Рішення

від 23.03.2017 по справі 905/331/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.03.2017р. Справа №905/331/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газова компанія Енергоресурс , м.Донецьк, код ЄДРПОУ 32942755

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Донецький електрометалургійний завод , м.Донецьк, код ЄДРПОУ 30479040

про стягнення 1362292,19 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 - дир.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Газова компанія Енергоресурс , м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства Донецький електрометалургійний завод , м.Донецьк про стягнення інфляції - 1276614,63 грн, 3% річних - 85677,56 грн, всього 1362292,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №ЕР21-0578ДО/НОМЕР_1 від 26.12.2012р. про постачання природного газу, що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних збитків.

Відповідач у судові засідання 02.03.2017р., 23.03.2017р. не з'явився, витребуваних судом документів не представив, будь-яких пояснень по суті спору не надав. Одночасно, за висновками суду, Приватне акціонерне товариство Донецький електрометалургійний завод було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

За приписами ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

За змістом ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із відомостями, які наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 83062, Донецька обл., м.Донецьк, вул.І.Ткаченка, буд.122.

З огляду на те, що відповідач знаходиться на території, на яку не здійснюється пересилання поштової кореспонденції, 10.02.2017р., 06.03.2017р. на офіційному веб-порталі Судова влада України ( dn.arbitr.gov.ua) , у розділі Новини та події суду були розміщені оголошення про дату та час судових засідань у справі №905/331/17, призначених на 02.03.2017р., 23.03.2017р.

Крім того, ухвали від 10.02.2017р., 02.03.2017р. надсилались на електронну пошту відповідача, посилання на яку наявне у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач, зокрема, у судове засідання, 23.03.2017р. не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Наразі, судом враховано, що згідно з ухвалою господарського суду від 02.03.2017р. присутність сторін у судовому засіданні 23.03.2017р. обов'язковою не визнавалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Як свідчать матеріали справи, 26.12.2012р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір №ЕР21-0578ДО/НОМЕР_1 про постачання природного газу, за приписами п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати покупцю природнй газ, що не є імпортованим на митну територію України, який надалі за текстом цього договору називатиметься газ в обумовлених цим договором порядку та кількості, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ в порядку та на умовах, визначених цим договором.

За правилами п.2.1 договору №ЕР21-0578ДО/НОМЕР_1 від 26.12.2012р. (в редакції додаткових угод №6 від 25.09.2013р., №7 від 24.12.2013р.) постачальник поставляє покупцю природний газ для власної потреби в 2013-2014р.р., а покупець приймає і оплачує природний газ, призначений для потреб споживачів України, в об'ємах, зокрема, у грудні 2013р. - 1500 тис. куб. м, січні 2014 р. - 1100 тис. куб. м, лютому 2014р. - 1100 тис. куб. м, березні 2014р. - 1100 тис. куб. м.

Відповідно до п.п.3.1-3.3 укладеного сторонами правочину вартість 1000 куб. м газу, що поставляється за даним договором на момент укладання цього договору без урахування вартості транспортування газу, становить 4175 грн, в тому числі: ціна 1000 куб. м газу - 3410,95 грн, збір у вигляді цільової надбавки тарифу на природний газ - 2% - 68,22 грн, ПДВ 20% - 695,83 грн. Загальна вартість газу, що поставляється за даним договором на момент укладання цього договору складає 23171250 грн, в т.ч. ПДВ 3861875 грн. У разі перевищення покупцем фактичного споживання газу понад запланований, за умови відсутності заперечень з боку постачальника, загальна сума договору збільшується на вартість газу, що була поставлена постачальником понад об'єми, обумовлені п.2.1 цього договору, про що укладається додаткова угода. Розмір покупної ціни на газ, що вказана у цьому договорі може змінюватись за взаємною письмовою домовленістю сторін, про що складається письмова додаткова угода, або на вимогу покупця чи постачальника, у зв'язку з рішеннями, прийнятими органами державної влади чи зміною цін на ринку газу. Якщо ціна на газ, включаючи витрати пов'язані з його постачанням, змінюється внаслідок набрання чинності нормативних документів Кабінету Міністрів України, НКРЕ України, Мінпаливенерго України протягом дії даного договору, вартість газу буде коригуватись відповідно до цих документів та змін, що є обов'язковим для покупця і постачальника з моменту введення їх в дію.

Додатковими угодами №4 від 27.06.2013р., №8 від 31.12.2013р. сторони вносили зміни в п.3.1 договору №ЕР21-0578ДО/НОМЕР_1 від 26.12.2012р., внаслідок чого з 01.07.2013р. ціна за 1000 куб. м природного газу становила 4233,82 грн без урахування вартості на транспортування, розподіл і постачання природного газу, в тому числі: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2% - 69,18 грн, податок на додану вартість за ставкою 20% - 705,64 грн; з 01.01.2014р. - 3810,31 грн без урахування вартості на транспортування, розподіл і постачання природного газу, в тому числі: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2% - 62,26 грн, податок на додану вартість за ставкою 20% - 635,05 грн.

За приписами п.10.1 договору №ЕР21-0578ДО/НОМЕР_1 від 26.12.2012р. (в редакції додаткової угоди №7 від 24.12.2013р.) останній вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2014р., а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст.712 Цивільного кодексу України та ст.ст.264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст.655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено у п.п.3.8 - 3.10 договору №ЕР21-0578ДО/НОМЕР_1 від 26.12.2012р. кількість газу, яка передається постачальником покупцю у відповідному місяці оформлюється трьохсторонніми актами приймання-передачі газу, підписаними уповноваженими представниками сторін. Трьохсторонні акти прийому-передачі газу, що зазначені в п.3.8 цього договору, уповноважені представники сторін оформлюють (підписують та скріплюють печаткою) до 5 числа наступного за звітним місяця. Трьохсторонні акти прийому-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Газ вважається переданим постачальником та прийнятий покупцем після підписання акту приймання-передачі природного газу уповноваженими особами постачальника і покупця. При цьому до покупця повністю переходить право власності на газ. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Як свідчать матеріали справи, на виконання договору №ЕР21-0578ДО/НОМЕР_1 від 26.12.2012р. позивачем та відповідачем було підписано, зокрема, акти приймання-передачі природного газу на загальну суму 4857430,52 грн, а саме:

- б/н від 31.12.2013р. у грудні 2013 року на суму 2916761,23 грн (688,919 тис. куб. м),

- б/н від 31.12.2013р. у грудні 2013 року на суму 285279,24 грн (67,381 тис. куб. м),

- б/н від 31.01.2014р. у січні 2014 року на суму 1445708,58 грн (379,420 тис куб. м),

- б/н від 28.02.2014р. у лютому 2014 року на суму 164757,89 грн (43,240 тис. куб. м),

- б/н від 31.03.2014р. у березні 2014 року на суму 44923,58 грн (11,790 тис. куб. м).

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.4.1 договору №ЕР21-0578ДО/НОМЕР_1 від 26.12.2012р. оплата за природний газ, що постачається згідно п.2.1 даного договору проводиться покупцем на рахунок постачальника у такому порядку:

- оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів, проводиться у вигляді попередньої оплати за 5 днів до початку місяця поставки газу;

- оплата в розмірі 40% від вартості запланованих місячних обсягів, проводиться не пізніше 15 числа місяця поставки газу;

- оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів, проводиться не пізніше 27 числа місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично спожитий природний газ здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі газу. Датою оплати вважається дата списання коштів на рахунок покупця.

Відповідно до п.4.3 укладеного сторонами правочину у випадку оплати покупцем суми, яка перевищує вартість фактично спожитого ним газу постачальник проводить зарахування цієї суми в рахунок попередньої оплат за газ, який буде поставлений покупцеві в наступному місяці, тим самим оплата в розмірі 30% згідно п.4.1 договору буде зменшена.

За приписами п.1.9 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року).

Відтак, зобов'язання з оплати газу на загальну суму 4857430,52 грн, мали бути виконані наступним чином:

- за поставкою грудня 2013 року на загальну суму 3202040,47 грн - 09.01.2014р. включно;

- за поставкою січня 2014 року на суму 1445708,58 грн - 10.02.2014р. включно, з урахуванням того, що останній день строку (09.02.2014р.) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

- за поставкою лютого 2014 року на суму 164757,89 грн - 10.03.2014р. включно, з урахуванням того, що останній день строку (09.03.2014р.) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

- за поставкою березня 2014 року на суму 44923,58 грн - 09.04.2014р. включно.

За змістом наявної у матеріалах справи картки рахунку 361 за 01.12.2013р. - 25.01.2017р. по Приватному акціонерному товариству Донецький електрометалургійний завод станом на 01.12.2013р. за вказаним правочином обліковувалась переплата відповідача у розмірі 285279,28 грн.

При цьому, як вказує позивач та проти чого відповідач в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не заперечує, фактичне перерахування вартості природного газу за спірними поставками на загальну суму 2527800 грн, що підтверджується банківськими виписками Публічного акціонерного товариства Міський комерційний банк по рахунку №260050765301, було здійснено відповідачем у наступні строки:

- 04.12.2013р. на суму 1000000 грн,

- 08.12.2013р. на суму 1000000 грн,

- 30.12.2014р. на суму 300000 грн,

- 11.02.2014р. на суму 35000 грн,

- 17.02.2014р. на суму 35000 грн,

- 25.02.2014р. на суму 98000 грн,

- 04.04.2014р. на суму 45000 грн,

- 08.04.2014р. на суму 14800 грн.

Таким чином, враховуючи наявну переплату відповідача за договором №ЕР21-0578ДО/НОМЕР_1 від 26.12.2012р. у розмірі 285279,28 грн, проведені оплати за період з 04.12.2013р. по 08.04.2014р. на загальну суму 2527800 грн, станом на 08.04.2014р. заборгованість Приватного акціонерного товариства Донецький електрометалургійний завод становила 2044351,23 грн.

23.11.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю Газова компанія Енергоресурс та Приватне акціонерне товариство Донецький електрометалургійний завод підписали акт погашення взаємної заборгованості (угода №1/11 від 23.11.2015р.) відповідно до якого погодили зарахування зустрічних однорідних вимог по договору №ЕР21-0578ДО/НОМЕР_1 від 26.12.2012р. за поставками грудня 2013 року (у залишковій частині - 388961,18 грн), січня 2014 року (1445708,58 грн), лютого 2014 року (164757,89 грн), березня 2014 року (44923,58 грн) та договору №502986 від 11.11.2015р. на загальну суму залишкової заборгованості у розмірі 2044351,23 грн.

З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи ухвалами господарського суду від 10.02.2017р., 02.03.2017р. відповідача було зобов'язано надати, зокрема, відзив на позовну заяву та докази оплати заборгованості за договором №ЕР21-0578ДО/НОМЕР_1 від 26.12.2012р.

Проте, відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, факту факту погашення заборгованості за спірними поставками за договором №ЕР21-0578ДО/НОМЕР_1 від 26.12.2012р. саме в ті дати, які визначені позивачем, не спростовано.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п.2.3 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, при прийнятті цього рішення суд виходить з того, що фактичне перерахування вартості спожитого у січні-березні 2014 року природного газу за договором №ЕР21-0578ДО/НОМЕР_1 від 26.12.2012р. було здійснено відповідачем з порушенням строків, які встановлені укладеною сторонами угодою.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п.5.1 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 85677,56 грн, а саме:

- 76523,53 грн за період з 11.02.2014р. по 16.11.2015р. (поставка січня 2014 року на суму 1445708,58 грн),

- 8341,71 грн за період з 11.03.2014р. по 16.11.2015р. (поставка лютого 2014 року на суму 164757,89 грн);

- 812,32 грн за період з 11.04.2015р. по 16.11.2015р. (поставка березня 2014 року на суму 44923,58 грн).

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що він є арифметично вірним.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю Газова компанія Енергоресурс просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 1276614,63 грн, а саме:

- 1118337,06 грн за період з 11.02.2014р. по 17.11.2015р. (поставка січня 2014 року на суму 1445708,58 грн),

- 125706,72 грн за період з 11.03.2014р. по 17.11.2015р. (поставка лютого 2014 року на суму 164757,89 грн);

- 32570,85 грн за період з 11.04.2014р. по 17.11.2015р. (поставка березня 2014 року на суму 44923,58 грн).

Дослідивши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд зазначає про наступне:

За приписами п.3.2 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Поставка січня 2014 року на суму 1445708,58 грн.

Як встановлено судом вище, платіж за зобов'язаннями січня 2014 року мав бути здійснений не пізніше 10.02.2014р. включно. Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних втрат за ним починається з березня 2014 року. При цьому, позивачем відповідне нарахування розпочато з 11.02.2014 року.

Поставка лютого 2014 року на суму 164757,89 грн.

Платіж за зобов'язаннями лютого 2014 року мав бути здійснений не пізніше 10.03.2014р. включно. Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних втрат за ним починається з квітня 2014 року. При цьому, позивачем відповідне нарахування розпочато з 11.03.2014 року.

Поставка березня 2014 року на суму 44923,58 грн.

Платіж за зобов'язаннями березня 2014 року мав бути здійснений не пізніше 09.04.2014р. включно. Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних втрат за ним починається з травня 2014 року. При цьому, позивачем відповідне нарахування розпочато з 11.04.2014 року.

Водночас, як зазначалось, заборгованість за поставками січня 2014 року (1445708,58 грн), лютого 2014 року (164757,89 грн), березня 2014 року (44923,58 грн) була погашена відповідачем 23.11.2015р. шляхом підписання сторонами акту погашення взаємної заборгованості (угода №1/11 від 23.11.2015р.), внаслідок чого інфляційні збитки у листопаді 2015 року не підлягали нарахуванню.

За таких обставин, з урахуванням того, що позивачем не було враховано правил нарахування інфляційних втрат при здійсненні відповідного розрахунку, що призвело до безпідставного збільшення заявленої до стягнення суми інфляційної складової боргу за поставками січня-березня 2014 року, за висновками суду, стягненню з відповідача на користь позивача належать інфляційні збитки у розмірі 1195574,54 грн.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 1195574,54 грн з одночасним задоволенням вимог про стягнення 3% річних на заявлену позивачем суму у розмірі 85677,56 грн.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 20434,38 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам. Одночасно, виходячи з того, що за подання розглядуваної позовної заяви позивач сплатив судові витрати у більшому розмірі ніж передбачено діючим законодавством, Товариство з обмеженою відповідальністю Газова компанія Енергоресурс не позбавлено права та можливості звернутись до суду з клопотанням про повернення судового збору у переплаченому розмірі (0,01 грн) в порядку норм ст.7 Закону України Про судовий збір .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газова компанія Енергоресурс , м.Донецьк до Приватного акціонерного товариства Донецький електрометалургійний завод , м.Донецьк про стягнення інфляції - 1276614,63 грн, 3% річних - 85677,56 грн, всього 1362292,19 грн, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Донецький електрометалургійний завод (83062, Донецька область, м.Донецьк, Ленінський район, вул.І.Ткаченка, буд.122, код ЄДРПОУ 30479040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газова компанія Енергоресурс (83017, м.Донецьк, бул.Шевченка, буд.31, код ЄДРПОУ 32942755) суму інфляціних збитків - 1195574,54 грн, 3% річних - 85677,56 грн, а також судовий збір в сумі 19218,78 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

У судовому засіданні 23.03.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 28.03.2017р.

Суддя Ю.О.Паляниця