Постанова

від 29.03.2017 по справі 812/525/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - Арабей Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року справа №812/525/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Челахової О.О., позивача - ОСОБА_2, представника позивача - ОСОБА_3, діючої за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника позивача - ОСОБА_2 - Поліванової Ірини Сергіївни на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у справі № 812/525/16 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про визнання протиправним наказу від 05 серпня 2014 року № 185 Про покарання співробітника батальйону ДПС ДАІ ГУМВСУ , стягнення коштів в загальній сумі 1 779,56 грн., стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративний позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (з урахуванням уточнень) про:

- визнання звільнення за ст. 66 (за дискредитацію) незаконним;

- скасування наказу ГУ МВС України в Луганській області від 05 серпня 2014 року № 222 о/с "По особовому складу" в частині звільнення позивача;

- змінення дати звільнення на дату винесення рішення по справі;

- змінення формулювання причини звільнення зі статті 66 (за дискредитацію) на статтю 64 "б" (через хворобу).

- визнання протиправним наказу Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Луганській області від 05 серпня 2014 року № 185 Про покарання співробітника батальйону ДПС ДАІ ГУМВСУ ;

- стягнення з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Луганській області 1 779,56 грн., з яких невиплаченого грошового забезпечення у сумі - 372,40 грн., компенсації втрати частини доходів за невиплату грошового забезпечення у сумі - 249,50 грн., компенсації втрати частини доходів за невиплачену грошову компенсацію за невикористану відпустку у сумі - 1 147,66 грн.;

- стягнення з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Луганській області середній заробіток за весь час затримки починаючи з 06 серпня 2014 року по день фактичного розрахунку при звільненні, враховуючи, що середньоденна заробітна плата дорівнює - 74,48 грн.;

- стягнення з відповідачів в солідарному порядку витрати на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн. (а.с.3-7 т. 1, а.с. 18-27, 176-178 т.2).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії в частині позовних вимог про скасування наказу ГУ МВС України в Луганській області від 05 серпня 2014 року № 222 о/с "По особовому складу" в частині звільнення позивача; визнання звільнення за ст. 66 (за дискредитацію) від 05 серпня 2014 року незаконним; змінення дати звільнення на дату винесення рішення по справі; змінення формулювання причини звільнення зі статті 66 (за дискредитацію) на статтю 64 "б" (через хворобу) залишено без розгляду (а.с. 81-83 т. 2).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_2 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 58 615,76 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 169-176).

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції від 01 листопада 2016 року, представником позивача подано апеляційну скаргу, яка ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року залишена без задоволення, ухвала Луганського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року - залишена без змін.

Крім того, не погодившись з постановою суду першої інстанції, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у справі № 812/525/16 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та вирішити питання про розподіл судових витрат, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що наказ від 05 серпня 2014 року № 185 про накладення дисциплінарного стягнення прийнято безпідставно, доказів щодо наявності проведеного службового розслідування в матеріалах справи відсутні.

При прийнятті рішення суд першої інстанції не взяв до уваги положення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відтак відповідачем не доведено правомірності прийняття спірного наказу.

Крім того, апелянтом зазначено, що позивача не було ознайомлено з спірним наказом.

Вважає доведеним факт знаходження на службі з 01 серпня 2014 року, доказами якого є постанова прокуратури про закриття кримінального провадження.

Зазначив про нездійснення повного розрахунку при звільнені, оскільки йому не виплачене грошове забезпечення - заробітна плата, за період з 01 серпня 2014 року по 05 серпня 2014 року.

Крім того, апелянтом зазначено, що невиплачені суми мають бути проіндексовані позивачу.

В обґрунтування вимоги про стягнення витрат на правову допомогу апелянт зазначив, що у зв'язку з отриманням правової допомоги від адвоката відповідно до договору від 18 травня 2016 року № 18/05-2016, яка включала в себе серед іншого складання адміністративного позову; складання заяви про збільшення позовних вимог; складання заперечень на клопотання відповідача щодо застосування позовної давності; розрахунки, заявлених до стягнення сум, та підготовлення відповідних пояснень щодо зазначених розрахунків. Зазначив, що вартість послуг не перевищує граничний розмір - 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи, що робить можливим стягнення цих витрат (а.с. 131-142 т. 2).

Позивач та представник апелянта у судовому засіданні надали пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просили суд скасувати постанову першої інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити частково, з наступних підстав.

В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), з 01 квітня 1999 року по 05 серпня 2014 року проходив службу в органах внутрішніх справ, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці (а.с. 35 т.1).

Наказом від 05 серпня 2014 року № 185 Про покарання співробітника батальйону ДПС ДАІ ГУМВСУ за порушення службової дисципліни, що виразило у не виході на службу без поважних причин позивача визнано таким, що заслуговує на дисциплінарне стягнення, однак стягнення не накладено у зв'язку з тим, що його наказом від 05 серпня 2014 року №222 о/с звільнено з органів внутрішніх справ за ст. 66 (за дискредитацію). Пунктом 2 зазначеного наказу визначено, що з 01 серпня 2014 року грошове утримання та премію позивачу не нараховувати та не сплачувати (а.с. 129 т. 1).

Спірним питанням у справі є правомірність прийняття спірного наказу, невиплати йому грошового утримання та компенсації за його не отримання.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що суд не має можливості прийняти рішення щодо правомірності спірного наказу та визнати його неправомірним у зв'язку із відсутністю доказової бази.

Враховуючи те, що спірний наказ є дійсним, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірно не нараховано та не сплачено грошове забезпечення за період з 01 серпня 2014 року по 05 серпня 2014 року.

Вимога про стягнення компенсації втрати частини доходів за невиплату грошового забезпечення є похідною від вимоги про стягнення самого грошового забезпечення, а відтак задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції відмовив у проведенні індексації грошової компенсації за невикористану відпустку позивачу , оскільки компенсації не відносяться до об'єктів індексації.

Суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача про стягнення суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та зобов'язав стягнути з другого відповідача 58 615,76 грн.

Крім того, суд відмовив у стягненні витрат на правову допомогу, у зв'язку із недостатністю документів.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Будь-яка публічна службу є державною.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту ОВС України, встановлено порядок накладення дисциплінарних стягнень, які передбачають обов'язкове проведення службового розслідування.

В абз. 5 ст. 14 Дисциплінарного статуту закріплено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинна вимагати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ (абз. 6 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу (абз. 7 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

В матеріалах справи містяться заперечення на позовну заяву від 08 вересня 2016 року № 189 (а.с. 199-200 т.1) в яких відповідач зазначив, що заперечення щодо прийняття наказу Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Луганській області від 05 серпня 2014 року № 185 Про покарання співробітника батальйону ДПС ДАІ ГУМВСУ надати неможливо у зв'язку з відсутністю за місцем дислокації ліквідаційної комісії відповідача матеріалів щодо звільнення позивача, не встановлено особу або комісію, якій було доручено проведення службового розслідування, даних щодо особи, яка готувала та підписувала акти про невихід позивача на службу, готовила проект дисциплінарного наказу та відсутній журнал реєстрації наказів за серпень 2014 року. При цьому за тимчасовим місцем дислокації ліквідаційної комісії Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Луганській області наявна лише копія спірного наказу, що також підтверджено Довідкою голови ліквідаційної комісії Управлінням Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Луганській області (а.с. 202 т.1).

При цьому, відповідача передислокували до м. Сєвєродонецьку наказом ГУМВС України від 21 липня 2014 року № 1363 (а.с. 51, 72 т. 2), відтак з 01 серпня 2014 року всі вищевказані документи повинні бути наявними у відповідача, однак до суду вони не надані з підстав їх відсутності..

Відтак, відповідачем не доведено факту проведення службового розслідування перед прийняттям спірного наказу про накладення дисциплінарного стягнення, що є порушенням норм чинного законодавства.

Крім того, з самого наказу Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Луганській області від 05 серпня 2014 року № 185 Про покарання співробітника батальйону ДПС ДАІ ГУМВСУ слідує, що його прийнято вже після винесення наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України від 05 серпня 2014 року № 222 о/с про звільнення позивача з ОВС, що також суперечить нормам чинного законодавства, оскільки не може бути притягнута до дисциплінарної відповідальності особа, яку по факту вже звільнили з ОВС.

В матеріалах справі відсутні акти або інші докази, які підтверджують відсутність позивача на службі.

Як вбачається з постанови Прокуратури Луганської області про закриття кримінального провадження від 18 грудня 2014 року щодо проведення досудового розслідування за фактом одержання, зокрема, ОСОБА_2, неправомірної вигоди, поєднаної працівниками ДПС взводу з обслуговування СП № 2 роти обслуговування стаціонарних постів батальйону ДПС ДАІ УДАІ ГУМВС України в Луганській області, позивач 01 серпня 2014 року у період з 06:00 по 18:00 год. заступив на службу по нагляду за дорожнім рухом у м. Сєвєродонецьку та ніс службу (а.с. 17-20, 65-66, 187 т.1).

Доказів відсторонення позивача ОСОБА_2 від несення служби в період з 01.08.2014 року по 05.08.2014 року відповідачем під час розгляду справи не надано.

При цьому, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції допитані свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили несення служби ОСОБА_2 разом з ними в період 01 серпня 2014 року по 05 серпня 2014 року включно. Свідки зазначили, що вони всі разом , зокрема з ОСОБА_2,після 01 серпня 2014 року, несли чергування в приміщенні стаціонарного посту № 2 батальйону ДПС ДАІ УДАІ ГУМВС України в Луганській області, де 05 серпня 2014 року їм було повідомлено про звільнення. Тобто останній день роботи позивача був 05 серпня 2014 року.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене та те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження відсутності позивача на службі з 01 серпня 2014 року по 05 серпня 2014 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Управлінням Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Луганській області не доведено правомірність прийняття наказу від 05 серпня 2014 року № 185 Про покарання співробітника батальйону ДПС ДАІ ГУМВСУ , а відсутність доказів щодо правомірності його прийняття не може бути підставою для визнання його правомірним, що тягне за собою обов'язковість його скасування.

Враховуючи те, що спірний наказ є таким, що підлягає скасуванню, враховуючи те, що позивач знаходився на службі з 01 серпня 2014 року по 05 серпня 2014 року, його позовні вимоги про виплату грошового забезпечення за цей період є такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з Довідки Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Луганській області від 20 жовтня 2016 року середньоденна сума грошового забезпечення складає 74,48 грн. (а.с. 49 т. 2).

Відтак сума грошового забезпечення з 01 серпня 2014 року по 05 серпня 2014 року складає 372,40 грн. (74,48 грн. * 5 дн.).

Крім того, вимога про стягнення компенсації втрати частини доходів за невиплату грошового забезпечення у сумі 249,50 грн. є похідною від вимоги про стягнення грошового забезпечення в сумі 372,40 грн. за спірний період, відтак є такою, що підлягає задоволенню.

Апелянт не оскаржує постанову суду першої інстанції в частині виплати компенсації втрати частини доходів за невикористану відпустку та стягненню суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (за затримку виплати компенсації за невикористану відпустку), відтак суд апеляційної інстанції не переглядає постанову суду першої інстанції в цій частині на підставі положень ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо доводів позивача про необхідність проведення індексації компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, суд зазначає наступне.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-XII Про індексацію грошових доходів населення (далі - Закон № 1282).

Статтею 1 Закону № 1282 передбачено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною 1 ст. 4 Закону № 1282 передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (ч. 2 ст. 5 Закону № 1282).

Положеннями ч. 1 ст. 10 Закону № 1282 встановлено, що індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що індексація, в тому числі грошового забезпечення працівника органів внутрішніх справ здійснюється установою, де проходить службу такий працівник, у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Однак, цим Законом не передбачена індексація грошового забезпечення, яке не було виплачено вчасно, за весь час затримки його виплати.

Крім того, п. 2, 3 Порядку про проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, а до об'єктів індексації не відносяться, зокрема, компенсації.

З врахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про наявність підстав для скасування постанови суду першої інстанції згідно ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України з прийняттям нової постанови в частині скасування наказу Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Луганській області № 185 від 05 серпня 2014 року Про покарання співробітника батальйону ДПС ДАІ ГУМВС України , стягнення невиплаченого грошового забезпечення за період з 01 серпня 2014 року по 05 серпня 2014 року, компенсації втрати частини доходів за невиплату грошового забезпечення.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача (яка не є позовною за своєю суттю) про стягнення витрат на правову допомогу, з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної допомоги, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи позивачу адвокатом Полівановою І.С. надано правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн., згідно Договору (угодою) про надання правової допомоги № 18/05-2016 від 18 травня 2016 року (а.с. 210-221 т.1)

Як вбачається з матеріалів справи адвокатом Полівановою І.С. надано позивачу наступні послуги за період з 20 травня 2016 року по 21 вересня 2016 року: складання адміністративного позову (4 год.) - сума послуги - 2 000,00 грн., складання заяви про збільшення позовних вимог (4 год.) - 2 000,00 грн., складання заперечень на клопотання відповідача щодо застосування строків позовної давності (1 год.) - 500,00 грн., складання письмових пояснень щодо розрахунків сум, що заявлено до стягнення по справі (1 год.) - 500,00 грн., складання письмових пояснень на заперечення другого відповідача (2 год.) - 1 000,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг (а.с. 214, 216, 218 т.1, а.с. 9- т. 2)

Сплата позивачем 6 000,00 грн. за надання адвокатом правової допомоги підтверджена платіжними дорученнями (а.с. 215, 217, 219 т.1, а.с. 4-8 т.2), квитанціями про їх сплату (а.с. 53-57 т.2) та меморіальними ордерами (а.с. 196-200 т.2).

Крім того, позивачу адвокатом Полівановою І.С. надано правову допомогу у розмірі 3 500,00 грн. за Договором про надання правової допомоги від 08 листопада 2016 року № 08/11/2016 (а.с. 125, 145 т.2).

Як вбачається з акту приймання-передачі від 11 листопада 2016 року, адвокатом Полівановою І.С. надано позивачу послуги щодо складання апеляційної скарги (7 год.) - сума послуги 3 500,00 грн. (а.с. 171 т.2), сплата якої підтверджена платіжним дорученням (а.с. 172 т.2) та меморіальним ордером (а.с. 201 т.2).

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до заявлених вимог , а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з адміністративного позову (з урахуванням численних уточнень) позивачем заявлено сім позовних вимог, з яких постановою суду першої інстанції задоволено одну.

Частиною 3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюються законом.

Стаття 2 Закону України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах передбачає, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може

перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період визначається Законом про Державний бюджет України.

Відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік мінімальна заробітна плата в місячному розмірі з 01 січня складає 1 378,00 грн.

Всього Полівановою І.С. надано позивачу послуги у сумі 9 500,00 грн. за 19 год. потраченого часу на їх надання.

Враховуючи те, що в матеріалах справи наявні докази на надання правової допомоги позивачу, враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах , суд апеляційної інстанції вважає за потрібне стягнути з другого відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 9 500,00 грн.

При цьому суд зазначає, ця сума не перевищує 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка

надавала правову допомогу (1 378 грн. * 40 % = 551,20 грн./ за годину), а адвокатом за 19 год., потрачено часу на надання послуг правової допомоги встановлено суму оплати 500 грн. / за годину.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача - ОСОБА_2 - Поліванової Ірини Сергіївни на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у справі № 812/525/16 - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у справі № 812/525/16 скасувати в частині відмови у задоволені вимог щодо скасування наказу Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Луганській області № 185 від 05 серпня 2014 року Про покарання співробітника батальйону ДПС ДАІ ГУМВС України , стягнення невиплаченого грошового забезпечення за період з 01 серпня 2014 року по 05 серпня 2014 року, компенсації втрати частини доходів за невиплату грошового забезпечення та стягнення витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги в частині скасування наказу Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Луганській області № 185 від 05 серпня 2014 року Про покарання співробітника батальйону ДПС ДАІ ГУМВС України , стягнення невиплаченого грошового забезпечення за період з 01 серпня 2014 року по 05 серпня 2014 року, компенсації втрати частини доходів за невиплату грошового забезпечення та стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 9 500,00 грн. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Луганській області № 185 від 05 серпня 2014 року Про покарання співробітника батальйону ДПС ДАІ ГУМВС України .

Стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (код ЄДРПОУ 08682772, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, буд. 37-Н) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: 93100, АДРЕСА_1) грошове забезпечення за період з 01 серпня 2014 року по 05 серпня 2014 року у розмірі 372 (триста сімдесят дві) гривні 40 копійок та компенсацію втрати частини доходів за невиплату грошового забезпечення у розмірі 249 (двісті сорок дев'ять) гривень 50 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (код ЄДРПОУ 08682772, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, буд. 37-Н) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: 93100, АДРЕСА_1) витрати на правову допомогу у розмірі 9 500 (дев'ять тисяч п'ятсот гривень) 00 копійок.

В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у справі № 812/525/16 - залишити без змін.

Вступну та резолютивну частини постанови прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 29 березня 2017 року.

Повний текст постанови виготовлено 03 квітня 2017 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко

Г.М. Міронова