Рішення

від 30.03.2017 по справі 906/140/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" березня 2017 р. Справа № 906/140/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 28.12.2016 № 04-02/17

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс ВС" (с. Холосне Коростенського району Житомирської області)

про стягнення 6 005 686,08 грн

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення 6 005 686,08 грн, з яких: 5 708 276,30 грн основного боргу та 297 409,78 грн пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив зобов'язання відповідно до договору купівлі-продажу № 510-09/16 від 19.08.2016.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач вимоги ухвал від 16.02.2017 та від 09.03.2017 не виконав, свого представника в судове засідання не направив, надіслав до суду електронне повідомлення № 7 від 29.03.2017, в якій відповідач просив відкласти судове засідання у зв'язку з хворобою директора. Докази в підтвердження викладеного не подано.

Відповідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Враховуючи, що відповідач не був позбавлений права направити в судове засідання іншого представника або направити письмовий відзив на позовну заяву поштовим зв'язком, приймаючи до уваги, що явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Враховуючи викладене, клопотання ТОВ "Агрохімресурс ВС" про відкладення розгляду справи суд відхиляє.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.08.2016 між Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" (позивач/покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс ВС" укладено договір купівлі-продажу № 510-09/16, за умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві ТМЦ,а саме; гречки 2 та 3 класів, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити ТМЦ (а.с. 10-14).

Відповідно п. 2.1 договору, ціна договору складається з загальної вартості ТМЦ, що передаються згідно цього договору та становить 16 300 000,00 грн.

Розрахунок між покупцем та продавцем за договором здійснюється в безготівковій формі у гривнях шляхом перерахування покупцем продавцю 100% вартості ТМЦ зазначеної у п. 2.1 впродовж 3 банківських днів після підписання договору (п. 3.2 договору).

Додатковими угодами №1 від 30.09.2016 та №2 від 31.10.2016 сторони змінювали терміни передачі у власність покупцю ТМЦ

Так, згідно п. 4.3 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 31.10.2016), продавець в термін до 01.12.2016, передає у власність покупцю ТМЦ (а.с. 16).

19.08.2016 та 22.08.2016 позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 16 300 000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 17-18).

Відповідач свої зобов'язання виконав частково, здійснивши поставку товару на загальну суму 10 591 723,70 грн (61,110 тонн гречки 2 класу врожаю 2016 року на суму 996 093,00 грн та 588,689 тонн гречки 3 класу врожаю 2016 року на суму 959 5630,70 грн).

05.01.2047 на адресу відповідача позивачем була надіслана вимога №02-08/3/22 про повернення перерахованих коштів в сумі 5 708 276,30 грн до 16.01.2017 (а.с.22-23).

В силу приписів частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, заборгованість в сумі 5 708 276,30 грн підтверджена доказами та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 297 409,78 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.4 договору, за порушення продавцем умов даного договору щодо передачі ТМЦ, продавець виплачує покупцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, діючої за період її обчислення, від вартості ТМЦ зазначеної в п. 2.1 договору, за кожен день прострочення виконання умов п. 4.3-4.4 цього договору.

Як вбачається з ч. 2, 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Тобто, покупець має право вимагати від продавця або передання оплаченого товару та нарахувати санкції у виді пені за прострочення поставки товару, або повернення йому суми попередньої оплати та нарахувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (за умови встановлення договором такого обов'язку).

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар ( гречки).

З позовної заяви вбачається, що позивач просив повернути суму попередньої оплати, однак нарахував пеню за прострочення поставки товару.

Отже, господарський суд доходить висновку, що позивачем нараховано пеню на інше зобов'язання, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені ст.536 ЦК.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.43 ГПК України).

Відповідач заперечень з приводу заявлених позовних вимог та доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 5708276,30 грн попередньої оплати. В решті позову відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс ВС" (11574, Житомирська область, Коростенський район, с. Холосне, вул. Центральна, буд. 20-А, код 39354902) на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (01001, м. Київ, вул. Грінченка, 1, код 38926880):

- 5 708 276,30 грн попередньої оплати;

- 85 624,15 грн судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 31.03.17

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк:

1 - у справу,

2 - відповідачу (рек. з повід.)