Рішення

від 27.03.2017 по справі 912/4857/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2017 рокуСправа № 912/4857/16 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Вавренюк Л.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/4857/16

за позовом: Керівника Кіровоградської місцевої прокуратури

до відповідача 1: Покровської сільської ради

до відповідача 2: селянського фермерського господарства "ОСОБА_1Д."

про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору, зобов'язання повернути земельну ділянку.

Представники:

від прокуратури - ОСОБА_2, посвідчення №042584 видане 30.03.2016 р.;

від відповідача І - ОСОБА_3, довіреність № 4 від 25.01.2017 р.;

від відповідача ІІ - ОСОБА_4, довіреність № 2/17 від 20.01.2017 р.;

від відповідача ІІ - ОСОБА_5, довіреність № 4/17 від 20.03.2017 р.

Керівник Кіровоградської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду з позовною заявою, що містить наступні вимоги:

- визнати недійсним рішення Покровської сільської ради Кіровоградського району та області № 318 від 11.06.2014 р. "Про надання в оренду земельної ділянки селянському фермерському господарству "ОСОБА_1Д.";

- визнати недійсним на майбутнє договору оренди № 2 земельної ділянки загальною площею 22,0278 га кадастровий № 3522586900:02:000:9028 за межами населеного пункту на території Покровської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, укладений 11.06.2014 р. між Покровською сільською радою Кіровоградського району та області в особі сільського голови ОСОБА_6 та селянським фермерським господарством "ОСОБА_1Д." в особі ОСОБА_1;

- зобов'язати селянське фермерське господарство "ОСОБА_1Д" повернути земельну ділянку загальною площею 22,0278 га ріллі, кадастровий номер 3522586900:01:000:9028, що розташована на території Покровської сільської ради Кіровоградського району та області, вартістю 648197 грн. 97 коп. Покровській сільській раді.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує порушенням вимог ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 123, ч.ч. 1,2 ст. 124, ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України та абзацу 6 ст. 1, ст. 25, п. 34 ч. 1 ст. 26, п. 16 ч. 4 ст. 42, ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідач 1 - Покровська сільська рада письмового відзиву на позов не надала, однак, згідно усних пояснень повноважного представника проти задоволення позовних вимог заперечила, наголошуючи на тому, що відповідач 2 є добросовісним землекористувачем і що кошти від орендної плати є джерелом поповнення місцевого бюджету.

Згідно письмового відзиву на позов, відповідач 2 - селянське фермерське господарство "ОСОБА_1Д." (далі - СФГ "ОСОБА_1Д.") не погоджується із пред'явленим прокурором позовом, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на те, що:

- будь-якого припису чи статті закону не порушувало, обробіток земельної ділянки сільськогосподарського призначення відбувався виключно на підставі договору оренди землі, будь-яких прагнень щодо отримання земельної ділянки за спрощеною процедурою не проводило, дії фермерського господарства щодо використання земельної ділянки не завдали матеріальної та моральної шкоди;

- дії (заяви, клопотання, виготовлення документації) СФГ "ОСОБА_1Д." були спрямовані тільки на те, щоб у встановлений законом та договором оренди землі строк поновити договір оренди земельної ділянки терміном на 15 років, тоді як органи державної влади своїми діями порушили право відповідача 2 на поновлення договору оренди землі та затягували процес поновлення договірних відносин, в результаті чого майже звели його нанівець;

- доводи прокурора про те, що відповідач 2 отримав земельну ділянку в оренду за спрощеною процедурою не підтверджені будь-якими доказами (а.с. 76-81).

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд встановив наступні обставини.

На підставі розпорядження голови Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області (далі - Кіровоградська РДА) від 08.11.2007 р. № 693-р (а.с. 33-34), 17.12.2008 р. між Кіровоградською районною державною адміністрацією, як Орендодавцем, та СФГ "ОСОБА_1Д.", як Орендарем, укладено договір оренди землі, у відповідності до умов якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель постійного користування на території Покровської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (далі - Договір від 17.12.2008 р., а.с. 82-84).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 22,03 га, у тому числі 22,03 га ріллі (п. 2 Договору від 17.12.2008 р.).

Згідно п.п. 8 - 8.2. Договору від 17.12.2008 р., Договір укладено терміном на 5 років, починаючи з дати його державної реєстрації; для продовження терміну дії Договору Орендар зобов'язаний повідомити письмово другу сторону про бажання пролонгації Договору на новий строк не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку цього Договору; умови цього Договору зберігають свою чинність на строк його дії у випадках, коли після набуття чинності Договором законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені Договором, а також при зміні власника землі, якщо інше не передбачені у Договорі.

Договір від 17.12.2008 р. підписано сторонами, скріплено печатками Орендодавця та Орендаря та зареєстровано в Кіровоградському районному відділі КРФ ДП ЦДЗК при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 04.03.2009 р. за № 040937200005.

Додатками до Договору від 17.12.2008 р. є підписані та скріплені печатками Орендодавця та Орендаря акт визначення меж земельної ділянки в натурі на місцевості від 17.12.2008 р. та акт приймання-передачі об'єкта оренди (а.с. 85-86).

Відповідно до положень статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі", у редакції чинній на момент укладення зазначеного Договору, договір оренди землі підлягає державній реєстрації і набирає чинності після його державної реєстрації.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. З огляду на особливості, передбачені ст. 18 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладення Договору), строк з якого сторони змогли здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки розпочав свій перебіг саме з моменту державної реєстрації вказаного Договору, тобто з 04.03.2009 р. Отже, користуватися зазначеною в Договорі земельною ділянкою позивач мав право впродовж п'ятирічного терміну, тобто до 04.03.2014 р.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 13.06.2016 р. у справі № 6-643цс16.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Одночасно, ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено можливість поновлення договору оренди землі.

Вирішуючи даний спір, господарський суд застосовує редакцію вказаної статті, яка була чинною на дату, з якої виникло право Орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки.

Так, за наведеною нормою по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч. 1).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч. 6).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (ч. 7).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (ч. 8).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 9).

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (ч. 10).

Відповідач 2 стверджує, що з метою поновлення Договору від 17.12.2008 р. на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" СФГ "ОСОБА_1Д." 14.08.2013 р. звернулось до Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області із заявою про поновлення Договору терміном на п'ять років.

Листом від 11.09.2013 р. Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області зазначило заявнику, що в ході перевірки матеріалів, які додавались до заяви встановлено відсутність рішення районної ради про затвердження нормативної грошової оцінки, обмінного файлу земельної ділянки та агрохімічного паспорту земельної ділянки. Враховуючи наведене, Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області зазначило про відсутність підстав для задоволення заяви та запропонувало доопрацювати документацію із землеустрою, після чого повторно звернутись із відповідним клопотанням про затвердження проекту землеустрою, а також подати всі необхідні документи, передбачені земельним законодавством (а.с. 87).

Виконавши вимоги Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області щодо впорядкування земельної документації (а.с. 88-91), в березні 2014 р. відповідач 2 звернувся до Держземагентства з листом-повідомленням про поновлення Договору від 17.12.2008 р. строком на п'ятнадцять років (а.с. 92).

22.04.2014 р. Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області надано відповідь, що запропонована Орендарем земельна ділянка відповідно до затвердженого проекту землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності віднесена до земель комунальної власності, а отже, у Держземагентства немає підстав для задоволення заяви (а.с. 93).

Як з'ясовано господарським судом, на підставі рішення Кіровоградської обласної ради від 14.05.2009 р. № 689 та розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 04.06.2009 р. № 340-р (а.с. 36-37) встановлено межі села Покровське Кіровоградського району Кіровоградської області, до яких увійшла і земельна ділянка, передана в оренду відповідачу 2 на підставі Договору від 17.12.2008 р.

В силу вимог ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до положень ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Отже, за наведеними вище нормами Орендодавцем землі, що отримана відповідачем 2 в оренду за Договором від 17.12.2008 р., є Покровська сільська рада Кіровоградського району Кіровоградської області.

23.03.2014 р. відповідач 2 звернувся до відповідача 1 із листом-повідомленням про поновлення Договору від 17.12.2008 р. терміном на 15 років (а.с. 115), а 03.04.2014 р. - із заявою про надання в оренду земельної ділянки площею 22,03 га на території Покровської сільської ради (а.с. 28).

Як вбачається з фактичних обставин справи та письмових пояснень відповідача 1 а.с. 123), пунктом 1 рішенням тридцять першої сесії шостого скликання Покровської сільської ради від 11.06.2014 р. № 318 "Про продовження договору оренди ФГ "ОСОБА_1Д."" вирішено продовжити термін дії договору оренди земельної ділянки СФГ "Балашова Раїса Дмитрівна" від 17.12.2008 р., який зареєстрований під № 04.09.3720005 від 04.03.2009 р. на 15 років 22.03 га в тому числі ріллі 22.03 га із земель сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Покровської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області за межами населеного пункту, кадастровий № 3522586900:02:061:9028, орендна плата 4% від нормативної грошової оцінки. Пунктом 2 рішення контроль за виконанням даного рішення покладено на постійну комісію з питань аграрної політики (а.с. 122).

За доводами представника відповідача 1 у судовому засіданні, на виконання відповідного рішення відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено та підписано додаткову угоду про продовження строку дії договору від 17.12.2008 р., текст якої за доводами відповідачів у них не зберігся.

Однак, у зв'язку з відмовою державного реєстратора зареєструвати додаткову угоду до Договору від 17.12.2008 р., мотивовану припиненням дії Договору, за доводами відповідачів, цього ж дня - 11.06.2014 р. сільською радою було прийняте рішення з аналогічним номером - 318 "Про надання в оренду земельної ділянки СФГ "ОСОБА_1Д." (далі - оспорюване рішення, а.с. 27), а рішення "Про продовження договору оренди ФГ "ОСОБА_1Д.", що має той же номер та дату було анульоване.

Крім того, у судовому засіданні 27.03.2017 р. представник відповідача 1 зазначила, що вказану вище додаткову угоду фактично було розірвано.

Що ж до відсутності пунктів 1 і 2 в оспорюваному рішенні сільської ради та початок нумерації з пунктів 3 і 4, представник відповідача 1 у судовому засіданні пояснила, що це є технічною помилкою.

На підтвердження даної обставини, відповідачем 1 у судовому засіданні було надано до суду для огляду оригінал книги протоколів тридцять першої сесії шостого скликання Покровської сільської ради від 11.06.2014 р. (яка є прошитою, пронумеровано, скріпленою підписом посадової особи та відповідною круглою печаткою), зі змісту якого вбачається, що 11.06.2014 року сільська рада прийняла рішення за № 318 від 11.06.2014 р. "Про надання в оренду земельної ділянки СФГ "ОСОБА_1Д.", що має два пункти під номерами "3" та "4", зміст якого відповідає оспорюваному у справі рішенню (а.с. 27). Будь-якого іншого рішення під цим номером оглянута книга протоколів сесії Покровської сільської ради не містить.

Зі змісту оспорюваного рішення вбачається, що сільська рада вирішила надати в оренду земельну ділянку СФГ "Балашова Раїса Дмитрівна" на 15 років 22.03 га в тому числі ріллі 22.03 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Покровської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області за межами населеного пункту, кадастровий номер 3522586900:02:061:9028, орендна плата 4% від нормативної грошової оцінки (п. 3).

Контроль за виконанням даного рішення покладено на постійну комісію з питань аграрної політики (п. 4).

На підставі оспорюваного рішення між Покровською сільською радою як Орендодавцем та СФГ "ОСОБА_1Д." як Орендарем укладено договір оренди землі від 11.06.2014 р. № 2 з додатками до Договору (далі - оспорюваний Договір, а.с. 14-24), згідно якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Покровської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області за межами населеного пункту, загальною площею 22.03 га в тому числі рілля 22.03 га, кадастровий номер 3522586900:02:061:9028 строком на 15 років.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 04.11.2014 р. державним реєстратором ОСОБА_7 здійснено державну реєстрацію оспорюваного Договору (а.с. 25-26).

