Постанова

від 28.03.2017 по справі 915/450/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року Справа № 915/450/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач), суддів:Поляк О.І., Ходаківської І.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційних скарг - Заступника прокурора Одеської області; - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бабилон" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 у справі№ 915/450/16 Господарського судуМиколаївської області за позовомКерівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 до 1.Коблівської сільської ради Бережанського району Миколаївської області; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Бабилон" (далі ТОВ "Бабілон") провизнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі-продажу недійсним в судовому засіданні взяли участь представники : від прокуратури: від відповідачів:Паршутіна Ю.А. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України) не з'явились В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Миколаївської області (суддя Корицька В.О.) від 30.06.2016, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Принцевська Н.М., судді: Лисенко В.А., Ярош А.І.) від 21.11.2016, у справі № 915/450/16 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі Заступник прокурора Одеської області просить скасувати судові акти попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ч.1 ст.13, ст.19 Конституції України, ст.ст.3, 58, 59, 60, 62, 83, 84, 152 Земельного кодексу України (далі ЗК України), ст.ст.4, 88, 90, 91 Водного кодексу України (далі ВК України), ст.ст.21, 203, 215, 256, 257, 261 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст.34, 35, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Бабилон" просить змінити мотивувальну частину постанову суду апеляційної інстанції, шляхом виключення з її складу абзаців 2-8 на сторінці 8, натомість доповнити текст судового акта реченням викладеним в прохальній частині касаційної скарги, посилаючись на порушення апеляційним судом приписів ст.60 ЗК України, ст.88 ВК України, ст.43 ГПК України.

Відповідачами подано заперечення на касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення прокурора відділу Генеральної прокуратури України, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга заступника прокурора Одеської області належить до часткового задоволення, а касаційна скарга ТОВ "Бабилон" не належить до задоволення, з огляду на таке.

У квітні 2015 року Керівник Миколаївської місцевої прокуратури №1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ТОВ "Бабилон" про визнання незаконним та скасування рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (ідентифікаційний код 04375748) №22 від 09.12.2015 "Про продаж земельної ділянки", визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:09:000:0194, площею 0,8150га, розташованої по пр. Курортному, 48 у с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, укладеного 01.03.2016 між Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області та ТОВ "Бабилон", який 01.03.2016 нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б.

В обґрунтування заявленого позову, посилаючись на норми ч.1 ст.13, ст.ст. 14, 19, 121 Конституції України, ст.ст.203, 215, 328, 330, 346, 387, 373, 658 ЦК України, ст.ст.3, 58-62 ЗК України, ст.ст.85, 88-90 ВК України, пункти 5, 11, 15 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 №486, п.2.9. Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 №434, прокурор зазначає, що вказана земельна ділянка розташована в нормативно визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря, а тому вищезазначене рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №22 від 09.12.2015 та укладений на підставі цього рішення договір купівлі-продажу земельної ділянки від 01.03.2016 мають бути визнані незаконними та скасовані в судовому порядку, оскільки продаж земельних ділянок у межах прибережних захисних смуг у власність законодавством не передбачений. Вказану правову позицію прокурор обґрунтовує також посиланням на постанови Верховного Суду України у справах №915/1223/13, №905/6025/13, №915/1224/13, №915/1220/13, №915/1226/13.

Судами встановлено таке.

Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області 09.12.2015 прийнято рішення №22 про продаж ТОВ "Бабилон" земельної ділянки для рекреаційного призначення площею 0,8150га (кадастровий номер 4820982200:09:000:0194), на якій розташовано нерухоме майно - база відпочинку "Бірюза", яка знаходиться в межах території Коблівської сільської ради за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, просп. Курортний, 48 (а.с.16)

На підставі цього рішення між Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області, як продавцем, та ТОВ "Бабилон", як покупцем, 01.03.2016 укладено договір купівлі-продажу (далі Договір) (а.с.17-18), відповідно до якого продавець передав у власність покупця земельну ділянку загальною площею 0,8150га (кадастровий номер 4820982200:09:000:0194), розміщену в межах території Коблівської сільської ради за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, просп. Курортний, 48, на якій знаходиться комплекс, база відпочинку "Бірюза", який належить покупцю на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2015 (а.с.89-92).

Відповідно до п.1.2. Договору цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення.

У відповідності до п.п.1.5., 1.6. Договору згідно з планом меж земельної ділянки, зазначеним у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка має такий опис меж: від А до Б - землі Очаківського ЛМГ; від Б до В - землі б/в "Ракета"; від В до Г - землі Очаківського ЛМГ; від Г до Д - землі б/в "Колос"; від Д до А - землі б/в "Мрія".

Склад угідь земельної ділянки: землі рекреаційного призначення - 0,8150га. Категорія - землі рекреаційного призначення. Вид використання - Е 0701. Форма власності - комунальна.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №4801995252016, виданим 29.02.2016 державним кадастровим реєстратором відділу Державного земельного агентства у Березанському районі Миколаївської області, на відчужувану земельну ділянку відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ №1051 від 17.10.2012, не зареєстровані.

Відповідно до п.2.1. Договору ціна земельної ділянки становить 872314,00грн та повністю сплачена покупцем до нотаріального посвідчення договору, що підтверджується платіжним дорученням №6 від 29.02.2016, виданим ПАТ "Фідобанк".

Пунктом 4.3. Договору сторонами узгоджено наступне: якщо після укладення цього договору з'ясується, що яка-небудь з сторін не мала права укладати цей договір і він підлягає припиненню, то винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні всі втрати, які вона понесла по реалізації цього договору, а також інші збитки, включаючи моральну шкоду.

Зазначений Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б. та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №88.

Звертаючись до суду, прокурор зазначав про допущення Коблівською сільрадою Березанського району порушень законодавства при прийнятті рішення про передачу земельної ділянки у власність, у зв'язку з чим просив визнати незаконним та скасувати рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №22 від 09.12.2015, а також визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,8150га, розташованої по пр. Курортному, 48 у с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, укладеного 01.03.2016 між Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області та ТОВ "Бабилон" від 01.03.2016.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що станом на день прийняття судового рішення проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не затверджений органом місцевого самоврядування; разом з тим, у будь-якому випадку розмір та межі прибережної захисної смуги (у разі внесення змін до розробленого проекту землеустрою) будуть засновані та прив'язані до вже затвердженого Генерального плану (містобудівної документації), в якому заплановані та встановлені межі забудованої території, як землі, які не входять до земель водного фонду, та згідно якого землі рекреаційного призначення вже багато років забудовані та обмежень у передачі у власність не мають, а прибережна захисна смуга з метою природоохоронної функції не повинна включати будь-які приватні забудови. З урахуванням наведених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що спірна земельна ділянка, яка розташована в межах існуючого населеного пункту Коблеве, містобудівна документація по якому затверджена Генеральним планом з урахуванням історично складеної забудови та раніше прийнятої містобудівної документації відповідно до існуючих конкретних умов забудови, має інший правовий режим використання ніж землі водного фонду, у зв'язку з чим, спірні рішення та договір не суперечать приписам ст.88 ВК України.

Апеляційний господарський суд з такими висновками не погодився та зазначив, що фактичний розмір межі прибережної захисної смуги визначено нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством. Водночас, відсутність такого проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги, а отже надання у користування земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень визначених ст.88 ВК України, суперечить нормам законодавства та свідчить про незаконність спірного рішення та укладеного на його підставі договору. Водночас, зазначивши, що задоволення заявленого позову не призведе до відновлення порушених прав, оскільки наявність нерухомого майна відповідача-2 на спірній земельній ділянці, в будь-якому випадку наділяє останнього правом користування цією ділянкою та унеможливлює її повернення сільській раді, пославшись також на відсутність загальних інтересів суспільства, як визначеної в рішеннях Європейського суду з прав людини обов'язкової підстави для визнання виправданим втручання у право власності, апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо невідповідності спірних рішень та договору вимогам законодавства, з огляду на таке.

Відповідно до п."б" ч.1 ст.58 ЗК України та п.2 ст.4 ВК України до земель водного фонду відносяться, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (ст.ст.1, 88, 90 ВК України, ст.ст.60, 62 ЗК України).

Частинами 1, 3 ст.60 ЗК України встановлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Право на землі водного фонду, встановлене ст.59 ЗК України, передбачає можливість передачі юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування земельних ділянок прибережних захисних смуг із земель водного фонду на умовах оренди (ч.4 ст.59 цього Кодексу). При цьому за положень ст.83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Статтею 85 ВК України визначено, що, зокрема, для рекреаційних цілей, земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам у користування на умовах оренди.

Тобто, продаж земельної ділянки водного фонду для її використання в цілях рекреаційних, як визначено спірним рішенням та договором, не передбачено приписами законодавства, натомість ними визначено можливість користування такими землями на умовах оренди.

Згідно з п.2.9. Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 №434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст.88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року №486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них" (далі Постанова №486), з урахуванням конкретної ситуації.

Статтею 88 ВК України встановлено, що уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше 2км від урізу води.

Отже, виходячи з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст.88 ВК України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови №486, відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги.

Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що фактичний розмір межі прибережної захисної смуги визначено нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.

Водночас, відсутність такого проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги, необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст.88 ВК України, а отже, надання у користування земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, суперечить нормам законодавства (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України, зокрема, у постановах: від 02.09.2014 у справах № 905/6025/13, № 915/1223/13, від 09.09.2014 у справах №915/1228/13, № 915/1224/13, № 915/1220/13, № 915/1226/13 та від 21.05.2014 у справі № 6-16цс14), і є підставою для відмови в задоволенні касаційної скарги ТОВ "Бабилон".

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що як місцевий господарський суд, так і суд апеляційної інстанції припустились порушення приписів ч.1 ст.43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, з огляду на таке.

Так, судами не дано будь-якої оцінки матеріалам справи, відповідно до яких 07.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чорноморська зірка" (продавець) та ТОВ "Бабилон" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язується передати покупцю нерухоме майно - комплекс, базу відпочинку "Бірюза", розташовану за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблево, проспект Курортний, буд. №48, а покупець зобов'язується прийняти вказане нерухоме майно і сплатити за нього визначену грошову суму (п.1.1., 1.2. договору).

Пунктом 1.3.2. вказаного договору встановлено, що майно знаходиться на земельній ділянці площею 0,815га, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблево, проспект Курортний, буд. №48, кадастровий номер 4820982200:09:000:0194, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданого відділом Держземагенства у Березанському районі Миколаївської області від 08.05.2015 за №НВ - 4801393292015. Земельна ділянка знаходиться в користуванні продавця на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного між Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області та ТОВ "Чорноморська зірка", посвідченого приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б. від 22.12.2004 за №1368 .

Положеннями статті 120 ЗК України унормовано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача .

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки , на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда .

Отже, наведені норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без "оформлення" припинення права будь-якими актами та документами. Варто наголосити, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, має місце заміна сторони в зобов'язанні.

В даному випадку, земельна ділянка придбана відповідачем-1 на підставі оспорених рішення та договору, укладеного з Коблівською сільською радою, є тією ж земельною ділянкою, право оренди якої ТОВ "Бабилон" набуло в порядку заміни сторони в зобов'язанні попереднього власника нерухомого майна з Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області, яка є орендодавцем вказаної ділянки, а, отже, наділена відповідними правами та обов'язками.

При цьому, оскільки права та обов'язки Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області щодо спірної земельної ділянки існують до моменту припинення договору від 22.12.2004 за №1368, висновки суду апеляційної інстанції про перехід до ТОВ "Бабилон" права користування на підставі ст.120 ЗК України і, як наслідок, про неможливість повернення земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:09:000:0194 в разі визнання спірного Договору недійсним Коблівській сільській раді Бережанського району Миколаївської області, яка не є орендодавцем за вищенаведеним договором оренди, стосуються прав і обов'язків Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, та можуть вплинути на висновок про правомірність розпорядження органом місцевого самоврядування земельною ділянкою, оскільки судами не встановлено обставин припинення договору від 22.12.2004 за №1368 на момент укладення оспорених рішення та Договору.

Втім, незважаючи, що встановлення зазначеного вище входить до предмету доказування у справі, вказані обставини попередніми судовими інстанціями не встановлювались, договір від 07.07.2015 (т.1 а.с.83-92), зокрема пункт 1.3.2., та договір оренди від 22.12.2004 за №1368 не досліджені; будь-які висновки, відносно прав Березанської районної державної адміністрації, як орендодавця спірної ділянки до, та можливо, на момент прийняття сільською радою рішення про її продаж та укладення Договору, в текстах судових актів відсутні, остання не залучена до участі у справі, касаційний суд вбачає порушення судами приписів ст.43 ГПК України.

Наведене свідчить, що поза увагою судів залишились обставини, з якими приписи матеріального та процесуального законодавства пов'язують законність вирішення спору по суті.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились порушення приписів ч.1 ст.43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч.1 ст.111 10 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі та направлення справи на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Згідно з п.3 ч.1 ст.111 9 ГПК України порушення судами процесуальних норм, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у справі та нез'ясування обставин, від яких залежить законність рішення, є підставою для скасування оскаржуваних судових актів та скерування справи до суду першої інстанції для нового розгляду.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бабилон" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2016 у справі №915/450/16 скасувати.

Справу № 915/450/16 направити на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Головуючий-суддя С.Бакуліна

Судді О.Поляк

І.Ходаківська