Постанова

від 13.06.2017 по справі 808/3760/16

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року , о 12:30 годині, Справа № 808/3760/16ПР/808/23/17 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Матяш О.В., за участю секретаря Передерій А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя справу за адміністративним позовом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення до ТОВ «Запорізькі Цифрові Комунікації» про стягнення штрафу та пені,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 22458 гривень, яка виникла в наслідок несплати в добровільному порядку штрафу, визначеного рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (надалі – Національна рада) №976 від 03.06.2016 за неподання або несвоєчасне подання інформації про свою структуру власності.

Позивач просить стягнути з відповідача штраф та пеню у розмірі 22458 гривень.

В судове засідання представник позивача не з'явився, до його початку надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позов підтримує у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився з невідомої суду причини, про час, дату і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Судову повістку було направлено на його адресу, що вказана у витязі з ЄДРПОУ, проте кореспонденція повернулася до суду із відміткою пошти про неможливість вручення поштового відправлення «за закінченням терміну зберігання». Згідно з ч.11 ст.35 КАС України, у разі якщо повістка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наявні у справі докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами. Відповідно до статті 13 вказаного Закону, Національна рада здійснює, зокрема, нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення.

Статтею 21 цього Закону встановлено, що Національна рада застосовує санкції до порушників законодавства про телебачення і радіомовлення відповідно до вимог Закону України "Про телебачення і радіомовлення".

За визначенням статті 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», провайдер програмної послуги - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії, виданої Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення, на договірних засадах надає абонентам можливість перегляду пакетів програм, використовуючи для передавання цих програм ресурси багатоканальних телемереж.

Судом встановлено, що ТОВ «Запорізькі Цифрові Комунікації» було отримано ліцензію провайдера програмної послуги, серії HP №00117-п від 26.01.2010.

Згідно зі ч. 4 ст. 12 Закону України «Про телебачення та радіомовлення», структура власності суб'єкта інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення визнається прозорою, якщо інформація, оприлюднена на його офіційному веб-сайті та надана Національній раді, дає змогу визначити всіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь у юридичній особі чи можливість значного або вирішального впливу на управління та/або діяльність юридичної особи, у тому числі відносини контролю між усіма особами в ланцюгу володіння корпоративними правами щодо цієї юридичної особи, а також визначити кінцевого бенефіціарного власника.

Інформація про структуру власності суб'єкта інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення розміщується на його офіційному веб-сайті відповідно до вимог цього Закону.

Суб'єкт інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення щороку подає Національній раді інформацію про свою структуру власності в порядку та за формою, що встановлюються Національною радою. Неподання, несвоєчасне подання такої інформації або подання інформації, що не відповідає дійсності, є підставою для застосування Національною радою санкцій відповідно до цього Закону.

У разі виявлення технічної помилки в інформації про структуру власності, поданій Національній раді, суб'єкт інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення повинен упродовж двох тижнів її виправити.

Відповідно до ч.9 ст. 40 Закону України «Про телебачення та радіомовлення», провай-дер програмної послуги зобов'язаний: а) щороку, до 31 березня, оприлюднювати на своєму офіційному веб-сайті та подавати до Національної ради звіт за попередній (звітний) рік діяльності, в якому зазначаються: відомості про будь-які зміни у структурі власності за звітний рік; відомості про всіх кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) та пов'язаних осіб (для кожної з осіб - прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, громадянство, адреса); відомості про осіб, які впродовж звітного року надавали провайдеру програмної послуги фінансування (кредити, позики, фінансову допомогу тощо), якщо загальна сума такого фінансування від однієї особи впродовж звітного року становила 125 і більше мінімальних заробітних плат; б) розміщувати на своєму офіційному веб-сайті інформацію про структуру власності.

Враховуючи інформацію, зазначену в Акті робочої групи з опрацювання відомостей та документів про структуру власності телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги, щодо неподання (несвоєчасного подання) інформації про структуру власності ТОВ «Запорізькі Цифрові Комунікації», Нацрадою прийнято рішення від 03.06.2016 № 976, яким визнано порушення ТОВ «Запорізькі Цифрові Комунікації» ч.4 ст. 12, ч.9 ст.40 Закону Укра-їни «Про телебачення та радіомовлення»; зобов'язано відповідача у тридцятиденний термін з дня отримання рішення сплатити до Державного бюджету України штраф у розмірі 9850 гривень.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 75 Закону України «Про телебачення та радіомовлення», у разі застосування санкції у вигляді штрафу ліцензіат зобов'язаний сплатити штраф у тридцятиденний термін з дня отримання рішення про накладення штрафу. За кожен день прострочення сплати нараховується пеня у розмірі одного відсотка суми штрафу. У разі відмови ліцензіатом від сплати штрафу штраф стягується за рішенням суду. Суми штрафів зараховуються до Державного бюджету України.

Судом встановлено, що ТОВ «Запорізькі Цифрові Комунікації» оскаржило рішення Національної ради №976 від 03.06.2016 в судовому порядку, й за наслідками оскарження постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.09.2016 в адміністративній справі №808/2084/16 відмовлено ТОВ «Запорізькі Цифрові Комунікації» у позові до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення Національної ради №976 від 03.06.2016. Постанова набрала законної сили 07.10.2016.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наведеною нормою КАС України встановлено преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч. 1 ст. 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Отже, за змістом ч. 1 ст. 72 КАС України, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас передбачене ч. 1 ст. 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених ч. 1 ст. 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України (лист Вищого адміністративного суду України «Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України» №2379/12/13-12 від 14.11.2012).

Відповідачем не наведено жодної обставини й не надано жодного належного і допус-тимого доказу на спростування встановлених преюдиційних фактів.

Згідно із ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Також судом встановлено, що, згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 75 Закону України «Про телебачення та радіомовлення», відповідачу за період прострочення сплати нараховувалася пеня у розмірі одного відсотка суми штрафу, станом на дату звернення позивача до суду із позовом про стягнення суми заборгованості така сума складає 22458 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідачем до суду не надано ані заперечень проти адміністративного позову, ані доказів сплати суми штрафу та пені. З огляду на викладене суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з від-повідача не стягуються.

Оскільки сума штрафу і пені на час судового розгляду відповідачем не сплачено, суд вважає, що її належить стягнути в судовому порядку.

Керуючись ст.ст. 17, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з ТОВ «Запорізькі Цифрові Комунікації» (ЄДРПОУ 36014636) на користь Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення штраф та пеню у розмірі 22458 (двадцять п'ять тисяч чотириста п'ятдесят вісім) гривень за наступними реквізитами: УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код ЗКПО 37995466, р/р31115056700011 в ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019, призначення платежу: +;2659;101; сплата штрафу згідно з рішенням Національної ради від 03.06.2016 №976, без ПДВ.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш