Ухвала

від 22.03.2017 по справі 808/3760/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 березня 2017 рокусправа № 808/3760/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Олефіренко Н.А.

           суддів:                     Шальєвої В.А. Білак С.В.

          за участю секретаря судового засідання:          Лащенок Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення

на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 р.

у справі № 808/3760/16

за позовом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізькі Цифрові Комунікації"

про стягнення штрафу та пені,-

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2016 року, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізькі Цифрові Комунікації" про стягнення штрафу та пені.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року адміністративний позов Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення залишено без розгляду, на підставі п.7 ч.1 ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу через порушення норм процесуального права з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Сторони до суду не з'явилися. Про день, місце та час розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи є належний доказ, що дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.

У зв'язку з неявкою сторін фіксування судового засідання не здійснювалось, відповідно ч.1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала судді - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду справи до суду першої інстанції з наступних підстав.

Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, посилався на те, що провадження у справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду з підстав недоведеності в ньому обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також невідповідністю висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання (пункти 2, 3, 4 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України) та зазначає наступне.

У відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статті 106 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року позовну заяву Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення було залишено без руху, з огляду на те, що останній не надав доказів та документів, що підтверджують зміст позовних вимог та не надано документу про сплату судового збору та запропоновано у строк до 03 січня 2017 року усунути недолікі.

Отримавши 15 грудня 2016 року ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року про залишення позовної заяви без руху, позивачем на виконання вимог зазначеної ухвали суду 27 грудня 2016 року було подано заяву про долучення документів до матеріалів справи, зокрема: платіжне доручення № 1427 від 15.12.2016 року у розмірі 1 600, 00 грн.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 січня 2017 року встановивши, що позовна заява подана і оформлена відповідно до вимог статтей 105-106 Кодексу адміністративного судочинства України, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 01.02.2017. Крім того в ухвалі зазначено, що позивачу необхідно у строк до 01.02.2017 року надати до суду уточнення позову з викладом фактичних обставин щодо прийняття рішення № 976/ від 03.06.2016 року, його узгодження, доказів його отримання відповідачем.

30 січня 2017 року позивачем до суду надано уточнення до позовної заяви ти виконав вимоги Запорізького окружного адміністративного суду від 05 січня 2017 року.

Однак, ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року позовну заяву було залишено без розгляду, у зв'язку з тим, що провадження у справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статті 106 КАС України і позивач не усунув цих недоліків у строк встановлений судом.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду помилковим зважаючи на наступне.

У відповідності з вимогами пункту 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 106 КАС України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами 4 і 5 статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Частиною другою статті 106 КАС України встановлено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Отже, під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, згідно з частиною 4 статті 105 КАС України, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло. При цьому, не допустимо обмежувати право позивача на самостійний вибір визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу.

В даному випадку необхідно при вирішенні спору застосовувати положення статтю 11 КАС України.

Так, частиною 1 статті 11 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 3 цієї статті, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Положеннями частини 4 та 5 статті 11 КАС України передбачено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребує необхідні докази.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребує названі документи та матеріали.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Тобто, дані обставини суд повинен з'ясувати при розгляді справи по суті в судовому засіданні, а їх необґрунтованість в позовній заяві не є підставою для залишення позовної заяви без руху та подальшому залишенню позовної заяви без розгляду, у зв'язку з тим, що провадження у справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статті 106 КАС України і позивач не усунув цих недоліків у строк встановлений судом, а може бути лише правовим підґрунтям для відмови в задоволенні позову.

Якщо провадження в адміністративній справі було помилково відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статті 106 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом, суд повинен залишити позовну заяву без розгляду. Водночас, якщо сторона у справі звернула увагу суду на інші недоліки позовної заяви і суд визнає наявність цих недоліків, він повинен постановити ухвалу з вимогою до позивача усунути ці недоліки і встановлює для цього строк. Лише якщо позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, колегія суддів приходить висновку, що позовна заява була неправомірно залишена без розгляду з підстав, визначених відповідною ухвалою. Позивач звернувся за захистом свого, на його думку, порушеного права, а неналежне обґрунтування позовних вимог не тягне за собою наслідків передбачених пунктом 7 частини 1 статті 155 КАС України, незрозумілість усувається в судовому засіданні при розгляді справи по суті.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з постановленням ухвали про направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Згідно зі ст.ст. 199 ч. 1 п. 3, 204 ч. 1 п. 4 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з винесенням нової ухвали про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-11, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення - задовольнити.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року у справі № 808/3760/16 скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

                    Повний текст ухвали виготовлено 24 березня 2017 року.

Головуючий:                                                                      Н.А. Олефіренко

           Суддя:                                                                      В.А. Шальєва

           Суддя:                                                                      С.В. Білак