Рішення

від 06.06.2017 по справі 637/116/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/790/3199/17 Головуючий 1 інст. - Стеганцов С.М.

Справа № 637/116/17-ц Доповідач - Бурлака І.В.

Категорія: земельні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Каюкова Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Старовірівський птахокомплекс на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 27 березня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Старовірівський птахокомплекс про повернення земельної ділянки у зв'язку із закінченням договору оренди,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним та у подальшому уточненим позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Старовірівський птахокомплекс . В обґрунтування свого позову посилався на те, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 його батьку ОСОБА_2 належала земельна ділянка розміром 3,15 га, яка розташована на території Старовірівської сільської ради Шевченківського району Харківської області.

Зазначив, що вказана земельна ділянка знаходилась в обробітку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Старовірівський птахокомплекс згідно договору оренди землі № 157 від 01 листопада 2006 року, зареєстрованого у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі в Шевченківському районному відділі Харківської регіональної філії Центр ДЗК при Держкомземі України 05 лютого 2008 року під номером НОМЕР_2.

Вказав, що договір оренди землі укладений на термін 10 років, тобто його дія скінчилась 01 листопада 2016 року.

Зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько, ОСОБА_2 помер.

02 листопада 2016 року він повністю оформив право власності на земельну ділянку, яка залишилася йому у спадок після смерті батька.

09 грудня 2016 року він звернувся до товариства з листом, в якому просив повернути йому земельну ділянку та не обробляти її, оскільки має намір господарювати на ній самостійно.

Зазначив, що листом № 147 від 20 грудня 2016 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Старовірівський птахокомплекс повідомив його, що дія договору почалася з моменту державної реєстрації і повертати йому земельну ділянку товариство не планує.

Вказав, що відповідно до пункту 40 договору оренди землі перехід права власності на земельну ділянку є безумовною підставою для зміни або розірвання вищевказаного договору.

Вважав, що 01 листопада 2016 року закінчилася дія договору оренди землі і протягом 90 днів до закінчення терміну його дії відповідач не звернувся з пропозицією щодо подовження терміну його дії, а отже з 01 листопада 2016 року відповідач незаконно користується належною йому земельною ділянкою. Натомість він своєчасно попередив відповідача про своє небажання продовжувати орендні відносини та про свій намір самостійно господарювати на належній йому земельній ділянці.

Просив зобов'язати відповідача повернути йому земельну ділянку розміром 3,15 га розташовану на території Старовірівської сільської ради Шевченківського району Харківської області, яка перебувала у нього в оренді та належить йому на праві приватної власності на підставі Витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 17869741) в зв'язку з закінченням договору оренди землі № 157 від 01 листопада 2006 року; стягнути з відповідача на його користь судові витрати по справі.

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 27 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено, визнано договір оренди між Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Старовірівський птахокомплекс і ОСОБА_2, укладений 01 листопада 2006 року і зареєстрований за № НОМЕР_2 у відділі Харківської регіональної філії Центр ДЗК при Держкомземі України - закінченим; зобов'язано Сільськогосподарське товариства з обмеженою відповідальністю Старовірівський птахокомплекс повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,15 га на підставі державного акту від 25 жовтня 2002 року серії НОМЕР_1 кадастровий НОМЕР_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Старовірівської сільської ради Шевченківського району Харківської області; стягнуто зі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Старовірівський птахокомплекс на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 972,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Старовірівський птахокомплекс подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення - скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому посилався на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що пунктом 43 договору зазначено, що він набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації, тобто строк дії договору починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення; що спірний договір не визнано недійсним, він є чинним, тому вимога позивача щодо витребування земельної ділянки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства; що право власності на частину земельної ділянки перейшло до позивача 29 липня 2009 року, а не 02 грудня 2016 року, як він вказує, оскільки свідоцтво про право на спадщину за законом він отримав саме 29 липня 2009 року, тобто з 2009 року позивач знав про існування спірного договору та отримував орендну плату, при цьому не заявляв про розірвання договору, а навпаки, отримуючи орендну плату він погодився з його умовами і відповідно до умов законодавства визнав його.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Старовірівський птахокомплекс необхідно задовольнити, рішення суду - скасувати.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що строк дії договору необхідно відраховувати з моменту підписання, а не з моменту реєстрації.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 25 жовтня 2002 року батько позивача ОСОБА_2 був власником земельної ділянки площею 3, 15 га, яка розташована на території Старовірівської сільської ради Шевченківського району Харківської області.

01 листопада 2006 року між батьком позивача та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років. Складено акт прийому-передачі земельної ділянки, згідно якого 01 листопада 2006 року земельну ділянку передано в оренду відповідачу. Пунктом 43 договору передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Державна реєстрація договору відбулась 05 лютого 2008 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача помер.

Свідоцтво про право на спадщину, до складу якої увійшла і земельна ділянка площею 3,15 га, позивач отримав 29 липня 2009 року.

Із заяви, яка міститься на аркуші справи № 19 вбачається, що тільки 09 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з вимогою про розірвання договору та повернення йому земельної ділянки для самостійного господарювання.

Із відповіді відповідача вбачається, що він як спадкоємець отримав у спадщину цю земельну ділянку ще 29 липня 2009 року, коли договір оренди вже було зареєстровано, весь цей час отримував орендну плату, погодився з умовами договору, тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 було відмовлено.

В суді апеляційної інстанції сторони не заперечували, що після смерті батька орендну плату отримував позивач і ніяких заяв щодо розірвання договору протягом 7 років не надавав.

Відповідно до ч.1 ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року із змінами та доповненнями.

Відповідно до ст.1 цього Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що у відповідності до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

За змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року (справа № 6-2777цс16).

Матеріали справи свідчать про те, що договір оренди зареєстровано 05 лютого 2008 року, тому строк дії договору оренди закінчується у лютому 2018 року, і позов ОСОБА_1 щодо припинення договору шляхом його розірвання, оскільки строк дії його закінчився, є передчасним.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущений строк позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, воно підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні позову ОСОБА_1 за передчасністю.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2.ст.314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Старовірівський птахокомплекс - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 27 березня 2017 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії