Ухвала

від 22.03.2017 по справі 1570/1291/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 1570/1291/2012

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Болградському районі Головного управління ДФС в Одеській області та Державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області ДПС) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (далі ФОП ОСОБА_6С.) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області ДПС (далі ДПІ у Болградському районі Одеської області ДПС) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 5 грудня 2011 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, а також від 10 січня 2012 року № НОМЕР_3 (т. 1 а. с. 66-67, 69).

В обґрунтування позову зазначалось, що з 27 жовтня по 2 листопада 2011 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2008 року по 4 листопада 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 11 листопада 2011 року за № 1084/17-1999814025, в якому зазначено про порушення позивачем ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України Про прибутковий податок з громадян , Інструкції Про прибутковий податок з громадян та п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, яка підлягає сплаті у бюджет, на суму 1290057 грн. 30 коп.. Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення підприємцем пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість та п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість на 1453808 грн. 51 коп., а також про порушення ФОП ОСОБА_6 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України Про прибутковий податок з громадян щодо ненадання позивачем до податкового органу декларації про отримані доходи за 2-4 квартали 2009 року та 1-4 квартали 2010 року. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 5 грудня 2011 року № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1453808 грн. 51 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 317672 грн. 13 коп., а також № НОМЕР_1, яким ФОП ОСОБА_6 збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів з фізичних осіб - СПД в сумі 1290057 грн. 30 коп.. За результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 січня 2012 року № НОМЕР_3, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 290761 грн. 70 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 63533 грн. 87 коп.. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення ФОП ОСОБА_6 вимог податкового законодавства не є обґрунтованими, а тому прийняті на підставі акта перевірки податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_6 відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ФОП ОСОБА_6 в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме ст. 1011 та 1013 Цивільного Кодексу України, п. 1 Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства , ст. 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , ст. 1 Закону України Про податок на додану вартість та пп. 14.1.202, п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України щодо наявності у підприємця права здійснювати комісійну торгівлю непродовольчими товарами на підставі Договорів комісії. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представників позивача в підтримку апеляційної скарги, а також представників відповідача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 27 жовтня по 2 листопада 2011 року посадовою особою ДПІ у Болградському районі Одеської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання ФОП ОСОБА_6 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2008 року по 4 листопада 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 11 листопада 2011 року за № 1084/17-1999814025, в якому зазначено про порушення позивачем ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України Про прибутковий податок з громадян , Інструкції Про прибутковий податок з громадян та п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, яка підлягає сплаті у бюджет, на суму 1290057 грн. 30 коп.. Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення підприємцем пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість та п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість на 1453808 грн. 51 коп., а також ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України Про прибутковий податок з громадян щодо ненадання позивачем до податкового органу декларації про отримані доходи за 2-4 квартали 2009 року та 1-4 квартали 2010 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 5 грудня 2011 року № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1453808 грн. 51 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 317672 грн. 13 коп., а також № НОМЕР_1, яким ФОП ОСОБА_6 збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів з фізичних осіб - СПД в сумі 1290057 грн. 30 коп..

За результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 січня 2012 року № НОМЕР_3, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 290761 грн. 70 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 63533 грн. 87 коп..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем за перевірений період перевищено обсяг виручки, встановлений ст. 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва , що зобов'язувало ФОП ОСОБА_6 зареєструватися платником податку на додану вартість, перейти на загальну систему обліку та звітності малого підприємництва, а також сплачувати податки на загальних підставах, починаючи з наступного звітного періоду.

Так, відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва , чинного на час виникнення спірних правовідносин, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) (ст. 5 Указу).

Доходи, отримані фізичними особами-підприємцями платниками єдиного податку з порушенням норм, встановлених названим вище Указом, підлягають оподаткуванню у порядку, встановленому розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України Про прибутковий податок з громадян , який згідно п. 22.10 ст. 20 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб застосовується з урахуванням положень п. 9.12 ст. 9 цього Закону.

При цьому оподаткування фізичних осіб-підприємців за правилами, встановленими Законом України Про податок з доходів фізичних осіб та розділом ІV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 Про прибутковий податок з громадян здійснювалось до 1 січня 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України Про прибутковий податок з громадян , чинного до 1 січня 2011 року, оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

З 1 січня 2011 року порядок розрахунку податкових зобов'язань фізичних осіб-підприємців врегульовано нормами Податкового кодексу України.

Згідно п. п. 177.2 та 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_6 є посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами. Протягом перевіреного періоду позивач перебувала з 1 січня 2009 року по 31 березня 2011 року на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, як платник єдиного податку, а в періоди з 1 січня по 31 грудня 2008 року та з 1 квітня по 4 листопада 2011 року - на загальній системі оподаткування.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що позивачем у 2 кв. 2009 року, а саме з 3 квітня 2009 року, отримано валовий дохід (обсяг виручки) понад 500 тис. грн., а тому в подальшому ФОП ОСОБА_6 безпідставно перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, як платник єдиного податку (3-4 квартали 2009 року, 1-4 квартали 2010 року).

