Рішення

від 22.06.2017 по справі 761/3039/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Пікуль А.А.,

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 і Публічного акціонерного товариства УНІКОМБАНК на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 березня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства УНІКОМБАНК про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2017 року позивачка звернулась із позовом, на обґрунтування якого зазначила, що з 21 липня 2003 року працювала у ПАТ УНІКОМБАНК , з 20 січня 2015 року на посаді начальника управління бухгалтерського обліку та звітності, коли 30 жовтня 2015 року була звільнена наказом №37-к від 28 жовтня 2015 року за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України.

На день звільнення позивачці було нараховано, але не виплачено заробітну плату за період з 16 вересня 2015 року по 30 жовтня 2015 року у сумі 45585,05 грн.

05 листопада 2015 року позивачка отримала частину заробітної плати за жовтень 2015 року у сумі 5462,40 грн.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15 жовтня 2015 року в ПАТ УНІКОМБАНК було розпочато з 16 жовтня 2015 року тимчасову адміністрацію, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03 грудня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ УНІКОМБАНК , тому позивачку у відповідності до Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб було включено до другої черги реєстру акцептованих кредиторів.

Враховуючи вищевикладене, оскільки кошти належні до виплати при звільненні не сплачені, позивачка просила стягнути на свою користь із відповідача 38794,40 грн. заборгованості по заробітній платі та 205892,30 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. (а.с.1-3)

Відповідач в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ УНІКОМБАНК проти позову заперечував. (а.с.30)

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 березня 2017 року позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ УНІКОМБАНК на користь ОСОБА_1 кошти невиплаченої заробітної плати в сумі 38794,40 грн., а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. (а.с.38-43)

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилалась на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку із ухваленням нового про задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На обґрунтування скарги зазначила, що суд не врахував вимог законодавства, обставин та доказів і дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову. (а.с. 123-127)

В апеляційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ УНІКОМБАНК - Кононець В.В. із посиланням на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати із ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На обґрунтування скарги зазначив, що оскаржуваним рішенням порушується черговість задоволення грошових вимог встановлена Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . (а.с.49-51)

В судовому засіданні представник апелянта ПАТ УНІКОМБАНК - Матющенко О.В. підтримав скаргу Банку і просив її задовольнити, заперечував проти скарги позивачки.

Інші особи до суду не прибули, були сповіщені належним чином про що у справі є докази. ОСОБА_1 подала письмову заяву в якій підтримала заявлені нею вимоги та просила розглянути справу за її відсутності. (а.с. 161-167)

За вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку такою що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи сторін та апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ПАТ УНІКОМБАНК підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Судом встановлено, що з 21 липня 2003 року ОСОБА_1 працювала у ПАТ УНІКОМБАНК , з 20 січня 2015 року на посаді начальника управління бухгалтерського обліку та звітності, коли 30 жовтня 2015 року була звільнена наказом №37-к від 28 жовтня 2015 року за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України.(а.с. 6-10)

На день звільнення позивачці було нараховано, але не виплачено заробітну плату за період з 16 вересня 2015 року по 30 жовтня 2015 року у сумі 45585,05 грн.

05 листопада 2015 року позивачка отримала частину заробітної плати за жовтень 2015 року у сумі 5462,40 грн.

27 липня 2016 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ УНІКОМБАНК видано довідку № 10-у/2-263 якою підтверджено заборгованість Банку перед ОСОБА_1 щодо невиплаченої заробітної плати та включення до другої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів в розмірі 38794.40 грн. до виплати 31045.78 грн.(а.с. 11)

Рішенням № 188 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15 жовтня 2015 року в ПАТ УНІКОМБАНК було запроваджено з 16 жовтня 2015 року тимчасову адміністрацію.(а.с. 53)

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03 грудня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ УНІКОМБАНК .(а.с. 31-32, 54-55)

14 грудня 2015 року ОСОБА_1 подала Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ УНІКОМБАНК письмову заяву про визнання її кредитором на вищевказану суму заборгованості з невиплаченої заробітної плати тапозивачку у відповідності до Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб було включено до другої черги реєстру акцептованих кредиторів.(а.с. 52)

Цих обставин сторони не заперечували і в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим законом, нарахування відсотків за зобов'язанням банку перед кредиторами.

Відповідно до частини 3 статі 46 даного Закону вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Стаття 52 Закону визначає черговість та порядок задоволення вимог до банку, а також оплату витрат та здійснення платежів.

Відповідно пункту 2 частини 1 ст. 52 вищезазначеного Закону, кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів другої черги: грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

За положеннями пункту 8 розділу Х Прикінцеві та перехідні положення вищевказаного Закону, законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, у будь-якому разі в період здійснення ліквідаційної процедури Банку задоволення вимог особи, яка визнана кредитором Банку має здійснюватися в порядку задоволення вимог кредиторів до Банку та черговості, передбачених статтею 52 Закону, у зв'язку з чим стягнення коштів у спосіб, що суперечить положенням вищевказаного Закону, не допускається.

Відмовивши в задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку, суд першої інстанції виходив з відсутності вини Банку та помилково ототожнив середній заробіток із неустойкою (штрафом, пенею), зазначивши що нарахування такої не здійснюється за положеннями п. 3 ч. 5 ст. 36 вищевказаного Закону.

Тому, з огляду на положення частини 2 ст. 314 ЦПК України, оскаржуване рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в позові, проте з інших підстав.

Інші доводи скарг цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст.ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ст. 309, ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства УНІКОМБАНК - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 березня 2017 року скасувати, ухвалити нове.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства УНІКОМБАНК про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

В.М.Ратнікова

А.А.Пікуль

Справа № 22-ц/796/6100/2017

Унікальний номер 761/3039/17-ц

Головуючий у першій інстанції - Осаулов А.А.

Доповідач Левенець Б.Б.