Рішення

від 21.03.2017 по справі 272/356/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №272/356/16-ц Головуючий у 1-й інст. Карповець В. В.

Категорія 54 Доповідач Худяков А. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Худякова А.М.,

суддів: Косигіної Л.М.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Гайдамащук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу Комунального підприємства "Пролісок" на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 26 грудня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Пролісок", Новоівницької селищної ради Андрушівського району про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з 04.02.2016 року був незаконно звільнений з посади машиніста насосних установок ВНС на підставі наказу №17 у зв'язку із скороченням чисельності працівників згідно п.1 ст.40 КЗпП України. Такі дії відповідача позивач оцінює, як порушення його трудових прав і за вказаних обставин просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 26 грудня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ №17 від 04.02.2016 року Комунального підприємства Пролісок Новоівницької селищної ради Андрушівського району в частині звільнення ОСОБА_2 з посади машиніста насосних установок ВНС.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді наглядача гідротехнічних споруд комунального підприємства Пролісок .

Зобов'язано комунальне підприємство Пролісок сплатити ОСОБА_2 компенсацію за час вимушеного прогулу в розмірі середньомісячного заробітку. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

У апеляційній скарзі Комунальне підприємство "Пролісок" порушує питання про скасування постановленого по справі рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з 2009 року працював на посаді машиніста насосних установок ВНС у Комунальному підприємстві Пролісок .

04.12.2015 року начальником КП Пролісок повідомлено ОСОБА_2 про наступне звільнення із займаної посади у зв'язку з скороченням і змін до штатного розпису.

Наказом №17 від 04.02.2015 року по КП Пролісок з вказаної посади позивач був звільнений на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із правильного висновку про те, що відповідачем були порушені вимоги КЗпП України при звільненні позивача із займаної посади.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції. Так, представник Комунального підприємства Пролісок не подав належних та допустимих доказів на підтвердження отримання ОСОБА_2 зауважень з боку адміністрації або за порушення строків доручених завдань.

Відтак, колегія суддів вважає при скороченні чисельності працівників та звільненні ОСОБА_2 згідно ст.42 КЗпП України мав переважне право на залишення на роботі перед ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Проте, при вирішенні даної справи, суд першої інстанції не в достатній мірі визначився з відповідними правовими нормами, що регулюють строки звернення до суду і зробив помилковий висновок про наявність підстав для поновлення пропущеного позивачем даного строку.

З даним висновком щодо поважності причин пропуску вказаного строку колегія суддів не погоджується, оскільки він зроблений без обґрунтовування рішення належними доказами. Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" встановлені статтями 228 , 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Статтею 47 КЗпП України передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України . У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Тобто, на відміну від інших трудових спорів, коли строк звернення до суду обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, місячний строк для звернення до суду за вирішенням спору про поновлення на роботі обчислюється не інакше як з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Початком перебігу місячного строку для звернення особи до суду з позовом про поновлення на роботі слід вважати день вручення наказу про звільнення або день видачі трудової книжки.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що позивач наказ про звільнення №17 отримав 04 лютого 2016 року, про що власноручно розписався про ознайомлення з ним.

Таким чином, оскільки позивач отримав наказ про звільнення 04 лютого 2016 року, а звернувся до суду з позовом 04 квітня 2016 року, колегія суддів дійшла до висновку про пропуск позивачем місячного строку, передбаченого ст.233 КЗпП України для звернення до суду про вирішення трудового спору.

Відповідно до ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу , суд може поновити ці строки.

Позивач навів причини поважності пропущеного ним строку звернення до суду за вирішенням трудового спору (а.с.20-21), а саме у зв'язку з перебуванням на амбулаторному лікуванні з 29.02. по 07.03.16 р., проте суд першої інстанції невірно встановив поважність пропуску даного строку та безпідставно його поновив, оскільки доказів поважності пропуску строку позивач у період з 08.03.16 р. до 04.04.16 р. не надав та не довів, що після звільнення з роботи у нього існували об'єктивні, непереборні, істотні труднощі для звернення з позовом в суд у вказаний період.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для відмови у їх задоволенні у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів відповідно до ст.309 ЦПК України скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст.ст.303,304,307,309,314-316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Пролісок" задовольнити частково. Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 26 грудня 2016 року скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 за пропуском строку позовної давності.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього ж дня на протязі двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді