Ухвала

від 16.02.2017 по справі п/811/749/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2017 рокусправа № П/811/749/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу селянського фермерського господарства ПАВЕЛ

на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року

у справі №П/811/749/16

за позовом селянського фермерського господарства ПАВЕЛ

до реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції Кіровоградської області

треті особи відділ Держгеокадастру у Долинському районі Кіровоградської області, фермерське господарство Хлібороб , ОСОБА_1, Центр надання адміністративних послуг Долинської районної державної адміністрації

про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року селянське фермерське господарство ПАВЕЛ звернулося у Кіровоградський окружний адміністративний суд з позовом до реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції Кіровоградської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору відділ Держгеокадастру у Долинському районі Кіровоградської області, фермерське господарство Хлібороб , ОСОБА_1, Центр надання адміністративних послуг Долинської районної державної адміністрації, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 грудня 2015 року №267995572.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року провадження у справі закрито.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, селянське фермерське господарство ПАВЕЛ звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено та матеріалами справи підтверджено, що між селянським фермерським господарством ПАВЕЛ та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі від 19 липня 2012 року, який зареєстровано у відділі Держгеокадастру у Долинському районі Кіровоградської області 28 листопада 2012 року №352190004001910, за умовами якого позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку НОМЕР_2, кадастровий НОМЕР_1, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 9,22 га, строком на 49 років.

На час виникнення спірних відносин, договір оренди є чинним.

07 грудня 2015 року відповідачем здійснено державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки за фермерським господарством Хлібороб на підставі договору оренди, укладеного 03 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та фермерським господарством Хлібороб .

За доводами селянського фермерського господарства ПАВЕЛ право оренди земельної ділянки у господарства виникло раніше ніж у фермерського господарства Хлібороб , оскаржуваним рішенням відповідача допущено існування державної реєстрації двох різних прав оренди на одну й ту саму земельну ділянку, що порушує законні права та інтереси позивача на користування земельною ділянкою.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що справа має розглядатися у порядку цивільного судочинства, оскільки спір, предмет якого охоплює перегляд рішення суб'єкта владних повноважень, фактично стосується відносин щодо користування земельною ділянкою.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з частиною 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В абзаці 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено суб'єкт владних повноважень як орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, що встановлено частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як зазначено в абзаці 2 пункту 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №8 Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів законодавство не містить визначення терміна публічно-правовий спір . Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

За змістом абзаців 2-3 пункту 3 вказаної постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України, суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Згідно з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 14 червня 2016 року у справі №21-41а16, якщо спірні правовідносини пов'язані із цивільно-правовими договірними відносинами, то спір не є публічно-правовим, і має вирішуватися судами за правилами статті 15 Цивільного процесуального кодексу України. Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно фактичних обставини справи, на час виникнення спірних відносин ОСОБА_1 є власником земельної ділянки НОМЕР_2, кадастровий НОМЕР_1.

За змістом частини 1 статті 90 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки має право передавати її в оренду.

Згідно зі статтею 17, частини 1 статті 19 Закону України Про оренду землі об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 18 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент укладання договору) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений.

Статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Абзацом 2 частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що спірні відносини виникли у зв'язку із реалізацією ОСОБА_1, як власника земельної ділянки, права на передачу в оренду земельної ділянки іншому суб'єкту господарювання - фермерському господарству Хлібороб , і лише як наслідок, рішенням відповідача про державну реєстрацію підтверджено факт виникнення речового права - оренди землі.

Отже, між позивачем та відповідачем виникли спірні правовідносини, які пов'язані із цивільно-правовими договірними відносинами, відповідно спір не є публічно-правовим.

Таким чином, даний спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції і повинен вирішуватись у порядку цивільного судочинства.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказаний спір має вирішуватися у порядку цивільного судочинства, оскільки пункт 1 частині 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України прямо встановлює правило про захист прав, зокрема, що виникають із земельних відносин, у порядку цивільного судочинства.

При цьому, згідно з пунктом 10 частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.

Отже, позивач не позбавлений можливості порушити питання про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції Кіровоградської області, під час вирішення справи у порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно досліджені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 197, 199, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу селянського фермерського господарства ПАВЕЛ - залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя С.А. Уханенко

суддя Ю.М. Дадим