Ухвала

від 29.03.2017 по справі 480/2704/16-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа №480/2704/16-ц

Ухвала

29 березня 2017 року Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю: секретаря Колошко Д.О.; представників заявника ОСОБА_1: ОСОБА_2; ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 ОСОБА_5 про забезпечення позову (скарги) у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії державного виконавця Центрального ВДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_6, в межах виконавчого провадження № 51281147, стягувач - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» , заінтересована особа - Центральний ВДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, -

встановив:

ОСОБА_7 Іванович звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області із скаргою на неправомірні дії державного виконавця Центрального ВДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_6, в межах виконавчого провадження № 51281147, стягувач - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» , заінтересована особа - Центральний ВДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 05.01.2017 скаргу призначено до судового розгляду.

14.03.2017, під час розгляду скарги, представник заявника ОСОБА_1 ОСОБА_4 ОСОБА_5 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову (скарги) шляхом:

- накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1, а саме: нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: вул. Веселинівська, 47/4, м. Миколаїв, до розгляду даної справи по суті;

- заборони ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та будь - яким іншим особам вчиняти будь - які дії, направлені на відчуження, знищення, знецінення, пошкодження та користування майном, а саме: нежитловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: вул. Веселинівська, 47/4, м. Миколаїв, до розгляду даної справи по суті.

Також заявник просить здійснити реєстрацію арешту в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову (скарги) заявник посилається на те, що 02.11.2016 державним виконавцем Центрального ВДВС м. Миколаєва у виконавчому провадженні № 51281147, з примусового виконання виконавчого листа у справі № 490/5981/15-ц, виданого Миколаївським районним судом Миколаївської області, протиправно складено акт про реалізацію предмета іпотеки нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1, а саме: нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: вул. Веселинівська, 47/4, м. Миколаїв. Вказаний акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки є документом, що засвідчує перехід майнових прав на нерухоме майно від боржника до покупця з прилюдних торгів. Також заявник зазначив, що за результатами проведених виконавчих дій, нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1, а саме: нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: вул. Веселинівська, 47/4, м. Миколаїв, було реалізовано на прилюдних торгах. Покупцем нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: вул. Веселинівська, 47/4, м. Миколаїв, за результатами прилюдних торгів - стало Приватне підприємство «Премісес» . 07.12.2016 Приватним підприємством «Премісес» , на підставі договору купівлі - продажу вказане нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: вул. Веселинівська, 47/4, м. Миколаїв було продано фізичним особам - ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які в свою чергу мають намір здійснити знесення вказаної будівлі та побудувати на цій земельній ділянці нову будівлю. У зв'язку з вищевикладеним, з метою захисту своїх прав представник заявника ОСОБА_1 просить суд вжити наведені вище заходи забезпечення позову (скарги).

В судовому засіданні представники заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали заяву про забезпечення позову (скарги) в повному обсязі та просили її задовольнити.

Заслухавши представників заявника, розглянувши заяву про забезпечення позову (скарги), суд дійшов такого.

Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

У пункті 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах роз'яснено, що у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання.

Таким чином, при розгляді заяви представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову (скарги) підлягають застосуванню положення вимог ст. ст. 151 - 153 ЦПК України.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 152 ЦПК України позов може бути забезпечено, у тому числі, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У вступній частині постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 роз'яснено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Також у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Крім того, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Предметом розгляду скарги ОСОБА_1 є - неправомірні дії державного виконавця Центрального ВДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_6, в межах виконавчого провадження № 51281147, які не є вимогами майнового характеру. Отже суд вважає, що вимоги, викладені у заяві про забезпечення позову (скарги) про арешт майна та заборону вчиняти певні дії щодо майна не відповідають характеру вимог, викладених у скарзі та виходять за межі предмету скарги.

Як вбачається з копії Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 80182854 від 13.02.2017, нежитловий об'єкт, розташований за адресою: вул. Веселинівська, 47/4, м. Миколаїв, на який заявник просить накласти арешт, належить на праві спільної часткової власності - ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову (скарги) суд бере до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, у тому числі, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. При цьому, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не є особами, які беруть участь у даній справі.

За таких обставин, суд вважає, що заява про забезпечення позову (скарги) задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 60, 151 - 153, ч. 1 ст. 210 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 ОСОБА_5 про забезпечення позову (скарги) у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії державного виконавця Центрального ВДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_6, в межах виконавчого провадження № 51281147, стягувач - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» , заінтересована особа - Центральний ВДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Миколаївської області через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н. О. Шаронова

29.03.2017