Ухвала

від 15.03.2017 по справі 604/82/16-к

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

15 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних ікримінальних справ у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016210150000020, щодо

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженки с. Новосілка Підволочиського району

Тернопільської області, яка мешкає за адресою:

АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Підволочиського районного суду Тернопільської області від 24травня2016 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від10серпня2016 року,

за участю прокурора ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

У касаційній скарзі захисник, не погоджуючись із ухваленими щодо ОСОБА_5 судовими рішеннями через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно засудив її підзахисну, оскільки умислу на шахрайські дії у неї не було, бо свідоцтво про право власності на земельну ділянку чоловік отримав вже після подання засудженою заяви про призначення допомоги. Вказує на порушення права на захист під час досудового розслідування та психологічний тиск працівників правоохоронних органів. Крім того, захисник зазначає про те, що не був допитаний свідок ОСОБА_8 , показання якого є суттєвими для вирішення справи.

Вироком Підволочиського районного суду Тернопільської області від 24травня2016 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від10серпня2016 року, ОСОБА_5 визнано винуватою за ч. 1 ст. 190 КК України та призначено їй за цим законом покарання у виді 60 годин громадських робіт.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватою та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.

Так, у вересні 2013 року ОСОБА_5 стало відомо, що при умові, коли середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї, фізичні особи мають право від Управління праці ісоціального захисту населення отримувати державну соціальну допомогу, як малозабезпечена сім`я, за умови ліміту отримання фізичною особою офіційних прибутків та лімітів наявності у власності фізичної особи майна- авто, мототранспорту, нерухомого майна, земельних ділянок.

Знаючи, що у приватній власності її чоловіка ОСОБА_8 є земельна ділянка площею 2,00 га, розташована на території Підволочиського району Тернопільської області на землях Староскалатської сільської ради, зареєстрована за кадастровим номером 6124687800:01:004:0197, про що свідчить свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , видане 19 серпня 2013 року, а тому їй може бути відмовлено у наданні державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім`ї, ОСОБА_5 вирішила одержати таку допомогу, не внісши в документи, які заповнюються особою оформлювачем власноруч, дані про вказану земельну ділянку.

3 метою оформлення допомоги, 23 жовтня 2013 року ОСОБА_5 прибула до Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської РДА, розташованого за адресою: вул. Лисенка, 2, смт.Підволочиськ Підволочиського району Тернопільської області, власноручно заповнила бланкдекларації про доходита майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, свідомо внісши завідомо неправдиві дані, а саме - в розділі 5 даної декларації не зазначила відомості про факт наявності в приватній власності її чоловіка ОСОБА_8 вищевказаної земельної ділянки.

На підставі поданої ОСОБА_5 23 жовтня 2013 рокудекларації про доходита майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, в період з 01 жовтня 2013 року по 31 березня 2014 року їй було незаконно нараховано та виплачено грошові кошти в сумі 7992,72 грн, які були виділені із Державного бюджету України та призначалися для виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який частково підтримав скаргу та просив призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання захисник, перегляду в касаційному порядку не підлягає, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.

Згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів із точки зору достатності та взаємозв`язку.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190КК України, та правильність кваліфікації її дій за даною нормою кримінального закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.

Той факт, що засуджена ОСОБА_5 заволоділа чужим майном шляхом обману, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , даними, що містяться у матеріалах кримінального провадження.

На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено, та судом правильно вирішено питання про їх допустимість.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_5 покарання у виді громадських робіт, суд, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, наявність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також дані про її особу.

Таким чином, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_5 покарання, дотримався вимог статей 65 67 КК України.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, в ній дані ґрунтовні відповіді на всі питання, поставлені в апеляційній скарзі.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, про які зазначила захисник у касаційній скарзі, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Підволочиського районного суду Тернопільської області від 24травня2016 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від10серпня2016 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3