214000,00 грн = 1288495,69 грн.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 1288495,69 грн.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних, з огляду на наступне.

Відповідно ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. п. 12.3. договору відповідач за неналежне виконання своїх зобов'язань повинен сплатити пеню в розмірі 0,01% за кожен день прострочення від суми невиконаного зобов'язання.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Київський апеляційний господарський суд здійснивши перерахунок пені та 3 % річних, дійшов висновку щодо часткового їх задоволення (розрахунок пені позивача не відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) в розмірі 23837,17 грн та 3% річних в розмірі 39581/67 грн.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суду першої інстанції у даній справі виконав вказівки Вищого господарського суду України але неправильну оцінку обставинам справи та невірно застосував норми матеріального права.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, згідно п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 року по даній справі підлягає скасуванню з підстав порушення норм матеріального права, в порядку п. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Лізинг" - підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача.

Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта, а при задоволенні апеляційної скарги - на іншу сторону.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Лізинг" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 року у справі №910/1796/16 - скасувати та прийняти нове рішення, яким -

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01032, Київ, вул. Саксаганського, б. 70-А, код ЄДРПОУ 20033533), або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Лізинг" (07400, Київська область, місто Бровари, вул. Димитрова, б. 71 А, код ЄДРПОУ 36301046), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду 1288495,69 грн (один мільйон двісті вісімдесят вісім тисяч чотириста дев'яносто п'ять гривен 69 копійок) страхового відшкодування, 23837,17 грн (двадцять три тисячі вісімсот тридцять сім гривен 17 копійок) пені, 39581,67 грн (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят одна гривня 67 копійок) 3 % річних та 19524,14 грн (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять чотири гривні 00 копійок) судового збору.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01032, Київ, вул. Саксаганського, б. 70-А, код ЄДРПОУ 20033533), або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Лізинг" (07400, Київська область, місто Бровари, вул. Димитрова, б. 71 А, код ЄДРПОУ 36301046), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду 22306,44 грн (двадцять дві тисячі триста шість гривен 44 копійок) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/1796/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді С.А. Гончаров

А.Г. Майданевич