Постанова
від 26.03.2017 по справі 805/4368/16-а
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2017 р. Справа №805/4368/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:14год. 35хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Галатіної О.О.

при секретарі Кузьменко Н.С.

за участю:

представника позивача - Малушко А.Ю.,

представника відповідача - Кравченка В.О., Колеснікової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мединський і К" до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000461400, № 0000471400 від 16.09.2016 року на загальну суму 26185764,50 грн., суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мединський і К" звернувся з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000461400, № 0000471400 від 16.09.2016 року на загальну суму 26185764,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі наказу Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, ДПІ) від 20.07.2016 р. № 215 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Мединський і К" (далі - позивач, ТОВ "Мединський і К"), за результатами якої складений акт № 298/05-10-12/32276975 від 19.08.2016 р. Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Мединський і К , код за ЕДРПОУ 32276975, з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобов'язань і податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за звітні періоди: з 01.10.2015 р. по 31.12.2015 р. з урахуванням виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, по взаємовідносинам з: ТОВ БІЗНЕС-ДЕУС ГРУП (код за ЕДРПОУ 39916323) за період з 01.10.2015 р. по 30.11.2015 р., ТОВ ВЕЛПРАЙС ГРУП (код за ЕДРПОУ 39908726) за період з 01.10.2015 р. по 30.11.2015 р., ТОВ ЛАДКОМ ІНВЕСТ (код за ЕДРПОУ 39928653) за період з 01.10.2015 р. по 31.10.2015 р., ТОВ АЛКОМ ГРУП (код за ЕДРПОУ 39908836) за період з 01.10.2015 р. по 30.11.2015 р., ТОВ АКСЕТ- ГРУП (код за ЕДРПОУ 38195860) за період з 01.11.2015 р. по 30.11.2015 р., ТОВ БАУТЕРМ (код за ЕДРПОУ 39927005) за період з 01.11.2015 р. по 31.12.2015 р., ТОВ БОНПАССАЖ (код за ЕДРПОУ 39926939) за період з 01.11.2015 р. по 30.11.2015 р., ТОВ БЕЙРА ТРЕЙД (код за ЕДРПОУ 40042360) за період з 01.12.2015 р. по 31.12.2015 р., ТОВ ХАЛКБУД (код за ЕДРПОУ 40018301) за період з 01.12.2015 р. по 31.12.2015 р., ТОВ АДВЕНТУМ-КОРП (код за ЕДРПОУ 39939670) за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2015 р., ТОВ БОНУС БІЗНЕС ГРУПП (код за ЕДРПОУ 39879313) за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2015 р., по яким платником податків не надано пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідні декларації (далі - акт перевірки).

Зазначив, що вказуючи на інформацію з баз фіскального органу, відповідач поставив під сумнів реальність господарських операцій з постачання дизельного палива, бензину від ТОВ БІЗНЕС-ДЕУС ГРУП , ТОВ ВЕЛПРАЙС ГРУП , ТОВ ЛАДКОМ ІНВЕСТ , ТОВ АЛКОМ ГРУП , ТОВ АКСЕТ-ГРУП , ТОВ БАУТЕРМ , ТОВ БОНПАССАЖ , ТОВ БЕЙРА ТРЕЙД , ТОВ ХАЛКБУД , ТОВ АДВЕНТУМ-КОРП , ТОВ БОНУС БІЗНЕС ГРУПП .

Вважає прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними та таким, що підлягають скасуванню з огляду на те, що висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам та Податковому кодексу України.

Просить суд, скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області від 16.09.2016 року № 0000461400, яким зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ у декларації за грудень 2015 року в сумі 1 880 192 грн. та № 0000471400 яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 24 305 572,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 16 203 715 грн.; за штрафними санкціями - 8 101 857,5 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових поясненнях, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав наведених у письмових запереченнях. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мединський і К" зареєстроване в якості юридичної особи, включене до ЄДРПОУ за номером 32276975 та перебуває на обліку платників податків в Державній податковій інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області. ТОВ "Мединський і К" здійснює господарську діяльність відповідно до свого Статуту затвердженого в новій редакції, затвердженого загальними зборами 02.01.2015р, протоколом №1. Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується відповідним Витягом з реєстру платників податку на додану вартість №15005104500076.

Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та керуючись Податковим кодексом України. Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Так судом встановлено, що на підставі наказу Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області від 20.07.2016 р. № 215 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Мединський і К", за результатами якої складений акт № 298/05-10-12/32276975 від 19.08.2016 р. Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Мединський і К , код за ЕДРПОУ 32276975, з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобов'язань і податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за звітні періоди: з 01.10.2015 р. по 31.12.2015 р. з урахуванням виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, по взаємовідносинам з: ТОВ БІЗНЕС-ДЕУС ГРУП (код за ЕДРПОУ 39916323) за період з 01.10.2015 р. по 30.11.2015 р., ТОВ ВЕЛПРАЙС ГРУП (код за ЕДРПОУ 39908726) за період з 01.10.2015 р. по 30.11.2015 р., ТОВ ЛАДКОМ ІНВЕСТ (код за ЕДРПОУ 39928653) за період з 01.10.2015 р. по 31.10.2015 р., ТОВ АЛКОМ ГРУП (код за ЕДРПОУ 39908836) за період з 01.10.2015 р. по 30.11.2015 р., ТОВ АКСЕТ- ГРУП (код за ЕДРПОУ 38195860) за період з 01.11.2015 р. по 30.11.2015 р., ТОВ БАУТЕРМ (код за ЕДРПОУ 39927005) за період з 01.11.2015 р. по 31.12.2015 р., ТОВ БОНПАССАЖ (код за ЕДРПОУ 39926939) за період з 01.11.2015 р. по 30.11.2015 р., ТОВ БЕЙРА ТРЕЙД (код за ЕДРПОУ 40042360) за період з 01.12.2015 р. по 31.12.2015 р., ТОВ ХАЛКБУД (код за ЕДРПОУ 40018301) за період з 01.12.2015 р. по 31.12.2015 р., ТОВ АДВЕНТУМ-КОРП (код за ЕДРПОУ 39939670) за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2015 р., ТОВ БОНУС БІЗНЕС ГРУПП (код за ЕДРПОУ 39879313) за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2015 р., по яким платником податків не надано пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідні декларації .

На підставі акту перевірки встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в загальній сумі 18 083 906,68 грн., у т.ч.: за жовтень 2015 року - 2 788 825,55 грн., за листопад 2015 року - 8 688 865,55 грн., за грудень 2015 року - 6 606 215,72 грн., в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 1 880 192 грн., у т.ч.: за жовтень 2015 року - 2 788 826 грн., за листопад 2015 року - 2 918 672 грн., за грудень 2015 року - 1 880 192 грн.; заниження податкового зобов'язання з ПДВ у рядках 25 декларацій у загальній сумі 16 203 715 грн., у т.ч.: за листопад 2015 року - 8 559 019 грн., за грудень 2015 року - 7 644 696 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 16.09.2016 р. № 0000461400, яким зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ у декларації за грудень 2015 року в сумі 1 880 192 грн. та № 0000471400, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 24 305 572,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 16 203 715 грн.; за штрафними санкціями - 8 101 857,5 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 16.09.2016 року, позивач звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень - рішень виходячи з наступного.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків(пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України).

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом; платником податків подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до:

1) завищення податкового кредиту всього у розмірі 18083906,68 грн., у т.ч. за жовтень 2015 року у сумі 2788825,55 грн., за листопад 2015 року у сумі 8688865,55 грн., за грудень 2015 року у сумі 6606215,72 грн., в результаті чого встановлено:

2) завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 1 880 192 грн., у т.ч.: за жовтень 2015 року - 2 788 826 грн., за листопад 2015 року - 2 918 672 грн., за грудень 2015 року - 1 880 192 грн ;

3) заниження податкове зобов'язання з ПДВ у рядках 25 декларацій у загальній сумі 16 203 715 грн., у т.ч.: за листопад 2015 року - 8 559 019 грн., за грудень 2015 року - 7 644 696 грн.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, з таких підстав.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю "Мединський і К" з його контрагентами, мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність це - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є:

а)досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору;

б)постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку;

в)постачання послуг іншій особі на безоплатній основі;

г)передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності;

ґ)передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг;

д)постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною);

Відповідно до підпункту 14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що постачання товарів це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до підпункту 14.1.231 Кодексу вбачається, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Від так, як встановлено судом під час судового засідання та підтверджено матеріалами справи, протягом жовтня-грудня 2015 року ТОВ Мединський і К як покупцем були укладені договори поставки нафтопродуктів з: ТОВ БІЗНЕС-ДЕУС ГРУП № 2010дт від 20.10.2015 р.; ТОВ ВЕЛПРАЙС ГРУП № 2110дт від 21.10.2015 р.; № 2810дт від 28.12.2015 р.; № 3010дт 30.10.2015 р.; ТОВ ЛАДКОМ ІНВЕСТ № 2510дт від 25.10.2015 р.; ТОВ АЛКОМ ГРУП № 2310дт від 23.10.2015 р.; № 147 від 10.11.2015 р.; № 1011 від 10.11.2015 р.; ТОВ АКСЕТ-ГРУП № 2611 від 26.11.2015 р.; ТОВ БАУТЕРМ № 1111 від 10.11.2015 р. ; ТОВ БОНПАССАЖ № 2710дт від 27.11.2015 р.; № 2910дт від 29.11.2015 р.; № 301115 від 30.11.2015 р.; ТОВ БЕЙРА ТРЕЙД № 1412 від 14.12.2015 р.; ТОВ ХАЛКБУД № 0912 від 09.12.2015 р.; ТОВ АДВЕНТУМ-КОРП № 2810дт від 28.10.2015 р.; ТОВ БОНУС БІЗНЕС ГРУПП № 2710дт від 27.10.2015 р.

На підтвердження виконання договору поставки нафтопродуктів з ТОВ БІЗНЕС-ДЕУС ГРУП позивачем надано наступні документи: договір поставки нафтопродуктів № 2010дт від 20.10.2015 р. з додатками № 1,2, видаткові накладані № 24 від 28.10.2015 року, № 6 від 20.11.2015 року, податкові накладні № 15 від 28.10.2015 року, № 6 від 20.11.2015 року, розрахунок коригування № 1 від 04.11.2015 року до податкової накладної № 15 від 28.10.2015 року.

На підтвердження виконання договору з ТОВ Велпрайс Груп позивачем надані наступні документи: договір поставки нафтопродуктів №2110дт від 21.10.2015 року, № 2810дт від 28.10.2015 року, № 3010дт від 30.10.2015 року, видаткові накладні № 55 від 29.10.2015 року, № 24 від 30.11.2015 року № 25 від 30.11.2015 року, податкові накладні № 13 від 29.10.2015 року, № 24 від 30.11.2015 року, 25 від 30.11.2015 року.

На підтвердження виконання договору з ТОВ Ладком Інвест позивачем надані наступні документи: договір поставки нафтопродуктів № 2510дт, видаткова накладна № 11 від 31.10.2015 року, податкова накладна № 31 від 31.10.2015 року, розрахунок корегування № 1 від 04.11.2015 року до податкової накладної № 31 від 31.10.2015 року.

На підтвердження виконання договору з ТОВ Алком Груп позивачем надані наступні документи: договір поставки нафтопродуктів 2310дт, від 23.10.2015 року, № 147 від 10.11.2015 року, № 1011 від 10.11.2015 року, видаткові накладні № 30/10/1 від 30.10.2015 року, № 30/10/2 від 30.0.2015 року, № 31/10/1 від 31.10.2015 року, № 38 від 25.11.2015 року, № 40 від 30.11.2015 року, № 41 від 30.11.2015 року, № 21 від 30.10.2015 року, податкові накладні № 22 від 30.10.2015 року, № 27 від 30.10.2015 року, розрахунок корегування № 8 від 04.11.2015 року до податкової накладної від 30.10.2015 року № 27, розрахунок корегування № 9 від 04.11.2015 року до податкової накладної від 30.10.2015 року № 22, розрахунок корегування № 10 від 04.11.2015 року до податкової накладної від 30.10.2015 року № 21, податкова накладна № 38 від 25.11.2015 року, № 40 від 30.11.2015 року, № 41 від 30.11.2015 року.

На підтвердження виконання договору з ТОВ Аксент-Груп позивачем надані наступні документи: договір поставки нафтопродуктів № 2611 від 26.11.2015 року, видаткові накладні № 2 від 30.11.2015 року, № 4 від 30.11.2015 року, № 5 від 30.11.2015 року, № 6 від 30.11.2015 року, податкові накладні № 2 від 30.11.2015 року, № 4 від 30.11.2015 року, № 5 від 30.11.2015 року, № 6 від 3011.2015 року.

На підтвердження виконання договору з ТОВ Баутерм позивачем надані наступні документи: договір поставки № 1111 від 10.11.2015 року, видаткові накладні № 12 від 10.11.2015 року № 26 від 17.11.2015 року, № 14,15 від 13.11.2015 року, № 16 від 13.11.2015 року, № 24 від 17.11.2015 року, № 25 від 17.11.2015 року, № 36 від 26.11.2015 року, № 35 від 24.11.2015 року, № 37 від 26.11.2015 року, № 27 від 17.11.2015 року, № 34 від 24.11.2015 року, № 40 від 27.11.2015 року, № 46 від 20.11.2015 року, № 45 від 30.11.2015 року, № 39 від 27.11.2015 року, № 41 від 28.11.2015 року, № 2 від 02.12.2015 року, № 4 від 07.12.2015 року, № 7, 9 від 07.12.2015 року, № 21 від 12.12.2015 року, № 18 від 11.12.2015 року, № 22 від 15.12.2015 року, № 40 від 31.12.2015 року, № 23 від 16.12.2015 року, № 27 від 23.12.2015 року, № 34 від 29.12.2015 року, № 30 від 25.12.2015 року, № 35 від 29.12.2015 року, № 24 від 18.12.2015 року, № 36 від 29.12.2015 року, № 28 від 24.12.2015 року, № 37 від 28.12.2015 року, № 33 від 29.12.2015 року, № 39 від 31.12.2015 року, податкові накладні № 4 від 10.11.2015 року, 5 від 10.11.2015 року, № 8 від 12.11.2015 року, № 9 від 13.11.2015 року, № 10 від 13.11.2015 року, № 11 від 16.11.2015 року, № 13 від 17.11.2015 року, № 14 від 18.11.2015 року, № 15 від 18.11.2015 року, 16 від 18.11.2015 року, № 17 від 24.11.2015 року, № 20 від 26.11.2015 року, № 21 від 26.11.2015 року, № 22 від 26.11.2015 року, № 24 від 27.11.2015 року, № 25 від 27.11.2015 року, № 26 від 26.11.2015 року, № 27 від 28.11.2015 року, № 29 від 30.11.2015 року, № 1 від 02.12.2015 року, № 9 від 07.12.2015 року, № 10 від 07.12.2015 року, № 11 від 07.12.2015 року, № 22 від 11.12.2015 року, № 23 від 12.12.2015 року, № 27 від 15.12.2015 року, № 28 від 16.12.2015 року, № 30 від 18.12.2015 року, № 35 від 23.12.2015 року, № 36 від 23.12.2015 року, № 37 від 24.12.2015 року ,№ 50 від 25.12.2015 року, № 39 від 25.12.2015 року, № 47 від 28.12.2015 року, № 43 від 29.12.2015 року, № 45 від 29.12.2015 року, № 42 від 29.12.2015 року, № 44 від 29.12.2015 року, № 49 від 31.12.2015 року, № 51 від 31.12.2015 року.

На підтвердження виконання договору з ТОВ Бонпассаж позивачем надані наступні документи: договір поставки нафтопродуктів № 2710дт, № 2910дт, від 29.11.2015 року, № 301115 від 30.11.2015 року, видаткові накладні № 72 від 30.11.2015 року, № 73, 74 від 30.11.2015 року, податкові накладні № 72 від 30.11.2015 року, № 73, 74 від 30.11.2015 року.

На підтвердження виконання договору з ТОВ Бейра Трейд позивачем надані наступні документи: договір поставки нафтопродуктів № 1412 від 14.12.2015 року, видаткова накладна № 38 від 15.12.2015 року, податкові накладні № 38 від 15.12.2015 року.

На підтвердження виконання договору з ТОВ Халкбуд позивачем надані наступні документи: договір поставки нафтопродуктів № 0912 від 09.12.2015 року, видаткові накладні № 6 від 10.12.2015 року, податкові накладні № 35 від 19.12.2015 року, № 6 від 10.12.2015 року.

На підтвердження виконання договору з ТОВ Адвентум-Корп позивачем надані наступні документи: договір поставки нафтопродуктів № 2810т від 28.10.2016 року, видаткові накладні № 281015 від 28.10.2015 року, № 301015 від 30.10.2015 року, № 11 від 30.11.2015 року, № 33 від 11.10.2015 року, № 50 від 21.12.2015 року, податкові накладні № 2 від 30.10.2015 року, розрахунок корегування № 2 від 04.11.2015 року до податкової накладної № 1 від 28.10.2015 року, розрахунок корегування № 3 від 04.11.2015 року до податкової накладної 2 від 30.10.2015 року, податкова накладна № 11 від 30.11.2015 року, № 33 від 11.10.2015 року, № 50 від 21.12.2015 року.

На підтвердження виконання договору з ТОВ Бонус Бізнес Групп позивачем надані наступні документи: договір поставки нафтопродуктів № 2710дт від 27.10.2015 року, видаткові накладні № 3110 від 31.10.2015 року, № 20 від 17.12.2015 року, податкової накладної № 1 від 27.10.2015 року, № 2 від 31.10.2015 року, розрахунок коригування № 1 від 04.11.2015 року до податкової накладної № 1 від 27.10.2015 року, розрахунок коригування № 2 від 04.11.2015 року до податкової накладної № 2 від 31.10.2015 року, податкова накладна № 20 від 17.12.2015 року.

Транспортування придбаного у контрагентів - постачальників ТМЦ здійснювалось автотранспортом позивача та/або орендованим, що підтверджується товарно транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (т.3, арк. 3-187).

Вищенаведені договори поставки є чинними, не були визнані судом недійсними та були діючими на момент, виниклих правовідносин.

На виконання вищезазначених договорів поставки позивачем надані наступні підтверджуючи документи: платіжні доручення № 6876 від 29.12.2015 року на суму 238542,69 грн., № 287 від 25.01.2016 року на суму 353846,16 грн., № 276 від 22.01.2016 року на суму 227336,75 грн., № 191 від 16.01.2016 року на суму 1841736,53 грн., № 101 від 12.01.2016 року № 448425,79 грн., № 86 від 11.01.2016 року на суму 1000000 грн., № 74 від 06.01.2016 року на суму 1000000 грн., № 374 від 28.01.2016 року на суму 1155375 грн., № 6695 від 16.12.2015 року на суму 3139702,68 грн., № 6583 від 10.12.2015 року на суму 764980, 54 грн., № 89 від 11.01.2016 року на суму 112319,98 грн., № 88 від 11.01.2016 року на суму 151070,38 грн., № 4 від 05.01.2016 року на суму 93599,99 грн., № 3 від 05.01.2016 року на суму 112319,98 грн., № 6918 від 30.12.2015 року, № 214239,96 грн., № 6919 від 30.12.2015 року на суму 60882,79 грн., 6881 від 29.12.2015 року на суму 112319,98 грн., № 6841 від 28.12.2015 року на суму 138007,97 грн., № 6793 від 23.12.2015 року на суму 31500 грн., 6794 від 23.12.2015 року на суму 11000 грн., № 6736 від 21.12.2015 року на суму 108000 грн., № 6728 від 18.12.2015 року на суму 121500 грн., № 6719 від 17.12.2015 року на суму 149287,50 грн., № 6696 від 16.12.2015 року на суму 157275,02 грн., № 6666 від 15.12.2015 року на суму 104850,02 грн., № 6627 від 11.12.2015 року на суму 100898,72 грн., № 6593 від 10.12.2015 року на суму 60000 грн., № 6557 від 08.12.20150 року на суму 130680,02 грн., № 6558 від 08.12.2015 року на суму 37500 грн., № 6518 від 03.12.2015 року на суму 100000 грн., № 6493 від 02.12.2015 року на суму 60000 грн., 6467 від 30.11.2015 року на суму 65654,52 грн., 6468 від 30.11.2015 року на суму 9625 грн., 6445 від 27.11.2015 року на суму 63044,99 грн., № 6446 від 27.11.2015 року на суму 50599,99 грн., № 6447 від 27.11.2015 року на суму 11750 грн., № 6356 від 23.11.2015 року на суму 75000 грн., № 6357 від 23.11.2015 року на суму 101456,10 грн., № 6318 від 19.11.2015 року на суму 65000 грн., № 6317 від 19.11.2015 року на суму 44927,78 грн., № 89 від 11.01.2016 року на суму 112319,98 грн., № 88 від 11.01.2016 року на суму 151070,38 грн., № 4 від 05.01.2016 року на суму 93599,99 грн., № 3 від 05.01.2016 року на суму 112319,98 грн., № 6919 від 30.12.2015 року на суму 60882,79 грн., № 6918 від 30.12.2015 року на суму 214239,96 грн., № 6881 від 29.12.2015 року на суму 112319,98 грн., № 6841 від 28.12.2015 року на суму 138007,97 грн., № 6794 від 23.12.2015 року на суму 11000 грн., № 6793 від 23.12.2015 року на суму 31500 грн., № 6736 від 21.12.2015 року на суму 108000 грн., № 6728 від 18.12.2015 року на суму 121500 грн., № 5719 від 17.12.2015 року на суму 149287,50 грн., № 6696 від 16.12.2015 року на суму 157275,02 грн., № 6666 від 15.12.2015 року н на суму 104850.02 грн., № 6627 від 11.12.2015 року на суму 100898,72 грн., № 6593 від 10.12.2015 року на суму 60000 грн., № 6558 від 08.12.2015 року на суму 37500 грн., № 6557 від 08.12.2015 року на суму 130680,02 грн., № 6518 від 03.12.2015 року на суму 100000 грн., № 6493 від 02.12.2015 року на суму 60000 грн., № 6468 від 30.11.2015 року на суму 9625 грн., № 6467 від 30.11.2015 року на суму 65654,52 грн., № 64477 від 27.11.2015 року на суму 11750 грн., № 6446 від 27.11.2015 року на суму 50599,99 грн., № 6445 від 27.11.2015 року на суму 63044,99 грн., № 6757 від 23.11.2015 року на суму 101456,10 грн., № 6356 від 23.11.2015 на суму 75000 грн., № 6318 від 19.11.2015 року на суму 65000 грн., № 6317 від 19.11.2015 року на суму 44927,78 грн., № 23 від 14.01.2016 року на суму 20500 грн., № 1063 від 14.12.2015 року на суму 26000 грн., № 1064 від 14.12.2015 року на суму 49731,01 грн., № 1065 від 14.12.2015 року на суму 109744,98 грн., № 1046 від 07.12.2015 року на суму 118440 грн., № 1045 від 07.12.2015 року на суму 13690,46 грн., № 1071 від 30.11.2015 року на суму 116794,98 грн., № 1027 від 30.11.2015 року на суму 24859,99 грн., № 1018 від 30.11.2015 року на суму 50347,51 грн., № 1002 від 30.11.2015 року на суму 68722,51 грн., № 977 від 23.11.2015 рок на суму 26455,73 грн., № 976 від 23.11.2015 року на суму 125773,47 грн., № 959 від 16.11.2015 року на суму 110000 грн., № 959 від 16.11.2015 року на суму 110000 грн., № 976 від 23.11.2015 року на суму 125773,47 грн., № 977 від 23.11.2015 року на суму 26455,73 грн., № 1002 від 30.11.2015 року на суму 68722,51 грн., № 1017 від 30.11.2015 року на суму 116794,98 грн., № 1018 від 30.11.2015 року на суму 50347,51 грн., № 1027 від 30.11.2015 року на суму 24859,99 грн., № 1045 від 07.12.2015 року на суму 13690,46 грн., № 1046 від 07.12.2015 року на суму 118440 грн., на суму 1063 від 14.12.2015 року на суму 26000 грн., № 1064 від 14.12.2015 року на суму 49731,01 грн., № 1065 від 14.12.1015 року на суму 109744,98 грн., № 23 від 14.01.2016 року на суму 20500 грн., № 6728 від 18.12.2015 року на суму 121500 грн., № 6736 від 21.12.2015 року на суму 108000 грн., № 6794 від 23.12.2015 року на суму 11000 грн., № 6793 від 23.12.2015 року на суму 31500 грн., № 6841 від 28.12.2015 року на суму 138007,97 грн., № 6881 від 29.12.2015 року на суму 112319,98 грн., № 6919 від 30.12.2015 року на суму 60882,79 грн., № 6918 від 30.12.2015 року на суму 214239,96 грн., № 6666 від 15.12.2015 року на суму 104850,02 грн., № 6696 від 16.12.2015 року на суму 157275,02 грн., № 6719 від 17.12.2015 року на суму 149287,50 грн., № 6557 від 08.12.2015 року на суму 130680,02 грн., № 6593 від 10.12.2015 року на суму 60000 грн., № 6627 від 11.12.2015 року на суму 100898,72 грн., № 6493 від 02.12.2015 року на суму 60000 грн., № 6518 від 03.12.2015 року на суму 100000 грн., № 6558 від 08.12.2015 року на суму 37500 грн., № 6583 від 10.12.2015 року на суму 764980,54 грн., № 6695 від 16.12.2015 року на суму 3139702,68 грн., № 6876 від 29.12.2015 року на суму 238542,69 грн., № 374 від 28.01.2016 року на суму 1155375 грн., № 74 від 06.01.2016 року на суму 1000000 грн., № 86 від 11.01.2016 року на суму 1000000 грн., № 19 від 16.01.2016 року на суму 1841736,53 грн., № 88 від 11.01.2016 року на суму 151070,38 грн., № 101 від 12.01.2016 року на суму 448425,79 грн., № 276 від 22.01.2016 року на суму 227336,75 грн., № 287 від 25.01.2016 року на суму 353846,16 грн., № 3 від 05.01.2016 року на суму 112319,98 грн., № 4 від 05.01.2016 року на суму 93599,99 грн., № 6317 від 19.11.2015 року на суму 44927,78 грн., № 6318 від 19.11.2015 року на суму 65000 грн., № 6357 від 23.11.2015 року на суму 101456,10 грн., № 6356 від 23.11.2015 року на суму 75000 грн., № 6447 від 27.11.2015 року на суму 11750 грн., № 6446 від 27.11.2015 року на суму 50599,99 грн., № 6445 від 27.11.2015 року на суму 63044,99 грн., № 6468 від 30.11.2015 року на суму 9625 грн., № 6467 від 30.11.2015 року на суму 65654,52 грн., № 6206 від 11.11.2015 року на суму 244910,50 грн.

Відповідно до договорів уступки права вимоги № 2906/16 від 29.06.2016 року, укладений між ТОВ Мединський і К та ТОВ Донвуглересурси предметом якого є передача належного майна згідно з договором поставки 3010у від 30.10.2015 року, що укладений між первісним кредитором і ТОВ Адвентум-Корп , новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредитору за основним договором на суму 1059354,22 грн.; № 2806/16 від 28.06.2016 року, укладений між ТОВ Мединський і К та ТОВ Донвуглересурси предметом якого є передача права вимоги згідно з договором поставки № 2710у від 27.10.2015 року, що укладений між первісним кредитором і ТОВ Бонус Бізнес Груп , новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредитору за основним договором на суму 1949127,12 грн. Відповідно до договорів про відступлення права вимоги № 23/02 від 23.02.2016 року укладений між ТОВ Бейра Трейд , ТОВ Аноксіма та ТОВ Мединський і К предметом якого є передача новому кредитору право вимоги Мединський і К яке існує у первинного кредитора за договором №1412 від 14.12.2015 року на суму 4998084 грн.; № 22/02 від 22.02.2016 року укладений між ТОВ Ладком Ін вест , ТОВ Тренос та ТОВ Мединський і К предметом якого є передача новому кредитору права вимоги до ТОВ Мединський і К яке існує у первинного кредитора за договором 2510Дт від 25.10.2015 року та Дт0110 від 29.01.2015 року на суму 5822139,96 грн.

Отримання придбаного у ТОВ БІЗНЕС-ДЕУС ГРУП , ТОВ ВЕЛПРАЙС ГРУП , ТОВ ЛАДКОМ ІНВЕСТ , ТОВ АЛКОМ ГРУП , ТОВ АКСЕТ- ГРУП , ТОВ БАУТЕРМ , ТОВ БОНПАССАЖ , ТОВ БЕЙРА ТРЕЙД , ТОВ ХАЛКБУД , ТОВ АДВЕНТУМ-КОРП , ТОВ БОНУС БІЗНЕС ГРУПП дизельного палива здійснювалося у м. Маріуполь, де позивачем надаються транспортні послуги та розташовані орендовані ємкості для зберігання нафтопродуктів.

Поставлені ТОВ БІЗНЕС-ДЕУС ГРУП , ТОВ ВЕЛПРАЙС ГРУП , ТОВ ЛАДКОМ ІНВЕСТ , ТОВ АЛКОМ ГРУП , ТОВ АКСЕТ- ГРУП , ТОВ БАУТЕРМ , ТОВ БОНПАССАЖ , ТОВ БЕЙРА ТРЕЙД , ТОВ ХАЛКБУД , ТОВ АДВЕНТУМ-КОРП , ТОВ БОНУС БІЗНЕС ГРУПП дизельне паливо використане позивачем у власній господарській діяльності, а саме при здійсненні вантажних перевезень, про що свідчать надані первинні бухгалтерські документи, договір надання послуг, акти списання товарів, товарно-транспортні накладні, що не заперечувалося сторонами.

Так, в обґрунтування ведення своєї господарської діяльності позивачем надано наступні документи.

Договір оренди № 3 від 03 вересня 2015 року, укладеного між ТОВ "Маріупольська автобаза" та позивачем, відповідно до якого, орендар приймає в строкове платне володіння та користування складські приміщення,цех для ремонту агрегатів, обладнану ремонтну зону з оглядовими канавами, павільйон, побутове та службове приміщення, площадка, мета використання стоянка автотранспорту, проведення технічного обслуговування та ремонту, підготовка к експлуатації за адресою : м. Маріуполь, вул. Воїнів - Освободителей.

Договір оренди № 3 автозаправочной станції від 05 червня 2015 року, укладеного між ПрАТ "Будмеханізація-1" та позивачем, відповідно до якого орендар приймає в строкове платне володіння та користування АЗС для зберігання дизельного палива, до складу входять: 2 цистерни для палива, колонка, приміщення, за адресою : м. Маріуполь, вул. Таганрозська , 40.

Договір оренди № 21/10 укладений між ТОВ Лінкольн та ТОВ Мединський і К від 01.10.2015 року, на строк з 01.10.2015 року по 31.01.2017 року, відповідно до якого орендар приймає в строкове платне володіння резервуар - Цистерна тип 82 , яка знаходиться за адресою: м. Маріуполь, пр. Ілліча, будівля 99.

Договір № 11/15 оренди транспортних засобів від 01.11.2015 року, укладений між ТОВ "ДІПІ ЕЙР ГАЗ" та ТОВ "Мединскій і К" про передання у тимчасове оплатне користування спеціалізованого транспортного засобу - напівпричепу паливо цистерни.

Договір № 19-1015 оренди транспортних засобів з екіпажем (водієм) від 25.10.2015 року, укладений між ТОВ "Дари природи" та ТОВ "Мединскій і К" про передання у тимчасове оплатне користування транспортного засобу.

Відповідно до статті 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності. Так, відповідно до п.44.1 для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподатковування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення ); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку ); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, зв'язаних з вирахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Згідно п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності..

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на основних принципах, серед яких превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, визначає, що первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, визначені п. 2.4 Положення: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства; зміст і обсяг господарської операції, одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробка і використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Відповідно до п. 3.7 Положення інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься в згрупованому вигляді в бухгалтерські звіти, порядок складання яких установлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова звітність підприємства складається на підставі даних бухгалтерського обліку і підписується керівником і бухгалтером підприємства.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ і суб'єктів малого підприємництва) складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростоване відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ позивачем надані до матеріалів справи документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме, договори поставки укладені з ТОВ БІЗНЕС-ДЕУС ГРУП , ТОВ ВЕЛПРАЙС ГРУП , ТОВ ЛАДКОМ ІНВЕСТ , ТОВ АЛКОМ ГРУП , ТОВ АКСЕТ- ГРУП , ТОВ БАУТЕРМ , ТОВ БОНПАССАЖ , ТОВ БЕЙРА ТРЕЙД , ТОВ ХАЛКБУД , ТОВ АДВЕНТУМ-КОРП , ТОВ БОНУС БІЗНЕС ГРУПП , договори поставки, договори оренди та надання транспортних послуг, видаткові накладні, податкові накладні, акти списання придбаного дизельного палива, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, платіжні доручення, що є підтвердженням реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарської операцій за договорами поставки із ТОВ БІЗНЕС-ДЕУС ГРУП (код за ЕДРПОУ 39916323) за період з 01.10.2015 р. по 30.11.2015 р., ТОВ ВЕЛПРАЙС ГРУП (код за ЕДРПОУ 39908726) за період з 01.10.2015 р. по 30.11.2015 р., ТОВ ЛАДКОМ ІНВЕСТ (код за ЕДРПОУ 39928653) за період з 01.10.2015 р. по 31.10.2015 р., ТОВ АЛКОМ ГРУП (код за ЕДРПОУ 39908836) за період з 01.10.2015 р. по 30.11.2015 р., ТОВ АКСЕТ- ГРУП (код за ЕДРПОУ 38195860) за період з 01.11.2015 р. по 30.11.2015 р., ТОВ БАУТЕРМ (код за ЕДРПОУ 39927005) за період з 01.11.2015 р. по 31.12.2015 р., ТОВ БОНПАССАЖ (код за ЕДРПОУ 39926939) за період з 01.11.2015 р. по 30.11.2015 р., ТОВ БЕЙРА ТРЕЙД (код за ЕДРПОУ 40042360) за період з 01.12.2015 р. по 31.12.2015 р., ТОВ ХАЛКБУД (код за ЕДРПОУ 40018301) за період з 01.12.2015 р. по 31.12.2015 р., ТОВ АДВЕНТУМ-КОРП (код за ЕДРПОУ 39939670) за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2015 р., ТОВ БОНУС БІЗНЕС ГРУПП (код за ЕДРПОУ 39879313) за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2015 р., відповідають наведеним вище вимогам до первинних документів згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Позивачем до перевірки надавались всі вищенаведені документі, про що також свідчить зміст Акту перевірки, проте зазначені документи не взяті до уваги при формуванні висновків Акту перевірки.

Як з'ясовано в судовому засіданні у представника позивача, ТОВ "Мединський і К" є транспортним підприємством, яке в тому числі надає відповідні послуги з перевезення, має власні виробничі потужності, орендовану автобазу, власний автомобільний транспорт.

Тобто, саме для використання у виробничому процесі придбавалися паливно-мастильні матеріали у ТОВ БІЗНЕС-ДЕУС ГРУП , ТОВ ВЕЛПРАЙС ГРУП , ТОВ ЛАДКОМ ІНВЕСТ , ТОВ АЛКОМ ГРУП , ТОВ АКСЕТ- ГРУП , ТОВ БАУТЕРМ , ТОВ БОНПАССАЖ , ТОВ БЕЙРА ТРЕЙД , ТОВ ХАЛКБУД , ТОВ АДВЕНТУМ-КОРП , ТОВ БОНУС БІЗНЕС ГРУПП .

Відсутність певних документів щодо якості товару, його технічних характеристик тощо не може свідчити про нереальність господарських операцій та нівелювати право платника податків на формування податкового кредиту, оскільки таке право у ТОВ "Мединський і К" виникло відповідно до абзацу 2 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України - дата отримання платником податку товарів/послуг.

Щодо паспортів якості паливно-мастильних матеріалів, суд зазначає, що позивач є кінцевим споживачем придбаного дизельного палива. Під час прийняття дизельного палива постачальниками надавалися копії паспортів якості дизельного палива, які містяться в матеріалах справи.

Чинним законодавством для споживача не встановлено обов'язку зберігати паспорти якості придбаного дизельного палива, яке він використовує для власних потреб, оскільки паспорт якості не є документом, з яким пов'язаний бухгалтерський або податковий обліки. В свою чергу, предметом доказування в цій справі є обставина правильності ведення позивачем податкового обліку.

Зауваження податкового органу, щодо відсутності актів прийняття ПММ матеріально-відповідальною особою, журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП, книги кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою №31-НП; журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП суд зазначає наступне.

Так, Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція № 281/171/578/155).

Згідно з розділом 1 вказаної інструкції її вимоги є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 р. № 457 затверджений Національний класифікатор України "Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010" (далі - КВЕД 2010).

У розділі 4 КВЕД 2010 дані наступні визначення: економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції;

виробництво - це економічна діяльність, результатом якої є продукція. Це поняття використовують для позначення всіх видів економічної діяльності.

Термін "виробництво" призначено не тільки стосовно сільського господарства, добувної або переробної промисловості. Його використовують також стосовно сфери послуг. Для позначення виробництва можуть використовувати і точніші терміни: надання послуг, оброблення, перероблення тощо залежно від сфери діяльності. Обсяг виробництва вимірюють за допомогою різних методів у натуральному чи вартісному вираженні.

В свою чергу, економічна діяльність позивача полягає у наданні послуг вантажного автомобільного транспорту, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зазначений факт не заперечувався відповідачем в судовому засіданні.

Позивач є кінцевим споживачем дизельного палива, і як наслідок не здійснює економічну діяльність із закупівлі, транспортування, зберігання і реалізації нафти і нафтопродуктів. Позивач не здійснює надання послуг третім особам щодо закупівлі, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів.

Внаслідок чого, вимоги Інструкції № 281/171/578/155 щодо складання документів фіксуючих зберігання дизельного палива за формами, встановленими вказаною Інструкцією, на поширюється на позивача як кінцевого споживача.

Така позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України викладеній в ухвалі від 01.03.2016 р. у справі К/800/26615/15.

Так, ВАСУ зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що Інструкція № 281/171/578/155 визначає певні спеціальні правила здійснення господарської діяльності та ведення бухгалтерського обліку суб'єктами господарювання, які займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України, недотримання вимог якої може стати підставою для притягнення до відповідальності за порушення ведення бухгалтерського обліку, проте жодним чином не може свідчити про безтоварність господарської операції з контрагентами-постачальниками.

Щодо не надання підприємством доказів на підтвердження якості поставленого товару, як на підставу для визнання господарських операцій безтоварними, слід зазначити, що сертифікати якості видаються безпосередньо виробником товару (продукції) на підтвердження відповідності продукції певним нормативним вимогам і стандартам якості. Такі документи не можуть вважатися первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Позивач здійснював транспортування придбаного палива як власними транспортними засобами, так і орендованими, що підтверджується відповідними документами, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи викладене та наявність у документообігу ТОВ "Мединський і К" наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, за наявності інших документів, якими підтверджено факт приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання підприємством у конкретних контрагентів товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу (господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці).

Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Всі правочини із зазначеними контрагентами ТОВ "Мединський і К" укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, не суперечать закону, їх предметами є речі, що не обмежені в цивільному обороті, а сторони під час здійснення господарських операцій мали правовий статус платників ПДВ, що зокрема підтверджується даними, розміщеними на офіційному сайті ДФС України "Електронний кабінет платника податків": https://cabinet.sfs.gov.ua/cabinet/faces/public/ reestr.jspx

Згідно із ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 зазначеного Закону визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику та державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру таких відомостей, як, зокрема, про відсутність (наявність) заборгованості із сплати податків і зборів тощо.

В свою чергу, статтею 10 цього Закону визначено, що якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. А частина 3 цієї статті визначає, якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До того ж, адміністративна та судова практика за даними питаннями виходить з презумпції добросовісності платника, яка підтримує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника. Тобто, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (чинна назва Реєстру - Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Відповідачем не надано відомостей щодо наявності відомостей про скасування свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість підприємств-контрагентів ТОВ "Мединський і К" чи визнання їх недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання відповідних договорів.

Суд звертає увагу на те, що станом на дату укладення і виконання угод з контрагентами, ці суб'єкти господарювання були зареєстровані у передбаченому законодавством порядку і були платниками ПДВ, тобто вони мали спеціальну податкову та цивільну правосуб'єктність, зазначене також підтверджується матеріалами справи.

Окрім того, відповідно до правової позицій Вищого адміністративного суду України, викладеного в ухвалі від 03.05.2012р. по справі № К/9991/11271/12, наявність реєстрації контрагента на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб'єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника.

Слід відмітити, що сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами, контрагенти позивача та позивач, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Крім того, пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі № К-12509/08.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів обставин, які б свідчили про недійсність правочинів укладених між позивачем - ТОВ "Мединський і К" та ТОВ БІЗНЕС-ДЕУС ГРУП , ТОВ ВЕЛПРАЙС ГРУП , ТОВ ЛАДКОМ ІНВЕСТ , ТОВ АЛКОМ ГРУП , ТОВ АКСЕТ-ГРУП , ТОВ БАУТЕРМ , ТОВ БОНПАССАЖ , ТОВ БЕЙРА ТРЕЙД , ТОВ ХАЛКБУД , ТОВ АДВЕНТУМ-КОРП , ТОВ БОНУС БІЗНЕС ГРУПП . Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню експедиторських послуг за вказаними договоромами із його господарською діяльністю та фактичне використання їх у власній господарській діяльності.

Отже, суд вважає, що у даному випадку позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат оплати вартості придбаних у ТОВ БІЗНЕС-ДЕУС ГРУП , ТОВ ВЕЛПРАЙС ГРУП , ТОВ ЛАДКОМ ІНВЕСТ , ТОВ АЛКОМ ГРУП , ТОВ АКСЕТ-ГРУП , ТОВ БАУТЕРМ , ТОВ БОНПАССАЖ , ТОВ БЕЙРА ТРЕЙД , ТОВ ХАЛКБУД , ТОВ АДВЕНТУМ-КОРП , ТОВ БОНУС БІЗНЕС ГРУПП товарно-матеріальних цінностей із господарською діяльністю ТОВ "Мединський і К".

Відповідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит-сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного ( податкового) періоду, визначена згідно з розділом п'ять цього Кодексу.

