Ухвала

від 07.06.2017 по справі 820/7642/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 р.Справа № 820/7642/13-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бенедик А.П. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2017р. по справі № 820/7642/13-а

за позовом Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод"

до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

27.08.2013 року, Комунальне підприємство Харківський вагоноремонтний завод (далі - позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач), в якому просить, після уточнення, скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.08.2013 року №0000362201 та від 14.08.2013 року №0000372201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 року позов задоволено.

Скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача від 14.08.2013 року № НОМЕР_1, №0000372201.

Відповідач, не погодившись з судовим рішення подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати судове рішення, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неврахування судом першої інстанції фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо правильності та повноти обчислення податку на додану вартість та включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, вартості придбаних товарів (робіт, послуг) у ТОВ БАЗАЛЬТ ПЛЮС за період грудень 2010 року, ТОВ Інтехліст за період квітень-листопад 2011 року, з ПП Технопром за період березень-травень 2012 року, про що був складений акт від 22.07.2013 року № 240/22.1-04/34859507

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.п.138.1, п.138.2,п.138.8,п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України , в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся у сумі 272913,00 грн; п.198.1,п.198.2,п.198.3.п.198.6,ст. 198., п.201.1 ст.201 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в розмірі 242663,00 грн.

За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.08.2013 року № 00003662201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 305 199,00 грн., в тому числі за основним платежем - 272 913 грн та за штрафними санкціями - 32286,00 грн; № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 293 868,00 грн. в тому числі за основним платежем - 242 663 грн. за штрафними санкціями - 51205, 50 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнятті з порушенням чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п. п. 200.1 та 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Підпунктами 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витратами, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На підставі податкових накладних позивачем віднесено до складу податкового кредиту квітня, червня-листопада 2011 року суму ПДВ в розмірі 180625,37 грн., та віднесено до складу податкового кредиту березня, квітня, травня 2012 року суму ПДВ в розмірі 109622,97 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач в своїй господарській діяльності мав взаємовідносини з ТОВ Інтехліс , з яким був укладений договір було укладено договір поставки матеріалів та запасних частин № 25.01.10, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується постачати у власність покупця матеріали, деталі та запасні частини трамвайних вагонів Т-3, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (т.2 а.с. 148-150).

Крім цього, в своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з ПП "Технопром", з яким було укладено договір поставки № 300 від 01.04.2010 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується постачати у власність покупця матеріали, деталі та запасні частини трамвайних вагонів Т-3, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (т.2 а.с. 153-154).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що реальний характер даних господарських операцій підтверджується наданими до справи копіями документів, а саме: видатковими накладними № 512 від 10.11.2011р., № 465 від 09.11.2011 р., № 463 від 09.11.2011 р., № 464 від 09.11.2011р., № 571 від 13.10.2011 р., № 271 від 06.10.2011р., № 0909011 від 09.09.2011р., № 0809012 від 08.09.2011р., № 152 від 02.08.2011р., № 070702 від 07.07.2011р., № 080603 від 08.06.2011р., № 080604 від 08.06.11р., № 130504 від 13.05.2011р, № 200405 від 21.04.2011р., № РН-99 від 16.04.2012р., № РН-76 від 23.03.2012 р., РН-103 від 19.04.2012р., № РН-105 від 20.04.2012р, № РН-142 від 29.05.2012р., № РН-124 від 15.05.2012р.; прибутковими ордерами № 690 від 10.11.2011 р., № 689 від 09.11.2011р., № 687 від 09.11.2011р., № 688 від 09.11.2011 р., № 640 від 13.10.2011 р., №639 від 06.10.2011р., № 560 від 09.09.2011р., № 559 від 08.09.2011р., № 480 від 03.08.2011р., № 479 від 02.08.2011 р., № 419 від 07.07.2011р., № 418 від 07.07.2011 р., № 331 від 08.06.2011 р., № 334 від 08.06.2011р., № 258 від 13.05.2011р., № 211 від 21.04.2011р., № 253 від 16.04.2012р., № 203 від 23.03.2012р., № 254 від 19.04.2012р., № 260 від 20.04.2012р., № 355 від 29.05.2012р., № 317 від 15.05.2012р.; податковими накладними № 512 від 10.11.2011 р., № № 463, 465 від 09.11.2011р., № 271 від 06.10.2011р., №571 від 13.10.2011р., № 392 від 08.09.2011 р., № 451 від 09.09.2011р., № 152 від 02.08.2011р., № 203 від 03.08.2011р., №№ 271, 238 від 08.06.2011р., № 336 від 13.05.2011р., № 491 від 21.04.2011 р., № 29 від 23.03.2012р., № 24 від 20.04.2012р., № 18 від 16.04.2012р., № 22 від 19.04.2012р., № 22 від 24.05.2012р., № 12 від 15.05.2012р, вимогами тощо.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій.

В апеляційні скарзі відповідач повторює свою правову позицію про неможливості проведення зустрічної звірки суб'єктів господарювання ПП Технопром та ТОВ Інтехліс щодо документального підтвердження господарський відносин із платниками податків.

Враховуючи вказане, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. №1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів зауважує на тому, що зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було складено акти № 677/23-212/35245557 від 13.10.2011 р., № 1154/23-212/35245557 від 15.11.2011 року, № 555/22-207/35245557 від 10.08.2012 року, № 381/22-207/35245557 від 19.06.2012 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ Інтехліс , якими встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій за квітень 2011 року, травень 2011 року, червень, серпень, вересень, листопад 2011 року, та акту № 504/22-207 від 23.04.2013 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП Технопром , яким встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій за січень, березень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад 2012 року.

Колегія суддів зазначає, що вказані акти не містять належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів, про несумісність предмету спірних правочинів.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що реальність господарських операцій повністю підтверджена наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинними документами.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення відповідача відповідає даним критеріям, оскільки прийнято та вчинено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Колегія суддів, вважає, що судове рішення прийнято на підставі повного та всебічного вивчення матеріалів справи, без порушення норм матеріального та процесуального права, тому не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

В силу приписів ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2017р. по справі № 820/7642/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_1 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3

Повний текст ухвали виготовлений 12.06.2017 р.