Рішення

від 12.12.2017 по справі 906/140/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" грудня 2017 р. Справа № 906/140/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 28.12.2016;

від відповідача: не прибув;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс ВС" (с. Холосне

Коростенський район Житомирська область)

про стягнення пені 297409,78 грн. та судових витрат

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення 6005686,08грн., з яких: 5708276,30грн. - основного боргу та 297409,78грн. - пені.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.03.2017 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс ВС" на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" 5708276,30грн. попередньої оплати, 85624,15грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.05.2017 рішення Господарського суду Житомирської області від 30.03.2017 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2017 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.05.2017 та рішення Господарського суду Житомирської області від 30.03.2016 в частині відмови в позові про стягнення пені в сумі 297 409,78 грн. та розподілу судових витрат скасовані, і справу №906/140/17 в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями справу №906/140/17 передано на новий розгляд судді Терлецькій-Байдюк Н.Я.

Ухвалою суду від 27.11.2017 справу №906/140/17 прийнято до свого провадження та призначено засідання суду.

В судовому засіданні представник позивача позов в частині стягнення пені підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях від 05.12.2017. Зазначає, що у договорі сторони, керуючись ст.627 ЦК України, погодили у разі не поставки відповідачем ТМЦ, останній зобов'язаний сплатити на користь ПАТ "Аграрний фонд" пеню у розмірі, який передбачений п.8.4 договору. Відповідачем у порушення умов договору поставку товару здійснено не у повному обсязі, а тому відповідно до п.п.5.4, 5.5, 8.4 договору та згідно з ст.ст.230,231 ГК України та ст.549 ЦК України, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача суму пені у розмірі 297409,78грн.

На день розгляду справи відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. 11.12..2017 на адресу суду повернулася ухвала, яка направлялася відповідачу за адресою: Житомирська область, Коростенський район, с.Холосне, вул. Центральна, буд.20-А, з відміткою поштового відділення: "Підприємство не існує".

В зв'язку з чим судом відповідно до ст.ст. 17, 21-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб-підприємців" зроблено електронний запит від 12.12.2017 за №1003359939 та роздрукований спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс ВС", згідно якого останній знаходиться за адресою: Житомирська область, Коростенський район, с. Холосне, вул. Центральна, 20-А.

В пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою, повідомленою суду стороною, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, що 19.08.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" (покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс ВС" (продавець/відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 510-09/16 (а.с.10-14), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві товарно-матеріальні цінності (далі - ТМЦ), а саме: гречку врожаю 2016 року загальною кількістю 1000 тонн 2 та 3 класів, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити ТМЦ (п.1.1 договору).

Відповідно п. 2.1 договору ціна договору складається з загальної вартості ТМЦ, що передаються згідно цього договору та становить 16 300 000 грн.

Розрахунок між покупцем та продавцем за договором здійснюється в безготівковій формі у гривнях шляхом перерахування покупцем продавцю 100% вартості ТМЦ зазначеної у п. 2.1 впродовж 3 банківських днів після підписання договору (п.3.2 договору).

Додатковими угодами №1 від 30.09.2016 року та №2 від 31.10.2016 року сторони змінювали терміни передачі у власність покупцю ТМЦ.

Згідно з п. 4.3 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 31.10.2016 року), продавець в термін до 01.12.2016 року передає у власність покупця ТМЦ та складський документ і картку аналізу зерна або посвідчення.

За п. 4.4 договору сторони підтверджують передачу та приймання ТМЦ шляхом складання Акту приймання-передачі, кожен примірник якого повинен бути підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін.

Крім того, за положенням п. 5.4 договору покупець має право вимагати у продавця, зокрема, повернення коштів, оплачених за ТМЦ згідно розділу 3 цього договору та/або сплати пені відповідно п. 8.4 цього договору у випадку порушення продавцем умов даного договору щодо передачі ТМЦ (п. 4.3-4.4 цього договору).

Пунктом 5.5 договору встановлено обов'язок продавця на вимогу покупця повернути кошти, оплачені за ТМЦ згідно розділу 3 цього договору та/або сплатити пеню відповідно п. 8.4 цього договору у випадку порушення продавцем умов даного договору щодо передачі ТМЦ (п. 4.3-4.4 цього договору).

Відповідно до п. 8.4 договору за порушення продавцем умов даного договору щодо передачі ТМЦ, продавець виплачує покупцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, діючої за період її обчислення, від вартості ТМЦ зазначеної в п. 2.1 договору, за кожен день прострочення виконання умов п. 4.3-4.4 цього договору.

19.08.2016 року та 22.08.2016 року позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 16 300 000 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Відповідач свої зобов'язання виконав частково, здійснивши поставку товару на загальну суму 10 591 723,70 грн. (61,110 тонн гречки 2 класу врожаю 2016 року на суму 996 093 грн. та 588,689 тонн гречки 3 класу врожаю 2016 року на суму 959 5630,70 грн.).

05.01.2017 року на адресу відповідача позивачем була надіслана вимога №02-08/3/22 про повернення перерахованих коштів в сумі 5 708 276,30 грн. та 113 541,67 грн. пені до 16.01.2017 року.

В зв'язку з неналежним виконанням з боку відповідача умов договору купівлі-продажу № 510-09/16 від 19.08.2016, укладеного між сторонами, у лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс ВС" 6 005 686,08 грн., з яких: 5 708 276,30 грн. - основного боргу та 297 409,78 грн. - пені.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.03.2017 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.05.2017, позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс ВС" на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" - 5 708 276,30 грн. попередньої оплати, 85 624,15 грн. витрат на сплату судового збору. В решті позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2017 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.05.2017 та рішення Господарського суду Житомирської області від 30.03.2016 в частині відмови в позові про стягнення пені в сумі 297 409,78 грн. та розподілу судових витрат скасовані, і справу №906/140/17 в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі. При цьому зазначено, що суди обох інстанцій дійшовши висновку про те, що не грошовий характер зобов'язання унеможливлює нарахування пені за прострочення його виконання, не врахували вимог законодавства та не навели правової оцінки умовам п.п. 5.4, 5 .5 та 8.4 договору та доводам позивача щодо можливості застосування договірної штрафної санкції за порушення строку виконання господарського зобов'язання одночасно із поверненням попередньої оплати.

Отже, новий розгляд даної справи здійснюється в частині позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 297 409,78грн.

За змістом положень статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення містяться й у статтях 525, 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Разом з тим, за ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).

Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 ГК визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК).

Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 ЦК, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 ГК розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду України від 08.02.2017 року у справі № 910/29/752/15.

Як було зазначено вище, п. 5.5 договору визначено обов'язок продавця на вимогу покупця повернути кошти, оплачені за ТМЦ згідно розділу 3 цього договору та/або сплатити пеню відповідно п. 8.4 цього договору у випадку порушення продавцем умов даного договору щодо передачі ТМЦ.

Відповідно до п. 8.4 договору за порушення продавцем умов даного договору щодо передачі ТМЦ, продавець виплачує покупцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, діючої за період її обчислення, від вартості ТМЦ, зазначеної в п. 2.1 договору, за кожен день прострочення виконання умов п. 4.3-4.4 цього договору.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені за несвоєчасне повернення коштів за недопоставлений товар в сумі 297409,78грн., суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам договору купівлі-продажу №510-09/16 від 19.08.2016.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов не оспорив, доказів повернення коштів не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 297 409,78грн. пені обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов в частині стягнення пені задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс ВС" (11574, Житомирська область, Коростенський район, с. Холосне, вул. Центральна, буд. 20-А, код ЄДРПОУ 39354902)

- на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (01001, м. Київ, вул. Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 38926880):

- 297 409,78грн. - пені

- 4 461,15грн. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 14 грудня 2017 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (за заявою)

3 - відповідачу (рек. з повід.)