Постанова

від 14.03.2017 по справі 915/1654/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року Справа № 915/1654/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І. за участю представників: позивачаОСОБА_4 - довіреність від 11.07.2016 р. (том 4 а.с. 19); ОСОБА_5 - довіреність від 11.07.2016 р. (том 4 а.с. 19) відповідачаОСОБА_6 -довіреність від 01.12.2014 р. третіх осібне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 на постановувід 16.11.2016 Одеського апеляційного господарського суду у справі№ 915/1654/14 господарського суду Миколаївської області за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_7 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 за участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунального підприємства "Новий ринок"; - Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області проусунення перешкод у користуванні власністю В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2014 р. ФОП ОСОБА_7 звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом до ФОП ОСОБА_8, треті особи - КП "Новий ринок" та Веселинівська селищна рада Веселинівського району Миколаївської області про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення:

- тимчасової споруди - контейнеру у вигляді металевої конструкції, розташованої в АДРЕСА_2 та належного ФОП ОСОБА_8, перед складом-магазином ФОП ОСОБА_7, розташованого за адресою: АДРЕСА_1;

- тимчасової споруди - контейнеру АДРЕСА_2, на території ринку КП "Новий ринок" та належного ФОП ОСОБА_8, біля лівого кута складу-магазину ФОП ОСОБА_7, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 386, 391 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 152 Земельного кодексу України обґрунтовані тим, що розміщення контейнерів відповідача суперечить діючому законодавству та порушує права позивача, який є власником земельної ділянки та магазину промислових товарів, розміщеного на цій земельній ділянці. Відповідачем контейнери, як зазначав позивач, розміщені без оформлення у встановленому законодавством порядку паспорту прив'язки тимчасових споруд, без дотримання будівельних та пожежних норм, а також вказуючи, що таке розміщення ускладнює можливість вільного входу до належного позивачеві магазину, позбавляє позивача можливості безпечного використання належного йому майна.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 02.12.2015 р. (суддя Олейняш Е.М.) позовні вимоги задоволені повністю, усунено перешкоди у користуванні власністю шляхом знесення тимчасових споруд, з посиланням на те, що враховуючи розміщення відповідачем тимчасових споруд з порушенням будівельних та протипожежних норм, суд дійшов висновку про порушення прав власника на безпечне користування своїм майном, яке підлягає захисту.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 р. (судді: Туренко В.Б., Поліщук Л.В., Мишкіна М.А.) рішення господарського суду Миколаївської області від 02.12.2015 р. у даній справі скасовано, у позові відмовлено, з огляду на те, що порушення державних будівельних норм відбулось в результаті дій позивача з проведення реконструкції свого нежитлового приміщення - магазину, площа якого була збільшена та наближена до території ринку, що не спростовано останнім, зазначивши також, що позивачем не доведено порушення відповідачем його права власності на майно чи створення безпосередньо ним загрози зниження, належному йому майна.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2016 р. постанова Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 р. скасована, а справа направлена на новий розгляд до апеляційного суду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 р. (судді: Гладишева Т.Я., Головей В.М., Савицький Я.Ф.) рішення господарського суду Миколаївської області від 02.12.2015 р. у даній справі скасовано, у позові відмовлено.

Мотивуючи постанову суд апеляційної інстанції, на підставі дослідження всіх доказів у справі у їх сукупності, дійшов висновку, зокрема, що позивачем не доведено порушення відповідачем його права власності на майно чи створення безпосередньо ним загрози знищення належному позивачеві майна.

ФОП ОСОБА_7 подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 р. у даній справі скасувати, а рішення господарського суду Миколаївської області від 02.12.2015 р. залишити в силі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та прийняття постанови без врахування дійсних обставин справи.

Скаржник зазначає, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що площа земельної ділянки, належної позивачу, становить 217,44 кв.м. і не змінювалась з 2005 року, а загальна площа забудови згідно технічного паспорту від 20.09.2002 р. також не змінювалась. Заявник зазначає, що вона є власником майна - магазину, а в зв'язку з тим, що відповідачем не дотримано норм ДБН щодо відстані між об'єктом, належним позивачу та встановленими відповідачем металевими контейнерами, може в майбутньому призвести до порушення права власності позивача шляхом руйнування в результаті опадів, оскільки не забезпечені технічні заходи у випадку пожежі тощо, а відтак, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції безпідставно вказано, що власності позивача не має загрози.

Крім того, скаржник зазначає, що в порушення статті 35 Господарського процесуального кодексу України, апеляційним судом безпідставно не взято до уваги встановлені адміністративними судами обставини у справі № 814/3741/14 щодо розміщення відповідачем споруд надто близько до капітальної споруди позивача, що є порушенням норм ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".

У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_8 просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, вказуючи на правомірність встановлення обставин щодо безпідставності аргументів, на які посилається позивач та недоведеність останнім порушення його прав.

КП "Новий ринок" у відзиві на касаційну скаргу також просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що як правильно встановлено апеляційним судом, після оформлення усіх необхідних документів на здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_8, позивач розпочала реконструкцію свого магазину, здійснивши добудову, чим створила зближення свого об'єкту впритул до земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні КП "Новий ринок" та, як наслідок, до тимчасової споруди відповідача.

КП "Новий ринок" наголосило, що неправомірність дій позивача у даній справі підтверджується також і висновками судів у справі № 915/709/16, у якій встановлено порушення ФОП ОСОБА_7 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, згідно Державного акта на право постійного користування землею від 13.02.2003 серії НОМЕР_2 КМП "Новий ринок" надано у постійне користування 0,638 гектарів землі в АДРЕСА_4 для розміщення комунального підприємства.

Рішенням виконавчого комітету Веселинівської селищної ради № 36 від 25.02.2003 "Про вилучення земельної ділянки" площа вказаної земельної ділянки була зменшена на 132,84 кв.м, а рішенням названої селищної ради від 27.11.2004 № 9 - на 151,0 кв.м, відтак, залишок склав 6096,16 кв.м, що підтверджується внесеними змінами до акта на право постійного користування землею.

Згідно свідоцтва про право власності від 01.02.2009 р. серії НОМЕР_1 виданого на підставі рішення виконкому Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області № 369 від 18.12.2008 р. та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01.02.2009 р. № 21732886 ОСОБА_7 є власником нежилого приміщення магазину промислових товарів, загальною площею 175,2 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.04.2013 р. ОСОБА_7 є власником земельної ділянки загальною площею 217,44 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, на якій розташований вищевказаний магазин промислових товарів.

Судами також встановлено, що 19.12.2013 між адміністрацією ринку: Веселинівським комунальним підприємством "Новий ринок" (Адміністрація) та ОСОБА_8, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (Підприємець), укладено договір № 203 про надання торгового місця та послуг на ринку, за умовами якого Адміністрація надає торгове місце та послуги по утриманню і обслуговуванню торгових місць на ринку в АДРЕСА_4 загальною площею 5 кв.м згідно схеми ринку від 01.01.2008, номер контейнера АДРЕСА_2, а Підприємець проводить оплату в розмірах і в строки, вказаних в даному договорі. Договір діє 10 років з моменту підписання кожною із сторін.

Здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що у матеріалах справи наявний виготовлений відділом регіонального розвитку містобудування та архітектури на замовлення ФОП ОСОБА_8 паспорт прив'язки тимчасової споруди - торговельного павільйону по АДРЕСА_3.

За результатами експертного дослідження № 125-085 від 22.07.2014, проведеного Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області за заявкою приватної особи ОСОБА_7, встановлено, що безпосередньо по існуючій межі земельної ділянки по АДРЕСА_1, вздовж частини фасадної зовнішньої стіни з лівого боку, встановлено некапітальну споруду торгового об'єкту, а також частково розміром 1,0 х 2,0 пл. 2,0 кв.м безпосередньо на земельній ділянці знаходиться металевий контейнер № АДРЕСА_2, внаслідок чого порушено вимоги ДБН 360-92** п. 3.25 "…Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої земельної ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому, повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок".

Будівля складу-магазину капітальна, має залізобетонне перекриття, цегляні стіни та відноситься до І ступеня вогнестійкості зі строком служби 125 років. Некапітальна споруда торгового об'єкта відноситься до ІІІ ступеня вогнестійкості зі строком служби до 20 років. Відповідно до вимог ДБН 360-92** п. 3.25а* додаток 3.1 "…відстань між будівлями ІІІ та І ступеня вогнестійкості повинна складати - 8 м".

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.03.2015 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 р. у справі № 814/3741/14 за позовом ФОП ОСОБА_7 до відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області, за участю третіх осіб на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: ФОП ОСОБА_8, КП "Новий ринок", Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дії, позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області щодо недотримання вимог ДБН 360-92** під час виготовлення та видачі паспорту прив'язки ФОП ОСОБА_8 (в частині недотримання відстані між капітальною спорудою ФОП ОСОБА_7 та малою архітектурною формою ФОП ОСОБА_8. В решті позову відмовлено, з огляду на встановлення обставин стосовно того, що схема розміщення торгових місць КП "Новий ринок" не узгоджена у встановленому законом порядку з органами місцевого самоврядування, не затверджена і саме на підставі вказаної Схеми було виготовлено та видано паспорт прив'язки для розміщення тимчасової споруди ФОП ОСОБА_8, що спричинило порушення прав ФОП ОСОБА_7 Судами в адміністративній справі встановлено, що відповідно до Схеми розміщення торгових місць, контейнерів на території Веселинівського КП "Новий ринок", відстань від споруди ФОП ОСОБА_8 до капітальних споруд становить лише 3 метри, у той час як відповідно до наказу Державного комітету України у справах містобудування та архітектури від 17.04.1992 № 44 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**", вказана відстань повинна складати не менш ніж 8 м.

Згідно з інформацією Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області від 22.09.2015 р. № 69/5745/04 Веселинівським районним сектором ГУ ДСНС у Миколаївській області проводилась планова перевірка додержання і виконання вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки території та приміщень Веселинівського КП "Новий ринок", за результатами проведення якої встановлено, що розміщення торговельних місць, контейнерів на території КП "Новий ринок" не відповідає схемі. Вказана схема, яка затверджена рішенням сесії селищної ради 22.10.2013 р. № 5, не проходила коригування з подальшим узгодженням органом державного нагляду (контролю) у сфері пожежної, техногенної безпеки. Також відстань між капітальною будівлею (магазином) ФОП ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 та спорудами ринку становить менше 2 м, чим порушуються вимоги додатка 3.1 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.12.2014 р. у даній справі № 915/1654/14 було призначено судову будівельно-технічну експертизу, за результатами проведення якої складено висновок експерта від 23.10.2015 № 1530-1531, згідно якого мала архітектурна форма - торгівельний кіоск, встановлений ОСОБА_8, має паспорт прив'язки тимчасової споруди, виготовлений із полегшених конструкцій без улаштування фундаментів, що відповідає вимогам Методичних рекомендацій щодо встановлення порядку розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, однак його місце розташування не відповідає схематичному плану КП "Новий ринок", що вказано в паспорті прив'язки тимчасової споруди.

Контейнер АДРЕСА_2, на території торгового ринку Комунального підприємства "Новий ринок" та належний ФОП ОСОБА_8, біля лівого кута складу-магазину ФОП ОСОБА_7 є металевим виробом, який виготовлений в заводських умовах згідно критеріїв та вимог, застосованих для їх виготовлення (ГОСТ, ДСТУ), тому дати відповідь на питання стосовно відповідності його діючим вимогам будівельних норм не є можливим, так як дане питання не відноситься до компетенції судового експерта - будівельника, бо не є об'єктом будівництва, а є фахом товарознавчої експертизи.

Розміщені тимчасові споруди - контейнер у вигляді металевої конструкції (МАФ) та контейнер АДРЕСА_2, встановлені відповідачем ФОП ОСОБА_8, знаходяться на території торгового ринку Комунального підприємства "Новий ринок".

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ФОП ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення тимчасових споруд - контейнерів у вигляді металевих конструкцій, розташованих в АДРЕСА_2 та належних ФОП ОСОБА_8, на підставі статей 386, 391 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 152 Земельного кодексу України.

Згідно частини 2 статті 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 вказаного Кодексу встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України та статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 32 вказаного Кодексу, доказами в справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (стаття 43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, об'єкти позивача та відповідача знаходяться на сусідніх земельних ділянках (магазин ФОП ОСОБА_7 знаходиться на її власній земельній ділянці, а об'єкти (тимчасові споруди) ФОП ОСОБА_8 - на земельній ділянці, що знаходиться в постійному користуванні КП "Новий ринок"). Це підтверджується, зокрема, висновком експерта від 23.10.2015 № 1530-1531 та експертним дослідженням № 125-085 від 22.07.2014.

Крім того судом встановлено, що за результатами позапланової перевірки, проведеної на об'єкті "Будівництво прибудови торгівельного приміщення до магазину" за адресою: АДРЕСА_2 Інспекцією ДАБК у Миколаївської області 25.07.2014 складено:

- акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 25.07.2014;

- протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого виявлено порушення ОСОБА_7 вимоги припису Інспекції від 28.05.2014 р. № 155 про негайне зупинення експлуатації на об'єкті "Будівництво прибудови торгівельного приміщення до магазину" за адресою: АДРЕСА_2 суб'єктом містобудування не виконано, документи, що надають право експлуатувати об'єкт в Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю не подавались, що є порушенням вимог пункту 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 р. № 553;

- припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з вимогою зупинити експлуатацію "Прибудови торгівельного приміщення до магазину" за вищевказаною адресою та усунути порушення вимог містобудівного законодавства шляхом введення вищевказаного об'єкту в експлуатацію у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивачем не доведено порушення відповідачем його права власності на майно чи створення безпосередньо ним загрози знищення належному ФОП ОСОБА_7 майна та визнано безпідставним посилання позивача, як на підставу свого позову на статтю 391 Цивільного кодексу України, оскільки станом на день подання позову порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача шляхом перешкоджання здійснення ФОП ОСОБА_7 права користування та розпоряджання майном останнього відсутні.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що порушення норм пожежної безпеки, на які посилався позивач, виникли внаслідок не тільки розташування спірних контейнерів відповідача біля межі з земельною ділянкою позивача, але й в результаті дій самого позивача щодо здійснення прибудови до свого нежитлового приміщення - магазину, площа якого була збільшена та наближена до території ринку, що не спростовано останнім.

Відповідно до положень статей 15, 16, 386, 391 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, враховуючи всі обставини справи, обраний ФОП ОСОБА_7 спосіб захисту своїх прав не є адекватним та співрозмірним можливості порушення прав останнього. Крім того, наявні в матеріалах справи фото, які є невід'ємними додатками до висновку експерта № 1530-1531, спростовують доводи позивача, що розташування відповідачем контейнерів біля належного позивачу складу-магазину ускладнює можливість вільного входу до нього.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, беручу до уваги приписи законодавства, судова колегія вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а постанову Одеського апеляційного господарського суду у справі вважає таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судом апеляційної інстанції обставинами.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 р. у справі № 915/1654/14 господарського суду Миколаївської області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач