Постанова

від 04.05.2017 по справі 906/140/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2017 р. Справа № 906/140/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демянчук Ю.Г.

судді Тимошенко О.М. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі судового засідання Дика А.І.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 довіреність № 04-02/17 від 28.12.2016

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" на рішення господарського суду Житомирської області від 30.03.17 р. у справі № 906/140/17 (суддя Маріщенко Л.О. )

за позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс ВС" (с. Холосне Коростенського району Житомирської області)

про стягнення 6 005 686,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс ВС" 6 005 686,08 грн, з яких: 5 708 276,30 грн основного боргу та 297 409,78 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору купівлі-продажу № 510-09/16 від 19.08.2016 укладеного між сторонами.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 30.03.2017 року (суддя Маріщенко Л.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс ВС" на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" - 5 708 276,30 грн. попередньої оплати, 85 624,15 грн. витрат на сплату судового збору. В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми попередньої оплати. В частині стягнення пені судом відмовлено, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошового зобов'язання), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені ст. 536 Цивільного кодексу України

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в стягненні пені у розмірі 297 409,78 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги сторона посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 96 ГПК України, та не направив до суду відзив на апеляційну скаргу, участі представника в судовому засіданні не забезпечив.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін ухвалою суду від 19.04.2017 не визнавалась судом обов'язковою.

Згідно ст. 22 ГПК України явка в судове засідання - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до приписів п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.08.2016 між Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" (позивач/покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс ВС" укладено договір купівлі-продажу № 510-09/16, за умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві ТМЦ,а саме; гречки 2 та 3 класів, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити ТМЦ (а.с. 10-14).

Відповідно п. 2.1 договору, ціна договору складається з загальної вартості ТМЦ, що передаються згідно цього договору та становить 16 300 000,00 грн.

Розрахунок між покупцем та продавцем за договором здійснюється в безготівковій формі у гривнях шляхом перерахування покупцем продавцю 100% вартості ТМЦ зазначеної у п. 2.1 впродовж 3 банківських днів після підписання договору (п. 3.2 договору).

Додатковими угодами №1 від 30.09.2016 та №2 від 31.10.2016 сторони змінювали терміни передачі у власність покупцю ТМЦ

Так, згідно п. 4.3 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 31.10.2016), продавець в термін до 01.12.2016, передає у власність покупцю ТМЦ (а.с. 16).

19.08.2016 та 22.08.2016 позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 16 300 000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 17-18).

Відповідач свої зобов'язання виконав частково, здійснивши поставку товару на загальну суму 10 591 723,70 грн (61,110 тонн гречки 2 класу врожаю 2016 року на суму 996 093,00 грн та 588,689 тонн гречки 3 класу врожаю 2016 року на суму 959 5630,70 грн).

05.01.2047 на адресу відповідача позивачем була надіслана вимога №02-08/3/22 про повернення перерахованих коштів в сумі 5 708 276,30 грн до 16.01.2017 (а.с.22-23).

З урахуванням встановлених господарським судом обставин справи здійснюючи апеляційний перегляд, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, натомість відповідач лише частково поставивши 61,110 тонн гречки 2 класу 2016 року врожаю на суму 996 093,00 грн. та 588,689 тонн гречки з класу 2016 року врожаю на суму 9 595 630,70 грн. Таким чином, заборгованість в сумі 5 708 276,30 грн. підтверджена доказами та підлягає задоволенню.

Окрім того, за прострочення поставки товару позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 297 409,78 грн.

Відповідно до п. 8.4 договору, за порушення продавцем умов даного договору щодо передачі ТМЦ, продавець виплачує покупцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, діючої за період її обчислення, від вартості ТМЦ зазначеної в п. 2.1 договору, за кожен день прострочення виконання умов п. 4.3-4.4 цього договору.

Як вбачається з ч. 2, 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Тобто, покупець має право вимагати від продавця або передання оплаченого товару та нарахувати санкції у виді пені за прострочення поставки товару, або повернення йому суми попередньої оплати та нарахувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (за умови встановлення договором такого обов'язку).

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар (гречки).

З позовної заяви вбачається, що позивач просив повернути суму попередньої оплати, однак нарахував пеню за прострочення поставки товару.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що позивачем нараховано пеню на інше зобов'язання, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені ст.536 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду України № 3-90гс14 від 16.09.2014, який відповідно до статті 111-28 ГПК України має враховуватись судами при застосуванні норм права.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Апелянтом не наведено суду будь-яких доводів та не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б по суті спростовували висновки суду першої інстанції та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд всебічно та повно дослідив всі обставини справи, дав належну оцінку наявним у ній доказам і правильно застосувавши норми матеріального права обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги позивача і правові підстави для скасування або зміни цього рішення відсутні.

У зв'язку з таким апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105, ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 30.03.2017 у справі № 906/140/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 906/140/17 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.