Рішення

від 30.03.2017 по справі 637/116/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30.03.2017

637/116/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2017 року Шевченківський районний суд Харківської області у складі:

гол-чого судді - Стеганцова С.М.,

за участі секретаря - Реуцької Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Шевченкове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СТОВ Старовірівський птахо комплекс про повернення земельної ділянки у зв'язку із закінченням договору оренди,

в с т а н о в и в :

30 січня 2017 року позивач по справі звернувся до Шевченківського районного суду Харківської області із зазначеним позовом, яким просить суд зобов'язати відповідача повернути йому земельну ділянку розміром 3,15 га, розташовану на території Старовірівської сільської ради Шевченківського району Харківської області, яка перебувала в оренді у відповідача та належить позивачу на праві приватної власності на підставі Витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позову зазначає, що йому належить земельна ділянка розміром 3,15 га, розташована на території Старовірівської сільської ради Шевченківського району Харківської області в порядку спадкування після смерті батька. 01 листопада 2006 року між його батьком та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, його дія скінчилася 01 листопада 2016 року, але відповідач відмовляється повертати землю по закінченню строку договору.

Після спливу строку дії договору позивач письмово звернувся до відповідача з вимогою про повернення належної їй земельної ділянки, однак отримав відмову.

Представник позивача за довіреністю (а.с.21) в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю (а.с.33) проти позову заперечував, вважаючи його безпідставним, зазначив, що строк оренди земельної ділянки необхідно відраховувати з моменту державної реєстрації договору. Таким чином вважає, що строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання договором чинності, а не з моменту його укладення, про що зазнала і у запереченні (а.с.34-36), вважає, що Договір оренди на сьогоднішній день є чинним і діє до 2018 року.

Суд, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач, представник позивача, як на підставу своїх вимог, вислухавши заперечення представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши ці докази в сукупності, приходить до висновку про задоволення позову з наступних мотивів.

Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю 1-ХР 037556 батьку позивача належала земельна ділянка розміром 3,15 га, розташована на території Старовірівської сільської ради Шевченківського району Харківської області (а.с.7).

01 листопада 2006 року між батьком позивача ОСОБА_2 та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, копія якого мається в матеріалах справи (а.с.8-9), в цей же день відповідно до акт прийому - передачі земельної ділянки 01.11.2006 року земля була передана в оренду відповідачу (а.с.13), що сторонами в суді не заперечується.

07 жовтня 2008 року батько позивача по справі - ОСОБА_2 помер, після чого позивач повністю оформив право власності на земельну ділянку, яка залишилася у спадок згідно свідоцтва про право на спадщину, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.14-17).

Відповідач після отримання свідоцтва про спадщину після смерті батька не звертався до відповідача про розірвання договору відповідно до п.40 договору, так як вважав, звернутися після закінчення строку договору який був заключний його батьком з відповідачем.

25 липня 2016 року та 09 грудня 2016 року позивач по справі звертався до СТОВ з листами, якими просив повернути належну йому земельну ділянку та обробляти її самим, оскільки має намір самостійно господарювати на ній (а.с.19,48). Однак листом № 102 від 25.07.2016 року та листом № 147 від 20.12.2016 року СТОВ повідомило позивача по справі, що повертати вищезазначену земельну ділянку не планують, так як вважають, що дія договору оренди починається з моменту реєстрації договору, а не підписання (а.с.20,47).

Відповідно до п. 8 цього договору оренди, договір укладався сторонами на 10 років.

Пунктом 43 Договору зазначено, що він набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір відповідачем було зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі в Шевченківському районному відділі Харківської регіональної філії Центр ДЗК при Держкомземі України лише через рік і три місяці - 05 лютого 2008 року.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону України Про оренду землі ).

Договір оренди землі згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі , - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди відповідає вимогам ст. ст. 14 - 15 Закону України Про оренду землі : має письмову форму, зазначені всі істотні умови договору, а також строк договору на який він укладений. Згідно до ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України Про оренду землі типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту укладеного між сторонами договору оренди землі вбачається, що він відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою КМУ від 3 березня 2004 року №220 (із змінами, внесеними згідно з Постановами КМУ №1724 від 13.12.2006 року, №780 від 3 вересня 2008 року, № 843 від 23.11.2016 ).

Відповідно до п. 1 укладеного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Старовірівської сільської ради Шевченківського району Харківської області.

За умовами договору відповідно до п.8 договір укладався сторонами строком на 10 років, а зареєстрований був відповідачем лише 05.02.2008 року.

Аналізуючи законодавчі акти, що діяли на час виникнення правовідносин, суд дійшов наступного:

За змістом статей 18- 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності, а строк договору визначається за згодою сторін.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору .

Представник відповідача в суді підтвердив, що дійсно земельною ділянкою позивача СТОВ користується з моменту підписання договору і прийому-передачі земельної ділянки з листопада 2006 року.

Представник позивача і позивач в підтвердження цього не заперечують, що відповідач сплачував позивачу орендну плату за користування землею з 2006 року.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Дана правова позиція викладена у справі № 6-162ц13 від 19 лютого 2014 року Верховного Суду України про те, що в момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Таким чином суд дійшов висновку, що договір, укладений між батьком позивача та СТОВ Старовірівський птахокомплекс від 01.11.2006 року закінчив свою дію 01.11.2016 року, відповідач в порушення договору оренди не повертає позивачу земельну ділянку.

На письмову вимогу позивача (а.с.48), про добровільне повернення земельної ділянки, відповідачем відмовлено, що вбачається з його письмової відповіді на адресу позивача (а.с.47).

Посилання представника відповідача на постанову ВСУ у справі № 6-2777ц16 від 18.01.2017 року, де вказано, що строк дії договору необхідно відраховувати з моменту реєстрації, а не з моменту підписання, судом не сприймаються до уваги, оскільки представник відповідача тлумачить зміст даної постанови без врахування всіх обставин переглянутої справи, що не відповідає правовій позиції Верховного Суду України .

Постанова на яку посилається представник відповідача яка переглядалася Верховним Судом України, договором оренди, а саме його розділом Строк дії договору було передбачено, що земельна ділянка передається на визначений сторонами строк і відлік строку оренди розпочинається з моменту державної реєстрації цього договору.

У випадку спірних правовідносин, що виникли в даний час між сторонами, пунктом 8 договору оренди передбачено, що земельна ділянка передається строком на 10 років, натомість про те, що відлік строку оренди розпочинається з моменту державної реєстрації не йдеться, що є суттєвою різницею.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено загальне правило, відповідно до якого, договір є укладеним з моменту, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до умов Договору, у разі припинення договору оренди землі, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог.

Виходячи зі змісту ст. 640 ЦК України, державна реєстрація договору вказує на його чинність і не може змінювати день його укладання, тобто строк дії договору , так як державна реєстрація договору оренди пов'язана з чинністю самого договору, а не зі строком його дії. Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору.

Будь-яких змін, в тому числі щодо зміни терміну дії договору, до Договору оренди землі сторонами не вносилося.

Після спливу строку дії договору оренди землі, власник має право витребувати у відповідача своє майно у вигляді спірної земельної ділянки. Таким чином, на теперішній час відповідач безпідставно користується земельною ділянкою, так як строк дії договору оренди сплив.

Суд при розгляді даної справи застосовує норму закону, яка відповідає даним правовідносинам про захист права власності.

Відповідно до положень 319, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З урахуванням того, що між сторонами договірних зобов'язань в даний час не існує, оскільки договір оренди припинив свою дію, то до спірних правовідносин застосовуються положення статті 391 ЦК України.

Вказана правова позиція була висловлена у постанові ВСУ від 27.05.2015 року № 6-92 цс 15 щодо неоднакового застосування статі 317 ЦК України.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Конституцією України забезпечується кожному право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Зазначене положення повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст. 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції з прав людини та основних свобод, що у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Оцінивши надані суду докази у їх сукупності, давши їм правову оцінку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача, стягуються судові витрати, які позивач сплатив при подачі позову до суду та мають документальне підтвердження.

Керуючись ст.ст. 317, 319, 373, 391, 631, 638, 640 ЦК України,

ст.ст. 10, 11, 209, 212-215 ЦПК України,

ст. 15, 31 Закону України Про оренду землі , суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до СТОВ Старовірівський птахо комплекс - задовольнити.

Визнати договір оренди між СТОВ Старовірівський птахокомплекс і ОСОБА_2, укладений 01 листопада 2006 року і зареєстрований за № 040870400177 у відділі Харківської регіональної філії Центр ДЗК при Держкомземі України - закінченим.

Зобов'язати СТОВ Старовірівський птахокомплекс повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,15 га на підставі державного акту від 25.10.2002 року, серії І-ХР № 037556 кадастровий № 6325786500:01:000:0287, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Старовірівської сільської ради Шевченківського району Харківської області.

Стягнути зі СТОВ Старовірівський птахокомплекс розташованого в селі Старовірівка по вулиці 40 років Перемоги 227-А Шевченківського району Харківської області, на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 972 гривні.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Шевченківського

районного суду ОСОБА_3