Постанова

від 21.03.2017 по справі 820/6182/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 березня 2017 р. № 820/6182/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченка А.В.,

при секретарі - Абоян І.І.

за участі представників сторін:

позивача - Лукашиної І.А.

відповідача - Піскун О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦБУДМОНТАЖ-УКРАЇНА до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Спецбудмотаж-Україна , звернувся до суду з адміністративним позовом до Центральної об єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.11.2016 року №0001621401, згідно якого Позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції; від 04.11.2016року №0001611401, згідно якого Позивачу визначено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та застосовано штрафні санкції та від 04.11.2016 року №0001631401, згідно якого Позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2015 року у розмірі 281 151, 0 грн., за жовтень 2015 року у розмірі 3 150, 0 грн., за листопад 2015 року у розмірі 2000, 0 грн.

Позивач вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення є неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

В судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача вказав, що винесені податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Спецбудмотаж-Україна взято на податковий облік 01.07.2009 р. за № 219.

Позивач є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (міститься в матеріалах справи), також відповідно до довідки про взяття на облік платника податку від 02.12.2009 року №398 взято на податковий облік в ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, станом на дату винесення акту перевірки перебував на обліку у Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області

Так, основним видом діяльності Позивача є будівництво житлових та нежитлових будівель, штукатурні роботи, роботи із завершення будівництва, монтажно-будівельні роботи та інше.

Судом встановлено, що відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ Спецбудмонтаж - Україна з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт №4040/20-30-14- 01/36457169 від 21.10.2016 року, яким встановлено порушення: п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України , підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 3799446 грн., у тому числі за 1.15 рік у сумі 3117973 грн., за півріччя 2016 року у сумі 681473 грн.;п.198.1. п.198.3. п.198.6, ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 4 015 776 грн., у тому числі за січень 201 5 року у сумі 761014 грн., за лютий 2015 року у сумі 672057 грн., за квітень 2015 року у сумі 1774185 грн., за травень 2015 року у сумі 468247 грн., за липень 2015 року у сумі 300848 грн., за вересень 2015 року у сумі 39425 грн.;встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 289604 грн., у тому числі за вересень 2015 року на суму 284454грн., за жовтень 2015 року на суму 3150,0 грн., за листопад 2015 року на суму 2000,0 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ винесено податкові повідомлення - рішення від 04.11.2016 року №0001621401, згідно якого визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції; від 04.11.2016року №0001611401, згідно якого Позивачу визначено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та застосовано штрафні санкції та від 04.11.2016 року №0001631401, згідно якого зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2015 року у розмірі 281 151, 0 грн., за жовтень 2015 року у розмірі 3 150, 0 грн., за листопад 2015 року у розмірі 2000, 0 грн.

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень - рішень послугувало твердження фахівців ОДПІ про те, що відсутній факт здійснення Позивачем господарських операцій з постачання товарів (послуг, робіт) по взаємовідносинами з ТОВ Селтік Інвест (код 39466930) за період з січня по квітень 2015 року, ТОВ РІЗОЛ (код 39466972) за березень 2015 року, ТОВ Кабельні -Технології (код 32950551) за квітень 2015 року, ПП ДІОКС (код 32399051) за листопад 2015 року та подальшого їх використання у господарській діяльності, у зв'язку із вказаним, на думку перевіряючого, по ТОВ Спецбудмонтаж-Україна встановлено невідповідність задекларованих даних собівартості будівельно - монтажних робіт, зокрема завищення на суму отриманих матеріалів, робіт, послуг з вказаним контрагентами на суму 21 108 035, 90 грн., а також завищено податковий кредит на загальну суму 4 297 822, 0 грн. з вказаними контрагентами по вказаним вище періодам.

Як вбачається судом з акту перевірки, в основу встановлених Відповідачем порушень п п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, є викладений Відповідачем у акті перевірки висновок з приводу завищення Позивачем податкового кредиту з ПДВ за березень 2015 року, жовтень 2015 року, листопад 2015 року на загальну суму у розмірі 7 556, 54, 0 грн. по господарським взаємовідносинам з ПП Форд - Комплект (код 38999833), ТОВ ВТФ Авіас (32560942), ПП Криворожвентиляція (код 35459375) .

Як свідчить складений Відповідачем акт перевірки, в основу правового обґрунтування завищення Позивачем податкового кредиту з ПДВ за березень 2015 року, жовтень 2015 року, листопад 2015 року на загальну суму у розмірі 7 556, 54, 0 грн. по господарським взаємовідносинам з ПП Форд - Комплект (код 38999833), ТОВ ВТФ Авіас (32560942), ПП Криворожвентиляція (код 35459375) Відповідач посилається на те, що згідно здійсненого ним аналізу Додатку 5 Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за допомогою підсистеми Аналітична система АІС Податковий Блок встановлено розбіжності між задекларованими вказаними контрагентами - постачальниками сумами податкових зобов'язань та задекларованими Позивачем сумами податкового кредиту за відповідні податкові періоди, зокрема: ПП Форд-Комплект (код 38999833) існує розбіжність за березень 2015 року на суму ПДВ - 3583, 34 грн., а саме податкові зобов'язання по податковим накладним від 23.03.2015 року №5 на суму ПДВ-1666, 67 грн., від 26.03.2015 року №6 на суму ПДВ-1916, 67 грн. не задекларовано; ТОВ ВТФ АВІАС (код 32560942) існує розбіжність за жовтень 2015 року на суму ПДВ - 3150, 0 грн., а саме податкові зобов'язання по податковим накладним від 12.10.2015 року №1000166//32 на суму ПДВ - 1100, 0 грн, від 16.10.2015 року №1000220//32 на суму ПДВ- 875, 0 грн., від 16.10.2015 року №128//32 на суму ПДВ- 300, 0 грн., від 28.10.2015 року №1000353//32 на суму ПДВ- 875, 0 грн. не задекларовано; ПП Криворожвентиляція (код 35459375) існує розбіжність за листопад 2015 року на суму ПДВ-823, 20 грн., а саме податкові зобов'язання по податковій накладній від 04.11.2015 року №2 на суму ПДВ-823, 20 грн. не задекларовано.

На думку відповідача, якщо вищенаведені контрагенти - постачальники Позивача не задекларували у відповідних періодах по виписаних та зареєстрованих податкових накладних суми ПДВ, то Позивач відповідно не мав право формувати по таким податковим накладним податковий кредит березня, жовтня, листопада 2015 року.

Суд, надаючи оцінку встановленому Відповідачем у акті перевірки податковому правопорушенню не погоджується з ним, виходячи з наступного.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; - придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); - отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Також, пунктом 198.2 ст.198 Кодексу передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 Кодексу передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Пунктом 198.6 ст.198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше, зокрема, ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Відповідно до п.201.8 ст.201 Кодексу визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Також, згідно п.201.9 ст.201 Кодексу передбачено, що не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Пунктом 201.10 ст.201 Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Цим же пунктом встановлено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Аналіз вищенаведених норм, вказує на те, що платник податків має право на включення до складу податкового кредиту з ПДВ сплачених (нарахованих) сум податку на додану вартість у разі настання першої із подій, встановлених п.п. 198.2 ст.198 Кодексу, заборона на включення до складу податкового кредиту стосується лише тих сум, по яким відсутній факт реєстрації платником податку продавцем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, у випадку якщо платник податку - продавець товарів/послуг зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в таких податкових накладних відносяться платником податком-покупцем до складу податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зокрема, Відповідач у акті перевірки зазначає, що Позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту березня 2016 року, жовтня 2015 року, листопада 2015 року суми ПДВ по взаємовідносинам з вказаними контрагентами, а саме: до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за березень 2015 року по взаємовідносинам ПП Форд-Комплект (код 38999833) на суму ПДВ - 3583, 34 грн. по податковим накладним від 23.03.2015 року №5 на суму ПДВ-1666, 67 грн., від 26.03.2015 року №6 на суму ПДВ-1916, 67 грн. ;до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за жовтень 2015 року по взаємовідносинам ТОВ ВТФ АВІАС (код 32560942) на суму ПДВ - 3150, 0 грн. по податковим накладним від 12.10.2015 року №1000166//32 на суму ПДВ - 1100, 0 грн., від 16.10.2015 року №1000220//32 на суму ПДВ- 875, 0 грн., від 16.10.2015 року №128//32 на суму ПДВ- 300, 0 грн., від 28.10.2015 року №1000353//32 на суму ПДВ- 875, 0 грн.; до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за листопад 2015 року по взаємовідносинам з ПП Криворожвентиляція (код 35459375) на суму ПДВ - 823, 2 грн. по податковій накладній від 04.11.2015 року №2.

Однак, як свідчать наявні в матеріалах справи докази (податкові декларації з ПДВ за квітень 2015 року, листопад 2015 року, січень 2015 року разом з доданими до них додатками 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) Позивач сплачені суми ПДВ по податковим накладним, виписаних вказаними контрагентами включив до складу податкового кредиту у наступних податкових періодах, а саме: по взаємовідносинам з ПП Форд-Комплект (код 38999833) загальну суму ПДВ у розмірі 3583, 34 грн по податковим накладним від 23.03.2015 року №5., від 26.03.2015 року №6 Позивачем включено до складу податкового кредиту квітня 2015 року; по взаємовідносинам ТОВ ВТФ АВІАС (код 32560942) загальну суму ПДВ у розмірі 3150, 0 грн. по податковим накладним від 12.10.2015 року №1000166//32, від 16.10.2015 року №1000220//32, від 16.10.2015 року №128//32 Позивачем включено до складу податкового кредиту листопада 2015 року; по взаємовідносинам з ПП Криворожвентиляція (код 35459375) суму ПДВ у розмірі 823, 2 грн. по податковій накладній від 04.11.2015 року №2 Позивачем включено до складу податкового кредиту січня 2016 року.

Як пояснив суду Позивач та дане не спростовується матеріалами справи, оскільки вказаними контрагентами наведені вище податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, то Позивач враховуючи приписи п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України суми ПДВ по вказаним податковим накладними включив до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Матеріалами справи підтверджується, що виписані ПП Форд-Комплект податкові накладні від 23.03.2015 року №5., від 26.03.2015 року №6 були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних - 17.04.2015 року; виписані ТОВ ВТФ АВІАС (код 32560942) податкові накладні від 12.10.2015 року №1000166//32, від 16.10.2015 року №1000220//32, від 16.10.2015 року №128//32 були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних - 12.11.2015 року; виписана ПП Криворожвентиляція (код 35459375) податкова накладна від 04.11.2015 року №2 була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних - 21.01.2016 року.(факт реєстрації податкових накладних в електронному вигляді підтверджується відповідними квитанціями, що наявні в матеріалах справи).

Отже, суд приходить до висновку, що Відповідачем неправильно надана правова оцінка обставин щодо факту реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаних вказаними контрагентами податкових накладних, у зв'язку із чим висновок Відповідача щодо завищення Позивачем податкового кредиту березня 2016 року, жовтня 2015 року, листопада 2015 року по взаємовідносинам з ПП Форд - Комплект (код 38999833), ТОВ ВТФ Авіас (32560942), ПП Криворожвентиляція (код 35459375) не відповідає фактичними обставинам справи.

Також, суд зазначає, оскільки виписані ПП Форд - Комплект (код 38999833), ТОВ ВТФ Авіас (32560942) ПП Криворожвентиляція (код 35459375) податкові накладні, зареєстровано останніми в Єдиному реєстрі податкових накладних і Позивачем дотримано порядок включення сум ПДВ до складу податкового кредиту по податковим накладними, зареєстрованих із запізненням, то Позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту квітня 2015 року, листопада 2015 , січня 2016 року суми ПДВ у виписаних вказаними контрагентами податкових накладних.

Отже, суд приходить до висновку, що встановлені Відповідачем у висновку акту перевірки порушення п п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в частині завищення Позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП Форд - Комплект (код 38999833), ТОВ ВТФ Авіас (32560942), ПП Криворожвентиляція (код 35459375) не підтверджуються жодним доказом та носять характер суб'єктивних припущень.

Також, як вбачається з акту перевірки №4040/20-30-14-01/36457169 від 21.10.2016 року в основу встановлених порушень п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України є викладені Выдповыдачем у акті перевірки висновок з приводу відсутності факту здійснення Позивачем господарських операцій з постачання товарів (послуг, робіт) по взаємовідносинами з ТОВ Селтік Інвест (код 39466930) за період з січня по квітень 2015 року, ТОВ РІЗОЛ (код 39466972) за березень 2015 року, ТОВ Кабельні -Технології (код 32950551) за квітень 2015 року, ПП ДІОКС (код 32399051) за листопад 2015 року та подальшої їх використання у господарській діяльності, у зв'язку із вказаним, на думку Відповідача, по ТОВ Спецбудмонтаж-Україна встановлено невідповідність задекларованих даних собівартості будівельно - монтажних робіт, зокрема завищення на суму отриманих матеріалів, робіт, послуг з вказаним контрагентами на суму 21 108 035, 90 гр., а також завищено податковий кредит на загальну суму 4 297 822, 0 грн. з вказаними контрагентами по вказаним вище періодам.

Як свідчить складений Відповідачем акт перевірки №4040/20-30-14-01/36457169 від 21.10.2016 року, в основу правового обґрунтування факту нереальності здійснювання Позивачем операцій з придбання товарів (послуг, робіт) по взаємовідносинами з ТОВ Селтік Інвест (код 39466930) за період з січня по квітень 2015 року, ТОВ РІЗОЛ (код 39466972) за березень 2015 року, ТОВ Кабельні -Технології (код 32950551) за квітень 2015 року, ПП ДІОКС (код 32399051) за листопад 2015 року та подальшої їх використання у господарській діяльності, перевіряючі посилаються на податкову інформацію відносно контрагентів позивача, зокрема: по ТОВ Селтік Інвест (код 39466930) фахівцями Центральної ОДПІ м. Харкова складено податкову інформацію від 20.04.2015 року №3738/7/20-30-22-03/394666930 щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за грудень 2014 року - січень 2015 року, згідно якої неможливо встановити реальне джерело походження товару та подальший рух постачання до кінцевого покупця, оскільки одного із контрагента по ланцюга постачання неможливо перевірити відповідно до вимог Розділу II Прикінцеві положення податкового кодексу України (обсяг доходу менше 20 млн. грн.); по ТОВ Селтік Інвест (код 39466930) фахівцями Центральної ОДПІ м. Харкова складено податкову інформацію від 09.06.2015 року №5218/7/20-30-22-03/394666930 з питань проведення фінансово-господарських операцій за лютий - березень 2015 року, згідно якої перевірку підприємства неможливо провести, у зв'язку із вступом в дію п.3 розділу ІІ Закону України від 28.12.2014 року №71-VII (мораторій на проведення перевірок платників податків, обсяг річного доходу яких менше 20 млн. грн.);по ТОВ Селтік Інвест (код 39466930) фахівцями Центральної ОДПІ м. Харкова складено податкову інформацію від 15.07.2015 року №1157/7/20-30-22-03/394666930 з питань проведення фінансово-господарських операцій за квітень 2015 року, згідно якої встановлено факт відсутності ознак реальності здійснення господарських операцій з контрагентами - покупцями та контрагентами-постачальниками у перевіряємому періоді, та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності підприємства;по ТОВ ТФ Різол (код 39466972) від Західної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області надійшла податкова інформація від 21.07.2015 року № 33/7/20-33-22-03 з питань проведення фінансово-господарських операцій з покупцями та постачальниками у періодах за грудень 2014 року-червень 2015 року, згідно якої встановлено неправомірне визначення платником податку сум податкового кредиту та сум податкових зобов'язань по господарським операціям з контрагентами - покупцями та контрагентами-постачальниками у перевіряємому періоді;по ТОВ Кабельні- Технології (код 32950551) від ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області надійшла податкова інформація від 10.06.2016 року № 1413/7/20-31-13-04-13 з питань проведення фінансово-господарських операцій з покупцями та постачальниками у періодах за квітень 2015 року, згідно якої встановлено діяльність одного із контрагентів ТОВ Кабельні - Технології , спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру; по ПП ДІОКС (код 32399051) від Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області надійшла податкова інформація від 11.08.2016 року № 472/20-38-14-02-04 з питань проведення фінансово-господарських операцій з покупцями та постачальниками у періодах за липень 2015 року, згідно якої перевірку підприємства неможливо провести, у зв'язку із вступом в дію п.3 розділу ІІ Закону України від 28.12.2014 року №71-VII (мораторій на проведення перевірок платників податків, обсяг річного доходу яких менше 20 млн. грн.).

Таким чином, Відповідач вважає, що вказане свідчить про неможливість вказаними контрагентами Позивача здійснювати господарські операцій з постачання товарів (послуг, робіт) контрагентам - покупцям з підстав відсутності у останніх необхідних умов для здійснення господарських операцій, то дане свідчить про проведення ними нереальних господарських операцій з Позивачем, а отже, такі операції не підпадають під поняття господарської діяльності у розумінні п.п.14.1.36 Податкового кодексу України та не спричиняють настання правових наслідків у бухгалтерському та податковому обліку, а первинні документи - не мають юридичної сили та доказовості, а відтак не може сприйматися як належне формування податкової звітності.

З таким правовим обґрунтуванням Відповідача суд не погоджується та вказує наступне.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ, розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, господарська діяльність є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Прибуток (доход) суб'єкта господарювання, в розумінні ст. 142 Господарського кодексу України, є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Таким чином, прибуток (доход) - це мета всієї діяльності та є показником діяльності за певний період, і береться до уваги дохід та витрати за звітний період, а не результат (доход) кожної окремої операції, яка здійснюється в процесі цієї діяльності, як помилково, не спираючись на норми права, вважає ДПІ.

Отримання підприємством доходу (прибутку) завжди пов'язане з проведенням визначених витрат. Кожне підприємство діє на свій розсуд, воно самостійно планує свою діяльність, розпоряджується своїм майном, несе відповідальність перед кредиторами, тощо.

Згідно з ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПКУ податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як встановлено ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі Закон №996-XIV).

Частиною 2 статті 3 Закону №996-XIV встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що інформація, яка міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

За визначенням, наведеним у пункті 3.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (далі Положення №88) облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Отже, записи у регістрах бухгалтерського обліку проводяться на підставі первинних облікових документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а інформація про господарські операції, здійснені підприємством, за звітний період, з облікових регістрів переноситься до фінансової звітності.

Відповідно до пункту 3.6 Положення №88 форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробки та використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №893/4186, затверджено Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (далі - Інструкція №291).

Інструкція №291 спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. Інструкцією встановлені призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб.

Інструкцією №291 передбачено, що для узагальнення інформації про витрати операційної, інвестиційної, фінансової та іншої діяльності підприємства застосовуються рахунки класу "Витрати діяльності".

За дебетом рахунків цього класу відображаються суми витрат, за кредитом - списання суми витрат у кінці звітного року або щомісяця на рахунок 79 "Фінансові результати".

Для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг передбачений рахунок 90 "Собівартість реалізації".

Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включаються до складу виробничої собівартості готової та реалізованої продукції, а тому інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду - 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності".

Облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування ведеться на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати".

За дебетом рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" відображається сума визнаних витрат, за кредитом - щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 "Виробництво" та 90 "Собівартість реалізації". Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами і статтями (видами) витрат.

Загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства, відображаються на рахунку 92 "Адміністративні витрати".

До загальногосподарських витрат, зокрема, належать витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на їх службові відрядження, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, комунальні послуги), охорона, юридичні, аудиторські, транспортні послуги, поштово-телеграфні, канцелярські витрати, сума податків, зборів (обов'язкових платежів).

На рахунку 93 "Витрати на збут" ведеться облік витрат, пов'язаних із збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг.

За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат на збут, за кредитом - списання на рахунок 79 "Фінансові результати".

До витрат на збут, зокрема, належать витрати пакувальних матеріалів, транспортування продукції, товарів за умовами договору, витрати на маркетинг та рекламу, витрати на оплату праці й комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту, амортизація, ремонт та утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, що використовуються для забезпечення збуту продукції, товарів, робіт і послуг.

Згідно частини 1 статті 11 Закону №996-XIV на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Основними нормативними документами, регулюючими організацію бухгалтерського обліку в Україні, є Закон України від 16.07.99 р. N 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996), Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджені наказом Мінфіну України від 29.12.00 р N 356 (далі - Методичні рекомендації), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.95 р N 88 (далі - Положення N 88).

Причому відповідно до п. 5 ст. 8 Закону N 996, підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Згідно з Положенням N 88, облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку.

Судом встановлено, що Позивачем при перевірці були надані Відповідачу наступні регістри бухгалтерського обліку: оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками; оборотно-сальдова відомість по субрахунку 281 Товари на складі ; оборотно-сальдова відомість по субрахунку 205 Будівельні матеріали ; оборотно-сальдова відомість по субрахунку 206 Будівельні матеріали передані в переробку ; оборотно-сальдова відомість по субрахунку 805 Витрати будівельних матеріалів ; оборотно-сальдова відомість по субрахунку 809 Інші матеріальні витрати ; оборотно-сальдова відомість по субрахунку 153 Придбання інших матеріальних активів ; оборотно-сальдова відомість по рахунку 11 Інші необоротні матеріальні витрати ; оборотно-сальдова відомість по рахунку 105 Транспортні засоби .

Відповідно до Положення № 88, облікові регістри - це носії спеціального формату (бумажні, машинн) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм, що призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групировки та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Облікові регістри самі по собі не є документами, що пов'язані з нарахуванням та сплатою податків. Документами, що пов'язані з нарахуванням та сплатою податків, є первинні документи-письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції (накладні, акти приймання товарів, робіт, послуг, банківські виписки тощо).

Оскільки облікові регістри не є документами, що пов'язані з нарахуванням та сплатою податків, то податковий орган, надаючи оцінку господарським операціям, факт яких фіксується у первинних документах, повинен досліджувати правильність та достовірність відображення в обліку показників господарських операцій.

Судом також встановлено, що перевіряючими не виявлено дефектів форми, змісту або походження первинних документів, які в силу ст.9 Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст..44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Також, суд зазначає, що Відповідач у акті перевірки не наводить факти відображення Позивачем в обліку показників господарських операцій., які в дійсності не відбулись, а за таких обставин не спростовується факт достовірності визначення показників у декларації з податку на прибуток за 2015 рік.

Водночас, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, суд досліджуючи реальність господарських операцій з ТОВ Селтік Інвест (код 39466930) за період з січня по квітень 2015 року, ТОВ РІЗОЛ (код 39466972) за березень 2015 року, ТОВ Кабельні -Технології (код 32950551) за квітень 2015 року, ПП ДІОКС (код 32399051) за листопад 2015 року встановив:

Між ТОВ Торгівельна фірма Різол та Позивачем було укладено договір купівлі-продажу №237 від 02.03.2015 року, предметом якого є поставка товарно-матеріальних цінностей у порядку та на умовах визначених даних договором.

Про реальність виконання вищевказаного договору свідчать наступні докази у справі, а саме: податкова накладна№238 від 31.03.2015 року, копія якої знаходиться в матеріалах справи; видаткової накладної №31/03-12 від 31.03.2015 року, копія якої знаходиться в матеріалах справи; накладні на внутрішнє переміщення товару (докази оприбуткування на склад Позивача), копії яких знаходяться в матеріалах справи; товаро - транспортна накладна, яка засвідчуються факт перевезення товару, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Факт використання Позивачем придбаних у ТОВ Торгівельна фірма Різол товарно-матеріальних цінностей по договору купівлі-продажу №237 від 02.03.2015 року підтверджується наступним:

Згідно наказів директора Позивача №40/вхд. від 02.12.2015 року, №06/05 від 06.04.2016 року, №06/05 від 06.05.2016 рок №01/02 від 01.02.2016 року придбані товарно-матеріальні цінності у ТОВ Торгівельна фірма Різол введені в експлуатацію як основні засоби та відповідно до актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 02.12.2015 року, від 06.04.2016 року, від 06.05.2016 року, від 01.02.2016 року, від 31.03.2015 року закріплені за матеріально відповідальними особами.

Як пояснив представник Позивача, вказані основні засоби використовуються позивачем на будівельних об'єктах при наданні монтажно - будівельних робіт.

Також, встановлено, що заборгованість позивача по договору між позивачем та ТОВ ТФ Різол №237 від 02.03.2015 року була переведена останнім згідно договору про відступлення права вимоги №54 від 06.05.2015 року на ТОВ КІРОВОГРАДБУДАСТАСЕРВІС , а в подальшому згідно договору про відступлення права вимоги №48 від 11.05.2016 року ТОВ КІРОВОГРАДБУДАСТАСЕРВІС було переведено на ТОВ ОФІОН-ПРОЕКТ , про що повідомлено позивача відповідними повідомленнями про відступлення права вимоги.

Таким чином, суд проходить до висновку, що заборгованість у позивача перед ТОВ РІЗОЛ відсутня, взаєморозрахунки у бухгалтерському обліку проведені та закриті.

Також, у квітні 2015 Позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ Кабельні технології на підставі виставлених останнім рахунків - фактур №5274 від 10.04.2015 року, №5206 від 09.04.2015 року, №5492 від 15.04.2015 року щодо поставки будівельних матеріалів..

