Постанова

від 28.03.2017 по справі 904/3428/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2017 року Справа № 904/3428/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів : Коваль Л.А., Чередко А.Є.,

при секретарі судового засідання Дон О.Я.

представники сторін :

від позивача : не з'явився, про день, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином,

від відповідача : Рак Т.С., представник, довіреність №16/01-01 від 16.01.2017 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу UAB "Skarba" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2016 року у справі №904/3428/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсушка", м. Дніпро

до UAB "Skarba", м. Вільнюс, Литовська Республіка

про стягнення 7 847,53 євро

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсушка" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило стягнути з UAB "Skarba" заборгованість зі сплати коштів 138 479,90 грн., що становить еквівалент 4 810,00 Євро, штрафні санкції 13 847,99 грн., що становить еквівалент 481,00 Євро, 3% річних 1 784,98 грн., що становить еквівалент 62,00 Євро, інфляційні збитки 4 156,25 грн., що становить еквівалент 156,87 Євро, 0,3% суми неодержаної виручки 67 301,28 грн., що становить еквівалент 2 337,66 Євро, витрати по сплаті судового збору у сумі 3 388,97 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2016 року у справі №904/3428/16 (суддя Соловйова А.Є.) позов задоволений частково:

- стягнуто з UAB "Skarba" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсушка" 4 810,00 євро - основного боргу (що еквівалентно 132 216,33 грн., за курсом НБУ станом на 19.12.2016), 481,00 євро - штрафних санкцій (що еквівалентно 13 221,63 грн., за курсом НБУ станом на 19.12.2016), 62,00 євро - 3% річних (що еквівалентно 1 704,24 грн., за курсом НБУ станом на 19.12.2016), 2 311,79 грн. - судового збору;

- в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем умов контракту №14-10/15 від 14.10.2015 року в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару. Враховуючи наявність прострочення виконання зобов'язання, місцевий господарський суд визнав правомірними позовні вимоги про стягнення пені та 3% річних. Оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти, місцевим господарським судом відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат. Також, місцевим господарським судом визнано безпідставними вимоги про стягнення 0,3% суми неодержаної виручки, оскільки позивачем не доведено застосування до нього санкцій відповідно до Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Вирішуючи спір місцевий господарський суд дійшов до висновку, що сторонами в контракті №14-10/15 від 14.10.2015 року (пункт 11.1) визначили підсудність справи в залежності від того з чиєї вини виник спір, у зв'язку з чим даний спір підсудний господарському суду Дніпропетровської області.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду UAB "Skarba" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2016 року по справі №904/3428/16 та припинити провадження у справі №904/3428/16, у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про те, що даний спір підлягає розгляду господарськими судами України. Апелянт зазначає, що з пункту 11.1 контракту №14-10/15 від 14.10.2015 року неможливо встановити до юрисдикції якої країни належить вирішення спорів, що виникають. З урахуванням положень Закону України "Про міжнародне приватне право" та Господарського процесуального кодексу України даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України, а компетентним судом для розгляду цього спору є суд держави Литва.

У разі, якщо апеляційний господарський суд дійде висновку про підсудність вказаного спору місцевому господарському суду, апелянт зазначив про невідповідність поставленого позивачем товару. Так, на офіційному сайті позивача сушильна камера мала одні технічні характеристики, а фактично позивачем поставлено сушильну камеру з іншими технічними характеристиками (інфрачервоне випромінювання мало становити 216, а поставлено камеру з інфрачервоним випромінюванням 109, лотки мали бути з нержавіючої сталі, а фактично вироблені з металу, що ржавіє, відсутній рекуператор, на панелі неправильно відображається температурний режим). Про невідповідність товару відповідач повідомляв позивача електронною поштою, однак позивач не здійснив заміну товару. Оскільки під час розгляду справи в місцевому господарському суді відповідач не приймав участі, апелянт просить прийняти додаткові докази у справі щодо невідповідності поставленого позивачем товару.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 року апеляційну скаргу UAB "Skarba" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2016 року у справі №904/3428/16 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є., розгляд справи призначений у судове засідання на 09.03.2017 року.

Розгляд справи був відкладений з 09.03.2017 року на 28.03.2017 року.

У судових засіданнях, які відбулися 09.03.2017 року та 28.03.2017 року, представник апелянта апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі.

Представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

У судовому засіданні 28.03.2017 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 14.10.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсушка" (продавець) та UAB "Skarba" (покупець) був укладений контракт №14-10/15, відповідно до пункту 1.1 якого продавець продав, а покупець придбав на умовах CPT (Incoterms 2010) м. Каунас, камеру сушильну моделі AMV 100 з вентилятором, в комплекті з лотками та візком (надалі "товар") відповідно до технічної специфікації - Додаток №1, що є невід'ємною частиною контракту.

Сторонами узгоджено та підписано Додаток №1 до контракту - Технічну специфікацію №1 на поставку камери сушильної моделі AMV 100 з вентилятором, в комплекті з лотками та візком, вартістю 8 810,00 євро.

Відповідно до пункту 1.3 контракту вантажовідправником за цим контрактом є Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсушка", а вантажоотримувачем є UAB "Skarba", Taikos pr.102, LT 51195, м. Каунас, Литва.

Загальна сума контракту складає 8 810 євро (пункт 2.1 контракту).

Узгоджені ціни є твердими та не підлягають зміні до повного виконання сторонами контрактних зобов'язань (пункт 2.3 контракту).

Відповідно до пункту 3.2 контракту розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом передоплати в розмірі 50% від загальної вартості товару, вказаної у специфікації, протягом 6 (шести) календарних днів з моменту виставлення рахунку, та 50% протягом 3 (трьох) днів після отримання товару (обладнання) та перевірки наявності товару за контрактом.

Контракт вступає в силу з дати підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 12.1 контракту).

На виконання умов контракту №14-10/15 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсушка" здійснило поставку UAB "Skarba" товару (камери сушильної моделі AMV 100 з вентилятором, в комплекті з лотками та візком), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №0000513 від 02.11.2015 року (а.с. 18).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсушка" повідомило UAB "Skarba" про необхідність перерахування суми в розмірі 4 810,00 євро на виконання вимог пункту 3.2 Контракту, для здійснення остаточного розрахунку за поставлене обладнання (лист за вих. №2511/2 від 25.11.2015 року).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсушка" посилається на неналежне виконання UAB "Skarba" умов контракту №14-10/15 від 14.10.2015 року в частині своєчасної та повної оплати товару, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.

Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою), зокрема і питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, визначені Законом України "Про міжнародне приватне право".

Згідно із статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності, можуть розглядатися судами України, а також, за згодою сторін спору, Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом передбачених у статті 77 цього Закону.

Відповідно до пункту 11.1 контракту усі спори та розбіжності, які можуть виникнути з цього контракту чи у зв'язку з ним, будуть за можливості вирішуватися шляхом переговорів між сторонами. Продавець і покупець погоджуються, що вирішення спорів стосовно продавця підлягають юрисдикції країни покупця, а вирішення спорів стосовно покупця підлягають юрисдикції країни продавця та ведення спорів за цим контрактом будуть підлягати юрисдикції країни продавця та ведення спорів за цим контрактом будуть підлягати юрисдикції країни, в якому ці спори та розбіжності почалися у відповідності з дійсним пунктом, без принципу конфлікту законів.

Таким чином, сторони визначили підсудність спору, у разі його виникнення, з урахуванням винної сторони та місця виникнення спору.

Оскільки предметом спору є стягнення заборгованості за поставлений товар з покупця, за приписами пункту 11.1 контракту вирішення спорів стосовно покупця підлягають юрисдикції країни продавця та ведення спорів за цим контрактом будуть підлягати юрисдикції країни продавця, даний спір підлягає вирішенню господарським судом Дніпропетровської області.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлена до стягнення заборгованість за поставлений товар у сумі 4 810 євро (50% вартості товару).

З урахуванням приписів пункту 3.2 контракту, покупець зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар в строк до 05.11.2015 року включно.

Місцевим господарським судом встановлено, що покупцем здійснено порушення строків оплати поставленого товару, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 4 810,00 євро (що еквівалентно 132 216,32 грн., за курсом Національного банку України станом на 19.12.2016 року) визнано обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті231 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 9.4 контракту у випадку невиконання покупцем строків оплати обумовлених у розділі 3 цього контракту, покупець сплачує штрафні санкції в розмірі 0,1% в день від несвоєчасно оплаченої суми з моменту порушення зобов'язань, але не більше 10% від суми контракту.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення штрафні санкції за прострочення оплати поставленого товару за період з 06.11.2015 року по 14.04.2016 року у сумі 481,00 євро.

Як правильно зазначено місцевим господарським судом, здійснений позивачем розрахунок штрафних санкцій відповідає обставинам справи та приписам чинного законодавства, тому вимоги про стягнення штрафних санкцій в сумі 481,00 євро, що еквівалентно 13 221,63 грн. (за курсом Національного банку України станом на 19.12.2016 року) є обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 0,3% суми неодержаної виручки в сумі 2 337,66 євро на підставі частини 1 статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Частиною 5 статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" визначено, що органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Враховуючи, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсушка" не доведено застосування до нього санкції в порядку статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та не надано доказів стягнення з нього пені органами доходів і зборів за наслідками документальних перевірок, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 0,3% суми неодержаної виручки в сумі 2 337,66 євро.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 62,00 євро за період з 06.11.2015 року по 14.04.2016 року та інфляційні втрати в сумі 156,87 євро за період з грудня 2015 року по квітень 2016 року.

Враховуючи наявність прострочення виконання грошового зобов'язання, місцевим господарський суд дійшов до правильного висновку про стягнення 3% річних в сумі 62,00 євро, що еквівалентно 1 704,24 грн., за курсом Національного банку України станом на 19.12.2016 року.

Згідно з частиною 2 статті 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно правовим актом.

Положення частини другої статті 533 Цивільного кодексу України та частини другої статті 198 Господарського кодексу України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу).

Відтак, вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України). При цьому стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні) (пункт 8.1 постанови пленуму Вищого господарського кодексу України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

З урахуванням наведеного, місцевим господарським судом правильно відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 156,87 євро.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами.

Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття (пункт 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи, що спір розглянутий без участі представника відповідача, який був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, однак подав клопотання про відкладення розгляду справи, надані відповідачем додаткові докази мають значення для всебічного та об'єктивного вирішення спору, апеляційним господарським приймаються надані до апеляційної скарги додаткові докази.

Так, в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсушка" поставлений товар, який не відповідає технічним характеристикам, що були зазначені на його офіційному сайті (інфрачервоне випромінювання мало становити 216, а поставлено камеру з інфрачервоним випромінюванням 109, лотки мали бути з нержавіючої сталі, а фактично вироблені з металу, що ржавіє, відсутній рекуператор, на панелі неправильно відображається температурний режим).

Відповідно до пункту 7.2 контракту продавець гарантує заміну дефектного товару протягом 30 днів з моменту поставки та виявлення дефекту покупцем. Потягом гарантійного строку покупець може внести рекламацію щодо якісних дефектів, аварії або невідповідності параметрів товару згідно Додатку №1 до цього контракту (пункт 8.1 контракту).

Матеріалами справи підтверджується, що товар зазначений в Додатку №1 до контракту - Технічній специфікації №1 на поставку камери сушильної моделі AMV 100 з вентилятором, в комплекті з лотками та візком відповідає товару, зазначеному у міжнародній товарно-транспортній накладній CMR №0000513 від 02.11.2015 року. Доказів укладення Специфікації з більш детальними характеристиками товару, в тому числі й щодо рівня інфрачервоного випромінювання, матеріалу лотків та іншого матеріали справи не містять.

Апеляційний господарський суд вважає безпідставним посилання апелянта на те, що про невідповідність товару покупець повідомлений належним чином, оскільки з наданого апелянтом електронного листування вбачається, що покупець просив надати файли з вивчення роботи панелі, а також надсилання відео файлів.

Доказів внесення рекламації щодо невідповідності параметрів товару згідно Додатку №1 до цього контракту матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано належних доказів звернення до продавця із проханням замінити товар, зменшити його ціну, усунення недоліків товару, а також відмови від договору.

За викладеного апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта щодо невідповідності поставленого товару.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстав, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача (апелянта).

Керуючись статтями 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу UAB "Skarba" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2016 року у справі №904/3428/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2016 року у справі №904/3428/16 залишити без змін.

Повна постанова складена 30.03.2017 року.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко