Ухвала

від 23.03.2020 по справі 905/331/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

У Х В А Л А

23.03.2020р. Справа №905/331/17

за заявою: б/н від 02.03.2020р. ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) у справі:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газова компанія Енергоресурс (83017, м.Донецьк, бул.Шевченка, 31)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Донецький електрометалургійний завод (83062, м.Донецьк, вул.І.Ткаченка, 122)

про стягнення 1362292,19 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Клименко Ю.О.

У засіданні брали участь:

від позивача (стягувача): не з`явився

від відповідача (боржника): не з`явився

від заінтересованої особи ( ОСОБА_1 ): не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.03.2017р. по справі №905/331/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газова компанія Енергоресурс , м.Донецьк до Приватного акціонерного товариства Донецький електрометалургійний завод , м.Донецьк про стягнення інфляції - 1276614,63 грн, 3% річних - 85677,56 грн, всього 1362292,19 грн, задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача суму інфляційних збитків - 1195574,54 грн, 3% річних - 85677,56 грн, а також судовий збір в сумі 19218,78 грн.

На виконання вказаного рішення, 10.04.2017р. господарським судом було видано відповідний наказ.

12.03.2020р. до господарського суду надійшла заява б/н від 02.03.2020р. ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому провадженні з виконання судового рішення господарського суду Донецької області від 25 .03.2017р. у справі №905/331/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газова компанія Енергоресурс до Приватного акціонерного товариства Донецький електрометалургійний завод про стягнення заборгованості, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства Донецький електрометалургійний завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газова компанія Енергоресурс суму інфляційних збитків - 1195574,54 грн, 3% річних - 85677,56 грн, а також судовий збір в сумі 19218,78 грн, з Товариства з обмеженою відповідальністю Газова компанія Енергоресурс (код ЄДРПОУ 32942755) на ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 16.03.2020р. заяву про заміну сторони виконавчого провадження призначено до розгляду на 23.03.2020р. Присутність учасників розгляду заяви у судовому засіданні визначена не обов`язковою.

Представники сторін, заінтересована особа ОСОБА_1 у судове засідання 23.03.2020р. не з`явились, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.

З урахуванням того, що розгляд заяв про заміну сторони виконавчого провадження обмежений десятиденним строком, а відсутність учасників розгляду заяви не є перешкодою для вирішення відповідного питання, суд розглядає по суті заяву б/н від 02.03.2020р. ОСОБА_1 у судовому засіданні 23.03.2020р. та зазначає про наступне:

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

За приписами ст.129 Основного Закону України обов`язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства.

За приписом ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Горнсбі проти Греції наголосив на гарантоване ст.6 Конвенції право на суд, яке повинно розцінюватися не лише в аспекті права особи звернутися до суду за захистом своїх прав, а і як обов`язковість боржника до виконання судового рішення. Викладене означає, що виконання судового рішення є невід`ємною частиною судового процесу з метою забезпечення положень названої статті Конвенції (права на суд).

У рішеннях Європейського суду у справах Алпатов та інші проти України , Робота та інші проти України , Варава та інші проти Україні , ПМП Фея та інші проти України зазначається про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст.124 Конституції України.

Конституційний Суд України у рішенні №5-рп/2013 від 26.06.2013р. також зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

З огляду на те, що виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України Про виконавче провадження , який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно зі ст.1 Закону України Про виконавче провадження , виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (ч.ч.1, 2 ст.15 Закону України Про виконавче провадження ).

За змістом ч.5 ст.15 вказаного Закону України встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Поряд із цим, відповідно до ст.52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.334 Господарського процесуального кодексу України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

При цьому, приписами ч.5 наведеної норми процесуального кодексу України встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відтак, за змістом положень ст.ст.52, 334 Господарського процесуального кодексу України та ч.5 ст.15 Закону України Про виконавче провадження процесуальне правонаступництво як перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи відбувається у зв`язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, для вирішення питання можливості правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Особа, звертаючись до суду із заявою про заміну позивача (стягувача) з примусового виконання наказу господарського суду у справі на його правонаступника у зв`язку з переходом до останнього права вимоги відповідно до договору про відступлення права вимоги повинна довести належними та допустимими доказами, за яким саме правочином до неї перейшли права вимоги відносно боржника і який обсяг цих прав.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст.512 Цивільного кодексу України передбачені підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом ч.1 ст.513 вказаного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст.516 Цивільного кодексу України).

Отже, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відтак, з огляду на наведене, суд вважає, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення прав вимоги є правонаступництвом, і правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження (заміну стягувача у виданому судом наказі до відкриття виконавчого провадження) як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.

Водночас, правочин щодо відступлення прав вимоги, крім відповідної форми, має відповідати іншим загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України, адже їх недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) є підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України. Зокрема, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Рішення суду має прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

При вирішенні питання щодо заміни сторони (стягувача) у справі іншою особою з`ясуванню підлягають фактичні обставини щодо заміни відповідної особи як кредитора у спірному матеріальному правовідношенні на певного правонаступника з дотриманням вимог як матеріального, так і процесуального права.

У мотивувальній частині рішення господарського суду Донецької області від 23.03.2017р. по справі №905/331/17 суд дослідив обставини укладення договору №ЕР21-0578ДО/4500005326 від 26.12.2012р. про постачання природного газу; наявність обставин постачання природного газу у грудні 2013 року - березні 2014 року на загальну суму 4857430,52 грн; прострочення виконання власних грошових зобов`язань Приватним акціонерним товариством Донецький електрометалургійний завод з оплати енергетичного продукту, а також дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних збитків - 1195574,54 грн, 3% річних - 85677,56 грн.

Як свідчать матеріали заяви, 02.03.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Газова компанія Енергоресурс (первісний кредитор) та фізичною особою ОСОБА_1 (новий кредитор) був підписаний договір про відступлення прав вимоги, за змістом п.1.1 якого за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до Приватного акціонерного товариства Донецький електрометалургійний завод (код ЄДРПОУ 30479040) (далі - боржник) за зобов`язаннями боржника, які випливають з договору №ЕР21-0578ДО/4500005326 від 26.12.2012р. про постачання природного газу (зі змінами та доповненнями) в частині зобов`язань, які підтверджені рішенням господарського суду Донецької області від 23.03.2017р. у справі №905/331/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газова компанія Енергоресурс до Приватного акціонерного товариства Донецький електрометалургійний завод про стягнення заборгованості, а саме: 3% річних - 85677,56 грн, інфляційних збитків - 1195574,54 грн, судового збору - 19218,78 грн, всього 1300470,88 грн (далі - права вимоги). Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Відповідно до розділу 2 договору б/н від 02.03.2020р. сторони домовились, що за відступлення прав вимоги, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 10000 грн (далі - ціна договору). Оплата здійснюється з відкладальною умовою - протягом 10 робочих днів з моменту фактичного виконання боржником судового рішення у справі №905/331/17, яке складає право вимоги (шляхом примусового стягнення або добровільно) у сумі, не меншою за ціну договору.

Як визначено у п.6.3 договору про відступлення прав вимоги останній набирає чинності з дати його підписання сторонами.

Представлений суду примірник договору про відступлення прав вимоги б/н від 02.03.2020р. підписаний з боку первісного кредитора - директором Товариства з обмеженою відповідальністю Газова компанія Енергоресурс ОСОБА_2 та скріплений печаткою підприємства, з боку нового кредитора - фізичною особою ОСОБА_1 без зауважень та заперечень.

Доказів того, що договір б/н від 02.03.2020р. був розірваний або визнаний недійсним у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять.

Таким чином, у зв`язку з підписанням договору про відступлення прав вимоги б/н від 02.03.2020р., з огляду на приписи розділу 2 зазначеного правочину, відбулась заміна сторони кредитора у зобов`язанні за договором №ЕР21-0578ДО/4500005326 від 26.12.2012р. про постачання природного газу, внаслідок чого наявні підстави для заміни сторони (стягувача) у виконавчому листі - наказі господарського суду Донецької області №905/331/17 від 10.04.2017р. в частині стягнення суми інфляційних збитків - 1195574,54 грн, 3% річних - 85677,56 грн, з Товариства з обмеженою відповідальністю Газова компанія Енергоресурс на його правонаступника, фізичну особу ОСОБА_1 .

Водночас, Закон України Про судовий збір не є актом саме цивільного чи господарського законодавства. Обов`язок сплатити судовий збір за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів, не є за своєю суттю цивільним чи господарським зобов`язанням, і включається до складу судових витрат, а не до предмету і ціни позову (саме які виникають з цивільних та господарських правовідносин), і, відповідно, його процесуальний розподіл судом за результатами вирішення господарського спору між сторонами процесу в межах позивач-відповідач не є виникненням саме господарського чи цивільного зобов`язання в межах кредитор-боржник .

При цьому, вищенаведена ст.512 Цивільного кодексу України передбачає заміну кредитора саме у цивільному або господарському зобов`язанні.

Заміна кредитора у зобов`язанні, як і саме зобов`язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов`язані з виконанням судового рішення, в тому числі, щодо стягнення/відшкодування судового збору, характеру цивільно-правових не мають.

Правової позиції щодо неможливості заміни стягувача у справі в частині стягнення судових витрат дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. Зокрема, постанова від від 05.05.2018р. у справі №913/54/16, постанова від 13.05.2019р. у справі №916/106/15-г.

Отже, сплата суми судового збору не є зобов`язанням в розумінні положень ст.509 Цивільного кодексу України, а укладання сторонами договору б/н від 02.03.2020р. про відступлення прав вимоги не може мати наслідком перехід прав вимоги до ОСОБА_1 в частині стягнення судового збору за наказом від 10.04.2017р.

З огляду на наведене суд відмовляє у задоволенні заяви у цій частині.

Одночасно, господарський суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

За змістом розглядуваної заяви, заінтересованою в розумінні приписів ст.334 Господарського процесуального кодексу України особою вказано, що виконавчий документ по справі №905/331/17 до виконавчої служби не пред`являвся, у добровільному порядку також заборгованість не сплачено. Протилежного сторонами не доведено, а судом не встановлено.

Разом з цим, доданий до вказаного звернення примірник (копія) наказу суду №905/331/17 від 10.04.2017р. також не містить відміток органу примусового виконання рішень, які б свідчили про перебування цього документа на виконанні у відділі.

Тобто, за відсутності відкритого виконавчого провадження на теперішній час у суду наявні підстави для здійснення процесуальних дій на підставі ч.5 ст.334 Господарського процесуального кодексу України щодо заміни сторони (стягувача) у виконавчому листі - наказі господарського суду Донецької області №905/331/17 від 10.04.2017р.

Окрім того, судом також враховується, що звертаючись із розглядуваною заявою ОСОБА_1 припустився помилки щодо дати прийнятого у цій справі рішення.

За таких обставин, заява б/н від 02.03.2020р. ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому провадженні з виконання судового рішення у справі №905/331/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газова компанія Енергоресурс до Приватного акціонерного товариства Донецький електрометалургійний завод про стягнення заборгованості, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства Донецький електрометалургійний завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газова компанія Енергоресурс суму інфляційних збитків - 1195574,54 грн, 3% річних - 85677,56 грн, а також судовий збір в сумі 19218,78 грн, з Товариства з обмеженою відповідальністю Газова компанія Енергоресурс на ОСОБА_1 , підлягає частковому задоволенню, а резолютивна частина цієї ухвали - викладенню з урахуванням приписів ч.5 ст.334 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.52, 334, ст.234-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Заяву б/н від 02.03.2020р. ОСОБА_1 задовольнити частково.

Замінити стягувача з Товариства з обмеженою відповідальністю Газова компанія Енергоресурс (83017, м.Донецьк, бул.Шевченка, 31, код ЄДРПОУ 32942755) на його правонаступника - фізичну особу ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) у справі №905/331/17 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/331/17 від 10.04.2017р. про стягнення з Приватного акціонерного товариства Донецький електрометалургійний завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газова компанія Енергоресурс суми інфляціних збитків - 1195574,54 грн, 3% річних - 85677,56 грн.

В іншій частині заяви - відмовити.

Вступну та резолютивну частини ухвали складено 23.03.2020р.

Повний текст ухвали складено 30.03.2020р.

Згідно із ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом . Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Ю.О.Паляниця