Герб України

Постанова від 23.03.2017 по справі 820/7642/13-а

Харківський окружний адміністративний суд

Новинка

ШІ-аналіз судового документа

Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.

Реєстрація

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 березня 2017 р. № 820/7642/13

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" до Східної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,- ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Комунальне підприємство "Харківський вагоноремонтний завод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд, з урахуванням уточненої позовної заяви від 23.03.2017р., визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.08.2013 № НОМЕР_1 та від 14.08.2013 року № НОМЕР_2.

Ухвалою суду від 23.03.2017р. відповідача - Основ'янську об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, замінено на належного відповідача - Східну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, порушують права та законні інтереси позивача. Платник податків пояснював, що податки у спірних правовідносинах обчислював правильно, господарські взаємовідносини з контрагентами, відбувались за правочинами, котрі повністю відповідають вимогам закону, господарські операції за цими правочинами проведені реально, спричинили зміни у стані та структурі активів сторін, первинні документи оформлені у відповідності до закону, господарські зобов'язання за спірними правочинами виконані. Позивач також стверджує, що відповідач в акті перевірки не навів будь - яких належних доказів на підтвердження того, що підприємством позивача вчинені порушення.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Відповідач, згідно наданих до суду письмових заперечень, позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність.

В судовому засіданні представник відповідача позов також не визнав та просив в його задоволенні відмовити у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що підприємство позивача зареєстровано як юридичну особу та підприємство здійснює такі види діяльності: виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу, ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів, виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування, виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства, ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів, виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій. Позивач є платником податку на додану вартість з 02.07.2007 року.

В липні 2013 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо правильності та повноти обчислення податку на додану вартість та включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, вартості придбаних товарів (робіт, послуг) у ТОВ "БАЗАЛЬТ ПЛЮС" код ЄДРПОУ 32239404 за період грудень 2010 року, ТОВ "Інтехліс", код ЄДРПОУ 35245557 за період квітень-листопад 2011 року, з ПП "ТЕХНОПРОМ", код ЄДРПОУ 32444732 за період березень-травень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 22.07.2013 року № 240/22.1-04/34859507 (а.с. 1-26, том 3), яким по взаємовідносинам з ТОВ "Інтехліс" та ПП "Технопром" встановлено порушення:

- п.п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся у сумі 272913,00 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 статті 201 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в розмірі 242663,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення (а.с.4-5, том 1) від 14.08.2013 року:

- № НОМЕР_1, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 305199,00грн., в тому числі за основним платежем - 272 913 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 32286,00 грн.;

- № НОМЕР_2, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 293868,00грн., в тому числі за основним платежем - 242 663 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 51205,50грн.

Позивач не погодився із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду заперечень, висновки акту перевірки залишено без змін, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень - рішень та відображених в акті перевірки суджень суб'єкта владних повноважень, суд наголошує на такому.

Критерії правомірності рішень та діянь суб'єктів владних повноважень, до яких в розумінні ст. 3 КАС України та Податкового кодексу України належить і відповідач, викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд встановив, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 14.08.2013 року за №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 слугував висновок акту перевірки відповідача про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Інтехліс" та ПП "ТЕХНОПРОМ", що, в свою чергу, призвело до заниження суми податку на прибуток та суми податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за спірний період.

При цьому, таке твердження податкового органу ґрунтувалося на матеріалах актів вказаних контрагентів позивача, господарські операції з якими мали безпосередній вплив на вищевказані порушення.

Суд з такими висновками контролюючого органу не погоджується та зауважує, що порядок та підстави визначення об'єкту оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток за період квітень-листопад 2011 року, березень-травень 2012 року визначено відповідно нормами Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пунктів 200.1 та 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище різня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків. нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

У відповідності до п.п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Таким чином необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку па додану вартість до складу податкового кредиту за приписами Податкового кодексу є придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За визначенням Податкового кодексу України витратами, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Відповідно до приписів п 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Пунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз вищенаведених норм права дає підстави дійти висновку, що для визначення об'єкту оподаткування податком прибутку підприємства податковому органу необхідно мати такі показники як сума валового доходу, сума валових витрат платника податку та сума амортизаційних відрахувань.

При цьому, вказані елементи податкового органу визнаються та рахуються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.135.2 ст.135, п. 138.2. ст. 138 ПК України).

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично сплачені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом в даній справі встановлено, що між Департаментом транспорту і зв'язку Харківської міської ради (замовник) та Комунальним підприємством "Харківський вагоноремонтний завод" (виконавець) було укладено ряд договорів, відповідно до умов яких виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з технічного обслуговування, ремонту та відновлення залізничних, трамвайних локомотивів та рухомого складу (т.2 а.с. 133-147).

З метою виконання зазначених договорів позивач придбавав у своїх контрагентів ТОВ "Інтехліс" та ПП "Технопром" товарно-матеріальні цінності.

Так, 25.01.2010 року між ТОВ "Інтехліс" (постачальник) та позивачем (покупець) було укладено договір поставки матеріалів та запасних частин № 25.01.10, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується постачати у власність покупця матеріали, деталі та запасні частини трамвайних вагонів Т-3, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (т.2 а.с. 148-150).

Відповідно до видаткових накладних (т.1 а.с. 165, 167, 171, 174, 195б, 198а, 203в, 206в, 214а, 218, 231, 241, т.2 а.с. 26, 28, 48, 55) та прибуткових ордерів (т.1 а.с. 162-164, 166, 168-170, 172-173, 194-195а, 196-198, 202-203б, 204-205б, 211-214, 214б-217б, 226-230, 232-240, т.2 а.с. 16-25, 27, 40-47, 53-54) позивач отримав від ТОВ "Інтехліс" товар відповідно до договору.

Розрахунки проводились в безготівковій формі. Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності була здійснена, що підтверджується виписками з банку, які містяться в матеріалах справи.

В межах господарської операції з поставки матеріалів ТОВ "Інтехліс" виписано позивачеві податкові накладні (т.1 а.с.180-182,193а-193б, 201б-201в, 209-210, т.2 а.с. 14-15, 35, 51).

На підставі вказаних податкових накладних позивачем віднесено до складу податкового кредиту квітня, червня-листопада 2011 року суму ПДВ в розмірі 180625,37 грн.

Товари, придбані у ТОВ "Інтехліс", були використані позивачем у подальшій господарській діяльності, що підтверджується приймально-здавальними актами, актами приймання виконаних підрядних робіт та вимогами, факт перевезення ТМЦ підтверджується товарно-транспортними накладними. Зазначені документи містяться в матеріалах справи.

Отже, ТОВ «Інтехліс» виконало свої зобов'язання за даним договором, а позивач прийняв товар за цим договором та використало у своїй діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Щодо відносин позивача з ПП "Технопром", судом встановлено, що між ПП Технопром (постачальник) та позивачем (покупець) було укладено договір поставки № 300 від 01.04.2010 року (т.2 а.с. 153-154).

Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується постачати у власність покупця матеріали, деталі та запасні частини трамвайних вагонів Т-3, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідності до видаткових накладних (т.1 а.с.49, 73, 87, 99, 118, 140-141) та прибуткових ордерів (т.1 а.с. 43-48, 64-72, 76-86, 88-98, 117, 119-139) позивач отримав товар відповідно до договору.

Розрахунки проводились в безготівковій формі. Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності була здійснена, що підтверджується виписками з банку, які містяться в матеріалах справи.

В межах цієї господарської операції позивачем були отримані податкові накладні, виписані ПП "Технопром" (т.1 а.с. 63, 103-105142-144).

На підставі вказаних податкових накладних позивачем віднесено до складу податкового кредиту березня, квітня, травня 2012 року суму ПДВ в розмірі 109622,97 грн.

Товари, придбані у ПП "Технопром", були використані позивачем у подальшій господарській діяльності, що підтверджується приймально-здавальними актами (т.1 а.с. 52-53, 115-116) та актами приймання виконаних підрядних робіт (т.1 а.с. 54-56, 108-112, 152-154) та вимогами, факт перевезення ТМЦ підтверджується товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином ПП "Технопром" виконало свої зобов'язання за даним договором, а КП "ВАРЗ" прийняло товар за цим договором та використало у своїй діяльності, що підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Слід відмітити, що виписані ТОВ "Інтехліс" та ПП "Технопром" податкові накладні оформлені у відповідності до вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, а видаткові накладні та акти прийому-передачі - у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

З приводу правильності оформлення договорів, актів здачі-прийняття (надання послуг), видаткових та податкових накладних, специфікацій та інших первинних документів, наявності в них всіх обов'язкових реквізитів в акті перевірки контролюючий орган зауважень не висловив.

Дефектність первинних документів, які було укладено між позивачем та зазначеними вище контрагентами, а також факт нереальності проведення фінансово-господарських судом при розгляді справи не встановлено.

При цьому суд зазначає, що відповідач, не визнаючи реальний характер господарських операцій між позивачем та зазначеними вище контрагентами позивача у перевіреному періоді, наводить доводи про відсутність реальної господарської діяльності контрагентів позивача, від яких позивач отримав товар за господарськими договорами, недоліки у їх діяльності.

Такі висновки зроблені з посиланням на податкову інформацію, зібрану податковими органами, зокрема на відомоcтях актів № 677/23-212/35245557 від 13.10.2011 р., № 1154/23-212/35245557 від 15.11.2011 року, № 555/22-207/35245557 від 10.08.2012 року, № 381/22-207/35245557 від 19.06.2012 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Інтехліс» , якими встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій за квітень 2011 року, травень 2011 року, червень, серпень, вересень, листопад 2011 року, та акту № 504/22-207 від 23.04.2013 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Технопром» , яким встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій за січень, березень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад 2012 року.

Разом з тим, відповідач не наводить ґрунтовних доводів щодо відсутності або істотних недоліків первинних документів, складених за спірними господарськими операціями, які б могли вплинути на податковий облік господарських операцій, на виконання яких їх було складено. Також відповідачем фактично визнається і наявність податкових накладних, які, як встановлено судом, було виписано контрагентами позивача на його адресу з дотриманням вимог чинного на той час податкового законодавства.

За таких обставин, суд доходить висновку, що реальність господарських операцій з продажу товарів позивачеві підприємствами ТОВ "Інтехліс" та ПП "Технопром" підтверджена належним чином оформленими первинними документами, копії яких надано до матеріалів справи, а придбаний товар та результати наданих послуг використані позивачем у власній господарській діяльності.

Що стосується актів про неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, з якими було укладено спірні правочини, суд зазначає, що з системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. №1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Таким чином зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

При цьому судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

За таких умов акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (Порядок № 985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до складу витрат та податкового кредиту суми вартості придбаних товарів від продавців ПП ТОВ «Інтехліс» та ПП «Технопром» на відсутність у останніх основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспорту не може свідчити про неможливість фактичної поставки вказаними контрагентами товару позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

При цьому слід враховувати, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У відповідності до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Суд зауважує, що контрагенти позивача у спірних правовідносинах на час видачі спірних податкових накладних є право- і дієздатними юридичними особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, тобто, у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України, мали право на нарахування податку та складання податкових накладних, за якими позивачем віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ.

За таких обставин, реальність господарських операцій з продажу товарів позивачеві ТОВ «Інтехліс» та ПП «Технопром» повністю підтверджена належним чином оформленими первинними документами, копії яких надано до матеріалів справи, а придбаний товар та результати наданих послуг використані позивачем у власній господарській діяльності.

Відтак зобов'язання за спірними договорами сторонами були виконані в повному обсязі та належним чином. Зміст прав та обов'язків сторін правочину положенням чинного законодавства не суперечать.

Слід також відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем вимог пунктів п.138.1, п.138.2, п.138.8, пп.139.1 ст.139, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України Податкового кодексу України зроблені за відсутності належних і допустимих доказів, з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому не може слугувати підставою для донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

З огляду на встановлені обставини позивачем було цілком правомірно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування витрати з придбання ТМЦ у ТОВ «Інтехліс» та ПП «Технопром» відповідно у розмірах - 905826,89 грн. та 307483,68 грн., та до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість відповідно у розмірах - 181165 грн. та 61497 грн. по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами.

Підсумовуючи наведене, суд зауважує, що відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не в повній мірі надано докази законності та обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, в зв'язку з чим позовні вимоги про визнання протиправними та скасування оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень - рішень є таким, що підлягають задоволенню з урахуванням наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 52, 55, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 14.08.2013 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Стягнути на користь комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" (код ЄДРПОУ 34859507) судовий збір у розмірі 2294 грн. (дві тисячі двісті дев`яноста чотири) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (61001, м.Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд.17, код ЄДРПОУ - 39858581).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 30 березня 2017 року.

Суддя Панченко О.В.

СудХарківський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення23.03.2017
Оприлюднено03.04.2017
Номер документу65622200
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —820/7642/13-а

Постанова від 15.12.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 14.12.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 03.08.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Борисенко І.В.

Ухвала від 22.06.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Борисенко І.В.

Ухвала від 07.06.2017

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Донець Л.О.

Ухвала від 27.04.2017

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Донець Л.О.

Ухвала від 27.04.2017

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Донець Л.О.

Ухвала від 11.04.2017

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Донець Л.О.

Постанова від 23.03.2017

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Панченко О.В.

Ухвала від 23.03.2017

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Панченко О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні