Рішення

від 28.03.2017 по справі 906/1188/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" березня 2017 р. Справа № 906/1188/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця"

до Державного підприємства "Ємільчинське лісове господарство"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України

про стягнення 19653,30грн

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача нарахованих платежів за час затримки вагонів в сумі 19653,30грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на норми законодавства, які регулюють питання перевезення вантажів залізничним транспортом, положення про міжнародне залізничне вантажне сполучення, якими передбачено право залізниці на відшкодування всіх витрат, пов'язаних із митними формальностями, положення ст.218 Митного кодексу України, яким регламентовано питання про віднесення вартості робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 02.12.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено до розгляду справу, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Чернівецьку митницю Державної фіскальної служби України; зобов'язано сторони надати суду докази на підтвердження своїх вимог та заперечень (а.с. 1).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.01.2017 провадження у справі №906/1188/16 зупинено до вирішення справи №806/79/17 за позовом Державного підприємства "Ємільчинське лісове господарство" до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби про визнання дій протиправними, яка розглядається Житомирським окружним адміністративним судом (а.с. 138).

06.03.2017 до суду від Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України надійшло клопотання від 01.03.2017 №1696/24-70-10-15/01 про поновлення провадження у справі №906/1188/16, у якому останній зазначає, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.02.2017 у справі №806/79/17 відмовлено у задоволенні позовних вимог ДП "Ємільчинське лісове господарство" до Чернівецької митниці ДФС про визнання дій протиправними (а.с. 144-145).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 07.03.2017 провадження у справі №906/1188/16 поновлено та призначено розгляд справи (а.с. 150).

Представник позивача в судове засідання не з'явився. 24.03.2017 до суду від позивача на виконання вимог ухвали суду від 07.03.2017 супровідним листом №НЮ-390 від 21.03.2017 надійшли оригінали документів згідно переліку (а.с. 171). Крім того, зазначено, що, з врахуванням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю повноважного представника прибути в засідання суду, позивач просить не проводити судове засідання в режимі відеоконференції. Щодо клопотання відповідача позивач покладається на розсуд суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. 28.03.2017 електронною поштою надіслав до суду відзив на позовну заяву від 27.03.2017, в якому проти позовних вимог заперечує в повному обсязі (а.с. 177-178).

Представник третьої особи в судове засідання також не з'явився. 27.03.2017 до суду від Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України надійшло клопотання №2223/24-70-10-15/01 від 21.03.2017 про розгляд справи без участі повноважного представника (а.с. 175). У клопотанні, зокрема, зазначено, що третя особа підтримує позицію, викладену в письмовому поясненні останньої №9453/24-70-10-15/01 від 12.12.2016.

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, сторони у справі та третя особа були належним чином повідомлені судом про час та місце судового розгляду справи, а тому нез'явлення їх представників не перешкоджає вирішенню спору.

У зв'язку з цим, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23.05.2016 Державним підприємством "Ємільчинське лісове господарство" (відповідач) відправлено зі станції Яблунець Південно-Західної залізниці на станцію Дорнешти вагони №66939687, №67681072, №67890970 з вантажем "деревина паливна" відправки №400564, №400572, №401471.

30.05.2016 на станцію "Вадул-Сірет" прибули вищевказані вагони та були відчеплені для здійснення переогляду. Згідно з актом загальної форми №704 від 30.05.2016 (а.с. 17), на підставі листа Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України (третя особа) №4392/24-70-62-20/03 від 30.05.2016 (а.с. 19), ці вагони подано для здійснення митного огляду (переогляду) на ділянку митного контролю.

За результатами переогляду інспекторами митниці складено акти про проведення огляду (переогляду) товарів: №408020205/2016/000016 від 01.06.2016 (а.с. 18), №408020205/2016/000017 від 01.06.2016 (а.с. 22), №408020205/2016/000023 від 07.06.2016 (а.с. 21) та акти обстеження від 01.06.2016 (а.с. 23, 172) і від 07.06.2016 (а.с. 24), згідно з яким сторонніх вкладень у вантажі "деревина паливна" не виявлено.

Залізницею складено акти загальної форми №723 від 01.06.2016 на випуск вагона №66939687 та №724 від 01.06.2016 на випуск вагона №67890970, відповідно з нарахуванням належних зборів за затримку вагона згідно зі ставками Збірника тарифів №1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, із застосуванням коригувального коефіцієнта, на суми 4512,60грн і 4828,30грн - відповідно (а.с. 17, 26).

Також, 07.06.2016 залізницею складено акт загальної форми №780 на випуск вагона №67681072 відповідно, з нарахуванням належних зборів за затримку вагона згідно ставками Збірника тарифів №1 із застосуванням коригувального коефіцієнта на суму 10312,40грн (а.с. 25).

Позивачем на адресу відповідача направлялася претензія №НЗЕ-10/3790 від 10.11.2016 про перерахування платежів за затримку вагонів у розмірі 19653,30грн (4512,60грн+4828,30грн+10312,40грн) (а.с. 35).

Проте, відповідач залишив вказану претензію без відповіді та без виконання.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду Житомирської області.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Статтею 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі змістом ст.908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут залізниць).

Відповідно до ст.119 Статуту залізниць України за користування вагонами залізниці вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами та звільнення від зазначеної плати встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113.

Зазначеними Правилами передбачено, зокрема, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

Пункт 16 Правил користування вагонами і контейнерами передбачає випадки, коли вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами. Митні процедури не є підставою звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами.

Крім того, варто зауважити, що перевезення вантажів у міжнародному сполученні (яке має місце у спірних правовідносинах) здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС), до якої Україна приєдналася 05.06.1992.

За змістом ст.32 СМГС перевізникові мають бути відшкодовані усі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені вживаними тарифами і викликані причинами, не залежними від перевізника. Зокрема, якщо перешкода до перевезення вантажу або його видачі виникла з причин, не залежних від перевізника, перевізникові мають бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодою, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством (§ 6 ст.28 СМГС).

При цьому, згідно п.5.15 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" плата за користування вагонами як належності України, так і належності інших держав не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.

Відповідно до ч.1 ст.4 Митного кодексу України митним контролем є сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. При цьому, митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Частинами 1, 2 статті 325 Митного кодексу України визначено, що за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови. У встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

Огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою (ч.5 ст.338 Митного кодексу України).

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

З аналізу вказаних положень Митного кодексу України вбачається, що ст.ст.325, 338 Митного кодексу України, включені у глави 47 "Організація митного контролю" та 48 "Зони митного контролю" - відповідно, які містять загальні принципи та норми проходження процедури митного контролюю та здійснення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення, тоді як ст.218 Митного кодексу України включена у главу 32 "Митні формальності на залізничному транспорті", яка має спеціальні норми проведення митних процедур саме на залізничному транспорті та підлягає застосуванню в даному випадку до спірних правовідносин сторін, як спеціальна норма права.

Таким чином, дії щодо здійснення Чернівецькою митницею Державної фіскальної служби України митного огляду після митного оформлення є митними формальностями, а тому на них розповсюджуються положення ст.218 Митного кодексу України.

При цьому, варто зауважити, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.02.2017 у справі №806/79/17 за позовом Державного підприємства "Ємільчинське лісове господарство" до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання дій із затримки вагонів з паливною деревиною на залізничній станції митного посту "Вадул-Сірет" протиправними, у задоволенні позову відмовлено (а.с. 152-153). Зокрема, даною постановою встановлено, що рішення Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України щодо проведення в межах митного контролю огляду вагонів №66939687, №67681072, №67890970 з деревиною, відправником якої є ДП "Ємільчинське лісове господарство", відповідають вимогам митного законодавства України.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як роз'яснено в п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Таким чином, рішення Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України щодо проведення в межах митного контролю огляду вагонів №66939687, №67681072, №67890970 з вантажем "деревина паливна", відправником якої є ДП "Ємільчинське лісове господарство", яке є підставою для затримки вказаних вагонів, відповідає вимогам митного законодавства України.

Необхідно зауважити, що відповідач є вантажовласником, якому позивач надає послуги, передбачені Статутом залізниць України.

Отже, обов'язок власників товару або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю, визначений нормами чинного законодавства, які мають бути застосовані до спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України у справі №908/356/14 від 11.12.2014.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу (ч.2 ст.129 Статуту залізниць).

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми (ч.4 ст.129 Статуту залізниць).

Так, залізницею складено акти загальної форми №723, №724 від 01.06.2016 на випуск вагонів №66939687, №67890970 та №780 від 07.06.2016 на випуск вагона №67681072, згідно з нарахуванням належних зборів за затримку вагонів згідно зі ставками Збірника тарифів №1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, із застосуванням коригувального коефіцієнта, на суми 4512,60грн, 4828,30грн, 10312,40грн - відповідно, про що суд зазначав вище.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов за підставою та предметом не спростував, доказів перерахування платежів за затримку вагонів суду в сумі 19653,30грн не надав.

При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення плати за затримку вагону належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення 19653,30грн - платежів за затримку вагонів обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Ємільчинське лісове господарство" (юридична адреса: 11201, Житомирська область, Ємільчинський район, с. Руденька, вул. Жовтня, 181; поштова адреса: 11202, Житомирська область, смт Ємільчине, вул. Кірова, 1; ідентифікаційний код 00991829) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя,1; ідентифікаційний код 40081195):

- 19653,30грн - платежів за затримку вагонів,

- 1378,00грн - витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.04.17

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - ПАТ "Українська залізниця" - 03680, м.Київ, вул.Тверська, 5 (рек. з пов.);

3 - Регіональній філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" - 79007, м.Львів, вул.Гоголя, 1 (рек. з пов.) та на електронну пошту

contract@railway.iviv.ua;

4 - відповідачу (рек.з пов.);

5 - третій особі (рек.з пов.)