Рішення

від 24.03.2017 по справі 139/1230/16-ц

МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 139/1230/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2017 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.,

з участю:

представника відповідача ОСОБА_1,

секретаря судового засідання Хонькович Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці справу за позовом ОСОБА_2 (представник за довіреністю ОСОБА_3) до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрокряж , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: публічне акціонерне товариство Миронівський Хлібопродукт та реєстраційна служба Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції Вінницької області про визнання недійсним договору, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки за кадастровим номером 0522886200:04:002:0027 площею 0,8100 га, яка розташована на території Рівненської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області. 25 липня 2007 року ОСОБА_2 уклала договір оренди земельної ділянки із ПП Ланцет строком на 10 років, який цього ж числа був зареєстрований у Вінницькій регіональній філії Державного підприємства Центр ДЗК .

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 від представника СТОВ Агрокряж ОСОБА_4 стало відомо, що існує договір оренди цієї ж земельної ділянки, укладений 02 березня 2015 року від її імені із СТОВ Агрокряж , а також, що за 2015 рік їй виплачено орендну плату в сумі 618 гривень.

Заперечуючи факт укладання і підписання ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки із СТОВ Агрокряж , а також вважаючи, що такий договір суперечить нормам чинного законодавства, її представник ОСОБА_3 (а.с. 49) 28 грудня 2016 року звернувся до суду з позовом про визнання недійсним Договору № 0522886200:04:002:0027 оренди земельної ділянки від 02 березня 2015 року та стягнення з відповідача судових витрат.

Представник позивача у судовому засіданні 22 березня 2017 року повністю підтримав позов з підстав, наведених у ньому. Зокрема, ОСОБА_3 суду пояснив, що, не дивлячись на свій поважний вік, його довіритель ОСОБА_2 все дуже добре розуміє, пам'ятає, а також залишається бездоганно грамотною (колишня вчителька). ОСОБА_2 дуже вразила безтактність представників СТОВ Агрокряж , які заявляли, що вона забула, що підписала з ними договір оренди землі, що отримала орендну плату, а також безграмотність і неакуратність, з якою було складено договір оренди від 02 березня 2015 року (її прізвище в чотирьох місцях було записано з помилкою, вказана невірна і невідома для неї адреса її проживання). Наголошував, що ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки від 02 березня 2015 року не укладала та не підписувала, волевиявлення на вчинення цього договору не виявляла, а тому цей договір суперечить вимогам ч. 3 ст. 203, ст. 207 ЦК України та має бути визнаний недійсним. Крім того, просив врахувати, що заяву від 22 березня 2016 року, видатковий касовий ордер від 03 липня 2015 року та видатковий касовий ордер від 24 березня 2016 року ОСОБА_2 написала і підписала під тиском представників СТОВ Агрокряж , оскільки відчувала страх за своє здоров'я і життя.

У судове засідання на 24 березня 2017 року представник позивача ОСОБА_3 не з'явився. 24 березня 2017 року електронною поштою направив до суду заяву, у якій просив закінчувати розгляд справи у його відсутності (а.с. 176).

22 березня 2017 року представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про залучення доказів, зокрема, заяви ОСОБА_2 (а.с. 155-157). У заяві позивач виклала послідовність дій посадових осіб СТОВ Агрокряж щодо питання оренди її земельної ділянки, зокрема, зазначила, що заяву про укладення нею із СТОВ Агрокряж договору оренди землі, ордер про отримання 103 гривні орендної плати та інформацію на ордері від 24 березня 2016 року про те, що претензій до СТОВ Агрокряж не має, вона написала, перебуваючи під тиском і у стресовій обстановці, коли до неї в будинок зайшли представники товариства, сільської ради та техпрацівники Рівненської школи. В тому числі у цій заяві ОСОБА_2 зазначила, що з кінця 2015 року, коли від представника СТОВ Агрокряж їй стало відомо про існування договору оренди від 02 березня 2015 року і що вона уже отримала 15 квітня 2015 року орендну плату за 2015 рік у сумі 618,08 гривень, вона уклала договір про правову допомогу із адвокатським об'єднанням Яр. Вал , а також видала довіреність на представлення її інтересів одним із партнерів об'єднання.

Представник відповідача - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрокряж ОСОБА_5 (а.с. 113) у судовому засіданні 22 березня 2017 року позов не визнала і суду пояснила, що зі слів керівництва та працівників СТОВ Агрокряж їй відомо, що 02 березня 2015 року ОСОБА_2 уклала договір оренди землі із СТОВ Агрокряж , про що сама ж зазначила в заяві від 22 березня 2016 року та у видатковому касовому ордері від 24 березня 2016 року. Заявляє, що договір оренди цієї ж земельної ділянки з ПП Ланцет не доведено, оскільки у цьому договорі відсутня його дата, в реєстрі не зареєстровано даних про реєстрацію права оренди за іншою юридичною особою, а також, що СТОВ Агрокряж жодних претензій від ПП Ланцет щодо використання земельної ділянки не отримувало. Щодо заяви представника позивача про відсутність волевиявлення ОСОБА_2 на укладення договору, стверджує, що таким волевиявленням був, крім підписання договору оренди, факт отримання орендної плати. Заперечує належність висновку експертного дослідження за результатами судово-почеркознавчої експертизи як доказу, оскільки воно проведено поза судовим провадженням.

Відповідаючи на запитання представника позивача, де, коли і ким було підписано договір оренди від 02 березня 2015 року, представник відповідача ОСОБА_6 припустила, що 02 березня 2015 року за місцем проживання ОСОБА_2 було досягнуто згоди по всіх пунктах договору, вона його підписала, а пізніше договір підписав генеральний директор СТОВ Агрокряж ОСОБА_7

На запитання головуючої у справі, чи будуть у зв'язку з такою заявою клопотання, представник відповідача ОСОБА_5 клопотала лише про виклик додаткових свідків.

У судове засідання 24 березня 2017 року з'явився представник відповідача ОСОБА_1 (а.с. 177). Позовну вимогу не визнав і суду пояснив, що йому достеменно відомо про укладення договору оренди землі між ОСОБА_2 та СТОВ Агрокряж , а також цей факт доводиться заявою ОСОБА_2 від 22 березня 2016 року та обставиною, що вона отримувала орендну плату за цим договором. Наполягає на тому, що позивачем не доведено відсутність волевиявлення, оскільки поданий її представником висновок експертного дослідження зроблено не на підставі ухвали суду, як того вимагає цивільно-процесуальне законодавство, а тому є недопустимим доказом. Одночасно просив суд звернути увагу на проект договору оренди землі, який пропонували СТОВ Агрокряж представники ОСОБА_2 (а.с. 74-77). З цієї пропозиції слідує, що особа орендаря (СТОВ Агрокряж чи ПП. Ланцет ) не цікавлять орендодавця, її (їх) метою є отримання за здачу в оренду 0,81 га землі орендної плати в розмірі 100 доларів США. На такі умови СТОВ Агрокряж не може піти, навіть з огляду на поважний вік орендодавця, оскільки є неприпустимим в політиці товариства надання переваг одному орендодавцю перед іншими.

Одночасно представник відповідача ОСОБА_1 ствердив суду, що домовленості про укладення договору оренди землі та про його умови було досягнуто між ОСОБА_2 та представниками СТОВ Агрокряж саме 02 березня 2015 року у с. Рівне, а генеральний директор СТОВ Агрокряж ОСОБА_7 підписав його за місцем реєстрації юридичної особи у с. Яришів за кілька дні по тому.

На запитання головуючої у справі, чи будуть клопотання, представник відповідача ОСОБА_1 просив закінчувати судовий розгляд справи.

Третя особа, яку представник зазначив у своєму позові, - Публічне акціонерне товариство Миронівський Хлібопродукт , будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи (а.с. 136, 137, 152), у судове засідання не забезпечив явку представника і не повідомив про причину своєї неявки. Зазначена у позовній заяві третьою особою реєстраційна служба Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції Вінницької області ліквідована відповідно до закону (а.с. 58, 122).

За клопотанням представника відповідача ОСОБА_5 судом було допитано як свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_11.

Так, свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що у 2015-2016 роках він працював виконавчим директором СТОВ Агрокряж . Оскільки орендодавець ОСОБА_2 заперечувала факт отримання нею у квітні 2015 року орендної плати у сумі 618 гривень, він з бухгалтером, представниками сільської ради та громади (працівники школи) 24 березня 2016 року повторно сплатили їй суму орендної плати. Це було зроблено дома у ОСОБА_2, остання нічого не заперечувала, не спростовувала, добровільно і без будь-якого тиску отримала гроші і підписалася в ордері.

Свідок ОСОБА_9 заявив, що у березні 2016 року його як представника Рівненської сільської ради керівництво СТОВ Агрокряж запросило бути присутнім при передачі ОСОБА_2 орендної плати. Виплату коштів проводила бухгалтер у веранді будинку, а інші присутні стояли за порогом будинку, але все бачили і чули. Ні тиску, ні погроз на адресу ОСОБА_2 не було, вона не висувала ніяких вимог, не заперечувала будь-які факти.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що з 2015 року вона - Рівненський сільський голова, але є постійним членом Рівненської громади, а тому добре знає ОСОБА_2 З усієї поваги до неї як до вчительки, не може не зазначити про її чварний характер, зокрема, вона постійно перевіряла-перепровіряла отримання нею певних виплат, факт підписання документів і таке інше. Стверджує, що була присутня, коли у березні 2016 року працівники СТОВ Агрокряж виплачували ОСОБА_2 орендну плату, заперечуючи, що при цьому був присутній ОСОБА_9 Заявляє, що ОСОБА_2 добровільно отримала кошти і поставила свій підпис в ордері, ніхто тиску на неї не чинив.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона працює бухгалтером у СТОВ Агрокряж і 24 березня 2016 року на пропозицію керівництва виїхала у с. Рівне для виплати орендної плати ОСОБА_2 Крім неї, до ОСОБА_2 поїхали виконавчий директор СТОВ ОСОБА_8, два представники сільської ради і ще два працівники з Рівненської школи. До веранди будинку для передачі коштів зайшла лише вона, а інші залишилися на порозі. Ніяких зауважень орендодавець не заявляла, отримала кошти, поставила підпис в ордері і записала, що не має претензій до СТОВ Агрокряж .

Судом було досліджено також письмові докази, які подали суду сторони, зокрема: правовстановлюючий документ на право власності на землю (а.с. 9-10), договір оренди між ОСОБА_2 та ПП. Ланцет (а.с. 11-14), реєстраційну справу за договором оренди між ОСОБА_2 та СТОВ Агрокряж (а.с. 15-29), проект договору оренди між ОСОБА_2 та СТОВ Агрокряж (а.с. 74-77), висновок експертного дослідження за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 11047/11048/16-32 від 10 серпня 2016 року (а.с. 92-104), заява ОСОБА_2 від 22 березня 2016 року про укладення договору та отримання орендної плати (а.с. 114), видатково-касові ордера від 03 липня 2015 року та та 24 березня 2016 року (а.с. 115, 116), заява ОСОБА_2 від 04 червня 2016 року (а.с. 155-157), інформація про правонаступника ПП. Ланцет (а.с. 158-166).

Заслухавши пояснення сторін та свідків у судовому засіданні, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до задоволення, виходячи з наступного:

Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є абсолютним і найширшим із існуючих прав. Непорушність права приватної власності є загальним принципом, на підставі якого законами України передбачаються конкретні норми та механізми, що забезпечують дієвість цих гарантій. Ця конституційна гарантія втілюється у заборону протиправного позбавлення власності.

Законом України Про оренду землі визначено, що оренда - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян (статті 1, 3 Закону України Про оренду землі ).

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За змістом ст. ст. 16, 18, 19, 20 вказаного Закону договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.ст. 124, 125, 126 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН № 154573 володіє земельною ділянкою площею 0,8100 гектара, що розташована на території Рівненської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області (а.с. 9-10).

25 липня 2007 року ОСОБА_2 уклала договір оренди землі із ПП Ланцет на належну їй земельну ділянку площею 0,81 га строком на 10 років (а.с. 11-14). Договір 25 липня 2007 року зареєстрований у Вінницькій регіональній філії державного підприємства Центр ДЗК .

Суд не приймає заперечення представника відповідача (а.с. 110) про припинення юридичної особи ПП Ланцет , оскільки представником позивача доведено реєстрацію правонаступника цієї юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Біоленд Вінниця (а.с. 158-166), а також заперечення з приводу неукладення договору оренди між ОСОБА_2 та ПП Ланцет у зв'язку з відсутністю дати договору та відсутністю даних про реєстрацію права оренди, оскільки ці обставини спростовуються відповідною відміткою посадової особи, що провела державну реєстрацію договору оренди (а.с. 14).

Як слідує із позовної заяви та заяви ОСОБА_2 від 04 червня 2016 року (а.с. 155-157), від представника СТОВ Агрокряж ОСОБА_4 у листопаді 2015 року ОСОБА_2 дізналась, що існує договір оренди землі, укладений 02 березня 2015 року від її імені із СТОВ Агрокряж , та що вона отримала 16 квітня 2015 року орендну плату у розмірі 618 гривень 08 копійок. Таку обставину доведено реєстраційною справою державної реєстрації договору оренди земельної частки паю за № 0522886200:04:002:0027 (а.с. 15-29) та відомістю на виплату грошей від 16 квітня 2015 року (а.с. 30).

Позивач та її представник ОСОБА_3 стверджують, що ОСОБА_2 не підписувала договір оренди землі із СТОВ Агрокряж . Як на доказ підроблення документів сторона позивача посилається на те, що наявна в договорі оренди від 02 березня 2015 року адреса проживання орендодавця (с. Лядова Могилів-Подільського району) не відповідає даним її паспорта (а.с. 27), а прізвища орендодавця записано не у відповідності з її паспортними даними. Крім того, як на доказ відсутності волевиявлення ОСОБА_2 на укладення договору оренди землі із СТОВ Агрокряж , представник позивача посилається на висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведеної судово-почеркознавчої експертизи № 11047/11048/16-32 від 10 серпня 2016 року (а.с. 92-104).

Сторона відповідача, не погоджуючись із заявою позивача про непідписання договору оренди землі зі СТОВ Агрокряж , стверджує, що воля ОСОБА_2 на укладення 02 березня 2015 року договору зі СТОВ Агрокряж підтверджується її заявою від 22 березня 2016 року (а.с. 114), а також фактами приймання орендної плати 03 липня 2015 року (а.с. 115) та 24 березня 2016 року (а.с. 116).

Заперечуючи допустимість висновку експертного дослідження як доказу у цій цивільній справі, жоден із представників відповідача не заявив клопотання про проведення такої експертизи в рамках цієї цивільної справи за ухвалою суду.

В той же час, із висновку експертного дослідження № 11047/11048/16-32 від 10 серпня 2016 року слідує, що підписи від імені ОСОБА_2 у графі Орендодавець____Герасимів О.М. договору № 0522886200:002:0027 оренди земельної ділянки від 02 березня 2013 року, акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 02 березня 2015 року, акту прийому-передачі земельної ділянки, переданої в оренду СТОВ Агрокряж терміном на 10 років без дати, виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2 (а.с. 92-104).

Суд розглядає цей висновок експертного дослідження як доказ, враховуючи наступне:

Стаття 59 ЦПК України, зокрема її частина 1, встановлює, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Доказування в цивільному судочинстві здійснюється на основі законів логіки і за допомогою доказів, якими є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі, зокрема, пояснень сторін, їх представників, показань свідків, письмових доказів, висновків експертів (стаття 57 ЦПК України).

Правові межі використання спеціальних знань в цивільному процесі визначаються законом і судом з урахуванням правил належності, допустимості, достовірності й достатності доказів для вирішення конкретної справи. Правило належності полягає в тому, що суд повинен досліджувати лише ті докази, котрі відносяться до справи або кримінального провадження. Під допустимістю доказів слід розуміти придатність доказів з точки зору законності джерела, методів і прийомів отримання відповідної інформації у справі. Достовірність - це точна відповідність встановлених обставин справи фактичним обставинам, що мали місце. Достатність доказів - це якісна характеристика процесу (стану), яка дозволяє із сукупності доказів дійти однозначного висновку та вирішити справу по суті.

Отже, весь процес доказування у цивільному судочинстві спрямований на встановлення обставин справи та їх оцінку.

Дійсно, ч. 1 ст. 143 ЦПК України встановлено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Одночасно, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 10 ЦПК України), тобто сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження, а також зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд прийшов до висновку, що позивач (її представник) подала суду допустимий, тобто здобутий із законного джерела та із застосуванням законних методів і прийомів дослідження, і достатній, тобто такий, що дав однозначну відповідь на поставлене питання, доказ. Так, п. 6 ч. 1 ст. 13 Закону України Про судову експертизу , експерт незалежно від виду судочинства має право проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених законом; експертна установа, що провела таке дослідження, має відповідну ліцензію; дослідження проведено з дотриманням вимог Методики дослідження підписів та методики Почеркознавче дослідження підписів, виконаних за допомогою технічних прийомів .

Представники ж відповідача, заперечуючи допустимість поданого представником позивача доказу, не скористалися своїм змагальним обов'язком довести заперечення. А докази, якими представники відповідача доводили факт підписання ОСОБА_2 договору оренди землі від 02 березня 2015 року, зокрема, заява ОСОБА_2 від 22 березня 2016 року (а.с. 114), видаткові касові ордера на виплату орендної плати (а.с. 115, 116), показання свідків про те, що 24 березня 2016 року ОСОБА_2 було виплачено орендну плату, припущення представника відповідача ОСОБА_5 та запевняння представника відповідача ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 підписала договір оренди землі, або не доводять факту укладання (підписання) нею договору, як то заява, ордери, пояснення свідків, або самі по собі є недопустимими, недостовірними і недостатніми і, крім того, спростовуються висновком експертного дослідження.

У системі юридичних фактів, які становлять основу виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин, найбільш значне місце займають правочини, оскільки саме вони найчастіше породжують відносини приватно-правового характеру між суб'єктами.

Правочин - це дія особи, яка відображає її внутрішню волю. Якщо волевиявлення виражене не чітко, можливе різне тлумачення волі сторін правочину. Тому виникає необхідність у встановленні особливих правил тлумачення волі сторони правочину.

Як вольова дія правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою статтею 627 ЦК України.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди (ч. 4 ст. 124 ЗК України).

Положеннями ч. 1 ст. 16 Закону України Про оренду землі передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. У ч. 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. У частині 3 ст. 203 ЦК України зазначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Своє волевиявлення на укладення договору учасники правочину виявляють у момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України, правочин між фізичною особою та юридичною особою належить вчиняти письмово. При цьому, правочин вважається таким, що вчинений у письмові формі, якщо він підписаний сторонами (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Належність підпису органу юридичної особи чи фізичної особи є домінуючою умовою при констатації волевиявлення сторони щодо визначеного договором кола істотних умов

Висновок про недійсність договору на підставі ч. 3 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України в зв'язку з тим, що спірний договір було підписано від імені позивача не ним, а іншою особою, тобто без волевиявлення сторони договору, викладено в постанові ВСУ від 22.04.2015 року у справі № 6-48цс15.

Отже, з урахуванням поданих сторонами і досліджених та оцінених судом в цьому судовому засіданні доказів, положень цивільного законодавства щодо правочину і наслідків недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону, правову позицію Верховного Суду України, суд прийшов до переконливого висновку, що не було волевиявлення ОСОБА_2 на встановлення цивільних прав та обов'язків щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 0,81 га., яка перебуває у її власності, СТОВ Агрокряж , а тому договір № 0522886200:04:002:0027 оренди земельної ділянки від 02 березня 2015 року, укладений від імені ОСОБА_2 із СТОВ Агрокряж слід визнати недійсним.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати (ч. 1 ст. 88 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України). При зверненні до суду з цим позовом позивачем було сплачено 551 гривню 20 копійок судового збору (а.с. 1), а тому саме така сума має бути компенсована ОСОБА_2 за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 13, 14, 41 Конституції України, 203, 208, 210, 215, 638, 639, 640 ЦК України 1, 3, 13, 16, 18, 19, 20 Закону України Про оренду землі , 124, 125, 126 ЗК України, ст.ст. 10, 11, 57, 59, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,8100 га, яка знаходяться на території Рівненської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, № 0522886200:04:002:0027 від 02 березня 2015 року, укладений від імені ОСОБА_2 із сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрокряж .

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрокряж на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено сторонами протягом десяти днів з моменту проголошення до Апеляційного суду Вінницької області через Мурованокуриловецький районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя :