Рішення

від 20.03.2017 по справі 761/3039/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/3039/17

Провадження № 2/761/3482/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

при секретарі: Вольда М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства УНІКОМБАНК про стягнення коштів заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в :

В січні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ПАТ Унікомбанк (надалі по тексту Банк або відповідач), в якому просить стягнути з останнього заборгованість по заробітній платі в сумі - 38794,40 грн. та кошти середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі - 205 892,30 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 21.07.2003 року по 30.10.2015 року позивач працювала економістом відділу касових операцій, але з 30.10.2015 року вона з роботи звільнилась на підставі п.1 ст.36 КЗпПУ. На день звільнення позивач не отримала нараховані до виплати грошові кошти в повному обсязі, незважаючи на її неодноразові звернення до банку. З 15.10.2015 року в ПАТ Унікомбанк було введено тимчасову адміністрацію у відповідності до постанови Національного банку України за №704/БТ, а з 03.12.2015 року оголошено про ліквідацію банку, а тому позивачку у відповідності до Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб було включено до другої черги реєстру акцептованих кредиторів. Між тим, належні до виплати кошти при звільненні сплачені по сьогодні не були, незважаючи на її постійні прохання, а відтак вона звернулась до суду із цим позовом. Вважає, що необхідно також стягнути з середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.11.2015 року по 10.01.2017 року в розмірі - 205 892,30 грн., оскільки саме початку цього періоду припинилось погашення заборгованості з виплати заробітної плати з боку відповідача.

В судове засідання позивач не з явилась, але направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, де просила задовольнити позов із викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити з посиланням на те, що з 16.10.2015 року в банку введено тимчасову адміністрацію, а з 03.12.2015 року розпочато процедуру ліквідації, а тому з вимогами про стягнення заробітної плати у відповідності до вимог Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб можуть бути задоволені лише в другу чергу. Відтак, позивачку було включено до 2-ї черги акцептованих кредиторів. Зазначила, що нарахування усіх видів заборгованостей під час тимчасової адміністрації чи ліквідації в банку заборонено за умовами п.3 ч.5 ст.36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , наслідком чого є відмова у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення представника позивача, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала в ПАТ Унікомбанк з 21.07.2003 року по 28.10.2015 року, що підтверджується копію трудової книжки позивача.

З 28.10.2015 року позивача було звільнений з посади за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпПУ.

Як вбачається з пояснень сторони позивача в суді та з мотивування позивних вимог, то при звільнення позивач не отримав нараховані до виплати банком грошові кошти при звільненні зараховані в сумі - 38 794,40 грн., що підтверджується довідкою від 01.09.2016 року.

Як зазначила позивачка, то погашення заборгованості з виплати заробітної плати припинилось з 06.11.2015 року, а тому на вказану суму боргу вона почала нараховувати кошти середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, сума якого по 10.01.2017 року склала - 205 892,30 грн.

При цьому, судом враховано, що з 06.10.2015 року Правління Національного банку України прийняло постанову № 670/БТ Про віднесення Публічного акціонерного товариства Унікомбанк до категорії неплатоспроможних .

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Пунктом 16 ст.2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Положеннями ч. 5 ст. 35 вказаного Закону визначено, що під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Також, згідно до вимог статті 76 Закону України Про банки і банківську діяльність з 03.12.2015 року Правління Національного банку України прийняло постанову №856 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Унікомбанк .

У зв яізку з цим, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 03.12.2015 року за №216 Про початок процедури ліквідації ПАТ Унікомбанк та делегування повноважень ліквідатора банку , згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації вказаного банку.

Як вже зазначалося вище, процедура повернення заробітної плати у разі ліквідації банку встановлена спеціальним Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , за положеннями якого з дня призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, припиняються всі повноваження органів управління банку та наступають наслідки, встановлені ст. 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджує перелік вимог кредиторів, після чого задоволення цих вимог здійснюється в порядку черговості, встановленої ст. 52 вказаного Закону.

За умовами п.2 ч.1 ст.52 вказаного Закону грошови вимоги кредиторів банку щодо заробітної плати, що виникли з зобов язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку, задовільняються в другу чергу.

В судовому засіданні встановлено, що позивач у відповідності до вимог п.5 ст.45 вказаного Закону була включена до реєстру вимог кредиторів 2-ї черги із сумою в розмірі нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в сумі - 38 794, 40 грн.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Вимоги ст. 47 КЗпП України передбачають, що власник або уповноважений ним зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

За умовами п.3 ч.6 ст.36 ЗУ Про гарантування вкладів фізичних осіб обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 цієї статті не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку.

З врахуванням вимог вказаного законодавства, суд вважає за можливе стягнути з банку на користь позивача кошти невиплаченої заробітної плати у розмірі - 38 794, 40 грн.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання сторони відповідача на неможливість задоволення вказаної позовної вимоги, зважаючи на ч.3 ст.46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , оскільки вказане зобов язання не є додатковим чи новим у розумінні вказаного Закону.

За правилами ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача грошових коштів середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.11.2015 року по 10.01.2017 року в розмірі - 205 892,30 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пленум Верховного Суду України в п. 20 своєї постанови № 13 від 24.12.1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз'яснив - установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він в цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому його вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Між тим, як вже зазначено вище, з 06.10.2015 року Правління Національного банку України прийняло постанову № 670/БТ Про віднесення Публічного акціонерного товариства Унікомбанк до категорії неплатоспроможних , а відтак на вказаний банк розповсюджується дія Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , який є спеціальним по відношенню до нормативно-правових актів в сфері оплати праці, тобто регулює усі правовідносини між банком, що перебуває у стадії тимчасової адміністрації та в подальшому ліквідації.

Крім того, вказаний закон по відношенню до законодавства про оплату праці прийнятий пізніше, а тому має переважне право на застосування до вказаних правовідносин.

Відповідно до ч.3 ст.46 вказаного Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, щодо унеможливлює виникнення нових зобов язань.

З огляду на викладене, з врахуванням, що вказані суми коштів у розмінні вказаної статті Закону є новими зобов язаннями, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача, обрахований в тому числі за час введення в банку тимчасової адміністрації.

Більше того, з аналізу конструкції норми ч.ч.1,2 ст.117 КЗпП України вбачається, що виплата або стягнення вказаних коштів проводиться виключно у разі встановлення невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Також, суд вважає, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача є мірою відповідальності за порушень законодавчих норм про виплату заробітної платні.

В той же час, позивачем у відповідності до ч.1 ст. 60 ЦПК України не надано жодних доказів встановлення вини з боку посадових осіб або власників ПАТ Унікомбанк щодо не виплати заробітної плати позивачці, що унеможливлює застосування такої санкції як нарахування середнього заробітку за час затримки при звільненні, а відтак і задоволення вказаної позовної вимоги.

Крім того, за умовами п.3 ч.5 ст.36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову у відповідності до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України не в повній мірі узгоджується із вимогами Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та іншого законодавства, а тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню в частині стягнення на її користь на користь виключно коштів невиплаченої заробітної плати в сумі - 38 794 грн. 40 коп.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України та вимогами ч.5 ст.36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , за умовами якого нових зобов язань у відношенні банку, що ліквідується, не виникає, що виключає можливість стягнення з відповідача судового збору.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , ст.47, 94, 116, 117 КЗпПУ, ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213, 215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства УНІКОМБАНК (код ЄДРПОУ 26287625) на користь ОСОБА_1 кошти невиплаченої заробітної плати в сумі - 38 794 грн. 40 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: