Ухвала

від 06.12.2017 по справі 139/1230/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

06 грудня 2017 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євграфової Є.П., Євтушенко О.І., Мостової Г.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрокряж , треті особи: Публічне акціонерне товариство Миронівський Хлібопродукт , реєстраційна служба Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції Вінницької області, про визнання недійсним договору, за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрокряж на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 24 березня 2017 року, ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 01 червня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом до СТОВ Агрокряж , зазначаючи, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,81 га, яка розташована на території Рівненської сільської ради Мурованокуриловецького району. 25 липня 2007 року нею укладено договір оренди земельної ділянки із ПП Ланцет строком на 10 років, який цього ж числа був зареєстрований у Вінницькій регіональній філії Державного підприємства Центр ДЗК .

У листопаді 2015 року вона від представника СТОВ Агрокряж ОСОБА_5 дізналась, що існує договір оренди цієї ж земельної ділянки, укладений 02 березня 2015 року від її імені із СТОВ Агрокряж , а також, що за 2015 рік їй виплачено орендну плату в сумі 618 грн 08 коп.

Заперечуючи факт укладання і підписання договору оренди земельної ділянки із СТОВ Агрокряж від 02 березня 2015 року, посилаючись на ч. 3 ст. 203, ст. 207 ЦК України, ОСОБА_4 просила визнати його недійсним.

Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 24 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 01 червня 2017 року, позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,81 га від 02 березня 2015 року № НОМЕР_1, яка знаходиться на території Рівненської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, укладений від імені ОСОБА_4 із СТОВ Агрокряж .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі СТОВ Агрокряж просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом установлено, що позивачу на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 належить земельна ділянка площею 0,81 га, розташована на території Рівненської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області.

25 липня 2007 року ОСОБА_4 уклала із ПП Ланцет договір оренди належної їй земельної ділянки площею 0,81 га строком на 10 років. Договір 25 липня 2007 року зареєстрований у Вінницькій регіональній філії Державного підприємства Центр ДЗК .

Із копії реєстраційної справи державної реєстрації договору оренди земельної частки (паю) № НОМЕР_1 вбачається, що 02 березня 2015 року між ОСОБА_4 та СТОВ Агрокряж укладено договір оренди землі, ОСОБА_4 отримала 16 квітня 2015 року орендну плату у розмірі 618 грн 08 коп.

Між тим, судом установлено, що позивач не підписував оспорюваний договір оренди землі від 02 березня 2015 року, тобто її волевиявлення на укладення договору за вказаних у ньому умов відсутнє.

Зазначене підтверджується висновком експертного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10 серпня 2016 року № 11047/11048/16-32, відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_4 у графі Орендодавець_ОСОБА_4 договору оренди земельної ділянки від 02 березня 2013 року № НОМЕР_3, акта визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 02 березня 2015 року, акта приймання-передачі земельної ділянки, переданої в оренду СТОВ Агрокряж терміном на 10 років без дати, виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_4

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивач оспорюваний договір оренди земельної ділянки не підписувала, тобто відсутнє її волевиявлення щодо усіх істотних умов договору оренди землі, що є підставою для визнання його недійсним.

При цьому суд правильно застосував норми матеріального права: ст. ст. 203, 207, 215, 638 ЦК України, ст. ст. 14, 20 Закону України Про оренду землі , в редакції, чинній на час укладення договору, на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (ст. 212 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити та залишити ухвалені судами рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрокряж відхилити.

Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 24 березня 2017 року, ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 01 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є.П. Євграфова

О.І.Євтушенко

Г.І.Мостова