Ухвала

від 10.01.2017 по справі 695/4011/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/42/17Головуючий по 1 інстанції Категорія : 30 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2 суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

представника позивача ОСОБА_6

відповідача ОСОБА_7

представників відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_11 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_12, ПП Глущенка ОСОБА_13, ПП "Люкс-Авто-Транс", ПАТ "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_11 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_12, ПП ОСОБА_7, ПП "Люкс-Авто-Транс", ПАТ "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 15 грудня 2013 року близько 15.30 год. водій автобуса MAN 11.190, регістраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_12, рухаючись на 108 км. + 200 м. автодороги «Бориспіль-Запоріжжя» , не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_11 Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, а автомобіль Toyota Land Cruiser Prado отримав механічні пошкодження.

На момент даної ДТП водій автобуса MAN 11.190, ОСОБА_12 перебував у трудових відносинах з ПП ОСОБА_14

Автобус MAN 11.190, р.н. НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САР № 867356 належить ОСОБА_7 та ПП Люкс-Авто-Транс . Цивільно-правова відповідальність ПП Люкс-Авто-Транс була застрахована ПАТ Українська страхова компанія Гарант-Авто

Вина відповідача ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України доведена вироком суду від 18.11.2014 року, який на даний час набрав законної сили.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 597 від 19.03.2014 року отримані ОСОБА_11 тілесні ушкодження відносяться до категорії середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я. Крім того позивач стверджує, що у зв'язку з пошкодженням його автомобіля, йому була спричинена матеріальна шкода в сумі 986504,99 грн.

ОСОБА_11 просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_12, ПП ОСОБА_7, ПП "Люкс-Авто-Транс" на його користь матеріальну шкоду в сумі 986504,99 грн. Відповідно до ухвали суду від 26.01.2015 року в якості співвідповідача було залучено ПАТ Українську страхову компанію Гарант-Авто

30.07.2015 року позивач збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути на його користь з ПАТ Української страхової компанії Гарант-Авто шкоду, заподіяну йому, як власнику пошкодженого автомобіля, в сумі 49490,0 грн. та шкоду, заподіяну його здоров`ю в сумі 51942,72 грн., стягнути солідарно з ОСОБА_12, ПП Глущенка ОСОБА_13 та ПП Люкс-Авто-Транс матеріальну шкоду в сумі 1340622,83 грн.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 червня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ Української страхової компанії Гарант-Авто на користь ОСОБА_11 кошти в сумі 49490,0 грн. за шкоду, заподіяну внаслідок пошкодження автомобіля, та 35650,0 грн. за шкоду, заподіяну його здоров'ю, У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_12, ПП Глущенка ОСОБА_13, ПП Люкс-Авто-Транс відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права і просить скасувати рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 червня 2016 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_11 до ОСОБА_12, ПП ОСОБА_7, ПП "Люкс-Авто-Транс", ПАТ "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведені позовні вимоги щодо стягнення розміру матеріального збитку в сумі 1340622,83 грн., завданого в результаті дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої згідно з вироком суду є відповідач ОСОБА_12, а реально завдана матеріальна шкода відшкодована позивачу.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Встановлено, що 15 грудня 2013 року близько 15.30 год. водій автобуса MAN 11.190, ОСОБА_12, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем Toyota Land Cruiser Prado 1, яким керував ОСОБА_11 Внаслідок даної ДТП ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, а автомобіль Toyota Land Cruiser Prado отримав механічні пошкодження.

Вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18.11.2014 року ОСОБА_12 було визнано винним у вчиненні злочину.

На момент даної ДТП ОСОБА_12 перебував у трудових відносинах з ПП Глушенком ОСОБА_13.

Автобус MAN 11.190, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САР № 867356 належить ОСОБА_7 та ПП Люкс-Авто-Транс .

Цивільно-правова відповідальність ПП Люкс-Авто-Транс була застрахована ПАТ Українська страхова компанія Гарант-Авто . Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого становить 100000 грн. - за шкоду, заподіяну здоров`ю, і за шкоду, заподіяну майну - 50000 грн., франшиза становить 510 грн.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Toyota Land Cruiser Prado 1 був пошкоджений, матеріальний збиток завданий власнику автомобіля станом на 15.05.2014 року згідно висновку експертизи, проведені по кримінальній справі, становить 572505,65 гривни (а.с.19-20 т. 1), а вартість автомобіля станом на дату скоєння ДТП становить 71625,88 долара США.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року N 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон N 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон N 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону N 1961-IV).

Так як на момент даної ДТП ОСОБА_12 перебував у трудових відносинах з ПП ОСОБА_14, то відшкодування шкоди завданої працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, зобов'язання щодо її відшкодування покладаються на роботодавця (частина перша статті 1172 ЦК України).

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі (ч. 1); розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч. 2).

Під час проведення судово автотоварознавчої експертизи по матеріалам кримінального провадження перед експертом слідчим було поставлено одне запитання - яка сума матеріального збитку завдано власнику автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 1 внаслідок ДТП. В порушення Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року N 53/5 з наступними змінами, експерт вийшов за межі завданих йому запитань та досліджень та визначив вартість автомобіля на момент ДТП. Крім того, вартість автомобіля визначена в доларах США, тоді як стаття 99 Конституції України та стаття 192 ЦК України єдиною грошовою одиницею в Україні визначено гривню.

За клопотанням позивача апеляційним судом по даній справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу для з'ясування обставин, що мають істотне значення для справи.

Відповідно до судової автотоварознавчої експертизи від 28.11.2016 року зроблено висновок, що вартість автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 1, що належав ОСОБА_15, на момент ДТП, тобто на 15 грудня 2013 року складає 486584,33 гривни. Сума матеріального збитку завданого власнику автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 1 ОСОБА_15 , внаслідок ДТП, яка сталась 15.12.2013 року в цінах на день ДТП становить 486584,33 гривни.

Сума матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 1 ОСОБА_15 , внаслідок ДТП, яка сталась 15.12.2013 року в цінах на день проведення даної експертизи становить 768800,44 гривни.

Таким чином витрати на ремонт транспортного засобу відповідають вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У п. 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" судам роз'яснено, що якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону N 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

За таких обставин власник транспортного засобу отримавши повну вартість автомобіля на час вчинення ДТП, зобов'язаний передати стороні, яка відшкодувала вартість автомобіля, пошкоджений автомобіль та документи не нього.

Проте, як вбачається з довіреності від 08.11.2014 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16, ОСОБА_11 уповноважив ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 представляти його інтереси як власника автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 1 , в усіх органах та установах з усіх без винятку питань, пов`язаних з експлуатацією та відчуженням транспортного засобу, в тому числі одержувати грошові суми, сплачувати податки та збори (а.с. 5 том 2).

Крім того, відповідно до розписки ОСОБА_18 від 08.11.2014 року він зобов`язується, починаючи з 01 січня 2015 року по 01 липня 2015 року сплатити ОСОБА_11 за переданий йому автомобіль НОМЕР_3 гроші в сумі 120000,0 грн. (а.с.12 том 2).

Згідно з розпискою ОСОБА_11 від 08.06.2015 року він отримав від ОСОБА_18 кошти в сумі 120000 грн. за переданий йому по дорученню автомобіль « Toyota Land Cruiser Prado» (а.с. 13 том 2).

З повідомлення ТОВ Автоцентр Херсон від 09.07.2015 року та довідки-рахунку серії ВІА № 801427 від 23.12.2014 року автомобіль Toyota Land Cruiser Prado 1 проданий ОСОБА_20 за 600000 грн. Представником продавця по даній угоді виступив ОСОБА_19 згідно довіреності від 08.11.2014 року, який діяв від імені власника автомобіля ОСОБА_11 (а.с. 4-5 том 2).

Таким чином ОСОБА_11 отримав (120000 гривень + 600000 гривень), що становить 720000 гривень. При цьому ОСОБА_11 отримував кошти на протязі грудня 2014 року 600000 гривень та в червні 2015 року 120000 гривень, тоді як згідно висновку експерта розмір шкоди визначено станом на час проведення експертизи - листопад 2016 року.

Стягнувши з страхової компанії 49490 гривень ( 720000 гривень + 49490 гривень)= 769490 гривень, що повністю покриває причинений матеріальний збиток в сумі 768800,44 гривни.

Вірно встановивши фактичні обставини справи та правильно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції ухвалив правильне рішення, яким частково задоволив позовні вимоги позивача.

Доводи представника позивача про те, що кошти в сумі 600000 гривень від продажі автомобіля 23 грудня 2014 року представником продавця ОСОБА_19 згідно довіреності від 08.11.2014 року, ОСОБА_11 не отримав є безпідставними, так як дана купівля продаж автомобіля здійснювалась представником продавця ОСОБА_19Б від імені власника автомобіля ОСОБА_11

Також суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що розмір відшкодування позивачу повністю перекриває заподіяну йому шкоду, в тому числі і витрати на евакуатор та франшизу, так як відшкодування в розмірі 600000 гривень від продажу автомобіля відбулось в грудні 2014 року, тоді як розмір відшкодування визначено станом на листопад 2016 року.

Також є безпідставними доводи апелянта про те, що судом лише частково відшкодовано витрати на лікування в сумі 35650 гривень, тоді як позивачем понесені значно більші витрати, що підтверджено на думку апелянта відповідними фіскальними чеками з аптеки. Крім того, ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну здоров'ю в договорі страхування встановлено в розмірі 100000 гривень.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", чинній на момент виникнення спірних правовідносин, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана, зокрема з лікуванням потерпілого та зі смертю потерпілого.

Статтею 24 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

Позивачем по справі не підтверджено належними та допустимими доказами обґрунтованість даних витрат на купівлю медпрепаратів, а наявність лише одних фіскальних чеків без документального підтвердження відповідним медичним закладом не є належними та допустимими доказами таких витрат.

Інші доводи апелянта також перевірені судом апеляційної інстанції та визнано безпідставними

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_11 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 червня 2016 року відхилити, а рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набуває чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з часу її проголошення.

Головуючий :

Судді :