Вирішуючи спір по суті господарський суд врахував наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у частинах 1 - 5 регламентує переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі, а в частині 6 - підстави поновлення договору оренди, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача 2 до Орендодавця земельної ділянки - Покровської сільської ради з метою поновлення Договору від 17.12.2008 р. в строки визначені даним Договором та ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

При цьому, звернення відповідача 2 до Покровської сільської ради із листом-повідомленням від 23.03.2014 р. про поновлення Договору від 17.12.2008 р. (а.с. 115) не може бути прийняте господарським судом до уваги, у зв'язку з пропуском Орендарем визначеного п. 8.1. Договору та ст. 33 Закону України "Про оренду землі" строку.

В силу приписів ч. 8 ст. 33 зазначеного Закону, у місячний строк обов'язково має бути укладена додаткова угода, яка засвідчує юридичний факт поновлення договору.

Оскільки відповідна додаткова угода не була укладена між відповідачем 1 та відповідачем 2, як цього вимагає ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", Договір від 17.12.2008 р. не поновився, а припинив свою дію відповідно до положень ст. 31 Закону України "Про оренду землі" 04.03.2014 р.

Господарський суд звертає увагу на те, що про факт припинення Договору від 17.12.2008 р. відповідач 1 та відповідач 2 були повідомлені державним реєстратором, який відмовився реєструвати додаткову угоду про поновлення Договору від 17.12.2008 р. після його фактичного припинення.

Слід зазначити також, що саме визнання відповідачами факту припинення Договору від 17.12.2008 р. і стало підставою для прийняття відповідачем 1 оспорюваного рішення та укладення між відповідачем 1 та відповідачем 2 оспорюваного Договору.

Таким чином, доводи відповідача 2 щодо того, що всі його дії були спрямовані виключно на поновлення Договору від 17.12.2008 р. спростовуються фактичними обставинами справи.

До того ж, користування земельною ділянкою саме на підставі оспорюваного Договору не заперечується ані Орендодавцем, ані Орендарем.

З огляду на встановлені господарським судом фактичні обставини справи, при вирішенні даного спору слід застосовувати положення земельного законодавства, що врегульовують порядок передачі земельної ділянки в оренду, чинного на момент прийняття оспорюваного рішення.

Частиною 1 ст. 134 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених ч.ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу (ч. 2 ст. 135 Земельного Кодексу України).

Земельна ділянка, передана в оренду Відповідачу 2, не відносить до земельних ділянок, продаж прав на які може здійснюватися без проведення земельних торгів.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 124 Земельного кодексу України врегульовано, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

У свою чергу, підготовку та порядок проведення земельних торгів врегульовано ст.ст. 135-139 Земельного кодексу України.

Господарським судом встановлено, що Відповідач 1 прийняв рішення про передачу земельної ділянки в оренду Відповідачу 2 без проведення земельних торгів, тобто всупереч встановленим вимогам чинного законодавства.

При цьому, зазначений факт відповідачем 1 не заперечується та підтверджується довідкою Покровської сільської ради від 11.11.2016 р. № 121 (а.с. 41).

Представник відповідача 1 у судових засіданнях неодноразово підтверджував факт надання в оренду відповідачу 2 земельної ділянки без проведення обов"язкових торгів, посилаючись на те, що по-перше, відповідач 2 фактично вже користувався земельною ділянкою, а по-друге, як орендар належно виконував свої обов"язки.

Згідно з приписами ст.ст. 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

У силу вимог ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ОСОБА_1 вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

За ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Акт ненормативного характеру (індивідуальний акт) породжує права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 152 Земельного кодексу України одним із способів захисту прав на земельні ділянки визначає визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Враховуючи, що оспорюване рішення Відповідача 1 прийняте одноособово ним, без проведення земельних торгів, що суперечить вимогам законодавства, воно підлягає визнанню недійсним, а вимоги прокурора в цій частині є таким, що підлягають задоволенню.

При цьому, господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача 2 на п. 15 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, за яким не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі поновлення договорів оренди землі, оскільки як встановлено вище господарським судом у даному випадку мало місце укладення нового договору оренди, на підставі якого відповідач на даний час користується земельною ділянкою.

Варто зазначити, що господарський суд вважає недоречним усні посилання відповідача 2 на рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 р. у справі "Стретч проти Об"єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії", виходячи з такого.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982 р., "Новоселецький проти України" від 11.03.2003 р., "Федоренко проти України" від .01.06.2006 р.). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1.

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах "Хендісайд проти Сполученого Королівства" від 07.12.1976 р., "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.01.1986 р.).

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Господарський суд зауважує, що прокурором належним чином обгрунтовано порушення відповідачами сусупільного інтересу.

Так, відповідач 2 набув права користування земельною ділянкою незаконно, а тому фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 р. категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).

Всупереч ст. 33-34 відповідачем 2 не доведено порушення органами державної влади вимог законодавства щодо поновлення договору оренди, на які останній посилається у своєму відзиві на позов.

Натомість отримання відповідачем 2 земельної ділянки в оренду за спрощеною процедурою підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні процесуального закону.

Стосовно вимог про недійсність оспорюваного Договору та зобов'язання Відповідача 2 повернути земельну ділянку, варто зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

У свою чергу, у разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону (ч. 2 ст. 6 Закону України "Про оренду землі").

Згідно зі ст. 210 Земельного кодексу України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Оскільки відповідачем 1 не дотримано процедури, передбаченої ст. 134 Земельного кодексу України, що є порушенням органом місцевого самоврядування чинного законодавства під час прийняття рішення про передачу в оренду земельної ділянки, яке було підставою для укладення оспорюваного правочину, отже останній підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Враховуючи, що судом встановлено фактичні обставини, з якими чинне законодавство пов'язує недійсність укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2 правочину, отже останній підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того. що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на викладене, обґрунтованою є й вимога про повернення земельної ділянки у розпорядження територіальної громади в особі Покровської сільської ради.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідачів у справі.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 24.03.2017 р. оголошувалась перерва до 27.03.2017 р.

Керуючись ст. ст. 33-34, 49, 77, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення Покровської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області № 318 від 11.06.2014 р. "Про надання в оренду земельної ділянки селянському фермерському господарству "ОСОБА_1Д.".

Визнати недійсним на майбутнє договір оренди № 2 земельної ділянки загальною площею 22,0278 га кадастровий № 3522586900:02:000:9028 за межами населеного пункту на території Покровської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, укладений 11.06.2014 р. між Покровською сільською радою Кіровоградського району Кіровоградської області в особі сільського голови ОСОБА_6 та селянським фермерським господарством "ОСОБА_1Д." в особі ОСОБА_1

Зобов'язати селянське фермерське господарство "ОСОБА_1Д" (27650, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Покровське, вул. Центральна (Леніна), 49, код ЄДРПОУ 31678790, рахунки в банківських установах не відомі) повернути земельну ділянку загальною площею 22,0278 га ріллі, кадастровий номер 3522586900:02:000:9028, що розташована на території Покровської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, вартістю 648197,97 грн. Покровській сільській раді (27650, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Покровське, пров. Миру, 7, код ЄДРПОУ 04364874, рахунки не відомі).

Стягнути з Покровської сільської ради (27650, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Покровське, пров. Миру, 7, код ЄДРПОУ 04364874, рахунки не відомі) на користь прокуратури Кіровоградської області (25006, м. Кропивницький, вул. В. Пермська, 2, код ЄДРПОУ 02910025 Банк - Державна казначейська служба України м. Київ МФО 820172 р/р 35215073004600 код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір в сумі 2 067,00 грн.

Стягнути з селянського фермерського господарства "ОСОБА_1Д." (27650, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Покровське, вул. Центральна (Леніна), 49, код ЄДРПОУ 31678790, рахунки в банківських установах не відомі) на користь прокуратури Кіровоградської області (25006, м. Кропивницький, вул. В. Пермська, 2, код ЄДРПОУ 02910025 Банк - Державна казначейська служба України м. Київ МФО 820172 р/р 35215073004600 код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір в сумі 2 067,00 грн.

Накази видати після набрання законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 31.03.2017 року.

Суддя Л.С. Вавренюк