Ухвала

від 07.07.2017 по справі 637/116/17

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2017 року м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ СтупакО.В. , розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Харківської області від 06 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Старовірівський птахокомплекс про повернення земельної ділянки у зв'язку із закінченням договору оренди,

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтував тим, що йому належить земельна ділянка розміром 3,15 га, яка розташована на території Старовірівської сільської ради Шевченківського району Харківської області в порядку спадкування після смерті батька. 01 листопада 2006 року між його батьком та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Старовірівський птахокомплекс (далі - СТОВ Старовірівський птахокомплекс ) укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, його дія скінчилась 01 листопада 2016 року. Після закінчення строку дії договору позивач письмово звернувся до відповідача з вимогою про повернення земельної ділянки, однак отримав відмову. У зв'язку із вищевикладеним, ОСОБА_2 змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 27 березня 2017 року позов задоволено.

Визнано договір оренди між СТОВ Старовірівський птахокомплекс і ОСОБА_3, укладений 01 листопада 2006 року і зареєстрований за № 040870400177 у відділі Харківської регіональної філії Центр ДЗК при Держкомземі України закінченим.

Зобов 'язано СТОВ Старовірівський птахокомплекс повернути ОСОБА_2 земельну ділянку площею 3,15 га на підставі державного акта від 25 жовтня 2002 року, сірії НОМЕР_1 кадастровий НОМЕР_2, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Старовірівської сільської ради Шевченківського району Харківської області.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 06 червня 2017 року рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 27 березня 2017 року скасовано, ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим касаційна скарга підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити, оскільки із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про оренду землі (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із того, що строк дії договору необхідно відраховувати з моменту підписання, а не з моменту його реєстрації.

Проте, з таким висновком обґрунтовано не погодився суд апеляційної інстанції.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін при укладені спірного договору набуваються після його державної реєстрації, а тому строк користування земельною ділянкою, який визначений умовами договору, необхідно відраховувати з моменту його державної реєстрації.

Доводи заявника у касаційній скарзі стосовно того, що у договорі не йдеться про те, що відлік строку оренди розпочинається з моменту державної реєстрації договору є необґрунтованими, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що п. 43 спірного договору передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Ухвалюючи рішення у справі, апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи в касаційному порядку не передбачено, та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в:

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Старовірівський птахокомплекс про повернення земельної ділянки у зв'язку із закінченням договору оренди, за касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Харківської області від 06 червня 2017 року.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ О.В. Ступак