Ухвала

від 10.06.2020 по справі 905/331/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

У Х В А Л А

10.06.2020р. Справа №905/331/17

за заявою: б/н від 26.05.2020р. ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) у справі:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газова компанія Енергоресурс (83017, м.Донецьк, бул.Шевченка, 31)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Донецький електрометалургійний завод (83062, м.Донецьк, вул.І.Ткаченка, 122)

про стягнення 1362292,19 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Ю.О. Клименко

У засіданні брали участь:

від позивача: не з`явився

від відповідача (боржника): не з`явився

від стягувача ( ОСОБА_2 С.П.): не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.03.2017р. по справі №905/331/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газова компанія Енергоресурс , м.Донецьк до Приватного акціонерного товариства Донецький електрометалургійний завод , м.Донецьк про стягнення інфляції - 1276614,63 грн, 3% річних - 85677,56 грн, всього 1362292,19 грн, задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача суму інфляціних збитків - 1195574,54 грн, 3% річних - 85677,56 грн, а також судовий збір в сумі 19218,78 грн.

На виконання вказаного рішення, 10.04.2017р. господарським судом було видано відповідний наказ.

Ухвалою суду від 23.03.2020р. замінено стягувача у справі з Товариства з обмеженою відповідальністю Газова компанія Енергоресурс , м.Донецьк на його правонаступника - фізичну особу ОСОБА_1 , м.Макіївка в частині вимог про стягнення суми інфляціних збитків - 1195574,54 грн, 3% річних - 85677,56 грн.

29.05.2020р. до суду надійшла заява б/н від 26.05.2020р. ОСОБА_1 про поновлення строку пред`явлення до виконання наказу господарського суду Донецької області від 10.04.2017р. у справі №905/331/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газова компанія Енергоресурс до Приватного акціонерного товариства Донецький електрометалургійний завод про стягнення заборгованості, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства Донецький електрометалургійний завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газова компанія Енергоресурс суми інфляційних збитків 1195574,54 грн, 3% річних 85677,56 грн, а також судового збору в сумі 19218,78 грн.

В обґрунтування заяви стягувач зазначає, що виконавчий документ від 10.04.2017р. був скерований до органу примусового виконання рішень засобами поштового зв`язку 08.04.2020р., а саме до закінчення трирічного терміну пред`явлення наказу до виконання. Окрім того, заявник посилався на постанову №211 від 11.03.2020р. Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 зі змінами затвердженими постановою №215 від 16.03.2020р. Уряду, якою з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої ІНФОРМАЦІЯ_1 SARS ІНФОРМАЦІЯ_2 -2, на всій території України встановлено карантин. За твердженням ОСОБА_1 , карантинні заходи обмежили можливість звернення виконавчого документа до виконання.

Ухвалою суду від 01.06.2020р. заяву про поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа призначено до розгляду на 10.06.2020р., присутність учасників розгляду заяви у судовому засіданні визначена не обов`язковою.

Представники сторін та стягувач ОСОБА_3 Петрович у судове засідання 10.06.2020р. не з`явились, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.

З урахуванням того, що розгляд заяви про поновлення пропущеного процесуального строку обмежений десятиденним строком, а відсутність учасників розгляду заяви не є перешкодою для вирішення відповідного питання, суд розглядає по суті заяву б/н від 26.05.2020р. ОСОБА_1 у судовому засіданні 10.06.2020р. та зазначає про наступне:

За приписами ст.129 Конституції України обов`язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства.

За приписом ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини.

Статтею 17 вказаного закону передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.06.2004р. у справі Півень проти України вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване ст.6 Конвенції, також захищає виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які, у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (п.35 рішення).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. по справі Чіжов проти України (заява №6962/02) Європейським судом з прав людини зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції ( Іммобільяре Саффі проти Італії , заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі Горнсбі проти Греції , Європейським судом наголошено, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду .

Таким чином, виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

З урахуванням викладеного, судове рішення по справі №905/331/17, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

З матеріалів справи вбачається, що заявником отримано копію ухвали господарського суду Донецької області від 23.03.2020р. про заміну стягувача у справі 04.04.2020р., про що свідчить рекомендоване повідомлення за №6102231730175. В подальшому, 08.04.2020р. ОСОБА_1 звернувся до органу примусового виконання рішень із заявою б/н від 08.04.2020р. про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 23.03.2017р. по справі №905/331/17.

Водночас, як вбачається зі змісту повідомлення №17.13-52837/6 від 17.04.2020р. державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Оруджової К.І., на підставі п.2 ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження останньою було повернуто виконавчий документ - наказ №905/331/17 від 10.04.2017р. стягувачу без прийняття до виконання у зв`язку із пропуском встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. При цьому, державний виконавець керувався тим, що відповідний наказ був отриманий виконавчою службою 14.04.2020р. та не врахував, що його направлення стягувачем відбулось 08.04.2020р.

Внаслідок вищенаведеного, строк пред`явлення наказу господарського суду Донецької області від 10.04.2017р. по справі №905/331/17 на теперішній час є таким, що сплинув.

В силу норм ст.329 Господарського процесуального кодексу України, у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування заяви про відновлення строку для пред`явлення наказу до виконання, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Зважаючи на те, що наказ №905/331/17 від 10.04.2017р. був надісланий стягувачем до виконавчої служби своєчано, але безпідставно повернутий виконавчою службою у зв`язку з закінчення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, на теперішній час ОСОБА_1 створено перешкоди у виконанні рішення, яке набрало законної сили.

Разом з тим, судом враховано, що заявник набув статус стягувача у справі лише 23.03.2020р. з прийняттям господарським судом Донецької області відповідної ухвали.

За таких обставин, заява б/н від 26.05.2020р. ОСОБА_1 про поновлення строку пред`явлення до виконання наказу господарського суду Донецької області від 10.04.2017р. у справі №905/331/17 підлягає задоволенню в частині поновлення строку пред`явлення його до виконання щодо вимог про стягнення суми інфляційних збитків 1195574,54 грн, 3% річних 85677,56 грн.

Відносно судового збору у розмірі 19218,78 грн ОСОБА_1 не є стягувачем та особою, яка наділена правом порушувати питання про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа у цій частині, а отже заява вказаного стягувача підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.234, 329 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково заяву б/н від 26.05.2020р. ОСОБА_1 про поновлення строку пред`явлення до виконання наказу господарського суду Донецької області від 10.04.2017р. у справі №905/331/17.

Поновити строк на пред`явлення наказу до виконання по справі №905/331/17 від 10.04.2017р. в частині вимог про стягнення суми інфляційних збитків 1195574,54 грн, 3% річних 85677,56 грн.

Наказ по справі №905/331/17 від 10.04.2017р. в частині вимог про стягнення суми інфляційних збитків 1195574,54 грн, 3% річних 85677,56 грн дійсний для пред`явлення до виконання до 10.06.2023р. включно.

В іншій частині заяви відмовити.

Вступну та резолютивну частини ухвали складено та підписано 10.06.2020р.

Повний текст ухвали складено та підписано 12.06.2020р.

Згідно із ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом . Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Ю.О.Паляниця