Ухвала

від 31.03.2017 по справі 906/75/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"31" березня 2017 р. Справа № 906/75/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Демидюк О.О. ,

суддя Савченко Г.І.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансарио", м.Житомир

на рішення господарського суду Житомирської області

від "14" березня 2017 р. у справі № 906/75/17

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Лабунський", с.Новолабунь, Полонського району Хмельницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансарио", м.Житомир

про визнання недійсним договір купівлі-продажу від 14.11.2016р. №278 та стягнення 457640,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.03.2017р. у справі №906/75/17 позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Лабунський" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансарио" про визнання недійсним договір купівлі-продажу від 14.11.2016р. №278 та стягнення 457640,00грн. - задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансарио" на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Лабунський" 457640,00грн. боргу, 7664,60грн. судового збору.

Відмовлено в позові в частині вимоги про визнання договору недійсним.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансарио" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати частково, а саме п.2 рішення по справі №906/75/17. Зняти арешт з р/р в банку: - АБ "Укргазбанк" р/р 26045171519 МФО 320478, - АБ "Укргазбанк" р/р 26056171519, - АБ "Укргазбанк" р/р 26001171519. Також, просить судові витрати покласти на позивача.

Однак, вивчивши зміст апеляційної скарги та розглянувши додані до неї документи, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для прийняття апеляційної скарги до розгляду з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.94 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

За змістом ч.2 ст.44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016р. №1801-VIII, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2017р. складає 1600,00грн..

У відповідності до ст.2 Закону України "Про судовий збір", платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір із позовної заяви майнового характеру, що подається до господарського суду, сплачується у розмірі 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру пропрожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У відповідності до приписів підпункту 4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, становить - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Однак, до матеріалів апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарги просить відстрочити сплату судового збору на певний строк.

В обґрунтування вказаного клопотання скаржник покликається на приписи ст.8 Закону України "Про судовий збір", його майновий стан та арешт рахунків.

За приписами ч.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

У разі відстрочення або розстрочення сплати судового збору господарський суд повинен зазначити в ухвалі (про прийняття заяви чи скарги до провадження або в іншій) конкретний строк (строки) сплати судового збору, який (які) не може бути пізнішим за дату, на яку судом призначено розгляд заяви чи скарги. У разі перенесення цієї дати (в зв'язку з відкладенням розгляду справи або з інших причин) відповідно може бути продовжено й строк (строки), на які відстрочено або розстрочено сплату судового збору, про що господарським судом зазначається у відповідній ухвалі (п.3.2).

Отже, за приписами зазначеної норми, звільнення або відстрочення сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Пунктом 2 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.4-2 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч.2 ст.3 ГК України). Відповідно до ст.ст.42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, а тому, користуючись правом самостійного залучення фінансових ресурсів, здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій та самостійно нести комерційні ризики їх несприятливості, що можуть настати в результаті діяльності товариства. Юридична особа самостійно має розрахувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій, та самостійно прийняти рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво. Отже, скаржник повинен був при здійсненні своєї господарської діяльності допускати можливість настання несприятливих фінансових наслідків такої діяльності, зокрема, звернення до суду за захистом своїх прав, та, відповідно, сплати судового збору при такому зверненні.

Так, на думку колегії суддів, наведені скаржником обставини та надані відповідні докази на їх обґрунтування не мають характеру виключних та не підтверджують те, що на час звернення з апеляційною скаргою майновий стан скаржника перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі. До того ж, загальновідомою є обставина щодо інфляційних процесів, що мали місце в країні останнім часом, які негативно вплинули на економіку країни, мають поширений характер і торкаються великого кола осіб, та враховуючи, що забезпечення здійснення судочинства перебуває у залежності від надходження коштів судового збору, наведені причини без підтвердження доказами тяжкого майнового стану скаржника не можуть бути підставою для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.

При цьому, клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору не містить відповідних доказів на підтвердження викладених в ньому обставин.

Крім того, в разі відсутності чи арешту коштів на рахунках скаржника, чинне законодавство не встановлює заборон здійснити замість заявника оплату недостатньої суми судового збору іншими фізичними чи юридичними особами.

Оскільки відстрочення або звільнення від сплати судового збору є правом господарського суду, яким суд користується за наявності виключних обставин, яких у даному випадку скаржником не доведено, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про відстрочення скаржнику сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансарио" необхідно повернути без розгляду.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до ч.4 ст.97 ГПК України після усунення обставин, зазначених у пунктах 2, 3 ч.1 даної статті, сторона у справі має право повторно подати апеляційну скаргу з мотивованим клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.86, п.3 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансарио", м.Житомир про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Житомирської області від 14.03.2017р. у справі №906/75/17.

2. Повернути апеляційну скаргу (з доданими до неї документами) Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансарио", м.Житомир на рішення господарського суду Житомирської області від "14" березня 2017 р. у справі №906/75/17 без розгляду.

3. Справу № 906/75/17 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Віддрук. прим.:

1 – до справи,

2 – позивачу (30522, Хмельницька область, Полонський район, с.Новолабунь),

3 – відповідачу (10029, м.Житомир, вул.Чапаєва,7),

4 – в наряд.