В обґрунтування висновку щодо перевищення обсягу виручки за вказаний період відповідач зазначає, що згідно договорів комісії, укладених між ФОП ОСОБА_6 (Комісіонер) та ПП Світлана (Комітент), а також TOB Овідій плюс (Комітент), Комісіонером за дорученням Комітентів реалізовано товар. На виконання умов наведених вище договорів комісії, отримані позивачем кошти від реалізації цього товару перераховувалися на рахунки Комітентів.

За даними перевірки, протягом перевіреного періоду валовий дохід позивача складає 9005677 грн., у т. ч.: 2 квартал 2009 року (з 03.04.09 р.) - 898039 грн.; 3 квартал 2009 року - 747731 грн.; 4 квартал 2009 року - 856055 грн.; 1 квартал 2010 року - 407407 грн., 2 квартал 2010 року - 1610942 грн.; 3 квартал 2010 року - 1953331 грн.; 4 квартал 2010 року - 1433427 грн.; 1 квартал 2011року - 1098745 грн. (т. 1 а. с. 38).

Перевіркою встановлено документально підтверджені витрати ФОП ОСОБА_6 на загальну суму 405295 грн., у т.ч.: 2 квартал 2009 року - 43920 грн.; 3 квартал 2009 року - 45093 грн.; 4 квартал 2009 року - 51513 грн.; 1 квартал 2010 року - 47138 грн., 2 квартал 2010 року - 45799 грн.; 3 квартал 2010 року - 53220 грн.; 4 квартал 2010 року - 58050 грн.; 1 квартал 2011 року - 60562 грн. (т. 1 а. с 39).

За результатами перевірки також встановлено, що оподаткований (чистий) дохід позивача за спірний період складає 8600382 грн., у т.ч.: 2 квартал 2009 року - 854119 грн.; 3 квартал 2009 року - 702638 грн.; 4 квартал 2009 року - 804542 грн.; 1 квартал 2010 року - 360269 грн., 2 квартал 2010 року - 1565143 грн.; 3 квартал 2010 року - 1900111 грн.; 4 квартал 2010 року -1375377 грн.; 1 квартал 2011 року - 1038183 грн., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 1290057 грн. 30 коп., у т.ч.: 2 квартал 2009 року - 128117 грн. 85 грн.; 3 квартал 2009 року - 105395 грн. 70 коп.; 4 квартал 2009 року -120681 грн. 30 коп.; 1 квартал 2010 року - 54040 грн. 35 коп., 2 квартал 2010 року - 234771 грн. 45 коп.; 3 квартал 2010 року - 285016 грн. 55 коп.; 4 квартал 2010 року - 206306 грн. 55 коп.; 1 квартал 2011 року -155727 грн. 45 коп. (т. 1 а. с. 40).

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_6 зазначала, що отримані нею протягом перевіреного періоду доходи за результатами здійснення комісійної торгівлі непродовольчими товарами на підставі договорів комісії є доходами на виконання доручень комітентів. Тобто, на думку позивача, надані ФОП ОСОБА_6 послуги по реалізації товару не можуть тлумачитись як продаж цих товарів, оскільки право власності на ці кошти належить конкретному Комітенту.

Проте, відповідно до абз. 5 ст. 1 названого вище Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Наведене свідчить про застосування касового методу обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва.

Таким чином, до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) необхідно включати суми всіх коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу платника єдиного податку фізичної особи у звітному податковому періоді.

Та обставина, що частина коштів, отриманих на рахунок ФОП ОСОБА_6, підлягала в подальшому перерахуванню третім особам, зокрема на виконання договорів комісії, не є підставою для невизнання їх виручкою від надання послуг позивачем.

Аналогічний висновок щодо застосування наведених вище норм права міститься в постанові Верховного Суду України від 6 березня 2012 року у справі № 21-34а12. Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України такий висновок Верховного Суду України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно п. 7.1 ст. 7 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб , в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї статті.

Враховуючи встановлені обставини, а також наведені вище норми чинного законодавства України, податковим органом правомірно зроблено висновок про заниження ФОП ОСОБА_6 суми валового доходу за перевірений період на 9005677 грн., у зв'язку з чим правильно визначено суму податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, яка підлягає сплаті у бюджет, в розмірі 1290057 грн. 30 коп. (9005677 грн. (валовий дохід) - 405295 грн. (документально підтверджені витрати) = 8600382 грн. (оподатковуваний дохід) Х 15 % (ставка податку) = 1290057 грн. 30 коп.).

Відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України Про податок на додану вартість , чинного до 1 січня 2011 року, особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку в разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 300 тис. грн. (без урахування податку на додану вартість).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 названого Закону).

Згідно п. 4.7 ст. 4 Закону у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

Пунктами 9.3, 9.4 та 9.5 ст. 9 Закону встановлено, що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватись як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, встановленому центральним податковим органом.

Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту й отримання бюджетного відшкодування.

Заява про реєстрацію надсилається на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручається особисто представником такої особи службовій особі податкового органу. Податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою) свідоцтво про податкову реєстрацію такої особи протягом десяти днів від дня отримання реєстраційної заяви.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1453808 грн. 51 коп. визначено позивачу податковим органом у зв'язку з отриманням виручки від реалізації проданих товарів, яка перевищує 500 тис. грн., що є порушенням положень вимог Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 та Закону України Про податок на додану вартість .

Як зазначено в акті перевірки, згідно банківських виписок на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_6 протягом перевіреного періоду надходила наступна виручка, а саме у січні 2009 року - 50234 грн., у лютому 2009 року - 77650 грн., у березні 2009 року - 348775 грн., у квітні 2009 року - 447164 грн., у травні 2009 року - 267356 грн., у червні 2009 року - 206859 грн., у липні 2009 року - 162325 грн., у серпні 2009 року - 142503 грн., у вересні 2009 року - 442903 грн., у жовтні 2009 року - 412914 грн., у листопаді 2009 року - 238746 грн., у грудні 2009 року - 204394 грн., у січні 2010 року - 69227 грн., у лютому 2010 року - 69312 грн., у березні 2010 року - 268867 грн., у квітні 2010 року - 434325 грн., у травні 2010 року - 597805 грн., у червні 2010 року - 578812 грн., у липні 2010 року - 495651 грн., у серпні 2010 року - 790435 грн., у вересні 2010 року - 667245 грн., у жовтні 2010 року - 627772 грн., у листопаді 2010 року - 651672 грн., у грудні 2010 року - 294984 грн., у січні 2011 року - 371525 грн., у лютому 2011 року - 377552 грн., у березні 2011 року - 349667 грн. (т. 1 а. с. 43-44).

З урахуванням викладеного вище, кошти (виручка), які надійшли на розрахунковий рахунок позивача, перевищили максимально допустимий розмір, встановлений пп. 2.3.1 п 2.3 ст. 2 Закону України Про податок на додану вартість , у зв'язку з чим з квітня 2009 року позивач була зобов'язана зареєструватись платником податку на додану вартість та перейти на загальну систему оподаткування, починаючи з наступного звітного податкового періоду.

Із врахуванням викладеного, донарахування податковим органом ФОП ОСОБА_6 податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з травня 2009 року по березень 2011 року на загальну суму 1453808 грн. 51 коп. (т. 1 а. с. 44-45), також є обґрунтованим.

Апеляційний суд відхиляє посилання сторони позивача на висновок судово-економічної експертизи по кримінальній справі № 201201200014, який став підставою для прийняття слідчим постанови про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, згідно якого підтверджується заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності виключно у сумі 117497 грн., а заниження належного до сплати в бюджет податку на додану вартість у сумі 392633 грн., оскільки експертом не були враховані положення абз. 4 п. 9.4 ст. 9 Закону України Про податок на додану вартість , згідно з якими особа, що не надсилає податковому органу у разі перевищення обсягу оподатковуваних операцій протягом звітного податкового періоду суми, визначеної підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, заяви про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

При цьому для перевірки названих висновків експерта апеляційним судом за клопотанням представника позивача було призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Проте, у зв'язку з ненаданням сторонами по справі додаткових матеріалів за клопотанням експерта, останнім повідомлено про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи.

За таких обставин, враховуючи встановлення за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_6 порушення позивачем ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України Про прибутковий податок з громадян , Інструкції Про прибутковий податок з громадян та п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, яка підлягає сплаті у бюджет, на суму 1290057 грн. 30 коп., а також порушення підприємцем пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість та п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість на 1453808 грн. 51 коп., апеляційний суд приходить до висновку про правомірність визначення податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_6 оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями відповідача від 5 грудня 2011 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Матеріалами справи також встановлено, що при визначені позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1453808 грн. 51 коп., відповідачем не враховано, що ФОП ОСОБА_6 отримувала на розрахунковий рахунок виручку від продажу товарів без податку на додану вартість, а тому базою оподаткування з ПДВ є вся отримана виручка від реалізації товарів за договірними цінами. Проте, при визначені позивачу зобов'язання з ПДВ відповідачем з отриманої виручки було помилково відраховано 20 відсотків ПДВ, що призвело до зменшення визначеної суми зобов'язання з названого податку.

Вказану обставину встановлено ДПА в Одеській області за результатами розгляду первинної скарги позивача (т. 1 а. с. 78-79).

За наведених обставин, ДПА в Одеській області правомірно збільшено ФОП ОСОБА_6 суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 290761 грн. 70 коп. за основним платежем та 63533 грн. 87 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення відповідача від 10 січня 2012 року № НОМЕР_3, яким позивачу донараховані податкові зобов'язання з названого порядку у вказаних сумах, також є правомірним.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог позивача про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень податкового органу від 5 грудня 2011 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, а також від 10 січня 2012 року № НОМЕР_3, є правильним.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

ОСОБА_7