Про реальність господарських операцій свідчать наступні докази у справі, а саме: податкові накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи; видаткові накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи; накладні на внутрішнє переміщення товару (докази оприбуткування на склад Позивача), копії яких знаходяться в матеріалах справи;- платіжні доручення та виписки з банку, що засвідчують факт сплати придбаного товару.

Факт використання Позивачем придбаних у ТОВ Кабельні технології будівельних матеріалів у господарській діяльності підтверджується накладними на передачу матеріалів у виробництво, актами на списання матеріалів, актами на передачу основних і допоміжних матеріалів, конструкції, запасних частин, деталей субпідрядним організаціям, а також звітами про витрати основних матеріалів будівництві на об'єктах (форма М29), копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Також, у листопаді - грудні 2015 року 2015 Позивач мав господарські взаємовідносини з ПП Діокс на підставі виставленої останнім рахунку - фактури №ПА -0003643 від 20.11.2015 року щодо поставки газу скрапленого та кисню.

Про реальність господарських операцій свідчать наступні докази у справі, а саме: податкові накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи; видаткові накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи; накладні на внутрішнє переміщення товару (докази оприбуткування на склад Позивача), копії яких знаходяться в матеріалах справи; платіжні доручення та виписки з банку, що засвідчують факт сплати придбаного товару.

Факт використання у господарській діяльності підтверджується накладними на передачу матеріалів у виробництво, звітами про витрати основних матеріалів будівництві на об'єктах (форма М29) копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Факт списання Позивачем придбаного у ПП Діокс газу скрапленого та кисню підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та затрат, актами приймання - передачі виконаних робіт за грудень 2015 року на об'єктах будівництва в рамках укладених Позивачем з Релігійною громадою Свято-Введенської Харківської єпархії Української Православної церкви, ТОВ Техноком , ТОВ Харківський молочний завод договорів підряду №У-136-15 від 02.06.2014 року, №У272-15 від 26.10.2015 року, №011020-15-1 від 01.10.2015 року, №5/У-297-15 від 04.11.2015 року.

Також, між Позивачем та ТОВ Селтік Інвест було укладено договори субпідряду №У-125-15 від 01.04.2015 року, №У-122-15 від 01.04.2015 ороку, №У-52-15 від 01.02.2015 року, №У-84-15 від 02.03.2015 року, №У-83-125 від 02.03.2015 року, №У-91-15 від 02.03.2015 року, №У-82-15 від 02.03.2015 року, №у-81-15 від 02.03.2015 року, №У-87-15 від 02.03.2015 року, №У-88-15 від 02.03.2015 року, №, №У-86-15 від 02.03.2015 року, №У89-15 від 02.03.2015 року, У-90-15 від 02.03.2015 року, №У-93-15 від 02.03.2015 року, №У-92-15 від 02.03.20-15 року, №У-85-15 від 02.03.2015 року, №У-120 -15 від 01.04.2015 року, №У-58 -15 від 02..02.2015 року, №У-56-15 від 02.02.2015 року, №У-54-14 від 02.02.2015 року, №У-60 -15 від 02.02.2015 року, №У-62 -15 від 02.02.2015 року ,№У-61 -15 від 02.02.2015 року, №У-64 -15 від 02.02.2015 року, №У-51 -15 від 02.02.2015 року, №У-57 -15 від 02.02.2015 року, №У-55-15 від 02.02.2015 року, №У-53-15 від 02.02.2015 року №У-18-15 від 01.01.2015 року, №У-5-15 від 05.01.2015 року, №У-2-15 від 05.01.2015 року, №У-1-15 від 05.01.2015 року, №У-1-15 від 05.01.2015 року,№У-19-15 від 05.01.2015 року, №У-4-15 від 05.01.2015 року, №У-16-15 від 05.01.2015 року, №У-20-15 від 05.01.2015 року №У-24-15 від 05.01.2015 року №У-63-15 від 02.02.2015 року №У-3-15 від 05.01.2015 року, №У-26-15 від 05.01.2015 року, №У-17-15 від 05.01.2015 року, №У-123-15 від 06.04.2015, №У-118-15 від 01.04.2015 року, №У-116-15 від 01.04.2014 року ,№У-112-15 від 01.04.2015 року ,№У124-15 від 01.04.2015 року, №У-121-15 від 01.04.2015 року, предметами яких є виконання будівельно - монтажних робіт на об'єкта.

Суд відмічає, що факт реальності здійснення господарських операцій по укладеними між Позивачем та ТОВ Селтік Інвест договорів субпідряду підтверджується актами виконаних робіт (форма КБ-2в), довідками про вартість виконаних будівельних робі, (форма КБ-3), податковими накладними, виписками з банку про перерахування грошових коштів (копії яких наявні в матеріалах справи).

Також встановлено, що заборгованість позивача по договорам між позивачем та ТОВ Селтік Інвест №У-2-25 від 05.01.2015 року, №У-51-15 від 02.02.2015 року, №У-4-15 від 05.05.2015 року, №У-52-15 від 02.02.2015 року, №У-18-15 від 05.01.2015 року, №у-54-15 від 02.02.2015 року була переведена останнім згідно договорів про відступлення права вимоги від 20.03.2015 року, від 17.03.2015 року , від 31.03.2015 року на ТОВ ТРАЙД ЦЕНТР , про що повідомлено позивача відповідними повідомленнями про відступлення права вимоги.

Таким чином, суд проходить до висновку, що заборгованість у позивача перед ТОВ Селтіік Інвест відсутня, взаєморозрахунки у бухгалтерському обліку проведені та закриті.

Матеріалами справи також підтверджено, що заборгованість позивача по договорам між позивачем та ТОВ Селтік Інвест №У-16-15 від 05.01.2015р., №У-19-15 від 05.01.2015 р., №У-17-15 від05.01.2015 р., №У-1-15 від 05.01.2015р., №У-26-15 від 05.01.2015 р.,№у-20-15 від 05.01.2015 р.,№У-3-15 від05.01.2015 р., №У-24-15 від 05.01.2015 р.,№У-5-15 від 05.01.2015 р., №У-63-15 від02.02.2015 р., №У-61-15 від02.02.2015 р., №У-60-15 від02.02.2015 р., №У-56-15 від02.02.2015 р., №У-53-15 від02.02.2015 р., №У-55-15 від02.02.2015 р., №У-64-15 від02.02.2015 р., №У-58-15 від02.02.2015 р., №У-57-15 від02.02.2015 р., №У-86-15 від02.03.2015 р., №У-81-15 від02.03.2015 р., №У-85-15 від02.03.2015 р., №У-83-15 від02.03.2015 р., №У-82-15 від02.03.2015 р., №У-87-15 від02.03.2015 р., №У-93-15 від02.03.2015 р., №У-89-15 від02.03.2015 р., №У-91-15 від02.03.2015 р., №У-90-15 від02.03.2015 р., №У-88-15 від02.03.2015 р., №У-92-15 від02.03.2015 р., №У-84-15 від02.03.2015 р., №У-112-15 від 01.04.2015 р., №У-119-15 від 01.04.2015 р., №У-115-15 від 01.04.2015 р., №У-124-15 від 01.04.2015 р., №У-114-15 від 01.04.2015 р., №У-120-15 від 01.04.2015 р., №У-125-15 від 01.04.2015 р., №У-121-15 від 01.04.2015 р., №У-123-15 від 01.04.2015 р., була переведена останнім згідно договорів про відступлення права вимоги №10/11 від 10.11.2015 року, на ТОВ АГРОРАЙСПОЖИВ , а в подальшому згідно договору про відступлення права вимоги №75/16 від 08.06.2016 року ТОВ АГРОРАЙСПОЖИВ було переведено на ТОВ ОФІОН-ПРОЕКТ , про що повідомлено позивача відповідними повідомленнями про відступлення права вимоги.

Таким чином, суд проходить до висновку, що заборгованість у позивача перед ТОВ Селтіік Інвест відсутня, взаєморозрахунки у бухгалтерському обліку проведені та закриті.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Необхідно зазначити, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, зазначені відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також суд акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов"язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, господарські операції між Позивачем та ТОВ Селтік Інвест (код 39466930) за період з січня по квітень 2015 року, ТОВ РІЗОЛ (код 39466972) за березень 2015 року, ТОВ Кабельні -Технології (код 32950551) за квітень 2015 року, ПП ДІОКС (код 32399051) за листопад 2015 року мали реальний характер, діяльність підприємства позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Крім того у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, суд приходить до висновку про неправомірність винесених податкових повідомлень - рішень..

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 04.11.2016 року №0001611401, №0001621401 та №000163 1401.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 31 березня 2017 року.

Суддя А.В. Зінченко