Постанова

від 29.03.2017 по справі 909/470/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року № 909/470/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д. за участі представників: позивача: відповідача: 3-іх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: не з'явився ОСОБА_3, ОСОБА_4 не з'явилися розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2016 року у справі№ 909/470/16 за позовомДержавної інноваційної фінансово-кредитної установи до 3-і особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:приватного підприємства "Єврокомсервіс-2006" ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватне підприємство " ІФ-Будімпекс" про визнання прав іпотекодержателя ВСТАНОВИВ:

01.06.2016 року позивач звернувся в суд з позовом про визнання за ним права іпотекодержателя на незавершений будівництвом торгово-промисловий центр "Анатоль", готовністю 92%, розташований за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Об'їзна.б/н (поштова адреса: с.Вовчинець, Івано-Франківської міськради, вул. Чумака, буд.85), що належить на праві приватної власності приватному підприємству "Єврокомсервіс-2006".

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.08.2016 р. (суддя Калашник В.О.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 р. (головуючий - Кордюк Г.Т., судді - Давид Л.Л., Михалюк О.В.) рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.08.2016 р. скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено у зв'язку з пропуском позовної давності.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині спливу позовної давності і постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Розгляд справи відкладався з 22.03 2017 р. на 29.03.2017 р.

Заслухавши пояснення представників відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 08.06.1998 року між Хмельницьким регіональним відділенням Держаного інноваційного фонду України, правонаступником якого є Державна інноваційна фінансово-кредитна установа та закритим акціонерним товариством "Ізяславль-Агро" був укладений інноваційний договір №48.

Предметом вказаного договору є реалізація інноваційного проекту - "Впровадження геліотехнологій вирощування овочів в закритих грунтах" з метою створення виробництва конкурентноспроможної продукції. Сторони договору домовились, що інвестор зобов'язується внести для здійснення проекту цільовий вклад у вигляді інноваційної позики у строки і розмірах, що визначені у календарному плані робіт ( додаток 2) , а підприємство виконати всі роботи по реалізації проекту і повернути інвестору його вклад у строки і розмірах, що вказані у плані повернення платежів (додаток 4).

Загальна вартість проекту, відповідно до п.2.2 договору складає 4 450 000грн.

Строк виконання проекту починається з 08 червня 1998 р. до 08 червня 2001 року.

Розділом 7 договору передбачено, що повернення інвестору його вкладу забезпечується заставним майном - цілісним майновим комплексом торгово-промислового центру "Анатоль", м. Івано-Франківськ (додаток 5 ).

Для забезпечення виконання зобов'язань з повернення інноваційної позики, 30.06.1998 р., між виробничо-торговим приватним об'єднанням "Анкон", Хмельницьким відділенням Державного інноваційного фонду України та АТЗТ "Ізяславль-Агро" укладено договір застави (із змінами від 02.09.1999), відповідно до якого виробничо-торгівельне приватне об'єднання "Анкон" виступило заставодавцем за інноваційним договором № 48 від 08.06.1998 за зобов'язаннями АТЗТ "Ізяславль-Агро ".

Відповідно до договору застави, ВТПО "Анкон" виступило майновим поручителем, передавши в заставу Хмельницькому регіональному відділенню Державного інноваційного фонду України таке майно:

1.Адміністративний будинок готовністю 72%, трансформаторну підстанцію, прохідну, козловий кран, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ,'вул. Побутова, 8-А;

2.Майновий комплекс (торгово-побутовий центр "Анатоль") готовністю 92%, в т.ч. торгово-складські приміщення (літ.А), торгово-складські приміщення з адмінкорпусом та котельнею (літ. Б), вольєр (літ. Г), ресторан (літ, Д) і торгові-ряди, білетні каси, яке (майно) знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (поштова адреса об'єкта: с. Вовчинець, Івано-Франківської міськради, вул. Чумака, 85).

30 червня 1998 року, приватним нотаріусом Воробчук Т.О., згідно ст. 73 ЗУ "Про нотаріат", накладена заборона на відчуження заставленого майна.

18 липня 1998 року власником ВТПО "Анкон" ОСОБА_8 складено заповіт (посвідчений приватним нотаріусом Воробчук Т.О. та зареєстрований в реєстрі за №882Д), згідно якого, майно, що було передано в заставу заповідалось дітям: ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

10 листопада 1999 року, державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Стецьків М.І., у зв'язку із смертю ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 , видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_6 та ОСОБА_5, відповідно з якими ОСОБА_5 передано у спадок майновий комплекс (торгово-побутовий центр "Анатоль") готовністю 92%, з майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_2, а ОСОБА_6 - адміністративний будинок готовністю 72%, з майном, яке в ньому знаходиться, за адресою: АДРЕСА_1.

Зважаючи на порушення боржником зобов'язань з повернення отриманої позики, рішеннями Господарського суду Хмельницької області від 03.05.2001 (справа №12/1610) та від 04.09.2001 (справа №7/2820) задоволені позовні вимоги Хмельницького відділення Державного інноваційного фонду України про стягнення з ЗAT "Ізяславль-Агро" заборгованості та штрафних санкцій по інноваційному договору №48 від 08.06.1998 на загальну суму 3 375 241,09 грн.

Згідно постанов ВДВС Ізяславського РУЮ від 20.09.2001 та 05.02.2001 виконавчі провадження були закінчені через відсутність коштів та майна у боржника (ЗАТ "Ізяславль- Агро").

16.09.2009 року ухвалою Господарського суду Хмельницької області у справі №3/44-Б-НВО-3/157-Б ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 16.03.2006 скасовано, ЗАТ "Ізяславль- Агро" (код ЄДРПОУ 23839484) ліквідовано з 25.09.2009 (дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення дата запису: 25.09.2009; номер запису: 16581170006000365).

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22.02.2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 22.10.2007 року (справа №33-Ц-273), задоволено позовну заяву Української державної інноваційної компанії до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про звернення стягнення на майно, заставлене згідно договору застави від 30.06.1998 року, зі змінами від 02.09.1999, в сумі 3 375 241,09 грн.

В подальшому, 07 грудня 2007 року, між Державною інноваційною фінансово-кредитною установою (кредитор), що перейменована з Української державної інноваційної компанії, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2007 р. №1007, власниками заставленого майна - ОСОБА_5 ОСОБА_6 (боржники) та ПП "ІФ-Будімпекс" (третя особа) був укладений договір про погашення боргу третьою особою, із змінами, внесеними додатковим договором від 05.02.2008 року, згідно якого ПП "ІФ-Будімпекс" зобов'язувалось погасити борг в сумі 3 727 791,09 грн. за ВТПО "Анкон" (власником якого був ОСОБА_8,спадкоємцями якого є ОСОБА_5 та ОСОБА_6.), яке виступило майновим поручителем та заставодавцем за інноваційним договором №48 від 08.06.1998 року за ЗАТ "Ізяславль-Агро" за договором застави від 30.06.1998 року.

Відповідно до п.3.1. договору про погашення боргу третьою особою від 07.12.2007, Державною інноваційною фінансово-кредитною установою (кредитором) знято заборону на відчуження заставного майна, з метою укладення в той же день між ОСОБА_5 та ПП "ІФ-Будімпекс" договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом торгово-побутового центру "Анатоль", готовністю 92%, який знаходиться за адресою: с. Вовчинець Івано-Франківської міськради по вул. Об'їзній б/н (поштова адреса об'єкта: с. Вовчинець, Івано-Франківської міськради, вул. Чумака, 85).

ПП "ІФ-Будімпекс" взяті на себе зобов'язання виконало частково, сплативши на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи 2 200 000,00 грн.

Рішенням Господарського суд Івано-Франківської області від 20.07.2010 у справі №П-16/61 присуджено до стягнення із ПП "ІФ-Будімпекс" на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи 1 940 585,87 грн. (1 527 791,09 грн. сума основного боргу, 104 906,87 грн. - 3% річних, 307 887,91 грн. - інфляційні втрати) боргу.

Проте, рішення суду не було виконано у зв'язку із відсутністю коштів та майна у ПП "ІФ-Будімпекс", та перебуванням його у стані припинення із 26.04.2010 року.

Разом з цим, 18.06.2009 року, між ПП "ІФ-Будімпекс" (продавець) та ПП "Єврокомсервіс-2006" (покупець) укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - торгово-промисловий центр "Анатоль", готовністю 92%, що розташований за адресою: м. Івано-Франківськ, с. Вовчинець, вул. Чумака, буд.85, який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського округу Савчук Р.О., зареєстрований в реєстрі за №2750, за ціною 10 800 000,00 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 03.04.2013 у справі №0907/2-3234/2011, залишеним в силі ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.06.2013 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 19.09.2013р. (справа №6-31668св 13), за позовом ОСОБА_5 до ПП "ІФ-Будімпекс", ПП "Єврокомсервіс-2006", треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Савчук Р.О., Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, повернення у власність ОСОБА_5 та визнання за ним права власності на незавершене будівництво та за зустрічним позовом ПП "Єврокомсервіс-2006" до ОСОБА_5 про визнання права власності на майно, визнано за ПП "Єврокомсервіс-2006" право власності на незавершений будівництвом торгово-промисловий центр "Анатоль", готовністю 92%, що розташований за адресою: м. Івано- Франківськ, с. Вовчинець. вул. Чумака, буд.85.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що постановлення судом ухвали про ліквідацію юридичної особи - боржника та виключення його з ЄДРПОУ та ФОП не тягнуть за собою припинення обов'язку іпотекодавця з виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання, а оскільки ПП "Єврокомсервіс-2006" набуло у власність об'єкт іпотеки, то позивач звернувся до нього з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що з огляду на вимоги ст.593 ЦК України у зв'язку з припиненням основного зобов'язання припинилася і застава майна.

Вказане випливає з рішення Івано-Франківського міського суду у справі №0907/2-3234/2011, яке, на думку суду, має преюдиційне значення для цієї справи та яким встановлено, що ЗАТ "Ізяславль-Агро", що був боржником у зобов'язаннях за інноваційним договором № 48 від 08.06.1998 ліквідовано з 25.09.2009 шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру, отже, на момент укладення договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва торгово-побутового центру "Анатоль" від 18.06.2009 року зобов'язання за інноваційним договором були погашені, а застава припинилася.

Крім того, ПП "Єврокомсервіс-2006" не є суб'єктом спірних правовідносин, а тому позивачем неправильно обраний спосіб захисту свого порушеного права.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в позові у зв'язку з пропущенням позовної давності, апеляційний господарський суд вказав, що укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) приймає на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки)), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із Реєстру.

Сам факт ліквідації боржника за кредитним договором з унесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладено для забезпечення виконання кредитного договору боржником (правовий висновок Верховного Суду України у справах №6-216цс14 та №6-84цс15).

Оскільки рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.05.2001 у справі №12/1610 та від 04.09.2001 у справі №7/2820 про задоволення позовних вимог Хмельницького відділення Державного інноваційного фонду України про стягнення з ЗAT "Ізяславль-Агро" заборгованості та штрафних санкцій по Інноваційному договору №48 від 08.06.1998 на загальну суму 3 375 241,09 грн. залишилися без виконання через відсутність коштів та майна у боржника (ЗАТ "Ізяславль- Агро"), то рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22.02.2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 22.10.2007 року (справа №33-Ц-273), було задоволено позовну заяву Української державної інноваційної компанії до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про звернення стягнення на майно, заставлене згідно договору застави від 30.06.1998 року, зі змінами від 02.09.1999, в сумі 3 375 241,09 грн.

Тобто, позивач реалізував своє право іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, звернувшись до суду з відповідним позовом, коли зобов'язання, забезпечене іпотекою, належним чином не виконувалося, та до виключення боржника з Реєстру.

Зазначене свідчить, що постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи - боржника за основним зобов'язанням і його виключення з Реєстру не припиняє поруки, якщо кредитор до виключення боржника з цього Реєстру реалізував своє право щодо поручителя, пред'явивши до нього позов, а тому висновок місцевого господарського суду про припинення застави у зв'язку з внесенням відомостей про ліквідацію боржника є безпідставним.

Перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється статтею 23 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, а тому внаслідок укладення 18.06.2009 року між ПП "ІФ-Будімпекс" та ПП "Єврокомсервіс - 2006" договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом торгово-побутового центру "Анатоль" всі права та обов'язки іпотекодавця за договором іпотеки у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, перейшли до ПП "Єврокомсервіс - 2006", тобто іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-2858цс15).

При цьому апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні позову відповідно до правил ч.4 ст.267 ЦК України, виходячи з того, що рішенням Івано - Франківського міського суду у справі № 2-1582/2010 предметом розгляду якої було, зокрема, визнання недійсним договору купівлі - продажу нерухомого майна, відповідно до якого ПП "Єврокомсервіс - 2006" набуло у власність об'єкт незавершеного будівництва, суд відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсним договору встановив, що майно - незавершений будівництвом торгово - побутовий центр "Анатоль", набуто ПП "Єврокомсервіс - 2006" на законних підставах, а позивач у тій справі був залучений третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, а, отже, був обізнаний про набуття майна ПП "Єврокомсервіс - 2006" саме з цього рішення, а тому його посилання на те, що про особу, до якої перейшло право власності на майно та до якої необхідно було пред'являти позов, йому стало відомо з рішення Івано- Франківського міського суду від 03.04.13 у справі 0907/2-3234/2011 не відповідають матеріалам та обставинам справи, а звернення до суду з цим позовом зроблено поза межами позовної давності.

Оскільки суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, прийшов до висновку про встановлення факту порушення права позивача, то скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у позові з іншої підстави - у зв'язку з пропущенням позовної давності.

Проте, повністю погодитися з такими висновками суду неможливо з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ГПК України підприємства та організації, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом свої порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропущення позовної давності, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про збереження прав іпотекодержателя у випадку переходу права власності на предмет іпотеки, але при цьому належним чином не з'ясував, характер і суть спірних правовідносин, чи перебувало спірне майно в іпотеці на час придбання його відповідачем та не перевірив чи є обраний позивачем спосіб захисту права належним у розумінні ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та чи забезпечує його застосування поновлення порушеного права позивача.

Необхідно зазначити, що і позовна заява не містить даних про те, яке конкретно право позивача як іпотекодержателя не визнається відповідачем і яким чином рішення суду про визнання його іпотекодержателем незавершеного будівництвом торгово-промислового центру "Анатоль", готовністю 92%, розташованого за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Об'їзна.б/н (поштова адреса: с.Вовчинець, Івано-Франківської міськради, вул. Чумака, буд.85), що належить на праві приватної власності приватному підприємству "Єврокомсервіс-2006", відновить невизнане суб'єктивне цивільне право.

Фактично позовні вимоги зводяться до необхідності підтвердження рішенням суду факту збереження позивачем статусу іпотекодержателя у зв'язку зі зміною власника майна, яке було передане в іпотеку.

Проте, збереження цього статусу у вказаному вище випадку встановлено статтею 23 Закону України "Про іпотеку" і не потребує додатково рішення суду про встановлення такого факту.

При цьому, суд апеляційної інстанції не дав належної правової оцінки тому факту, що позивач, укладаючи 07.12.2007 р. договір про погашення боргу третьою особою - ПП "ІФ-Будімпекс" та на підставі п.3.1 цього договору знявши заборону на відчуження заставного майна, розпорядився своїми правами іпотекодержателя, після чого спірне майно перестало бути предметом іпотеки.

Незважаючи на те, що в порушення п.3.3 договору (внесеного в договір про погашення боргу третьою особою додатковим договором від 05.02.2008 р.) ПП "ІФ-Будімпекс" не сплатив повністю борг у сум 3 727 791,09 грн. до 25.03.2008 р., позивач не скористався своїм правом, передбаченим п.3.1 договору щодо накладення заборони на відчуження майна.

Отже, на час укладення договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва 18.06.2009 р. між ПП "ІФ-Будімпекс" та ПП "Єврокосервіс" продавець не мав статусу іпотекодавця, а був боржником за договором про погашення боргу третьою особою, спірне майно не перебувало в іпотеці, та, відповідно, до покупця не перешли права і обов'язки іпотекодавця у зв'язку з набуттям права власності на майно на підставі договору купівлі-продажу.

Тобто, суд апеляційної інстанції прийшов до помилкового висновку про доведеність позивачем порушення його суб'єктивних прав іпотекодержателя.

Враховуючи викладене, постанову суду апеляційної інстанції не можна визнати законною і обгрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.

Оскільки помилкове зазначення судом першої інстанції про припинення договору застави у зв'язку припиненням зобов'язання через ліквідацію особи боржника за основним зобов'язанням не вплинуло на правильність його висновків щодо відмови у позові у зв'язку з відсутністю у відповідача статусу іпотекодавця та невідповідністю обраного позивачем способу захисту вимогам закону, що регулює спірні правовідносини, суд вважає можливим залишити рішення суду першої інстанції в силі з урахуванням мотивів, викладених в цій постанові.

Доводи касаційної скарги цих висновків суду першої інстанції не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи залишити без задоволення.

Скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2016 року у справі за № 909/470/16, залишивши в силі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09 серпня 2016 року.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя І. Вовк Суддя І. Кондратова