Рішення

від 23.03.2017 по справі 315/1194/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 315/1194/15Головуючий у 1-й інстанції Телегуз С.М. №22-ц/778/216/17Суддя-доповідач ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Кухаря С.В., Маловічко С.В.

при секретарі Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 06 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Комунальної установи Гуляйпільська центральна районна лікарня Гуляйпільської районної ради (надалі - КУ ГЦРЛ ГРР) про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок неналежного надання медичної допомоги, третя особа: ОСОБА_4

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулась до суду із вищезазначеним позовом, в якому просила стягнути на її користь з відповідача майнову шкоду в сумі 854,94 грн. І моральну шкоду 50000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень), завдану ушкодженням здоров'я неповнолітньої дочки ОСОБА_3.

В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що під час надання невідкладної медичної допомоги її неповнолітній доньці ОСОБА_3 лікарем-хірургом Гуляйпільської ЦРЛ ОСОБА_4 було проведено огляд останньої, встановлено діагноз та не було призначено лікування в повному обсязі відповідно встановленого діагнозу. Так, 15 серпня 2015 року позивач звернулась до хірургічного відділення Гуляйпільської ЦРЛ за наданням медичної допомоги її неповнолітній доньці ОСОБА_3, у зв'язку із травмою правої руки. Лікар-хірург ОСОБА_4, до якого вони потрапили на прийом, встановив діагноз перелом правої лучевої кістки, наклав на руку гіпсову пов'язку і радив звернутись до лікарні через три тижні . Звернувшись у зазначений строк до лікарні, лікар-травматолог ОСОБА_5, який вів прийом, оглянув рентгені знімки руки та історію хвороби, виявив неправильне зростання кісток та направив їх з донькою на лікування до КУ Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня . В Запорізькій обласній дитячий лікарні було проведено медичний огляд ОСОБА_3 та поставлено діагноз: неправильно сростающийся дистальньїй остеозпифиолиз правой лучевой кости , останню госпіталізовано у стаціонар ортопедо-травматологічного відділення.

Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 06 жовтня 2016 року (а.с. 76-78), з урахуванням ухвали суду першої інстанції від 11 листопада 2016 року про виправлення описки (а.с. 95), позовну заяву ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня ГРР про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок неналежного надання медичної допомоги у цій справі залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у своїй апеляційній скарзі (а.с. 80-82) просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовну заяву в повному обсязі.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою позивача відкрито (а.с.98), справу призначено до апеляційного розгляду (а.с. 100).

Відповідач КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня ГРР подав апеляційному суду поштою письмові заперечення на вищезазначену апеляційну скаргу позивача (а.с. 105-107).

В автоматизованому порядку суддею Маловічко О.В. у складі колегії суддів апеляційного суду у цій справі було замінено суддю Осоцького І.І. у зв'язку з відставкою останнього (а.с. 108-109).

У судовому засіданні 24 січня 2017 року розгляд цієї справи апеляційним судом було розпочато за відсутності належним чином повідомлених апеляційним судом про час і місце розгляду цієї справи (а.с.102-104) позивача ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, представника відповідача КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня ГРР та третьої особи ОСОБА_4В, заслухано доповідь судді -доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за договором - адвоката (а.с. 21-22) ОСОБА_6, якій у тому числі після роз'яснення апеляційним судом на виконання вимог ст. 10 ч. 4 ЦПК України йому права заявити в апеляційному суді клопотання про проведення судової медичної експертизи зазначав, що останнє є недоцільним поки не має у матеріалах цієї справи усних чи письмових пояснень лікаря ОСОБА_4 з приводу наданого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, лікування та зазначення строків наступного її огляду, через відсутніх яких саме з вини останнього не був наданий висновок експертами за результатами проведення судової медичної експертизи, призначеної судом першої інстанції у цій справі, оголошено перерву у розгляді справи в порядку задоволення клопотання представника позивача.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 24 січня 2017 року (а.с. 113) клопотання представника позивача задоволено.

Викликано для надання особистих пояснень третю особу у цій справі ОСОБА_4 у наступне судове засідання у цій справі, яке призначити на 23 березня 2017 року о 10 годині 10 хвилині.

Зобов'язано КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня ГРР забезпечити явку її працівника - лікаря хірурга ОСОБА_4 у наступне судове засідання у цій справі на 23 березня 2017 року о 10 годині 10 хвилині.

Витребувано у КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня ГРР ради належним чином завірені копії усіх матеріалів, які стали підставою для винесення цією установою наказу № 245 від 01.10.2015 року про оголошення лікарю хірургу ОСОБА_4 догани за результатами звернення за медичною допомогою 15.08.2015 року матері з донькою ОСОБА_3 (у тому числі копії пояснювальних лікаря хірурга ОСОБА_4, інших працівників установи тощо, якщо останні мали місце).

ОСОБА_4 цієї ухвали надіслано третій особі - ОСОБА_4 та відповідачу КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня ГРР для відома та виконання.

Встановлено строк для виконання цієї ухвали до 23 березня 2017 року до 10 години 10 хвилини.

У судове засідання 23 березня 2017 року належним чином повідомлені апеляційним судом про час і місце розгляду цієї справи (а.с.117, 121) представник КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня ГРР та третя особа ОСОБА_4 не з'явились, про причини своєї неявки та про причини невиконання вищезазначеної ухвали апеляційного суду (копію якої вони своєчасно отримали: 31.01.2017 року - відповідач, а.с. 120 та 02 лютого 2017 року - третя особа, а.с. 118 отримали від апеляційного суду, станом на час розгляду цієї справи апеляційним судом у встановлений апеляційним судом строк до 23 березня 2017 року о 10 годині 10 хвилині не сповістили , клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів апеляційного суду визнала неповажними причини неявки у дане судове представника КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня ГРР і третьої особи ОСОБА_4 та на підставі ст. 305 ч. 2 ЦПК України ухвалила розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю останніх за присутністю позивача ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та представника позивача - ОСОБА_6 на підставі наявних у цій справі матеріалів та доказів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із п. 2 ч.1 ст. 307 ЦПК за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право його скасувати і ухвалити нове рішення по суті.

Відповідно до ст. 309 ч. 1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Встановлено, що відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про відшкодування майнової та моральної шкоди, суд першої інстанції керувався ст. ст. 10-11, 57-61, 88, 143-145, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 16, 23, 1166, 1167, 1172, 1199 ЦК України та виходив із недоведеності позовних вимог позивача у цій справі , зокрема недоведеності неправомірності дій медичних працівників відповідача у відношенні до позивача, відсутність встановленого причинно-наслідкового зв'язку між діями працівників відповідача та шкодою завданої здоров'ю дитини, відсутності передбачених законом підстав для задоволення заявлених позивачем вимог у повному обсязі.

Проте з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Рішення суду першої інстанції у цій справі вказаним вимогам не відповідає.

Так, встановлено, що 15 серпня 2015 року позивач ОСОБА_2 звернулась до хірургічного відділення Гуляйпільської ЦРЛ за наданням медичної допомоги її неповнолітній доньці ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6), у зв'язку із травмою правої руки.

Лікар-хірург КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня ГРР ОСОБА_4, до якого вони потрапили на прийом, встановив діагноз перелом правої лучевої кістки, наклав на руку гіпсову пов'язку і радив звернутись у подальшому до лікарні.

Зі слів лікаря ОСОБА_4 під час засідання комісії лікарні 28.09.2015 року (протокол, копія а.с. 29), він радив ОСОБА_2 звернутись із дитиною до лікарні в понеділок 17 серпня 2015 року.

Зі слів ОСОБА_2 ОСОБА_4 радив звернутись їй із дитиною до лікарні через три тижні.

Будь-яка належна медична документація з приводу того, яка сама медична допомога надавалась дитині ОСОБА_3 лікарем ОСОБА_4 та які саме були рекомендації лікаря ОСОБА_4, у відповідача КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня ГРР відсутня через неоформлення останньою лікарем ОСОБА_4

До лікарні ОСОБА_2 з дитиною з'явилась у подальшому лише 21.09.2015 року.

Лікар-травматолог ОСОБА_5, який вів прийом, оглянув рентгені знімки руки та історію хвороби, виявив неправильне зростання кісток та направив на лікування до КУ Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня ГРР (а.с.7).

В Запорізькій обласній дитячий лікарні було проведено медичний огляд ОСОБА_3 та поставлено діагноз: неправильно сростающийся дистальний остеозпифиолиз правой лучевой кости . Останню госпіталізовано у стаціанар ортопедо-травматологічного відділення, де ОСОБА_3 перебувала з 08.09.2015 року по 17.09.2015 року та з 23.10.2015 року по 29.10.2015 року, де їй заново ламали кістки правої руки, що неправильно зрослися, з метою їхнього виправлення та накладали гіпс (а.с. 8-9).

За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно із положеннями ст. 23 ЦК України: 1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. 2. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я… 3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. 5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

У ст. 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення. Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Якщо закон змінює, обмежує або розширює коло підстав, необхідних для покладення відповідальності за завдану шкоду, то мова йде про спеціальні підстави відповідальності, що характеризують особливості тих чи інших правопорушень.

У ч. 1 ст. 1166 ЦК України міститься пряма вказівка на протиправність поведінки заподіювача шкоди як обов'язкову підставу деліктної відповідальності. Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій, або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином (бездіяльність).

Ч. 2 ст. 1166 ЦК України встановлено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В силу вимог ст. 1167 ч. 1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній …особі … неправильними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Випадки, передбачені ч. 2 ст. 1167 ЦК України у цій справі відсутні.

Проте, відповідач КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня ГРР не надав суду першої інстанції достатніх, належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень на позов позивача у цій справі та не довів, що шкоди завдано не з його вини (не з вини його працівника - лікаря ОСОБА_4 внаслідок неналежно наданої медичної допомоги).

Хоча підстави для звільнення відповідача КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня ГРР від доказування, передбачені ст. 61 ЦПК України, у цій справі відсутні .

Так, у матеріалах цієї справи відсутній вирок (обвинувальний чи виправдовувальний) у будь-якому кримінальному або постанова суду про адміністративне правопорушення, які обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дії особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії чи вчиненні вони цією особою.

За відсутності преюдиційного доказу вини (невинуватості) працівника - лікаря ОСОБА_4 КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня ГРР у матеріалах цієї справи, суд вважає, що посилання позивача на його вину та заперечення відповідача щодо цього підлягають перевірці судом на загальних підставах.

Однак, суд першої інстанції у порушення вимог ст. 10 ч. 4 ЦПК України не сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи та зокрема не звернув належної уваги на те, що саме мати дитини - ОСОБА_2 понесла майнові витрати, пов'язані із вищезазначеним лікуванням дитини, зокрема згідно позовних вимог: на придбання ліків 632,17 грн. та витрати на проїзд 222,77 грн., а всього 854,94 грн. (а.с.12-13), а не її дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

Проте, встановлено, що ОСОБА_2 не подавала позову у цій справі у своїх інтересах взагалі.

Провадження у цій справі відкривалось судом першої інстанції та справа розглядалась судом першої інстанції виключно за позовом ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14).

Тому, суд першої інстанції мав відмовити ОСОБА_2, що діє у цій справі виключно в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у стягненні заданої саме ОСОБА_2 особисто будь-якої майнової шкоди та моральної шкоди не через недоведеність цих позовних вимог позивача у цій справі, а через неналежність позивача у цій частині позовних вимог.

Відмова у задоволенні вимог ОСОБА_2, що діє у цій справі виключно в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої їй особисто, при вищевикладених обставинах не позбавляє останню у подальшому вирішувати це питання окремо від цієї справи шляхом подачі відповідного позову до суду безпосередньо у своїх інтересах .

Крім того, при вирішенні позовних вимог ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про стягнення моральної шкоди суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що в силу вимог ст. 27 ч. 3 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідач КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня ГРР та третя особа - лікар хірург ОСОБА_4 зловживають своїми цивільними процесуальними правами і не виконують своїх цивільних процесуальних обов'язків у цій справі, зокрема ухилились від проведення призначеної за клопотанням сторони позивача у цій справі судом першої інстанції ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 30 листопада 2015 року судової медичної експертизи (а.с.36), зокрема КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня ГРР не надала необхідної письмової медичної документації за фактом звернення до лікарні ОСОБА_2 із дитиною 15.08.2015 року, а її лікар ОСОБА_4 з посиланням на ст. 63 Конституції України, ст. 52 ЦПК України відмовився надати суду першої інстанції чи експертам у цій справі свої усні чи письмові пояснення з приводу надання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, медичної допомоги, лікування, зазначення строків наступного її огляду тощо (а.с. 58).

За змістом ст. 63 Конституції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; п ідозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист; засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Відповідно до ст. 52 ЦПК України фізична особа має право відмовитися давати показання щодо себе…(ч.1); особа, яка відмовляється давати показання, зобов'язана повідомити причини відмови (ч.2).

Лікар ОСОБА_4, як третя особа у цій справі, відмовляючись від дачі пояснення відносно себе у своїй заяві зазначав причину: оскільки це частина його прав на захист від підозри або обвинувачення (а.с. 58).

Однак, у матеріалах цієї справи відсутні належні, допустимі докази на підтвердження наявності будь-якого кримінального провадження за фактом надання неналежної медичної допомоги лікарями КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня ГРР за зверненням ОСОБА_2 із дочкою 15.08.2015 року станом на час розгляду цієї справи судом першої інстанції.

При вищевикладених обставинах, саме з вини лікаря ОСОБА_4 у відповідача КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня ГРР відсутня відповідна письмова документація про фактичні дії діагностично-лікувального спрямування, які були вчинені лікарем ОСОБА_4 при наданні медичної допомоги ОСОБА_3, що підтверджується наказом КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня ГРР №245 від 01 жовтня 2015 року (а.с. 30), яким лікарю хірургу ОСОБА_4 було оголошено догану за те, що ним не був зроблений запис огляду дитини в МКАХ, де необхідно було дати рекомендації про подальше лікування та термін явки до лікаря.

Саме відмова лікаря ОСОБА_4 від надання пояснень у цій справі суду першої інстанції чи експертам про фактичні дії діагностично-лікувального спрямування, які були вчинені ним при наданні медичної допомоги ОСОБА_3, та відсутність саме з вини лікаря ОСОБА_4 письмової документації про фактичні дії діагностично-лікувального спрямування, які були вчинені ним, як лікарем при наданні медичної допомоги ОСОБА_3, стали підставою для надання висновку експертами за результатами проведення судової медичної експертизи №179/к у цій справі (а.с. 59-64), за змістом якого з огляду на вищевикладене, та ненадання в розпорядження судово-медичної експертної комісії даних медичного характеру про конкретні лікувально-діагностичні заходи здійснені лікарем (їх склад, послідовність, обґрунтування медичної доцільності, тощо) при наданні медичної допомоги ОСОБА_3 під час її звернення до лікувального закладу 15.08.2015 року, достовірно та науко - обґрунтовано відповісти на питання № 3-5 (чи відповідали дії лікаря ОСОБА_4 протоколам надання медичної допомоги, іншим нормам і правилам проведення лікування під час надання невідкладеної медичної допомоги в терапевтичному відділенні Гуляйпілської ЦРЛ? Чи правильно була накладена гіпсова пов'язка хворій ОСОБА_3 при первинному зверненню до лікаря та при наступному обстеженні та лікуванні? Чи наявний причинний зв'язок між завданими ушкодженнями здоров'я ОСОБА_3 та належним виконанням або невиконанням своїх обов'язків лікарем ОСОБА_7В?) по суті, на теперішній час видається неможливим.

Суд першої інстанції у своєму рішенні у цій справі правильно зазначав, що проведення судової медичної експертизи у цій справі та отримання висновку експертів з приводу вищезазначених питань було доцільним та необхідним.

Однак, суд першої інстанції не звернув належної уваги та не застосував у подальшому у цій справі вимоги ст. 146 ч. 1 ЦПК України, за змістом яких: у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі , якщо без цього провести експертизу неможливо , суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена , або відмовити у його визнанні.

На виконання вимог ст. 10 ч. 4 ЦПК України апеляційний суд сприяв повному та всебічному з'ясуванню фактичних обставин цієї справи, а також повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги, а саме: своєю ухвалою від 24 січня 2017 року (а.с. 113) викликав лікаря ОСОБА_4 до апеляційного суду у судове засідання, призначене на 23 березня 2017 року, для надання особистих пояснень у цій справі, зобов'язував КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня ГРР забезпечити явку останнього у дане судове засідання, а також надати будь-які письмові пояснення лікаря ОСОБА_4 з приводу надання медичної допомоги 15.08.2015 року дитині ОСОБА_3 для долучення у матеріали цієї справи.

Копія ухвали апеляційного суду була отримана КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня ГРР (31.01.2017 року а.с. 120) та лікарем ОСОБА_4 (02.02.2017 року а.с. 118) відповідно, але станом на час розгляду цієї справи апеляційним судом 23 березня 2017 року у встановлений апеляційним судом строк до 10 години 10 хвилини зазначена ухвала апеляційного суду відповідачем та третьою особою не виконана, представник лікарні та лікар ОСОБА_4 у дане судове засідання не з'явились, будь-які письмові пояснення лікар ОСОБА_4 про фактичні дії діагностично-лікувального спрямування, які були вчинені ним при наданні медичної допомоги ОСОБА_3 під час її звернення до лікувального закладу 15.08.2015 року, апеляційному суду не надані, апеляційний суд також не повідомлений відповідачем та третьою особою у встановлений апеляційним судом строк до 23 березня 2017 року до 10 години 10 хвилини про причини невиконання вищезазначеної ухвали апеляційного суду.

Хоча на виконання вимог ст. 137 ч. 4 ЦПК України особи, які не мають можливості подати доказ, якій вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причини протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.

Призначення апеляційним судом судової медичної експертизи у цій справі за клопотанням сторони позивача у цій справі при вищевикладених обставинах є недоцільним, а отримання висновку останньої з вищезазначених питань при вищевикладених обставинах є неможливим.

Звідси, оцінивши всі наявні докази сторін у цій справі кожний окремо та в їх сукупності, керуючись вимогами ст. 146 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд вважає встановленим той факт, що з боку КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня ГРР у цій справі не доведено належними, допустимим доказами, що надання 15.08.2015 року медичної допомоги лікарем КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня ГРР ОСОБА_4 дитині ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, було належним, відповідало протоколам діагностики та лікування захворювань та травм опорно-рухового апарату у дітей, а, відповідно, не могло бути у подальшому причиною діагнозу у цієї дитини: неправильно сростающийся дистальний остеозпифиолиз правой лучевой кости , та завдання останній моральної шкоди, яка полягала у душевних переживаннях дитини, пов'язаних із фізичним болем та стражданнями, які вона перенесла внаслідок неправильно сростающийся дистальний остеозпифиолиз правой лучевой кости , під час подальшої госпіталізації у стаціанар ортопедо-травматологічного відділення Запорізької обласної дитячої лікарні з 08.09.2015 року по 17.09.2015 року та з 23.10.2015 року по 29.10.2015 року, де їй заново ламали кістки правої руки, що неправильно зрослися, з метою їх виправлення та накладали гіпс, все це відбувалось з відривом до шкільних занять, які їй довелось у подальшому наздоганяти (а.с. 8-9).

З урахуванням характеру порушення, глибини фізичних та душевних страждань дитини, поведінки матері дитини - ОСОБА_2, яка, як законний представник дитини -пацієнта у віці до 14 років, в силу вимог закону надавала 15.08.2015 року згоду лікарю КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня ГРР ОСОБА_4 на медичне втручання (огляд її дитини, діагностику і накладення гіпсової пов'язки), а також мала право на вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я, мала піклуватися за здоров'я своєї дитини та своєчасно звертатись за допомогою лікаря в разі наявності у дитини будь-якого больового синдрому тощо, а не чекати декілька тижнів, щоб знов звернутись до лікаря лише у вересні 2015 року, а також з урахуванням вимог розумності і справедливості, колегія суддів апеляційного суду вважає доведеним та обґрунтованим у цій справі розмір моральної шкоди, завданої дитині у розмірі 1500,00 грн., в решті у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про стягнення моральної шкоди дитини у цій справі слід відмовити за їх недоведеністю та необґрунтованістю.

В силу вимог ст. 303 ч. 1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді в першій інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (ст. 303 ч. 2 ЦПК України).

Докази, передбачені ст. 303 ч. 2 ЦПК України, у цій справі відсутні.

При вищевикладених обставинах, доводи позивача ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, як особи, яка подала апеляційну скаргу, частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.ст. 213-214 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості.

Тому, апеляційну скаргу ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, слід задовольнити частково; рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 06 жовтня 2016 року у цій справі слід скасувати; ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, задовольнити частково; стягнути з КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня ГРР на користь ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, моральну шкоду 1500,00 грн. (одна тисяча п'ятсот гривень); в решті позову відмовити.

Крім того, в силу вимог ст. 88 ч. ч. 1, 5 ЦПК України у разі часткового при вищевикладених обставинах задоволення позову ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була звільнена від сплати судового збору за подачу вищезазначеного позову до суду в силу вимог закону, з КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня ГРР в дохід держави слід стягнути судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у розмірі 30,69 грн.

(Розрахунок:

- 487,20 грн. судовий збір, якій мала сплатити позивач при подачі позову до суду першої інстанції у листопаді 2015 року за стягнення моральної (немайнової) шкоди, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 року - 1218,00 грн. (0,4 від 1218,00 грн.) + 535,92 грн. (110% від 487,20 грн.) судовий збір, якій мала сплатити позивач за подачу апеляційної скарги до апеляційного суду за стягнення моральної (немайнової) шкоди = 1023,12 грн.

- 1023,12 грн. судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, за стягнення моральної (немайнової) шкоди * 1500,00 грн. задоволених позовних вимог /50000,00 грн. заявлених позовних вимог = 30,69 грн.).

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402- VІІІ Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 - 317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, задовольнити частково.

Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 06 жовтня 2016 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, задовольнити частково.

Стягнути з Комунальної установи Гуляйпільська центральна районна лікарня Гуляйпільської районної ради (ЄДРПОУ 01992937) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1), що діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, моральну шкоду 1500,00 грн. (одна тисяча п'ятсот гривень).

В решті позову відмовити.

Стягнути з Комунальної установи Гуляйпільська центральна районна лікарня Гуляйпільської районної ради (ЄДРПОУ 01992937) в дохід держави судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у розмірі 30,69 грн. (триста гривень шістдесят дев'ять копійок).

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддя ОСОБА_1ОСОБА_8ОСОБА_9