Рішення

від 21.03.2017 по справі 521/19774/15-ц

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа №521/19774/15-ц

Пр.№2/521/779/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.,

при секретарі - Тищенко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

У грудні 2015р. ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилаючись на те, що 09 лютого 2015р., приблизно о 15год. 30хв. водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, якій належить на праві власності ОСОБА_4, рухаючись по вул. Великій Арнаутській в м.Одесі від Олександрівського проспекту в напрямку вул. Преображенської, в порушення п.10.3. ПДР, під час зміни смуги руху з середньої на крайню ліву, не надала перевагу в русі іншим транспортним засобам, які рухались в лівій смузі руху, внаслідок чого скоїла зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_2 В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 23 березня 2015р. ОСОБА_3 було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України.

Позивач зазначав, що згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №1355 від 12 травня 2015 року вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля НОМЕР_2, пошкодженого внаслідок ДТП, що відбулася 09 лютого 2015р., з урахуванням втрати товарної вартості складає 351817,00 грн., а вартість матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження належного позивачу автомобіля - 135707,00 грн. Стверджував, що за проведення експертного дослідження ним було сплачено 1474,56грн., а фактична вартість ремонту, проведеного ФОП ОСОБА_5, з урахуванням вартості запасних частин та матеріалів, склала 210447,60грн. Крім того, вказував, що розмір нанесеної йому в результаті ДТП моральної шкоди він оцінює в 21044,76 грн. - що становить 10% від розміру матеріальної шкоди.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно на його користь матеріальну шкоду в розмірі 210447,60грн., моральну шкоду у розмірі 21044,76грн., витрати на визначення вартості матеріального збитку у розмірі 1474,56грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3337,23грн.

Представник позивача, діючий за договором від 10 грудня 2015року та ордером у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити (т.1,а.с.56).

Відповідач ОСОБА_3 а також її представник, діючий за довіреністю від 29 січня 2016 року в судове засіданні не з'явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, відповідно до ст. 74 ЦПК України. Раніше надали до суду письмові заперечення проти позову, якими позовні вимоги визнали частково, з урахуванням висновку експертизи, призначеної судом (т.1, а.с.84,79-83, т.2, а.с.26).

Представник відповідача ОСОБА_4, діюча за довіреністю від 29 січня 2016 року позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, а також просила суд скасувати заходи забезпечення позову шляхом скасування арешту на квартиру №29, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Бреуса, 61/8, яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_4, накладеного ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2016року (т.1, а.с.85).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються розділом третім главою 82 книги п'ятої ЦК України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

Судом встановлено, що 09 лютого 2015р., приблизно о 15год. 30хв. ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вул. Великій Арнаутській в м.Одесі, під час зміни смуги руху з середньої на крайню ліву, не надала перевагу в русі іншим транспортним засобам, які рухались в лівій смузі руху, внаслідок чого скоїла зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 (а.с.6).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль НОМЕР_3 належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с.55).

Судом встановлено, що в результаті ДТП, яка сталася 09 лютого 2015р. автомобіль НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження (а.с.10).

Вина ОСОБА_3 підтверджується постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 27 березня 2015р., відповідно до якої остання була визнана винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України (а.с.6).

Згідно ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, суд при винесенні рішення не з'ясовує обставин справи, які підтверджують вину відповідачки ОСОБА_3 у спричиненні механічних пошкоджень автомобілю НОМЕР_3.

Встановлено, що згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №1355 від 12 травня 2015 року вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля НОМЕР_2, пошкодженого внаслідок ДТП, що відбулася 09 лютого 2015р., з урахуванням втрати товарної вартості складає 351817,00 грн., а вартість матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження належного позивачу автомобіля становить 135707,00 грн. (а.с.22-43).

Відповідно до квитанції від 19 березня 2015р. витрати позивача по сплаті проведення експертного автотоварознавчого дослідження №1355 від 12 травня 2015 року складають 1474,56грн. (а.с.45).

З пояснень представника позивача в судовому засіданні вбачається, що фактична вартість проведеного ФОП ОСОБА_5 ремонту належного позивачу автомобіля НОМЕР_2, пошкодженого внаслідок ДТП, з урахуванням вартості запасних частин та матеріалів, складає 210447,60грн., що підтверджується копією рахунку №16/03 від 16 березня 2015 року, копією акта виконаних робіт від 30 червня 2015 року та копією товарного чека №10/06 від 10 червня 2015 року (т.1 а.с.46-49).

При цьому, представником позивача оригінали вказаних вище документів суду надано не було.

Ухвалою суду від 08 грудня 2016р. за заявою відповідачки, яка не визнала результати висновку експертного автотоварознавчого дослідження Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №1355 від 12 травня 2015 року була призначена судова автотоварознавча експертиза (т.1, а.с.231-232).

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи №5984 від 24 січня 2017р., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику пошкодженого автомобіля Chrysler 300 С, реєстраційний номер ВН 8677АВ , станом на час ДТП, тобто на 09 лютого 2015 року становить 111006,74 грн. (т.2, а.с.2-10).

Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Встановлено, що автомобіль позивача пошкодила відповідачка ОСОБА_3

Оскільки ОСОБА_3 не довела відсутності її вини у пошкодженні автомобілю, то саме вона є особою, на яку покладається відповідальність по відшкодуванню завданої позивачу шкоди, передбачена ст.1166 ЦК України.

Судом не встановлено підстав для звільнення відповідачки від відповідальності за завдану нею шкоду.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Як встановлено в судовому засіданні цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_1, якій належить на праві власності ОСОБА_4 не була застрахована, а тому позивач має право на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, тобто за рахунок відповідачки.

За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003р. № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003р. за № 1074/8395 із змінами (далі - Методика) - вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Пунктом 2.4. Методики зазначено, що вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.

Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи №5984 від 24 січня 2017р. , вартість матеріального збитку, який був спричинений власнику автомобіля марки автомобіля Chrysler 300С , реєстраційний номер ВН 8677АВ , складає 111006,74 грн.

Згідно з роз'ясненнями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992р. N 6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну. Постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, проте має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01 березня 2013р. N4, особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Таким чином, суд вважає, що матеріальна шкода, завдана позивачу, підлягає стягненню саме з відповідачки ОСОБА_3, яка була визнана винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України і не може бути стягнута одночасно солідарно з відповідача ОСОБА_4, який є власником автомобіля НОМЕР_1.

Власник майна має право на відшкодування завданої йому шкоди у повному обсязі.

Власник права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст. 1187).

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Звертаючись до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди у розмірі 21044,76грн. позивач ОСОБА_2 послався на те, що йому було завдано моральну шкоду, яка виразилась у фізичних та моральних стражданнях, пов'язаних з дорожньо - транспортною пригодою, оскільки в результаті стресу він пережив сильне душевне хвилювання за своє життя та здоров'я. Наслідки стресу, що він пережив, які виражаються в неврівноваженості, підвищеній дратівливості й порушенні сну-позначаються і на теперішній час.

Суд вважає, що своїми незаконними діями відповідачка дійсно спричинила моральні страждання особисто позивачу ОСОБА_2, який був учасником ДТП, в результаті чого останній пережив стрес та сильне душевне хвилювання не тільки за своє життя але і за автомобіль, яким не міг користуватися в результаті його пошкодження.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, ступеня вини осіб, які завдали моральної шкоди та враховуючи при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди вимоги розумності і справедливості, фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про відшкодування йому моральної шкоди підлягають задоволенню частково.

Оскільки позивач має право на відшкодування моральної шкоди, то таке відшкодування відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. З цих підстав, з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача необхідно стягнути моральну шкоду в розмірі 3000,00грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково на підставі ст.23 ЦК України і відшкодовувати їх повинна відповідачка.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження у розмірі 1474,56грн., оскільки даний висновок не був прийнятий судом в якості належного доказу, оскільки з ним не був згоден представник відповідачки. За його клопотанням була призначена судова автотоварознавча експертиза, якою керувався суд при прийнятті рішення.

На підставі ч.ч.1 та 3 ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Згідно ч.6 ст. 154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_4 суд відмовляє, то вважає за доцільне скасувати арешт, накладений ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2016 року на квартиру №29, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Бреуса, 61/8, яка належить на праві власності ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №260127, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 19 вересня 2005 року, оскільки та на теперішній час відпали підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки позов задоволено частково, а судовий збір у справі у розмірі 1378,00грн. за вимогу майнового характеру та 551,20грн. за вимогу немайнового характеру, слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 154, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_5, на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 111006 (сто одинадцять тисяч шість) грн. 74 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_5, на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_5, на користь ОСОБА_2 судовій збір за вимоги майнового характеру в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_5, на користь ОСОБА_2 судовій збір за вимоги немайнового характеру в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн.20 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2016 року на квартиру №29, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Бреуса, 61/8, яка належить на праві власності ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №260127, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 19 вересня 2005 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: О.М. Сегеда