Постанова

від 30.07.2019 по справі 812/525/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 липня 2019 року

Київ

справа №812/525/16

адміністративне провадження №К/9901/33792/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Калашнікової О.В.,

суддів - Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 812/525/16

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про визнання звільнення незаконним, скасування наказу, змінення дати та формулювання причини звільнення,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року (прийняту одноособово суддею Чиркіним С.М.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Арабей Т.Г., суддів: Геращенка І.В., Міронової Г.М.)

І РУХ СПРАВИ

1. 25 травня 2016 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із адміністративний позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, в якому просив:

- визнати звільнення за статтею 66 (за дискредитацію) незаконним;

- скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 5 серпня 2014 року № 222 о/с "По особовому складу" в частині звільнення позивача;

- змінити дату звільнення на дату винесення рішення по справі;

- змінити формулювання причини звільнення з статті 66 (за дискредитацію) на статтю 64 "б" (через хворобу).

- визнати протиправним наказ Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 5 серпня 2014 року № 185 Про покарання співробітника батальйону ДПС ДАІ ГУМВСУ ;

- стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Луганській області 1 779,56 грн., з яких невиплачено грошове забезпечення у сумі - 372,40 грн., компенсацію втрати частини доходів за невиплату грошового забезпечення у сумі - 249,50 грн., компенсацію втрати частини доходів за невиплачену грошову компенсацію за невикористану відпустку у сумі - 1 147,66 грн.;

- стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України у Луганській області середній заробіток за весь час затримки починаючи з 6 серпня 2014 року по день фактичного розрахунку при звільненні, враховуючи, що середньоденна заробітна плата дорівнює - 74,48 грн.;

- стягнути з відповідачів в солідарному порядку витрати на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

2. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду в частині позовних вимог про:

- скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 5 серпня 2014 року № 222 о/с По особовому складу в частині звільнення позивача; визнання звільнення за статтею 66 (за дискредитацію) від 5 серпня 2014 року незаконним;

- змінення дати звільнення на дату винесення рішення по справі;

- змінення формулювання причин звільнення зі статті 66 (за дискредитацію) на статтю 64 б (через хворобу).

3. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року залишено без змін.

4. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року (щодо залишення адміністративного позову без розгляду в частині).

5. В скарзі позивач просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до Луганського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за вищенаведеною скаргою.

7. Головне управління міністерства внутрішніх справ України у Луганській області надіслало до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких просило касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Відповідач також вказав, що рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій правильно встановлені обставини справи та ухвалені вони відповідно до норм процесуального права, оскільки позивач дійсно пропустив місячний строк на звернення до суду щодо оскарження наказу про його звільнення.

II ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. 2 серпня 2014 року розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014130000000334 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частино третьою статті 368 Кримінального кодексу України за фактом одержання неправомірної вигоди, поєднаної з вимаганням працівниками ДПС взводу з обслуговування СП № 2 роти обслуговування стаціонарних постів батальйону ДПС ДАІ УДАІ ГУМВС України в Луганській області, зокрема, ОСОБА_1 .

9. Наказом від 5 серпня 2014 року № 185 Про покарання співробітника батальйону ДПС ДАІ ГУМВСУ ОСОБА_1 за порушення службової дисципліни, вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22 лютого 2012 року № 155, що виразилось у невиході на службу без поважних причин, притягнуто до дисциплінарної відповідальності

10. Наказом ГУМВС України від 5 серпня 2014 року № 222 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (надалі - Положення № 114).

11. 11 лютого 2015 року після отримання постанови прокуратури Луганської області від 18 грудня 2014 року про закриття кримінального провадження № 42014130000000334, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вимогами визнати незаконним вищенаведений наказ про звільнення.

12. Однак, 3 березня 2015 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду у справі № 820/1341/15 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання наказу незаконним та поновлення на посаді - залишено без розгляду.

13. 30 березня 2016 року та 19 квітня 2016 року позивач звернувся до ГУМВС України у Луганській області із зверненнями щодо оголошення вислуги років, зміни статті звільнення.

14. Листом від 22 квітня 2016 року ОСОБА_1 , зокрема, повідомлено про відсутність правових підстав для внесення змін до наказу про звільнення в частині підстави звільнення, оскільки ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ саме за вчинення вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу.

15. Не погодившись із наданою відповіддю, позивач звернувся до суду.

ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Залишаючи адміністративний позов ОСОБА_1 в частині відповідних позовних вимог без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що позивач пропустив визначений законодавством місячний строк на звернення до адміністративного суду щодо оскарження наказу про його звільнення.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. У касаційній скарзі представник позивача вказав, що підставою звернення до суду стало не визнання наказу про звільнення ОСОБА_1 незаконним, а саме відмова Головного управління МВС України в Луганській області змінити незаконну підставу звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ. Зазначена відмова викладена у листі Головного управління МВС України в Луганській області № 1037/111/19-2016 від 22 квітня 2016 року. У свою чергу, представник позивача у скарзі наголосив, що даний позов подано до суду 22 травня 2016 року, тобто в межах 30 днів після отримання від відповідача відмови змінити підставу звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ. Вважаючи незаконною саме відмову Головного управління МВС України в Луганській області про зміну підстави звільнення, позивач звернувся до суду.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. ОСОБА_1 в даному позові просить визнати незаконним його звільнення за пунктом 66 Положення № 114 та скасувати наказ про звільнення від 5 серпня 2014 року № 222 о/с з підстав не підтвердження та спростування обставин, що стали підставою звільнення, постановою прокуратури Луганської області від 18 грудня 2014 року про закриття кримінального провадження.

19. На думку ОСОБА_1 , наявність постанови прокуратури про закриття кримінального провадження спростовує факт скоєння ним вчинку, що дискредитує звання, та таким чином визначає незаконним звільнення позивача.

20. Тобто, предметом оскарження, все ж таки, є саме наказ від 5 серпня 2014 року № 222 о/с про звільнення позивача.

21. Як встановлено судами, позивач вже звертався до суду із вимогами щодо оскарження вищенаведеного наказу про звільнення. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 3 березня 2015 року, що набрала законної сили 13 квітня 2015 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання наказу незаконним та поновлення на посаді - залишено без розгляду (справа № 820/1341/15).

22. У касаційній скарзі представник позивача наголошує, що підставою звернення до суду стала саме відмова ГУМВС України у Луганській області щодо внесення зміни у спірний наказ, а не скасування такого наказу та поновлення на роботі.

23. Однак, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій щодо пропуску позивачем строку на звернення до суду із даним позовом з огляду на наступне.

24. Відповідно до частини третьої статті 99 КАС України (в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду першої інтсанції) для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

25. Частиною першою статті 100 КАС України (в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду першої інстанції) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

26. Звертаючись до суду за захистом своїх прав, які порушені відмовою щодо внесення змін до наказу, фактично позивач оскаржує сам наказ про звільнення, враховуючи формулювання його позовних вимог. Окрім того, у касаційній скарзі представник ОСОБА_1 наголошує про порушення саме процедури звільнення: не видання при звільненні належно оформленої трудової книжки, звільнення за відсутності рішення профспілкової організації, тощо.

27. Отже, фактично позивач через зміну підстави звільнення намагається скасувати та визнати незаконним саме наказ від 5 серпня 2014 року № 222 про його звільнення, який вже був предметом розгляду у справі № 820/1341/15.

28. Окрім того, колегія суддів зазначає про необґрунтованість посилань представника позивача на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року № 21-8а15 та в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2010 року № 753/11/13-10 щодо пріоритетності норм спеціального та трудового законодавства з огляду на наступне.

29. У своїй скарзі представник позивача зазначив, що у спеціальному законі відсутні норми, які б регулювали порядок поновлення прав працівника, якого звільнено з порушенням законодавства, за відсутності вимоги щодо поновлення працівника на попередній роботі, тоді застосуванню підлягають загальні норми трудового законодавства, а саме - стаття 235 Кодексу законів про працю України. Однак, колегія суддів наголошує, що в оскаржуваних рішеннях не встановлено факту звільнення ОСОБА_1 з порушенням законодавства, а застосовано процесуальні норми КАС України та залишено позовну заяву в цій частині без розгляду, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду.

30. Враховуючи вищенаведене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

31. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

32. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в цих рішеннях, тому касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

33. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

34. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

О. В. Калашнікова

М. В. Білак

О. А. Губська

Cудді Верховного Суду