Згідно вимог п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до статті 201 Податкового Кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктами 201.4, 201.7 ст.201 Податкового Кодексу України визначено, що податкова накладна складається в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця. У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць. Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі: здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника); виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, чинним законодавством України, зокрема, Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Крім того, відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України , підставою для висновку про неправомірне формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат може слугувати встановлення податковим органом факту узгодженості дій платника податків із недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів , а саме побудови таким платником фінансово - господарських правовідносин на підставі свідомого укладання договорів з фіктивним підприємствами з метою перенесення податкового навантаження, наявності замкнутої схеми руху грошових коштів між платником та його контрагентами.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини у рішеннях, позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Згідно ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції" ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02, "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №1991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг знати. Добросовісний платник не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Аналогічних висновків Європейський суд з прав людини дійшов у справі "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Також, у справі "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява № 803/02), Європейський суд з прав людини у п. 38 рішення зазначив: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання".

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників. Відповідно, Суд констатував факт порушення статті 1 Протоколу №1, якою гарантується право на мирне володіння майном. Право на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податків, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.

Таким чином, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак в порушення вимог чинного законодавства, податковою інспекцією таких доказів не наведено та не представлено, а реальність виконання господарських операцій, на підставі яких підприємством сформовано податковий кредит, не спростовано.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Факт здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується вищенаведеними первинними документами позивача. Суд зазначає, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, про що відповідачем в акті перевірки не зазначається.

В діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за зазначеними обставинами, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, в зв'язку з чим, можливо зробити висновок про необґрунтованість завищення відповідачем податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за наслідками неналежного виконання контрагентами позивача своїх обов'язків щодо несвоєчасного виконання власних податкових зобов'язань перед бюджетом не повинна бути покладена на добропорядних платників податку та не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Доказів на підтвердження того, що позивач або контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

У свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що в провадженні слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС в м. Києві перебуває кримінальне провадження № 32016100100000092 (раніше - №32016100100000061) від 27.05.2016 року, порушена за фактом скоєння злочину передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Як з'ясовано в судовому засіданні у представника позивача при проведені перевірки контролюючий орган не повідомляв про порушене кримінальне провадження, а сама позапланова перевірка призначена на підставі Наказу начальника Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області від 20.07.2016 року № 215 про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Мединський і К" код за ЄДРПОУ 32276975 з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобов'язань і податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість з 01.10.2015 року по 31.12.2015 року з урахуванням виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях щодо відносин з ТОВ БІЗНЕС-ДЕУС ГРУП (код за ЕДРПОУ 39916323) за період з 01.10.2015 р. по 30.11.2015 р., ТОВ ВЕЛПРАЙС ГРУП (код за ЕДРПОУ 39908726) за період з 01.10.2015 р. по 30.11.2015 р., ТОВ ЛАДКОМ ІНВЕСТ (код за ЕДРПОУ 39928653) за період з 01.10.2015 р. по 31.10.2015 р., ТОВ АЛКОМ ГРУП (код за ЕДРПОУ 39908836) за період з 01.10.2015 р. по 30.11.2015 р., ТОВ АКСЕТ- ГРУП (код за ЕДРПОУ 38195860) за період з 01.11.2015 р. по 30.11.2015 р., ТОВ БАУТЕРМ (код за ЕДРПОУ 39927005) за період з 01.11.2015 р. по 31.12.2015 р., ТОВ БОНПАССАЖ (код за ЕДРПОУ 39926939) за період з 01.11.2015 р. по 30.11.2015 р., ТОВ БЕЙРА ТРЕЙД (код за ЕДРПОУ 40042360) за період з 01.12.2015 р. по 31.12.2015 р., ТОВ ХАЛКБУД (код за ЕДРПОУ 40018301) за період з 01.12.2015 р. по 31.12.2015 р., ТОВ АДВЕНТУМ-КОРП (код за ЕДРПОУ 39939670) за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2015 р., ТОВ БОНУС БІЗНЕС ГРУПП (код за ЕДРПОУ 39879313) за період з 01.10.2015 р. по 31.12.2015 р.

Однак, суд звертає увагу, що за відсутності відповідного вироку суду щодо кримінального провадження № 32016100100000092 (раніше - №32016100100000061) за фактом скоєння злочину передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України та без наведення доказів суперечності відповідних правочинів інтересам держави, суд не бере до уваги зазначену інформацію. Крім того, з наданої Слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС в м. Києві інформації вбачається, що службові особи ТОВ "Мединський і К" були допитані в якості свідків.

Також, доказів на підтвердження того, що в кримінальному провадженні № 32016100100000092 існує рішення суду, яке набрало законної сили, відповідачем до суду не надано.

У відповідності до практики Верховного суду України позивачем доведено в судовому засіданні зв'язок зі своєю господарською діяльністю та ділову мету цих операцій, а податковим органом навпаки не доведено факту фіктивного підприємництва позивача.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст.79 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує Товариству з обмеженою відповідальністю "Мединський і К" судові витрати у сумі 392786 (триста дев'яносто дві тисячі сімсот вісімдесят шість) грн. 47 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мединський і К" до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000461400, № 0000471400 від 16.09.2016 року на загальну суму 26185764,50 грн., - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000461400 від 16.09.2016 року, яким зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ у декларації за грудень 2015 року в сумі 1 880 192 грн. № 0000471400 від 16.09.2016 року, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 24 305 572,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 16 203 715 грн.; за штрафними санкціями - 8 101 857,5 грн.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мединський і К" (код ЄДРПОУ 32276975) судові витрати в розмірі 392 786 (триста дев'яносто дві тисячі сімсот вісімдесят шість) грн. 47 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивні частини у судовому засіданні 27 березня 2017 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03 квітня 2017 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Галатіна О.О.

Дата ухвалення рішення26.03.2017
Оприлюднено04.04.2017

Судовий реєстр по справі —805/4368/16-а

Постанова від 06.11.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Постанова від 06.11.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Ухвала від 06.11.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Ухвала від 06.11.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Ухвала від 25.06.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Ухвала від 19.11.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Маринчак Н.Є.

Ухвала від 31.10.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Бившева Л.І.

Ухвала від 12.09.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Бившева Л.І.

Постанова від 28.08.2017

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Ханова Раїса Федорівна

Постанова від 28.08.2017

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Ханова Раїса Федорівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні