Рішення

від 15.03.2017 по справі 522/24779/15-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/24779/15-ц

Провадження № 2/522/3888/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої - судді Шенцевої О.П.,

при секретарі - Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Торгівельно-промислова фірма Інтеркьюд у вигляді ТОВ про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду міста ОСОБА_2 із позовом до Торгівельно-промислова фірма Інтеркьюд у вигляді ТОВ про стягнення 425 969 гривень 16 коп.

При цьому позивач посилається, на те, що 22 травня 2012 року ТОВ Тіелсі Груп було здійснено переказ грошових коштів в сумі 230 750 гривень 00 коп. на розрахунковий рахунок ТПФ Інтеркьюд у вигляді ТОВ, підставою для здійснення такого переказу був рахунок-фактура № ЛЛ-0003412 від 22 травня 2012 року. Означені кошти були перераховані за постачання меблів. Перерахування коштів підтверджується випискою, та Відповідачем підтверджується.

Таким чином, у відповідності до ч. 2 ст. 642 Цивільного Кодексу України та ст. 655 Цивільного Кодексу України у ТПФ Інтеркьюд у вигляді ТОВ виникли зобов'язання перед ТОВ Тіелсі Груп щодо постачання товару за який була здійснена передплата.

Позивач стверджує, що постачання товару (меблів) здійснене не було, що, у відповідності до ст. 662 та 663 Цивільного Кодексу України, було обов'язком Відповідача, та порушує норми ч. 2 ст. 193 Господарського Кодексу України в частині покладення на сторони договору обов'язку із вжиття всіх необхідних заходів для належного виконання своїх зобов'язань.

01 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ Тіелсі Груп було укладено договір № 01-03 про переуступку права вимоги, у відповідності до якого ТОВ Тіелсі Груп передало, а ОСОБА_1 прийняв право вимоги за зобов'язаннями ТПФ Інтеркьюд у вигляді ТОВ перед ТОВ Тіелсі Груп на суму 230 750 гривень.

Посилаючись на невиконання своїх майнових зобов'язань відповідачем перед первісним Кредитором - ТОВ Тіелсі Груп з урахуванням положень ч. 2 ст. 693, ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, та доданих розрахунків позивач вимагає стягнути з відповідача на його користь: основного боргу - 230 750 гривень 00 коп., інфляційних витрат - 173 674 гривень 06 коп., та 3% річних в розмірі - 21 545 гривень 10 коп., що в сумі складає 425 969 гривень 16 коп.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, з підстав викладених у запереченнях на позов.

Дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 травня 2012 року ТОВ Тіелсі Груп було здійснено переказ грошових коштів в сумі 230 750 гривень на розрахунковий рахунок ТПФ Інтеркьюд у вигляді ТОВ, підставою для здійснення такого переказу був рахунок-фактура № ЛЛ-0003412 від 22 травня 2012 року. Означені кошти були перераховані за постачання меблів. Перерахування коштів підтверджується випискою.

Сторони факту здійснення оплати не заперечують.

У відповідності до ч. 2 ст. 642 Цивільного Кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом, та ст. 655 Цивільного Кодексу України, яка вказує, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму, у ТПФ Інтеркьюд у вигляді ТОВ виникли зобов'язання перед ТОВ Тіелсі Груп щодо постачання товару за який була здійснена передплата.

Ст. 662 Цивільного Кодексу України визначає, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, в той же час ст. 663 Цивільного Кодексу України вказує, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 Цивільного Кодексу України, яка, в свою чергу, визначає наступне: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. В той же час відповідно до змісту ч. 2 ст. 193 Господарського Кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Кодексом, іншими законами або договором.

Позивач стверджує, що постачання товару (меблів) здійснене не було. Відповідач аргументує непостачання товару тим, що первісний кредитор - ТОВ Тіелсі Груп не виконав своїх зобов'язань в частині оплати решти вартості товару.

Ст. 692 Цивільного Кодексу України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, в той же час ст. 664 Цивільного Кодексу України визначає, що товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Жодних документів на підтвердження заперечень відповідача та його тверджень про невиконання зобов'язань з боку ТОВ Тіелсі Груп , а саме: документів, які підтверджують, що ТОВ Тіелсі Груп було належним чином поінформоване про готовність товару до відвантаження, або їх належним чином завірених копій судові надано не було. В той же час обов'язок щодо інформування покупця про готовність до передачі товару покладений Законом на продавця.

Отже суд не вбачає в діях ТОВ Тіелсі Груп порушення обов'язків перед відповідачем, в той же час відповідач не зміг довести виконання ним своїх зобов'язань в частині постачання товару.

Частина 2 статті 218 Господарського Кодексу України визначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Також ч. 1 ст. 224 Господарського Кодексу України встановлює: учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Крім цього ст. 610 Цивільного Кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ст. 611 Цивільного Кодексу України окреслює, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Ст. 623 Цивільного Кодексу України встановлює, що Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, а розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Окрім цього ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали надані позивачем доводять невиконання Відповідачем своїх зобов'язань, а саме непостачання товару, що і складає порушення умов правових зносин що між ними виникли.

У відповідності до ч. 1 ст. 512 Цивільного Кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

В той же час ст. 513 Цивільного Кодексу України визначає: правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Ст. 514 Цивільного Кодексу України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Ч. 1 ст. 516 Цивільного Кодексу України встановлює: Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, а ч.1 ст. 517 Цивільного Кодексу України зазначає, що Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Окрім вищенаведеного, в судовому засіданні Генеральним директором ТОВ Тіелсі Груп гр. ОСОБА_2 було підтверджено факт укладення між ТОВ Тіелсі Груп та гр. ОСОБА_1 Договору № 01-03 від 1 листопада 2013 року про переуступку права вимоги. Враховуючи, що Суду були надані документи, що підтверджують передачу права вимоги від ТОВ Тіелсі Груп до гр. ОСОБА_1 та на підставі положень ч.1 ст. 517 Цивільного Кодексу України, Суд вважає факт виникнення у відповідача майнових зобов'язань перед позивачем ОСОБА_1 доведеним.

Ч. 2 ст. 517 Цивільного Кодексу України визначає, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, такими доказами є, в тому числі копія Договору № 01-03 від 1 листопада 2013 між ТОВ Тіелсі Груп та ОСОБА_1 про переуступку права вимоги, яка була надана представникові Відповідача.

В той же час норми ч. 2 ст. 516 Цивільного Кодексу України встановлюють: якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків та що у цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Враховуючи, що відповідачем не стверджується, що він виконав свої зобов'язання перед первісним кредитором, а представник Відповідача був ознайомлений із відповідними документами (їх копіями) та поясненнями Генерального директора ТОВ Тіелсі Груп гр. ОСОБА_2 в ході судового розгляду, вважає, що Відповідач був належним чином проінформований у відповідності до ст. 517 Цивільного Кодексу України, про передачу права вимоги ОСОБА_1

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч.ч. 1-3 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд згідно з ч. 3 ст. 212 ЦПК України оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526,625, 629, 638, 639, 641, 642, 655, 662, 663, 693, 1212 Цивільного Кодексу України, та ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Торгівельно-промислова фірма Інтеркьюд у вигляді ТОВ про стягнення грошових коштів - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Торгівельно-промислова фірма Інтеркьюд у вигляді ТОВ (м. Одеса, вул. Дерибасівська, 5 код ЄДРПОУ 20966555) на користь ОСОБА_1 суму основного боргу - 230 750 гривень, інфляційних витрат - 173 674 гривень 06 коп., та 3% річних в розмірі - 21 545 гривень 10 коп., загальною сумою 425 969 гривень 16 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд міста ОСОБА_2 шляхом подачі скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя

15.03.2017